Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №139/813/25 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/813/25

Провадження № 1-кп/139/38/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2025 за № 12025020160000452, обвинувальний акт у якому надійшов до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону 24.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст. 89 Кримінального кодексу України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (у тексті - КК України).

Згідно обвинувального акту солдат ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 19.08.2024 о 13 год. 00 хв. без поважних причин, з метою тимчасового ухилення від військової служби, залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

Так, 19.08.2024 о 13:00 год. солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Крім того встановлено, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 16.09.2025 близько 22:00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в одній з кімнат будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , під час розмови із останнім помітив на ліжку мобільний телефон марки «Samsung» моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB», після чого в ОСОБА_3 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, тобто мобільного телефону. Після цього ОСОБА_3 висловив ОСОБА_6 прохання дати йому мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, однак ОСОБА_6 в категоричній формі відмовив у вказаному проханні.

У подальшому ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер, взяв до рук вказаний мобільний телефон та нічого не повідомляючи ОСОБА_6 мав намір швидко залишити його домоволодіння. В цей час ОСОБА_6 схопив ОСОБА_3 за руку та намагався завадити його діям. Однак ОСОБА_3 , прикладаючи сили, вирвав свою руку з руки ОСОБА_6 та швидко залишив його домоволодіння, після чого присвоїв мобільний телефон та розпорядився ним на власний розсуд, а саме особисто використовував за призначенням, спричинивши ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 4730,40 грн.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст обвинувачення, у повному обсязі визнав свою вину у висунутих обвинуваченнях, дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним кримінальних правопорушень. У вчиненому щиро розкаявся. Докази своєї вини, здобуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінальних правопорушень, встановлених органом досудового розслідування, добровільно вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються, розуміє наслідки такого недослідження, які йому судом роз`яснені.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився; до суду подав заяву, у якій просить справу розглянути за його відсутності.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (у тексті - КПК України) визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись дослідженням характеризуючих даних на обвинуваченого і його допитом.

Розгляд даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 проводився в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав добровільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, дослідивши матеріали, що характеризують обвинуваченого, суд приходить до висновку, що події кримінальних правопорушень мали місце, а вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, повністю підтверджена і доведена.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, а своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченеч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор ОСОБА_2 просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років, за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зарахувати у строк покарання. Речовий доказ - мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB, чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить і знаходиться до вирішення питання у суді в потерпілого ОСОБА_6 , залишити у його володінні. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 1782,80 грн. Також у зв`язку з існуючими ризиками переховування від суду, усвідомлюючи, що за вчинені злочини ОСОБА_3 буде призначене покарання у виді позбавлення волі, просить до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його подальшого виконання, залишити щодо обвинуваченого обраний йому раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Потерпілий ОСОБА_6 у своїй заяві щодо призначення покарання ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд його суворо не карати та до набранням вироком законної сили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, щоб до початку відбування покарання провести час вдома з матір`ю. Суд відхиляє дане прохання обвинуваченого, оскільки ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо переховування обвинуваченого від суду, який був однією з підстав обрання і продовження йому запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, особливо зважаючи на строки покарання, передбачені санкціями ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , з урахуванням його особи, стану здоров`я і обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк - 7 років.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується положеннями ч. 1 ст. 65 КК України щодо призначення покарання у межах, установлених санкціями ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, та враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети, принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжкими злочинами.

Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень ст. ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбаченими п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами; його відношення до скоєного, у чому він щиро розкаявся; дані про особу обвинуваченого, який за зареєстрованим місцем проживання характеризується негативно, не одружений, ніде не працює, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, до лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався, 13.03.2007 вперше звернувся до лікаря-психіатра. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 834 від 27.10.2025 ОСОБА_3 має психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня із відхиленнями у поведінці (F70.8); у період часу, що відносяться до інкримінованих йому діянь, а саме 19.08.2024 та 16.09.2025, за своїм психічним станом міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На думку суду, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407, ст. 65 - 67 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 і ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;

- за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 30 вересня 2025 року до дати набрання вироком законної сили включно.

До набрання вироком законної сили, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/102-25/20926-ТВ від 06.09.2025 в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.09.2025 у справі № 138/2773/25 (провадження № 1-кс/138/766/25), а саме мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-А057G/DSN 4GB-128GB, чорного кольору ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7