Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №348/2646/25 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2646/25

14 січня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: представника позивача

Госедло Б.Р., адвоката - Мищишин І.Я.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 року адвокат Мищишин І.Я. в інтересах позивача ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь повнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не нижче ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з дня пред`явлення позову і до завершення навчання. Також просить допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні представник позивача вимоги ОСОБА_2 підтримала і просила їх задоволити в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач по справі ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що пред`явлений до нього позов він визнає і не заперечує щодо його задоволення.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що батьками позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 - відповідач по справі та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 , копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.6).

На даний час батьки позивача проживають окремо, проте шлюб між ними не розірваний.

Як з`ясовано судом, позивач ОСОБА_2 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету» за денною формою навчання з 01.09.2022 року. Термін закінчення навчального закладу - 30.06.2026 року. Вказана обставина стверджується копією довідки даного навчального закладу, за №797 від 13.10.2025 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с.7).

У своїх вимогах сторона позивача посилається на те, що батько, тобто відповідач не цікавиться життям дочки, матеріальної допомоги не надає, не підтримує зв`язку з нею, уникає будь-яких серйозних розмов та самоусунувся від своїх батьківських обов`язків.

Станом на теперішній час ОСОБА_1 має стабільний офіційний заробіток, оскільки працює оператором в НГВУ «Надвірнанафтогаз», що останнім не заперечується, тому може сплачувати аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання на денній формі до завершення навчання.

Інших непрацездатних членів сім`ї у відповідача, які б потребували його матеріальної допомоги, або перебували на його утриманні немає.

Суд констатує, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України (ст.ст.198-201).

Згідно із ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У п.20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз`яснив, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Дитина має отримати освіту, направлену на її загальний культурний розвиток і завдячуючи якій дитина могла б, виходячи із рівності можливостей, розвивати свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності та стати корисним членом суспільства.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кого покладена відповідальність за її освіту та навчання; така відповідальність у першу чергу покладена на її батьків.

В ході розгляду даної справи, судом перевірено, що батько повнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання - ОСОБА_1 , тобто відповідач по справі, добровільно коштів на утримання дитини, на час її навчання - не надає.

Встановлені та наведені вище обставини не спростовані в судовому засіданні відповідачем по справі належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, в розумінні ЦПК України.

Суд звертає увагу, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.4 ст.81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням всіх, повно та всебічно з`ясованих обставин справи, матеріального становища повнолітньої дитини, а також матеріального стану платника аліментів, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд прийшов до висновку, що відповідач має можливість утримувати свою дочку, в розмірі, достатньому для її нормального фізичного та духовного розвитку.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України.

У відповідності до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За вказаних обставин і з урахуванням того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, суд вважає, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час її навчання, а саме в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.10.2025 року і до закінчення навчання – до 30.06.2026 року.

Крім того, як закріплено п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе допустити рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць – до негайного виконання.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, як визначено п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Таким чином, позивач у справі про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, звільнена від сплати судового збору, а також з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , із відповідача в дохід держави, в порядку ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню – 1331 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі ст.ст.182, 183, 191, 199, 200 СК України, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки – задоволити.

Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на її утримання, на час її навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Надвірнянський фаховий коледж Національного транспортного університету», починаючи з 17.10.2025 року і до закінчення навчання, а саме до – 30.06.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 на користь держави – 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення

складено 19.01.2026 року.

Суддя Грещук Р.П.