Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №194/993/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/993/25

Номер провадження № 2/194/301/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Мицак Н.Т., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року по справі № 194/93/19 з позивача на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходів до досягнення дитиною повноліття. Також, судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року по справі № 194/1771/21 з позивача на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його доходів до досягнення дитиною повноліття. 15.11.2022 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_7 . Отже, у нього змінився сімейний стан. Зазначає, що позивач перебуває на військовій службі в ЗСУ, та оскільки з його заробітної плати стягується 50%, він позбавлений можливості відновлювати своє здоров`я. Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача згідно судового наказу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2019 року на утримання дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, з 1/4 до 1/6 частини його доходу. Просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідача згідно судового наказу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2021 року на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, з 1/4 до 1/6 частини його доходу.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, але подала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, відповідач позов не визнає.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином у відповідності до ст. 130 ЦПК України.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року по справі № 194/93/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 18.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 24.07.2020 року Тернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_8 .

Також, судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 року по справі № 194/1771/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 25.11. 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до відповіді Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.04.2025 року №28/29/79019 в межах виконавчих проваджень ВП №70517905 та ВП №70517905 стягуються аліменти з ОСОБА_2 на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з всіх видів заробітку, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з всіх видів заробітку, але не більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого 15.11.2022 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 15.11.2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_8 .

Згідно довідки про доходи №64, наданої військовою частиною НОМЕР_2 від 07.05.2025 року, ОСОБА_2 за період з листопада 2024 року по березень 2025 року отримав дохід у розмірі 177062,70 грн. та з його доходу стягнуті аліменти на загальну суму 76465,76 грн.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Ст. 180 Сімейного Кодексу України також передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

У відповідності зі ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З правових позицій, викладених у абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», видно, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Також у п. 23 даної Постанови, зазначено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, дані норми права дозволяють констатувати, що при вирішенні вимог щодо зменшення розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і одержувача, у тому числі і враховувати стан здоров`я та потреби дитини в її розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що після постановлення судових наказів про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, у позивача змінився сімейний стан, оскільки він зареєстрував шлюб.

Однак, суд критично ставиться до тверджень позивача про погіршення його матеріального стану, оскільки матеріали справи не містять належних доказів про зменшення його доходів за період після ухвалення судових наказів про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2022року у справі № 712/6313/21.

Суд приходить до висновку, що доказами наявними в матеріалах справи, погіршення матеріального стану позивача у зв`язку зі зменшенням доходу не доведено.

В свою чергу, посилання позивача на те, що він одружився не доводить допустимими доказами погіршення його матеріального стану, та не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Такий висновок суду зроблений з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2017/19.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021року у справі № 715/2073/20.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Крім того, суд бере до уваги, що під час розгляду справи позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження витрат коштів на відновлення свого здоров`я у зв`язку із проходженням військової служби, а також позивач не надав доказів про зменшення розміру свого доходу.

Отже, при ухваленні рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 стосовно того, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення свого майнового стану.

Суд вважає, розмір аліментів, які стягнуті за судовими рішеннями на дітей, а саме по 1/4 частини доходів відповідача на кожну дитину є їх належним забезпеченням на достатній рівень їх життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Отже, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України суд не стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

На підставі ст.ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 182, 183, 192 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4,10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 180-182 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позову представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду складено 19 січня 2026 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін