Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №991/854/24 — Вищий антикорупційний суд

Справа № 991/854/24

Провадження № 1-кп/991/9/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000169, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, громадянина України; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ; з вищою юридичною освітою, адвоката, обліковується в Раді адвокатів Харківської області, працює в адвокатському бюро «Приходько та партнери», зареєстрований як фізична особа-підприємець; одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуваючого; не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження

01.02.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000169 від 13.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024 для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.02.2024 в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.

26.02.2024 захисником обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_11 подано клопотання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання та констатовано підсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду на підставі ч. 1 ст. 33-1, п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

За результатами підготовчого провадження ухвалою суду від 03.04.2024 обвинувальний акт призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

2. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_10 та визнано судом доведеним, та стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення

Слідчими Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62021000000000315 від 23.04.2021 щодо незаконної організації та функціонування закладів з метою надання доступу до азартних ігор, бездіяльності працівників правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, надання неправомірної вигоди та отримання неправомірної вигоди працівниками Національної поліції України за невжиття передбачених законодавством заходів та приховування виявленої незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, незаконного збагачення, вчинених у складі злочинної організації, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 203-2, ч. 1 ст. 365-3, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 209, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 255 КК України.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_14 від 31.10.2022 старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні визначено прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 .

Постановою заступника керівника Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_16 від 02.07.2022 старшим слідчої групи визначено слідчого першого відділу управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 .

У межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України, а 06.04.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК України, а саме в участі у злочинній організації, організації та функціонуванні закладів з метою надання доступу до азартних ігор, які проводяться в мережі «Інтернет», вчинених за попередньою змовою групою осіб, злочинною організацією.

Не пізніше 12.04.2023 у адвоката ОСОБА_10 виник умисел на підбурювання ОСОБА_18 до обіцянки надати та надання прокурору другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 , який відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США за виділення з кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 матеріалів за підозрою ОСОБА_18 в окремі кримінальні провадження, направлення одного з яких, а саме за ч. 2 ст. 255 КК України, до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_18 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України, а також вчинення інших дій з використанням службового становища в її інтересах.

Під час зустрічі 12.04.2023 близько 14 год 50 хв із ОСОБА_19 , якій також повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 62021000000000315 від 23.04.2021, та ОСОБА_18 у закладі громадського харчування на першому поверсі БЦ «Парус» по вул. Мечникова, 2 у м. Києві ОСОБА_10 повідомив про те, що прокурор ОСОБА_15 запропонував їм укласти угоди про визнання винуватості із призначенням покарання у вигляді штрафу за умови надання ОСОБА_18 неправомірної вигоди для ОСОБА_15 у розмірі 5 000 доларів США. При цьому зауважив, що ОСОБА_19 неправомірну вигоду надавати не потрібно, оскільки у нього із прокурором ОСОБА_15 свої відносини. Водночас, вживаючи заходи конспірації, не бажаючи бути викритим правоохоронними органами, сказав, що ОСОБА_18 необхідно укласти з ним договір про надання правової допомоги, згідно з умовами якого 5 000 доларів США (предмет неправомірної вигоди за вчинення ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 62021000000000315 від 23.04.2021 дій з використанням службового становища в інтересах ОСОБА_18 ) будуть начебто офіційною оплатою адвокатських послуг ОСОБА_10 . Не почувши від ОСОБА_18 однозначної відповіді, чи погоджується вона на його незаконну пропозицію, продовжуючи схиляти її до вчинення злочину та створюючи видимість дефіциту часу для прийняття рішення, ОСОБА_10 повідомив, що остаточну відповідь необхідно надати 12.04.2023 або максимум 13.04.2023.

Під час зустрічі з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у БЦ «Парус» по вул. Мечникова, 2 у м. Києві 14.04.2023 близько 13 год 30 хв ОСОБА_10 , діючи умисно, продовжуючи умовлянням та переконанням схиляти ОСОБА_18 до вчинення злочину, бажаючи посилити та остаточно укріпити в неї враження про його тісні неформальні зв`язки із прокурором ОСОБА_15 , а також неможливість вирішити питання жодним іншим способом, окрім надання неправомірної вигоди, ОСОБА_10 повідомив, що отримав від нього чіткі інструкції щодо змісту документів, які потрібно написати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Пояснив, що вони мають підготувати, датувавши недостовірними датами, заяви про злочин до Державного бюро розслідувань, у яких зазначити відомості про викриття злочинної організації, що займалась гральним бізнесом. Крім того, їм необхідно буде заповнити протоколи допитів щодо обставин, вказаних у заявах, також із зазначенням недостовірних дат проведення цих слідчих (розшукових) дій. З метою переконати ОСОБА_18 , що він діє спільно та від імені прокурора ОСОБА_15 , ОСОБА_10 демонстрував з екрана свого телефона приблизний текст заяв та показань, отриманих, за його твердженням, від прокурора.

Маючи на меті переконати ОСОБА_18 у вигідності для неї надання неправомірної вигоди прокурору у кримінальному провадженні, ОСОБА_10 пояснив, що після долучення до матеріалів кримінального провадження її підробленої заяви і протоколу допиту, датованих більш ранніми датами, кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_18 буде виділене прокурором ОСОБА_15 у два окремих: за ст. 255 та за ст. 203-2 КК України. У подальшому обвинувальний акт за ст. 255 КК України буде направлено до суду із клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України, а у кримінальному провадженні за ст. 203-2 КК України не буде укладено угоду про визнання винуватості, як він говорив раніше, а відбудеться розгляд у суді по суті, під час якого прокурор ОСОБА_15 проситиме призначити їй покарання на підставі ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі нижче мінімального. Під час розмови, розуміючи незаконний характер своїх дій, не бажаючи бути викритим та притягнутим за них до відповідальності, ОСОБА_10 підтвердив суму неправомірної вигоди для прокурора ОСОБА_15 у розмірі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України на 14.04.2023 становило 182 843 грн), отримання яких буде оформлене оплатою його адвокатських послуг за договором про правову допомогу, який він підготує та надасть для підпису ОСОБА_18 .

ОСОБА_18 , діючи під контролем правоохоронного органу, 14.04.2023 близько 18 год 35 хв із використанням мобільного застосунку «WhatsApp» (абонентський номер НОМЕР_1 ) у розмові з ОСОБА_10 (абонентський номер НОМЕР_2 ) повідомила, що погоджується на його пропозицію надати за його посередництва неправомірну вигоду прокурору ОСОБА_15 . У ході розмови вони домовилися про зустріч 18.04.2023 або 19.04.2023, під час якої ОСОБА_18 повинна передати адвокату неправомірну вигоду та дописану заяву про злочин щодо діяльності злочинної організації, а також підписати із ним договір про надання правової допомоги.

Того ж дня близько 23 год 00 хв ОСОБА_18 , будучи залученою до конфіденційного співробітництва, у ході проведення контролю за вчиненням злочину на виконання вказівки ОСОБА_10 надіслала на раніше повідомлену ним електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) текст своїх показань для виготовлення ним підробленого протоколу допиту.

У подальшому, 19.04.2023, ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_18 у кав`ярні на першому поверсі БЦ «Парус» по вул. Мечникова, 2 у м. Києві. У ході розмови в кав`ярні та на вулиці поблизу БЦ «Парус» ОСОБА_10 , продовжуючи злочинні дії, отримав від ОСОБА_18 підготовлену відповідно до його вказівок та виготовлену в порядку контролю за вчиненням злочину заяву про злочин на підставі ст. 214 КПК України, написану нею власноруч, без дати, та на його прохання також кулькову ручку, якою вона була виконана. Крім того, вживаючи заходів конспірації, залишаючи для себе можливість, у разі викриття злочину правоохоронними органами, пояснити свої незаконні дії щодо одержання грошових коштів від ОСОБА_18 отриманням оплати адвокатських послуг, надав ОСОБА_18 та вказав на необхідність підписати документ на 1 аркуші - «ДОГОВІР № 1/04-23 про надання правничої допомоги» між адвокатським об`єднанням «ІПСО ЮРЕ ГРУП» в особі керуючого партнера ОСОБА_10 (Виконавець) та ОСОБА_18 (Клієнт), а також додатки до нього, в одному з яких було передбачено вартість адвокатських послуг у розмірі 5 000 доларів США. Один примірник договору (без додатків) ОСОБА_10 надав ОСОБА_18 , а інший примірник та додатки до нього залишив собі. Крім того, ОСОБА_10 надав ОСОБА_18 для підпису протокол її допиту як підозрюваної у кримінальному провадженні № 62021000000000315, до якого були вставлені її показання, попередньо отримані від неї на електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та вказав їй, де саме підписувати та що зазначати наприкінці. При цьому відомості щодо особи, яка начебто провела допит, захисника підозрюваної та дати проведення слідчої дії не були вказані в документі на час його підписання ОСОБА_18 .

У зв`язку з наполегливим переконуванням ОСОБА_10 у вигідності передачі неправомірної вигоди прокурору ОСОБА_20 , діючи під контролем правоохоронного органу, перебуваючи поблизу БЦ «Парус» по вул. Мечникова, 2 у м. Києві, 19.04.2023 з 11 год 53 хв до 11 год 55 хв повідомила про свою готовність надати прокурору відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 за посередництва ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України на 19.04.2023 становило 182 843 грн), яку передасть ОСОБА_10 21.04.2023 близько 11 год 00 хвилин.

Під час розмови в застосунку «WhatsApp» 20.04.2023 приблизно о 19 год 46 хв ОСОБА_10 та ОСОБА_18 узгодили передачу неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України на 20.04.2023 становило 182 843 грн) на 24.04.2023 близько 13 год 45 хв біля Печерського районного суду м. Києва. Таким чином, ОСОБА_18 , будучи залученою до конфіденційного співробітництва, внаслідок умовляння та схиляння її ОСОБА_10 до вчинення злочину висловила обіцянку надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення в її інтересах дій з використанням наданого цій особі службового становища.

Не полишаючи свого наміру підбурити ОСОБА_18 до надання неправомірної вигоди прокурору ОСОБА_15 , ОСОБА_10 продовжував схиляти її до вчинення цього кримінального правопорушення.

Так, незважаючи на отримання ОСОБА_18 від слідчого Державного бюро розслідувань ОСОБА_17 інформації про заплановане застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, ОСОБА_10 20.04.2023 близько 19 год 45 хв під час розмови в застосунку «WhatsApp» переконував ОСОБА_18 , що зазначена обставина жодним чином не впливає на їхні домовленості із прокурором ОСОБА_15 про вчинення ним в її інтересах дій з використанням службового становища.

Оскільки умовою звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 6 ст. 255 КК України є добровільне повідомлення особи про створення злочинної організації або участь у ній до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину та активне сприяння її розкриттю, а в раніше підготовлених ОСОБА_10 протоколах допитів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було вказано, що вони допитувались як підозрювані, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_18 , що ці протоколи необхідно переробити та передати працівнику Державного бюро розслідувань ОСОБА_21 з метою забезпечення умов для вчинення прокурором ОСОБА_15 в її інтересах раніше обумовлених дій з використанням службового становища. При тому зробити це потрібно якнайшвидше - до того, як у кримінальному провадженні повідомлять про завершення досудового розслідування та надання доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Перебуваючи у приміщенні Печерського районного суду м. Києва, де слідчим суддею здійснювався розгляд клопотання про обрання ОСОБА_19 запобіжного заходу, 21.04.2023 близько 12 год 30 хв ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію запланованого злочину, сказав ОСОБА_18 зателефонувати ОСОБА_21 та домовитися про зустріч на цей же день, щоб переробити та підписати підроблені протоколи допитів. Виконуючи вказівку ОСОБА_10 , ОСОБА_18 у застосунку «WhatsApp» зателефонувала ОСОБА_21 , який повідомив, що захворів і сьогодні, ймовірно, зустрітись не вийде. Почувши про це, ОСОБА_10 передав ОСОБА_15 , який перебував поруч, що ОСОБА_21 захворів, та попросив його зателефонувати ОСОБА_21 і домовитись про зустріч у той же день, на що він погодився.

Згодом, 21.04.2023 близько 13 год 18 хв, перебуваючи в закладі громадського харчування «Musse» по вул. Мала Житомирська, 17 у м. Києві, ОСОБА_10 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на підбурення ОСОБА_18 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, надав їй та ОСОБА_19 нові підроблені протоколи допитів. У свою чергу ОСОБА_18 , виконуючи незаконні вказівки ОСОБА_10 в порядку контролю за вчиненням злочину, на його вимогу підписала протокол допиту та забрала його, щоб передати ОСОБА_21 .

Після цього, перебуваючи біля штрафмайданчика по вул. Набережно-Луговій, 4 у м. Києві, ОСОБА_10 , діючи умисно та відповідно до завчасно розробленого плану, віддав ОСОБА_18 її заяву про злочин, сказав їм із ОСОБА_19 їхати до Державного бюро розслідувань та зателефонувати ОСОБА_21 , сподіваючись, що він забере заяви та протоколи допитів, підпише їх та «запустить у роботу».

Того ж дня близько 15 год 25 хв у закладі громадського харчування «Moncher» по вул. Жилянській, 124 у м. Києві ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зустрілися із ОСОБА_21 , який забрав їхні заяви про злочин та, прочитавши протоколи допитів, складені ОСОБА_10 , зазначив, що їх необхідно переробити, вставивши показання в інший бланк протоколу допиту, який він надішле ОСОБА_18 .

У подальшому, 24.04.2023 о 14 год 50 хв, у закладі громадського харчування по вул. Симона Петлюри, 27 у м. Києві ОСОБА_21 отримав від ОСОБА_18 підписані нею та ОСОБА_19 протоколи допитів їх як свідків, перероблені на бланку, попередньо надісланому ОСОБА_21 .

Однак підроблені повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та протоколи допитів ОСОБА_18 і ОСОБА_19 не були долучені слідчими Державного бюро розслідувань до матеріалів кримінального провадження № 62021000000000315.

Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме підбурив до обіцянки службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто обіцяє таку вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.

3. Правова оцінка судом положень закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачено відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 27 КК України співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. При цьому підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб`єктом злочину (постанова ККС ВС від 10.08.2021 у справі № 727/3058/15-к, провадження № 51-5520 км 19).

З об`єктивної сторони підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення конкретного кримінального правопорушення і ставить свої дії у причинний зв`язок із тим правопорушенням, що буде вчинений виконавцем. Підбурювання - це завжди активні дії, за допомогою яких підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного кримінального правопорушення. При підбурюванні воля особи, яка підбурюється до вчинення правопорушення, не пригнічується та будь-яким іншим чином не обмежується. Остаточне рішення вчинити кримінальне правопорушення належить особі, яку підбурюють, але бажання (умисел) вчинити його породжують в ній саме дії підбурювача.

Підбурювання може виявлятися у словесних (вербальних) діях, в усній чи письмовій формі, у конклюдентних діях - жестах, міміці. За змістом ці дії можуть бути чітко визначеними або завуальованими, але при цьому повинні мати об`єктивну спрямованість на вчинення іншим співучасником конкретного кримінального правопорушення.

З суб`єктивної сторони підбурювач діє з прямим умислом, усвідомлює, що викликає в особи рішучість на вчинення кримінального правопорушення, передбачає розвиток причинного зв`язку між своїми діями та діями виконавця, бажає вчинення виконавцем відповідного правопорушення.

У разі кваліфікації дій особи як підбурювання на вчинення злочину суд має зробити належним чином мотивований висновок щодо того, чи були дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. Із суб`єктивної сторони підбурювач повинен усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або крім висловлення наміру не мала рішучості його реалізувати.

Зазначене узгоджується з позицією, наведеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 січня 2021 року (справа №138/3717/16-к, касаційне провадження № 51-3194км19) та від 16 лютого 2022року (справа № 161/5626/20, касаційне провадження № 51-5991км20).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 КК України кваліфікація дій підбурювача здійснюється з посиланням на відповідну частину статті 27 КК України та статтю (частину статті) Особливої частини КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

У ч. 1 ст. 369 КК України передбачено кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

У ч. 3 ст. 369 КК України передбачено кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб

У статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до статті 364-1 КК України).

Відповідно до п. 3 примітки до ст. 354 КК України під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць (п. 2 примітки до ст. 368 КК України).

Таким чином, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, передбачає діяння в активній формі поведінці особи, яка виражається в одній з декількох альтернативно визначених діях: пропозиції надати неправомірну вигоду, обіцянці надати неправомірну вигоду, надання неправомірної вигоди.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, передбачає відповідальність за те ж саме діяння (пропозицію, обіцянку та/або надання неправомірної вигоди), якщо неправомірна вигода передбачалася для службової особи, що займає відповідальне становище (кваліфікуюча ознака).

Форма і способи повідомлення про намір (готовність) надати неправомірну вигоду, а також самого надання такої вигоди можуть бути різними (особисто чи через посередників/представників, відкрито чи завуальовано, усно чи письмово, за допомогою конклюдентних дій, шляхом відправлення листа, електронного повідомлення, переказу тощо) і на кваліфікацію не впливають. Прийняття такої пропозиції чи обіцянки службовою особою, на адресу якої вони спрямовані, не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення. Тому відмова службової особи від пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду не виключає відповідальності особи, яка пропонувала чи обіцяла її надати.

Відповідальність за вказані дії настає за умови, якщо неправомірна вигода пропонувалася, обіцялася чи надавалася службовій особі або (з її відома та за згодою) третій особі; за (для) вчинення (невчинення) такою службовою особою з використанням влади чи службового становища дії (дій) в інтересах того, хто пропонує, обіцяє, надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб (як фізичних, так і юридичних).

Діяння у формі пропозиції, обіцянки надання неправомірної вигоди утворюють усічений склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, яке вважається закінченим з моменту доведення до відома службової особи пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду. Діяння у формі надання неправомірної вигоди утворює формальний склад цього правопорушення, яке вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини неправомірної вигоди.

Суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду саме як незаконну винагороду службовій особі за виконання (невиконання) останньою дій, які вона повинна чи може вчинити з використанням влади чи службового становища. При вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, винний також повинен усвідомлювати, що пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду саме такій службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище.

У постанові ККС ВС від 07 липня 2021 року у справі №752/4292/16-к зроблено висновок, відповідно до якого кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв`язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.

У п. 2, 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 зазначено, що дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Давання й одержання хабара тісно пов`язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв`язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо.

Відповідно до п. 8, 11 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 судам слід мати на увазі, що хабар може даватись та одержуватись і в завуальованій формі - під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультації, експертизи тощо).

Дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть, у даванні чи одержанні хабара. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціативою - того, хто дав, чи того, хто одержав хабар, - він діяв.

4. Правова позиція сторони обвинувачення

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений детективом другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_22 та затверджений 31.01.2024 прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .

У судових дебатах прокурор стверджувала, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме шляхом умовляння та схиляння ОСОБА_18 підбурив її до висловлення обіцянки надати неправомірну вигоду прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 , як службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_18 дій з використанням наданого службового становища.

Прокурор вважала, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення наявності в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Досліджені докази є належними, достовірними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_10 . Докази сторони обвинувачення не викликають сумніву у їх достовірності, оскільки взаємно підтверджуються, узгоджуються між собою, а також оскільки здобуті у встановленому законом порядку та є об`єктивними.

Прокурор підтвердила, що усі досліджені докази відкриті стороною обвинувачення стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України завчасно, відтак сторона захисту мала достатній час і можливості, щоб підготуватися до захисту, спростування доказів та обґрунтування своєї позиції. Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Усі слідчі та процесуальні дії проводилися уповноваженими особами в порядку, передбаченому КПК України.

Сторона обвинувачення звернула увагу на необґрунтованість окремих доводів та заперечень сторони захисту щодо недопустимості доказів та незаконності процесуальних дій/рішень, що мали місце під час здійснення досудового розслідування.

На думку сторони обвинувачення, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про незаконність проведеного під час досудового розслідування обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та недопустимість здобутих за результатами його проведення доказів. Так, в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку дійсно було зазначено адресу: АДРЕСА_3 . Лише після завершення пошукових заходів, під час складання протоколу обшуку знайомий ОСОБА_10 , який прибув на місце проведення обшуку, повідомив, що насправді адреса обшукуваного будинку: АДРЕСА_4 . Однак, сторона обвинувачення просить звернути увагу на те, що 1) в контексті дотримання прав ОСОБА_10 важливою є не поштова адреса, зазначена в ухвалі слідчого судді, а те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання було перевірено наявність підстав для проведення обшуку за місцем його проживання, при цьому дотримано гарантії, передбачені ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) ОСОБА_10 сам був переконаний, що проживає по АДРЕСА_5 , і називав цю адресу своїм батькам та особі, з якою обговорював продаж автомобіля (протокол зняття інформації з електронних інформаційних мереж № 19/6971 від 13.07.2023), внаслідок цього і сторона обвинувачення добросовісно помилялась; 3) перед початком обшуку ОСОБА_10 було пред`явлено ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення слідчої дії, а на запитання слідчого ОСОБА_10 підтвердив факт проживання у цьому будинку та відповідність його адреси тій, що зазначена в ухвалі слідчого судді; 4) під час обшуку були присутні представники ради адвокатів, поняті, велась безперервна відеозйомка.

Прокурор вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість висновку експерта у зв`язку з проведенням експертизи поза межами строку досудового розслідування. На переконання сторони обвинувачення, зі змісту ст. 242-245 КПК України вбачається, що призначення експертизи є слідчою (розшуковою) дією. Детектив призначив експертизу в межах строку досудового розслідування, тобто слідча (розшукова) дія відбулась із дотриманням вимог ч. 8 ст. 223 КПК України. Разом з тим, експерт у розумінні положень ст. 69, 93, 223 КПК України не є особою, яка проводить слідчу (розшукову) дію, а норми КПК України не містять вимоги щодо отримання висновку експерта в межах строку досудового розслідування. У зв`язку з цим складання експертом висновку та направлення його стороні обвинувачення поза межами строку досудового розслідування не може вважатися проведенням слідчої (розшукової) дії поза межами строку досудового розслідування та зумовлювати недопустимість відповідного доказу.

Сторона обвинувачення також вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих внаслідок порушення адвокатської таємниці. Прокурор переконана, що не будь-яке спілкування особи, яка має свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, з іншою особою містить адвокатську таємницю. Зміст спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 і ОСОБА_19 стосується виключно підроблення доказів у кримінальному провадженні та надання неправомірної вигоди прокурору за вчинення ним дій з використанням свого службового становища, тобто не стосується надання професійної правничої допомоги. Крім того, договір між «ІПСО ЮРЕ ГРУП», в особі ОСОБА_10 , та ОСОБА_18 був укладений виключно для маскування предмету неправомірної вигоди під гонорар. У свою чергу, ОСОБА_18 у своїх показаннях підтвердила, що не сприймала ОСОБА_10 як свого захисника, не отримувала від нього правової допомоги і не мала в ній потреби, оскільки користувалась послугами іншого адвоката.

Крім того, прокурор заперечила проти версії сторони захисту про провокацію злочину. На думку обвинувачення, ця версія спростовується, зокрема, протоколом аудіо-, відеоконтролю № 19/4276 від 27.04.2023, відповідно до якого: 1) ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , що після відмови ОСОБА_15 укласти з ними угоду без отримання неправомірної вигоди ОСОБА_10 неодноразово, із періодичністю раз на два тижні звертався до нього із пропозицією «давай, давай» та зрештою запропонував допомогти «цій богодільні в межах розумного»; 2) ОСОБА_19 та ОСОБА_18 у розмові за відсутності ОСОБА_10 обговорювали, що жодній з них не подобається запропонована ОСОБА_10 схема.

Сторона обвинувачення не погоджується з доводами сторони захисту про неможливість притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за «слова» та за відсутності виконавця основного злочину. Положеннями КК України передбачено багато кримінальних правопорушень, об`єктивна сторона яких виражається саме у «словах», зокрема, і кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, яке може бути вчинено у формі пропозиції та обіцянки. Діяння ж підбурювача, яким у даному випадку був ОСОБА_10 , у більшості випадків виражаються саме у вербальній формі.

ОСОБА_10 дійсно інкримінується закінчений злочин, що передбачає наявність особи, яка виконує його об`єктивну сторону. У даному випадку такою особою є ОСОБА_18 , яка висловила обіцянку надати службовій особі неправомірну вигоду. Однак, цю обіцянку було висловлено в ході контролю за вчиненням злочину, під час якого ОСОБА_18 , будучи залученою до конфіденційного співробітництва, разом з працівниками НАБУ створювала для ОСОБА_10 відповідні умови в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки його дійсних намірів, спостереження за його поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину. Тому ОСОБА_18 не притягується до кримінальної відповідальності.

У свою чергу, формулювання у ст. 369 КК України «обіцянка службовій особи надати неправомірну вигоду» не означає, що обіцянка висловлюється віч-на-віч. Звужене тлумачення зазначеного формулювання, яке пропонує сторона захисту, призвело б до безпідставного уникнення кримінальної відповідальності багатьма корупціонерами, які залучають посередників та/або вживають інших заходів для конспірації факту отримання чи передачі неправомірної вигоди. На переконання сторони обвинувачення, важливим є те, що стараннями ОСОБА_10 в уявленні ОСОБА_18 він діяв від імені ОСОБА_15 та за погодженням із ним. Тобто, ОСОБА_18 , висловлюючи в розмові з ОСОБА_10 обіцянку надати неправомірну вигоду ОСОБА_15 , була переконана, що ця обіцянка (як і в подальшому неправомірна вигода) буде передана ОСОБА_15 . При цьому таке переконання сам ОСОБА_10 і створив.

Інші доводи та заперечення сторони захисту прокурор також вважає необґрунтованими та недоведеними з підстав, що раніше озвучувались під час судового розгляду.

Сторона обвинувачення просила визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. При призначенні покарання врахувати, що 1) злочин ОСОБА_10 підриває довіру людей не тільки до адвокатури, але й до прокуратури, органів досудового розслідування і системи правосуддя; 2) ОСОБА_10 підбурював ОСОБА_18 до вчинення злочину не на одинці, а в присутності своєї клієнтки - ОСОБА_19 , що свідчить про «буденність, нормальність» корупції для ОСОБА_10 ; про «нормальність» для ОСОБА_10 вирішення питань клієнтів за хабарі свідчать також його слова, що він вже «закривався зі своїх», тому тепер бере в клієнтів неправомірну вигоду для передачі службовим особам заздалегідь; 3) ОСОБА_10 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за водіння в стані алкогольного сп`яніння, продовжував керувати автомобілем.

З урахуванням зазначеного, а також тяжкості вчиненого ОСОБА_10 злочину, особи обвинуваченого, а також відсутності обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, прокурор вважала, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_10 і попередження нових кримінальних правопорушень є основне покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_10 вчинив злочин, використовуючи статус адвоката, прокурор вважала за необхідне призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на 3 роки.

З огляду на те, що ставиться питання про призначення покарання у вигляді позбавлення волі сторона обвинувачення вважала за потрібне змінити застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід на тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку.

Питання розподілу процесуальних витрат та правової долі речових доказів прокурор просила вирішити відповідно до вимог процесуального законодавства.

5. Правова позиція сторони захисту

Під час судового розгляду ОСОБА_10 заявив про свою невинуватість, зазначивши про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_10 під час судових дебатів навів наступні доводи та аргументи.

Сторона захисту вважає помилковим підхід сторони обвинувачення до тлумачення та застосування складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. На думку ОСОБА_10 , встановлена у ч. 3 ст. 369 КК України кваліфікаційна ознака у виді адресата неправомірної вигоди (службова особа, яка займає відповідальне становище) стосується лише діяння у формі надання неправомірної вигоди, яке передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 369 КК України. Тобто, пропозиція та/або обіцянка надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. За ч. 3 ст. 369 КК України настає кримінальна відповідальність лише у випадку, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Всупереч вищевикладеному пред`явлене ОСОБА_10 обвинувачення стосується саме підбурювання до висловлення обіцянки надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. При цьому ОСОБА_10 звернув увагу, що прокурор, формулюючи обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, фактично змінив положення закону про кримінальну відповідальність, що призвело до фактичної підміни понять, зміни диспозиції кримінально-правової норми та утворення нового складу кримінального правопорушення. Ці обставини, на переконання захисту, унеможливлюють кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 369 КК України.

В аспекті неправильного застосування стороною обвинувачення закону про кримінальну відповідальність ОСОБА_10 також звернув увагу на порушення правил підслідності в межах даного кримінального провадження. Як було встановлено під час судового розгляду, першочергово кримінальне провадження № 52023000000000169 було розпочато за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, фактичні обставини якого на той момент свідчили про наявність повноважень НАБУ на проведення досудового розслідування відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Натомість після 01.08.2023, коли було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення (спочатку на ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, потім на ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України), встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини не свідчили про наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а отже, і про наявність повноважень НАБУ на проведення досудового розслідування. ОСОБА_10 вважає, що інкриміноване йому правопорушення не підпадало під умови, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки не було вчинено щодо суб`єктів, перелік яких наведено у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, так як ані під час досудового розслідування, ані під час судового розгляду не встановлено, що прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 отримав обіцянку надання йому неправомірної вигоди та/або був обізнаний про таку обіцянку.

З урахуванням зазначеного, а також того, що підсудність Вищого антикорупційного суду визначається тими ж самим умовами, що й підслідність НАБУ (ст. 33-1, п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України), ОСОБА_10 також стверджував, що обвинувальний акт у межах даного кримінального провадження надійшов до Вищого антикорупційного суду та розглядався ним з порушенням правил предметної підсудності, тобто суд не був уповноважений на здійснення судового розгляду даного кримінального провадження.

ОСОБА_10 також зазначив, що стороною обвинувачення було порушено вимоги ст. 214 КПК України в частині реєстрації кримінального провадження, внаслідок чого ОСОБА_10 не набув процесуального статусу підозрюваного та відповідно обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. Сторона захисту переконана, що сторона обвинувачення під час досудового розслідування у межах даного кримінального провадження не змогла встановити факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, за яким і було розпочато кримінальне провадження, однак встановила факт вчинення правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, у зв`язку з чим у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства мала зареєструвати нове та самостійне кримінальне провадження за фактом вчинення виявленого правопорушення. Однак сторона обвинувачення, нехтуючи вимогами процесуального законодавства, лише змінила правову кваліфікацію правопорушення зі ст. 368 КК України на ст. 369 КК України та продовжила досудове розслідування вже за новим правопорушенням. При цьому станом на 10.10.2023, коли ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, відомості про це правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування, внаслідок чого всі процесуальні дії та рішення вчинялися та приймалися відносно ОСОБА_10 поза межами кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_10 у судових дебатах продублював озвучені під час судового розгляду доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, зібраних стороною обвинувачення під час досудового розслідування та наданих суду на підтвердження винуватості ОСОБА_10 . Зокрема, ОСОБА_10 звернув увагу на 1) недопустимість доказів у зв`язку з порушенням правил підслідності, вимог ст. 214 КПК України щодо неможливості проведення досудового розслідування без реєстрації кримінального провадження; 2) незаконність обшуку, проведеного за місцем його проживання, та недопустимість доказів, зібраних за результатами його проведення, у зв`язку з невідповідністю адреси проведення обшуку дозволу слідчого судді, а також відсутністю легалізації проведеного обшуку; 3) недопустимість висновку комп`ютерно-технічної експертизи у зв`язку з проведенням цієї експертизи неуповноваженим суб`єктом, а також у зв`язку з тим, що проведені експертом дії фактично становили зміст НСРД у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем, що за обставин даної справи потребувало отримання стороною обвинувачення дозволу слідчого судді; 4) недопустимість результатів НСРД у виді контролю за вчиненням злочину внаслідок виходу детектива за межі наданого прокурором доручення на проведення НСРД, продовження проведення слідчої дії попри фіксацію добровільної відмови від отримання неправомірної вигоди; 5) недопустимість матеріалів НСРД у зв`язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 257 КПК України; 6) незаконність доручення проведення НСРД у виді спостереження за ОСОБА_10 органам Державної прикордонної служби України та недопустимість матеріалів НСРД, зібраних такими органами; 7) недопустимість доказів, здобутих внаслідок втручання у приватне спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 як адвоката з клієнтами тощо.

Надаючи пояснення щодо суті пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_10 вказав на неправильність тлумачення стороною обвинувачення фактичних обставин, що були встановлені під час досудового розслідування та у подальшому викладені в обвинувальному акті. ОСОБА_10 пояснив, що у розмовах між ним та ОСОБА_18 і ОСОБА_19 ніколи не йшла мова про неправомірну вигоду для прокурора ОСОБА_15 і жодних грошових коштів для прокурора не передбачалося. ОСОБА_18 дійсно мала передати ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, однак ці кошти були адвокатським гонораром ОСОБА_10 відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № 1/04-23 від 19.04.2023, що був укладений між АО «ІПСО ЮРЕ ГРУП» в особі керуючого партнера ОСОБА_10 та ОСОБА_18 . Згідно із зазначеним договором ОСОБА_10 брав на себе зобов`язання з надання ОСОБА_18 у межах кримінального провадження № 62021000000000315 професійної правничої допомоги, зміст якої зводився до досягнення зі стороною обвинувачення домовленості щодо укладення угоди про визнання винуватості. Тобто, грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, які сторона обвинувачення кваліфікує як неправомірну вигоду для прокурора ОСОБА_15 , насправді були гонораром ОСОБА_10 за правові послуги з укладення ОСОБА_18 угоди про визнання винуватості.

Також ОСОБА_10 звернув увагу на показання свідка ОСОБА_18 та їх неузгодженість зі змістом пред`явленого обвинувачення. Так, у своїх показаннях ОСОБА_18 зазначила, що ніхто не міг підбурити її до висловлення обіцянки надати неправомірну вигоду прокурору ОСОБА_15 , оскільки вона не мала жодного наміру на вчинення таких дій та не збиралася передати будь-яку неправомірну вигоду, натомість всі дії вчиняла під контролем органу досудового розслідування з метою документування протиправної діяльності. На переконання ОСОБА_10 , вчинення ОСОБА_18 дій, які є складовою та невід`ємною частиною об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, під контролем правоохоронного органу та лише з метою документування протиправної діяльності виключає наявність у діях ОСОБА_10 ознак підбурення до вчинення злочину. У цьому аспекті ОСОБА_10 також звернув на увагу на ті обставини, що ОСОБА_18 була залучена до проведення НСРД і самостійно брала участь у проведенні відповідних слідчих дій, що суперечить вимогам процесуального законодавства.

Крім того, ОСОБА_10 зазначив, що все його спілкування з ОСОБА_18 фактично зводилося до повідомлення про стан і хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000315. ОСОБА_10 не вчиняв по відношенню до ОСОБА_18 будь-яких дій, які б становили зміст підбурення відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України. При цьому в обвинувальному акті не конкретизовано, які саме дії ОСОБА_10 підбурили ОСОБА_18 до висловлення обіцянки надати неправомірну вигоду прокурору та коли ці дії були вчинені.

Додатково до цього ОСОБА_10 зауважив з приводу відсутності події інкримінованого правопорушення, оскільки свідок ОСОБА_15 у своїх показаннях заперечив факт висловлення йому пропозиції, обіцянки та/або надання неправомірної вигоди ОСОБА_18 , у тому числі через ОСОБА_10 . Ці обставини також заперечили у своїх показаннях свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_17 .

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_10 просив суд ухвалити виправдувальний вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_13 у своїй промові під час судових дебатів висловив аргументи, доводи та заперечення, аналогічні за змістом тим, які були висловлені ОСОБА_10 та викладені судом вище. Адвокат ОСОБА_13 звернув увагу на відсутність в діях ОСОБА_10 передбачених ч. 4 ст. 27 КК України ознак підбурення до вчинення злочину, а також на законний характер спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_18 , що здійснювалося виключно в рамках надання ОСОБА_10 професійної правничої допомоги ОСОБА_18 у межах кримінального провадження № 62021000000000315. Захисник зазначив, що ОСОБА_18 не висловлювала прокурору ОСОБА_15 обіцянку надати неправомірну вигоду, а в усіх зафіксованих розмовах зобов`язувалась передати грошові кошти ОСОБА_10 саме в якості гонорару за його адвокатські послуги. Сторона захисту переконана, що складання проєктів протоколів допиту з викривальними показаннями заздалегідь узгодженого змісту, у тому числі складання таких документів «задніми числами», є нормальною та типовою практикою, яка часто застосовується при досягненні сторонами кримінального провадження згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_13 також зазначив, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом вину ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки ОСОБА_10 своїми діями та/або висловлюваннями не спричинив виникнення у ОСОБА_18 бажання висловити обіцянку надання неправомірної вигоди та не переконав її в тому, що лише в такий спосіб можна досягнути бажаного результату (укладення угоди про визнання винуватості). Натомість сторона обвинувачення фактично намагається тлумачити на свою користь нейтральні та/або двозначні обставини спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_18 , що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства.

З урахуванням вищевикладеного захисник ОСОБА_13 просив суд ухвалити виправдувальний вирок, яким визнати ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_11 зазначив, що істотні порушення кримінального процесуального законодавства, допущені під час досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів, у тому числі внаслідок наявності ознак фальсифікації матеріалів НСРД, позбавляють можливості встановити об`єктивний хід подій та наявність в діях ОСОБА_10 ознак інкримінованого правопорушення. Натомість сторона захисту вважає встановленими ті обставини, що під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 62021000000000315 оперативний співробітник ДБР ОСОБА_21 та слідчий ДБР ОСОБА_17 порушували перед ОСОБА_18 та ОСОБА_19 питання укладення угоди про визнання винуватості в обмін на отримання від них викривальних показань. У ході досудового розслідування ОСОБА_10 , будучи захисником ОСОБА_19 , отримав пропозицію від прокурора ОСОБА_15 щодо укладення угоди про визнання винуватості, після чого передав цю пропозицію ОСОБА_19 . У свою чергу, ОСОБА_19 запропонувала зустрітися з ОСОБА_18 та обговорити деталі пропозиції прокурора. На зустрічі, що мала місце 12.04.2023, ОСОБА_18 погодилась на пропозицію прокурора та обговорила деталі укладення з ОСОБА_10 договору про надання професійної правничої допомоги із супроводу щодо укладення угоди про визнання винуватості, за що ОСОБА_18 мала сплатити ОСОБА_10 адвокатський гонорар у сумі 5 000 доларів США.

Проте після цього ОСОБА_18 , займаючи керівну роль у злочинній організації «Бос», маючи важливі відомості для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000315, повідомила свого захисника ОСОБА_23 про обставини спілкування з ОСОБА_10 та надходження від прокурора ОСОБА_15 пропозиції укладення угоди про визнання винуватості. Адвокат ОСОБА_23 , на думку сторони захисту, входив до складу групи адвокатів «Інхаус», яка у межах кримінального провадження № 62021000000000315 здійснювала захист керівництва злочинної організації «Бос» та мала намір перешкодити проведенню повного, всебічного досудового розслідування, а отже, і отриманню органом досудового розслідування викривальних показань ОСОБА_18 . У зв`язку з цим 12.04.2023 ОСОБА_23 після спілкування з ОСОБА_18 самостійно повідомив НАБУ про нібито вимагання прокурором ОСОБА_15 неправомірної вигоди від ОСОБА_18 за укладення угоди про визнання винуватості у межах кримінального провадження № 62021000000000315. Вже наступного дня, 13.04.2023, ОСОБА_23 супроводив ОСОБА_18 до НАБУ з метою написання нею заяви про вчинення злочину, що стало підставою для початку кримінального провадження, в якому ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення.

Після того, як органом досудового розслідування 13.04.2023 було отримано дозволи Вищого антикорупційного суду на проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , діючи на виконання вказівок адвоката ОСОБА_23 , детективів НАБУ, самостійно ініціювала зустріч з ОСОБА_10 , у ході якої підбурювала останнього до одержання та подальшої передачі працівникам правоохоронного органу неправомірної вигоди за нібито укладення угоди про визнання винуватості. Проте керівництво Офісу Генерального прокурора не погодило укладення угоди з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , у зв`язку з чим 18-19.04.2023 прокурором ОСОБА_15 у межах кримінального провадження № 62021000000000315 було подано клопотання про застосування до ОСОБА_18 і ОСОБА_19 запобіжних заходів. Після цього з 30.04.2023 по 31.07.2023 ніхто з учасників подій не ініціював питання укладення угоди про визнання винуватості чи вчинення інших дій. Прокурори Офісу Генерального прокурора та слідчі ДБР заперечили факт вимагання та/або отримання ними неправомірної вигоди чи обіцянки надання такої вигоди у кримінальному провадженні № 62021000000000315. Усі інші обставини, на які посилається сторона обвинувачення, сторона захисту вважає недоведеними.

З урахуванням викладеного захисник ОСОБА_11 просив звернути увагу на невідповідність сформульованого обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, диспозиції цієї статті. Сторона захисту вважає, що сторона обвинувачення, змінюючи порядок слів диспозиції ч. 3 ст. 369 КК України, суттєво спотворила зміст закону про кримінальну відповідальність. На переконання захисника, адресатом обіцянки надання неправомірної вигоди відповідно до ст. 369 КК України може бути виключно службова особа, така обіцянка не може передаватися через третіх осіб.

Натомість за результатами судового розгляду не встановлено, щоб до відома прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 , слідчого ДБР ОСОБА_17 чи оперативного співробітника ДБР ОСОБА_21 була доведена обіцянка ОСОБА_18 надати неправомірну вигоду, а формула обвинувачення не містить конкретної вказівки на службову особу, якій була висловлена відповідна обіцянка. Таким чином, на переконання захисту, ОСОБА_10 фактично обвинувачується у прийнятті ним обіцянки ОСОБА_18 , що не охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та будь-якою іншою нормою закону про кримінальну відповідальність, що, у свою чергу, є порушенням ч. 1 ст. 2 КК України.

Захисник ОСОБА_11 так само звернув увагу на безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки буквальне тлумачення положень закону про кримінальну відповідальність дає можливість дійти висновку, що цією статтею передбачено кваліфікуючу ознаку у виді надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. Однак таких обставин стороною обвинувачення не було встановлено під час досудового розслідування. Натомість сторона захисту вважає, що пропозиція чи обіцянка надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, не утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Також захисник ОСОБА_11 вважав, що кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 27 КК України є неможливою, оскільки відсутній виконавець основного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. ОСОБА_18 не може вважатися виконавцем цього правопорушення, оскільки не мала намір надавати неправомірну вигоду, висловлювати обіцянку чи пропозицію її надати. Дії ОСОБА_18 у жодному випадку не містять ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Крім того, на відсутність виконавця та складу злочину в діях ОСОБА_18 вказують також і ті обставини, що в окреме провадження матеріали відносно ОСОБА_18 не виділялися, а отже, сторона обвинувачення не вважає її дії протиправними.

Додатково до цього захисник ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_10 відмовився від вчинення будь-яких дій, пов`язаних з висловлюваннями ОСОБА_18 про її бажання/згоду надати неправомірну вигоду, що з урахуванням положень ст. 12-17 КК України виключає його кримінальну відповідальність внаслідок добровільної відмови від вчинення дій, на які його провокувала ОСОБА_18 .

Крім того, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_10 , інших осіб, а також низка НСРД щодо них тривали до кінця липня 2023 року. Однак за цей період жодних дій з боку ОСОБА_10 та інших об`єктів контролю, спрямованих на досягнення результату, про який просила ОСОБА_18 , не вчинялось, що вказує на відсутність події кримінального правопорушення.

Під час виступу у судових дебатах захисник ОСОБА_11 також підсумував озвучені у ході судового розгляду доводи, аргументи та заперечення сторони захисту, що стосуються порушень стороною обвинувачення вимог процесуального законодавства та недопустимості зібраних доказів. Так, захисник ОСОБА_11 зазначив про 1) істотні порушення законодавства під час реєстрації кримінального провадження та початку розслідування; 2) порушення правил підслідності та підсудності; 3) порушення строків досудового розслідування внаслідок проведення експертизи після їх закінчення; 4) порушення гарантій щодо адвокатської таємниці; 5) процесуальні порушення під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 ; 6) порушення законодавства при призначенні та проведенні комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону ОСОБА_10 , що був вилучений під час обшуку за місцем його проживання; 7) недопустимість матеріалів НСРД, здобутих внаслідок втручання у приватне спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_19 та ОСОБА_24 як адвоката з клієнтами; 8) недопустимість матеріалів НСРД у зв`язку з наявністю ознак їх фальсифікації; 9) порушення стороною обвинувачення вимог ст. 259 КПК України в частині необхідності збереження записів всіх телефонних розмов ОСОБА_18 ; 10) наявність ознак провокації ОСОБА_10 на вчинення злочину з боку ОСОБА_18 та правоохоронних органів; 11) незаконність проведення органами Державної прикордонної служби України НСРД у виді спостереження за ОСОБА_10 та недопустимість матеріалів цих НСРД.

З урахуванням вищевикладеного захисник ОСОБА_11 просив суд ухвалити виправдувальний вирок, яким визнати ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

6. Досліджені судом докази та встановлені з них фактичні обставини

6.1. Стандарти доказування, що застосовуються судом

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (Постанова ККС ВС від 02.12.2022 у справі № 758/1780/17; провадження № 51-4254 км 21).

Судовою практикою ЄСПЛ передбачено, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту щодо достовірності і допустимості доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин, які аргументовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

6.2. Показання обвинуваченого ОСОБА_10 .

У 2009 році після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_10 був працевлаштований на посаду спеціаліста ІІ категорії відділу канцелярії Харківської обласної прокуратури. На вказаній посаді ОСОБА_10 пропрацював приблизно півроку та у грудні 2009 року за результатами проходження конкурсу був призначений на посаду слідчого прокуратури Борівського району Харківської області. У подальшому ОСОБА_10 неодноразово змінював посаду та місце своєї служби, а саме працював: на посаді старшого помічника напрямку ювенальної поліції та бюджетної сфери у прокуратурі Балаклійського району Харківської області; у Київській районній прокуратурі м. Харкова на посаді, пов`язаній з бюджетним та податковим законодавством; у Харківській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу, що здійснював контроль за діяльністю органів внутрішніх справ під час здійснення ними досудового розслідування.

За час роботи в органах прокуратури м. Харкова та Харківської області ОСОБА_10 в силу займаної посади та службової необхідності познайомився з ОСОБА_15 , який на той момент працював у Харківській місцевій прокуратурі № 5. Спілкування ОСОБА_10 та ОСОБА_15 мало виключно робочий характер, стосувалося службової діяльності органів прокуратури та у більшості випадків не виходило за межі ввічливості.

У зв`язку з низьким рівнем заробітної плати та бажанням перейти до іншої сфери юридичної практики ОСОБА_10 звільнився з органів прокуратури, отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Після переїзду до м. Києва у жовтні 2022 року ОСОБА_10 почав співпрацювати з адвокатським об`єднанням «Приходько та партнери». Співпраця з адвокатським об`єднанням здійснювалася на підставі партнерської угоди, у відповідності до якої об`єднання надавало клієнтів, ОСОБА_10 надавав їм юридичні послуги та отримував за це відсоток від гонорару. Додатково до цього ОСОБА_10 мав обов`язки щодо залучення клієнтів до укладення договорів про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням. При цьому індивідуальна адвокатська діяльність ОСОБА_10 обмежувалась договорами про неконкуренцію, тому на користь об`єднання ОСОБА_10 сплачував також відсоток від гонорару, який був отриманий від клієнтів, яких ОСОБА_10 обслуговував в рамках індивідуальної адвокатської діяльності.

На початку грудня 2022 року ОСОБА_25 , який обіймав посаду керівника практики з кримінального права в АО «Приходько та партнери», повідомив ОСОБА_10 , що на консультацію приходила людина, якій потрібен правовий супровід під час досудового розслідування в кримінальному провадженні щодо незаконної діяльності з організації та проведення грального бізнесу. ОСОБА_10 погодився взятися за цю справу, внаслідок чого познайомився з ОСОБА_19 , якій і потрібен був цей правовий супровід.

Після укладення договору про надання професійної правничої допомоги між АО «Приходько та партнери» і ОСОБА_19 та сплати останньою гонорару ОСОБА_10 приступив до виконання функцій її захисника в кримінальному провадженні № 62021000000000315, досудове розслідування в якому здійснювалося слідчими ДБР за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_19 було погоджено, що найкращим правовим результатом для ОСОБА_19 у межах кримінального провадження № 62021000000000315 був найшвидший вихід із нього з найменш суворим покаранням, яке не пов`язано з позбавленням волі, оскільки на той момент ОСОБА_19 потрібно було повертатися за кордон. Найбільш дієвим законним способом досягнення зазначеного правового результату було співробітництво з органом досудового розслідування та прокуратурою, у тому числі укладення угоди про визнання винуватості.

Від ОСОБА_19 ОСОБА_10 отримав номер телефона ОСОБА_17 , який був старшим слідчим в межах кримінального провадження. Через деякий час ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_17 та домовився про дату, час та місце ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. ОСОБА_10 не дали для ознайомлення матеріали кримінального провадження, оскільки вони на той момент не були ще належним сформовані, однак йому, як захиснику ОСОБА_19 , було надано копію повідомлення ОСОБА_19 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255, ст. 203-2 КК України. У ході спілкування та ознайомлення зі змістом повідомлення про підозру слідчий ОСОБА_17 натякнув ОСОБА_10 про можливість укладення угод про визнання винуватості в межах кримінального провадження.

Після цього ОСОБА_10 знайшов контакт прокурора ОСОБА_15 (за яких обставин та в який спосіб ОСОБА_10 не пам`ятає), який був старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62021000000000315 та від якого отримав підтвердження достовірності інформації слідчого ОСОБА_17 про можливість укладення угоди про визнання винуватості. Для обговорення деталей кримінального провадження та узгодження можливості укладення угоди ОСОБА_10 та прокурор ОСОБА_15 домовилися про зустріч.

У другій половині грудня 2022 року ОСОБА_10 зустрівся з прокурором ОСОБА_15 . Під час зустрічі ОСОБА_15 повідомив, що дії ОСОБА_19 будуть перекваліфіковані з ч. 1 ст. 203-2 КК України на ч. 2 ст. 203-2 КК України, оскільки при складанні першого повідомлення про підозру не було враховано наявність кваліфікуючих ознак. Крім того, ОСОБА_15 повідомив про можливість укладення угоди про визнання винуватості на наступних умовах - 5 років позбавлення волі за ст. 255 КК України та мінімальний штраф за ч. 2 ст. 203-2 КК України. ОСОБА_10 , діючи у відповідності до погодженої правової позиції, намагався покращити умови угоди на користь ОСОБА_19 , у зв`язку з чим запитував у ОСОБА_15 про можливість їх перегляду, зокрема, у випадку надання ОСОБА_19 більш детальних викривальних показань з приводу обставин кримінального провадження. У цьому контексті ОСОБА_10 також запитував у ОСОБА_15 з приводу можливості застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання за ч. 2 ст. 203-2 КК України, а також звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України. В адвокатській практиці ОСОБА_10 був досвід застосування судом ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу, у зв`язку з чим він домовився з ОСОБА_15 , що відправить йому в месенджері відповідні документи судової справи, а ОСОБА_15 зазначив, що розгляне можливість зміни умов угоди. Тоді їх зустріч закінчилася на загальній домовленості щодо співпраці у напрямку укладення угоди про визнання винуватості.

У подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_15 час від часу спілкувалися з цього приводу. ОСОБА_15 висловлювався щодо зацікавленості в укладенні угоди, оскільки кримінальне провадження було досить складним, мало великий обсяг доказів та учасників, а також виділених проваджень. Користуючись цим моментом, ОСОБА_10 «торгувався» з прокурором ОСОБА_15 та в такий спосіб намагався домовитися про найкращі для ОСОБА_19 умови угоди. У той же час ОСОБА_15 повідомляв, що для укладення угоди в кримінальному провадженні потрібно отримати погодження керівництва, для чого ОСОБА_15 написав відповідний рапорт, який був погоджений керівником відділу, однак не міг бути погоджений керівником Департаменту Офісу Генерального прокурора, в якому працював ОСОБА_15 , оскільки такий керівник не був призначений.

Протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року в кримінальному провадженні відбувалися судові засідання щодо здійснення слідчими суддями судового контролю під час досудового розслідування (обрання, зміна, скасування запобіжних заходів; продовження строку досудового розслідування тощо). Всі судові засідання відбувалися в приміщенні Печерського районного суду м. Києва, в якому за цей період фактично збиралися всі працівники компанії «Бос», щодо яких здійснювалося кримінальне провадження № 62021000000000315, а також їх адвокати.

У межах цього періоду часу ОСОБА_10 познайомився з ОСОБА_18 , яка була подругою ОСОБА_19 та підозрюваною в кримінальному провадженні № 62021000000000315. Також ОСОБА_10 познайомився із захисником ОСОБА_18 - адвокатом ОСОБА_72. У більшості випадків саме ОСОБА_18 підходила до ОСОБА_10 з ОСОБА_19 , виходила з ними на «перекур», обговорювала обставини справи.

У ході спілкування ОСОБА_10 повідомляв, що на прохання ОСОБА_19 веде переговори з прокурором ОСОБА_15 щодо укладення угоди про визнання винуватості в кримінальному провадженні. ОСОБА_18 та її захисник також повідомляли, що вели переговори щодо укладення угоди, однак їм було запропоновано інші умови угоди - «5 на 3» (5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки) за ст. 255 КК України та штраф за ч. 2 ст. 203-2 КК України. Тоді ж ОСОБА_18 попросила повідомити її, якщо вдасться домовитися з прокурором про укладення угоди, на що ОСОБА_10 погодився.

Крім того, у ході спілкування ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_18 обговорювали перспективність кримінального провадження. ОСОБА_10 був згоден із захисником з приводу того, що судовий розгляд за ст. 255 КК України є перспективним для ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , оскільки ця стаття зазвичай не доводиться стороною обвинувачення під час судового розгляду. Однак доведення своєї невинуватості в суді, на думку ОСОБА_10 , було досить складним, тривалим та затратним з матеріальної і моральної точки зору процесом, що не підходило під запити ОСОБА_19 . У кінцевому підсумку на одній із зустрічей ОСОБА_10 домовився тримати зв`язок із захисником ОСОБА_18 та повідомляти, якщо стане щось відомо з цього приводу.

У подальшому ОСОБА_10 продовжував підтримувати контакт з прокурором ОСОБА_15 та очікувати погодження його керівництвом умов угоди для ОСОБА_19 .

У 2023 році, точну дату ОСОБА_10 не пам`ятає, ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив про погодження керівництвом укладення угоди на певних умовах. Тоді ОСОБА_15 та ОСОБА_10 домовилися про особисту зустріч для обговорення деталей цієї угоди. Під час зустрічі ОСОБА_15 повідомив, що це не буде угода про визнання винуватості в її класичному розумінні, а умови угоди будуть наступними - відносно ОСОБА_19 у окремі провадження виділяються матеріали за ч. 2 ст. 203-2 КК України, які направляються до суду з обвинувальним актом, під час розгляду якого прокурор просить призначити покарання у виді штрафу із застосуванням положень ст. 69 КК України, а також за ст. 255 КК України, які направляються до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України. Для реалізації цих домовленостей від ОСОБА_19 потрібні були більш детальні викривальні показання щодо обставин створення та функціонування гральної компанії «Бос», а також заява про вчинення злочину.

Тоді ж ОСОБА_15 повідомив, що домовленість застосовується лише одночасно щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , а тому вони обидві повинні погодитися на зазначені умови. На питання ОСОБА_10 прокурор ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_10 захищає інтереси ОСОБА_19 , яка є найменш «цікавою» для досудового розслідування, на відміну від ОСОБА_18 , яка мала набагато більше значення для ДБР та кримінального провадження в цілому з огляду на її посаду та роль в компанії «Бос».

У своїх показаннях ОСОБА_10 пояснив, що в цій ситуації вбачав для себе декілька можливостей: 1) якщо ОСОБА_18 погоджувалася на озвучену прокурором пропозицію, то в такий спосіб ОСОБА_10 забезпечував надання ОСОБА_19 якісної та ефективної правової допомоги у відповідності до погодженої з нею правової позиції, оскільки реалізація пропозиції прокурора ОСОБА_15 дозволяла ОСОБА_19 у найшвидший спосіб вийти з кримінального провадження з мінімальним покаранням, яке не пов`язано з реальним позбавленням волі; 2) якщо ОСОБА_18 погоджувалася на озвучену прокурором пропозицію, то ОСОБА_10 міг укласти з нею договір про надання професійної правничої допомоги за супровід ОСОБА_18 під час реалізації домовленостей з прокурором та за рахунок цього заробити додаткових грошей в якості гонорару за адвокатські послуги. Крім того, ОСОБА_10 зазначив, що не тільки з професійної, але і з людської точки зору хотів допомогти ОСОБА_19 .

За результатами обговорення ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_15 , що спробує зробити все можливе для того, щоб ОСОБА_18 погодилася на зазначену пропозицію.

Після цього ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_19 та домовився про зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_10 повідомив про надходження пропозиції від ОСОБА_15 і зміст цієї пропозиції, а також передав інформацію про те, що пропозиція застосовується лише одночасно щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , тобто погодитися мають обидві. Оскільки ОСОБА_10 вбачав також можливість заробітку грошових коштів за правовий супровід ОСОБА_18 , то зазначив ОСОБА_19 , щоб вона повідомила ОСОБА_18 про можливість отримання нею під час досудового розслідування правових послуг ОСОБА_10 за 5 000 доларів США. Вартість послуг ОСОБА_10 визначав відповідно до цінової політики АО «Приходько та партнери», згідно з якою 5 000 доларів США є базовою ціною за супровід клієнта під час досудового розслідування. ОСОБА_10 був переконаний, що ці умови є досить вигідними для ОСОБА_18 , оскільки вона отримує звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також зменшення штрафу на 1/3. При цьому ця поступка в розмірі 1/3 за тодішнім обмінним курсом валют була набагато більшою за 5 000 доларів США. За ці кошти ОСОБА_10 у подальшому мав здійснювати правовий супровід ОСОБА_18 під час досудового розслідування та судового провадження. Чому цю інформацію ОСОБА_19 сприйняла в контексті необхідності надання неправомірної вигоди ОСОБА_10 пояснити не може.

Після цієї зустрічі ОСОБА_19 повідомила ОСОБА_10 , що ОСОБА_18 згодна на пропозицію прокурора ОСОБА_15 та укладення договору про надання правової допомоги з ОСОБА_10 , але потрібно особисто зустрітися для обговорення певних деталей.

14.04.2023 в БЦ «Парус», який розташований у м. Києві та в якому знаходиться офіс АО «Приходько та партнери», відбулася спільна зустріч ОСОБА_19 , ОСОБА_10 та ОСОБА_18 . На цій зустрічі ОСОБА_10 планував укласти договір про надання правової допомоги з ОСОБА_18 , роздати «домашнє завдання» ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , маючи на увазі проекти документів, які їм потрібно написати для реалізації домовленостей з прокурором. Під час зустрічі ОСОБА_10 озвучив пропозицію прокурора ОСОБА_15 , розповів механізм реалізації цієї пропозиції, а також повідомив, що якщо ОСОБА_18 погоджується на зазначену пропозицію, то послуги ОСОБА_10 з її супроводу до моменту ухвалення остаточного судового рішення будуть коштувати 5 000 доларів США.

ОСОБА_18 на зустрічі задавала дуже багато питань, на що ОСОБА_10 тоді не звернув особливої уваги, а на момент судового розгляду вже розуміє, що у такий спосіб вона з`ясовувала обставини за вказівкою органу досудового розслідування. ОСОБА_18 запитувала з приводу вигоди прокурора ОСОБА_15 щодо реалізації цих домовленостей, на що ОСОБА_10 пояснював, що в такий спосіб відбувається здобуття нових доказів, спрощення самого кримінального провадження за рахунок зменшення кількості його учасників.

ОСОБА_18 також постійно запитувала з приводу того чи потрібно комусь передавати грошові кошти, натякала на неправомірну вигоду. Питання неправомірної вигоди багато разів в різних варіаціях порушувалося саме ОСОБА_18 . ОСОБА_10 повідомляв, що нікому грошових коштів передавати не потрібно, окрім як сплати йому гонорару в сумі 5 000 доларів США за правові послуги, які він буде надавати ОСОБА_18 лише у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, ОСОБА_10 зазначав, що якщо ОСОБА_18 не бажає укладення договору чи не згодна на пропозицію прокурора, то він її ні до чого не змушує та не спонукає. Крім того, ОСОБА_18 думала, що ОСОБА_10 може взяти з неї кошти і не виконати обіцяного.

Перед цим, у спілкуванні з прокурором ОСОБА_15 та слідчим ОСОБА_17 , ОСОБА_10 з`ясував, що станом на квітень 2023 року в кримінальному провадженні № 62021000000000315 залишалося приблизно 2-3 тижні до моменту завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України. Тому пропозицію прокурора ОСОБА_15 потрібно було реалізувати саме до моменту початку виконання стадії ст. 290 КПК України. У зв`язку з цим ОСОБА_10 також розумів обмеженість часу на укладення договору про надання правничої допомоги з ОСОБА_18 , без залучення якої було неможливо реалізувати домовленість в частині ОСОБА_19 .

Враховуючи обмеженість часу, необхідність забезпечення надання правової допомоги ОСОБА_19 за рахунок залучення ОСОБА_18 , ОСОБА_10 у розмові жартував про «золоті монети» в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань та у кінцевому підсумку розпочав процес реалізації домовленостей з прокурором ОСОБА_15 до укладення договору з ОСОБА_18 та отримання від неї гонорару.

У зв`язку з цим на зустрічі 14.04.2023 ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_19 та ОСОБА_18 про необхідність надання більш детальних викривальних показань та написання заяв про вчинення злочину. ОСОБА_10 не вимагав, не підбурював, не спонукав ОСОБА_19 та ОСОБА_18 надавати показання щодо обставин, яких вони не бачили чи не знали. Показання мали бути достовірними, однак більш детальними в аспекті розкриття обставин створення та функціонування компанії «Бос», що мали значення для досудового розслідування. У процесі підготовки змісту показань ОСОБА_10 дійсно демонстрував своє листування з прокурором ОСОБА_15 , у тому числі на підтвердження дійсності домовленостей з останнім та серйозності самого ОСОБА_10 .

Оскільки ОСОБА_10 потрібно було йти на іншу зустріч, то він повідомив ОСОБА_19 та ОСОБА_18 про необхідність підготовки показань вдома та надсилання йому їх на електронну пошту. Пізніше як ОСОБА_19 , так і ОСОБА_18 надсилали на електронну пошту ОСОБА_10 текстові файли зі змістом своїх показань. ОСОБА_10 їх відредагував, вставив у бланк протоколу допиту. При цьому текст показань ОСОБА_19 ОСОБА_10 виправляв дуже часто, а показання ОСОБА_18 були розписані досить змістовно та у форматі «питання-відповідь». Текст показань ОСОБА_19 та ОСОБА_18 узгоджувався ОСОБА_10 з прокурором ОСОБА_15

ОСОБА_10 підтвердив, що у подальшому бланки протоколів допитів з показаннями ОСОБА_19 та ОСОБА_18 роздрукував та передав їм для подальшої передачі органу досудового розслідування. При цьому ОСОБА_10 зазначив, що протоколи допитів не були підробленими документами, оскільки це були бланки документів, які не містили всіх необхідних офіційних реквізитів (була відсутня дата документа, суб`єкт складання тощо). ОСОБА_10 висловив впевненість, що складання стороною захисту проектів протоколів допиту з показаннями клієнта є типовою адвокатською практикою, яка активно використовується в кримінальних провадженнях, де клієнт йде на співпрацю з органом досудового розслідування. У таких випадках текст показань завчасно складається стороною захисту, погоджується із стороною обвинувачення, що економить багато часу всіх учасників справи.

У подальшому була також зустріч ОСОБА_10 та ОСОБА_18 19.04.2023, на якій між ними було укладено договір про надання професійної правничої допомоги. Додатком № 1 до договору було передбачено, що розмір гонорару ОСОБА_10 за надання правових послуг ОСОБА_18 складає 5 000 доларів США. Оскільки у додатку було зазначено, що на момент його підписання (19.04.2023) гонорар сплачений у повному обсязі, а ОСОБА_18 його фактично не оплатила, то додаток до договору ОСОБА_10 залишив у себе до моменту оплати гонорару. У кінцевому підсумку ОСОБА_18 не заплатила гонорар ОСОБА_10 .

Згодом прокурор ОСОБА_15 повідомив, що не вдається реалізувати досягнуті домовленості, оскільки ДБР відмовлялося повторно допитувати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 і оформлювати нові протоколи допиту. У зв`язку з цим співпраця у цьому напрямку припинилася. У серпні 2023 року за місцем проживання ОСОБА_10 вже було проведено обшук в межах кримінального провадження, що розглядається судом.

Додатково до цього у своїх показаннях ОСОБА_10 зазначив, що проекти заяв про вчинення злочину не містили недостовірних дат їх складання, вони готувалися без дат. Текст заяв про вчинення злочину узгоджувався з диспозицією статей КК України, а також з тими подіями, які безпосередньо сприймалися ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . ОСОБА_10 допустив, що з приводу написання ОСОБА_19 та ОСОБА_18 заяв про вчинення злочину міг радитися або з колегою, або з прокурором, або з кимось іншим.

Неправомірна вигода ОСОБА_15 не пропонувалася ані ОСОБА_10 , ані будь-ким іншим, про що зазначав і сам ОСОБА_15 під час його допиту. На першій зустрічі, яка мала місце 12.04.2023, саме ОСОБА_18 натякала про надання неправомірної вигоди та неодноразово задавала питання в цьому напрямку. ОСОБА_10 не погоджувався на це та ігнорував такі питання, однак не міг відреагувати на поведінку ОСОБА_18 шляхом звернення до правоохоронних органів, оскільки на їх спілкування поширювалася адвокатська таємниця, а тому у випадку звернення із заявою про готування ОСОБА_18 до вчинення злочину (надання неправомірної вигоди) ОСОБА_10 порушив би адвокатську таємницю та поставив би під загрозу свою ділову репутацію.

ОСОБА_10 у розмові з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 14.04.2023 (Т. 8, а.с. 31) дійсно казав, що розмір неправомірної вигоди може бути великим (близько 20 000 доларів США), однак це було сказано лише у відповідь на питання ОСОБА_18 , було припущенням ОСОБА_10 , яке не мало нічого спільного з його реальними намірами. Єдиною сумою грошових коштів, яку ОСОБА_10 озвучував у контексті необхідності її надання ОСОБА_18 , було 5 000 доларів США саме в якості гонорару за його адвокатські послуги.

Єдиною «благодарочкою», про яку йшла мова, були викривальні показання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Жодної фінансової чи будь-якої іншої вигоди для реалізації домовленостей з прокурором чи від їх реалізації не передбачалося.

ОСОБА_10 підтвердив свої висловлювання у розмові з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 14.04.2023 (Т. 8, а.с. 12-13), а саме: «Мне до этого. Я смогу, я после этого только отдаю. Потому что, если он сделает это, скажет из серии, что нам с тобой пора увидеться, а у меня их нет на руках - мне придется свои везти»; «я просто пару раз в своей жизни закрывался со своего кармана»; «еще раз повторяю, я ему не буду отдавать сразу. Давай так, когда дело уходит с поданням на закриття, тогда я закрываю свои вопросы, свои обязы». У той же час ОСОБА_10 , коментуючи зміст цих висловлювань, зазначив, що вони не стосуються надання неправомірної вигоди, у тому числі прокурору ОСОБА_15 .

ОСОБА_10 пояснив, що станом на квітень 2023 року в АО «Приходько та партнери» відбулися зміни в порядку оплати клієнтами правових послуг. Нововведеннями передбачалося, що клієнт зобов`язаний зробити повну передплату гонорару перед початком надання йому правових послуг. При цьому ОСОБА_10 зазначив, що передбачалося існування ситуацій, за яких правові послуги починали надаватися до повної передплати, у тому числі до укладення договору про надання правової допомоги, але в такому випадку адвокат ризикував своїм становищем, оскільки клієнт міг не розрахуватися, а адвокатське об`єднання у таких випадках вимагало гроші від адвоката, а не від клієнта. Крім того, ОСОБА_10 нагадав, що був зобов`язаний сплачувати на користь АО «Приходько та партнери» відсоток від суми гонорару, отриманого від клієнтів в рамках індивідуальної адвокатської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_10 зазначив, що вищевикладені висловлювання стосуються сплати ним на користь адвокатського об`єднання відсотка від розміру гонорару, який ОСОБА_18 мала йому сплатити на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги. Саме це мав на увазі ОСОБА_10 під передачею грошових коштів та називав це закриттям своїх «обяз». У випадку несплати ОСОБА_18 гонорару, ОСОБА_10 був би вимушений за рахунок власних коштів сплачувати на користь об`єднання відсоток від розміру несплаченого гонорару.

ОСОБА_10 також підтвердив своє висловлювання - «Не, сначала просто на понятийных. А потом я говорю: "Ну давай, если так нет, то как-то поможем этой богодельне в пределах разумного» (Т. 8, а.с. 20), однак при цьому зауважив, що воно також не стосується надання неправомірної вигоди. Допомогою, про яку йшлося в цьому висловлюванні, було надання ОСОБА_19 та ОСОБА_18 викривальних показань. Надання будь-якої фінансової чи матеріальної допомоги не передбачалося.

ОСОБА_10 підтвердив своє висловлювання - «Он рискует, ..., больше нас с вами в этой ситуации. Потому что у него от 12 до 15 с конфискацией» (Т. 8, а.с. 13), однак при цьому зазначив, що не мав на увазі відповідальність прокурора ОСОБА_15 за якісь конкретні дії, у тому числі ті, що були пов`язані з обставинами спілкування ОСОБА_10 з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Це висловлювання мало загальний характер та стосувалося загальної відповідальності прокурора.

ОСОБА_10 підтвердив фрагмент розмови з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , що відбувалася 14.04.2023 та під час якої він, зокрема, кваліфікував власні дії як зловживання впливом, підбурювання до надання неправомірної вигоди, підбурювання до підробки документів, а дії прокурора за ст. 364 та ст. 368 КК України (Т. 8, а.с. 31). Однак при цьому ОСОБА_10 пояснив, що розмова вирвана з контексту, мала місце вже при її завершенні, коли всі були втомлені та дуже емоційні. Це було сказано, щоб розрядити ситуацію, а не в контексті реальної кваліфікації своїх дій.

ОСОБА_10 не підбурював ОСОБА_18 до надання неправомірної вигоди, висловлення обіцянки її надання, а також не переконував у вигідності надання будь-яких коштів. ОСОБА_10 переконував її тільки у вигідності надання йому гонорару в розмірі 5 000 доларів США, оскільки за цей гонорар ОСОБА_10 мав реалізувати домовленості з прокурором ОСОБА_15 , що були досить вигідними для ОСОБА_18 . ОСОБА_10 дійсно намагався прискорити процес прийняття ОСОБА_18 рішення щодо укладення з ним договору про надання правової допомоги, оскільки до завершення досудового розслідування залишалося приблизно 2-3 тижні.

Щодо виконання вимог ст. 290 КПК України у межах даного кримінального провадження ОСОБА_10 пояснив, що була домовленість з детективом про те, що ОСОБА_10 та його захисник будуть разом приходити на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та знайомитися кожен по одному тому матеріалів. Сторона захисту у такий спосіб ознайомилась з першими томами матеріалів досудового розслідування. Коли настав час ознайомлюватися з матеріалами НСРД, то детектив повідомила про наявність двох варіантів ознайомлення з ними - або в приміщенні слідчого органу за службовим комп`ютером, оскільки файли мають спеціальний формат, який неможливо зчитати програмами загального користування, або шляхом копіювання цих файлів з конвертацією на загальнодоступний формат зчитування та з наступним їх порівнянням із оригінальними файлами. Сторона захисту погодилась на другий варіант.

Ті матеріальні носії інформації, які надавалися на ознайомлення стороні захисту, містять підписи ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 . Ті матеріальні носії інформації, які не надавалися стороні захисту, не містять їх підпису. Оригінальні файли із записами НСРД взагалі не були відкриті стороні захисту. Сторона захисту виявила певні недоліки в скопійованих матеріалах НСРД (файли були або не повні, або змонтовані, або вирвані із загальної хронології відеозапису тощо). Внаслідок цього сторона захисту попросила надати їй можливість порівняти скопійовані матеріали НСРД з оригінальними записами. Спочатку сторона обвинувачення погодилася забезпечити таку можливість, однак коли ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_11 прийшли до детектива, то їм було вручено жорсткий диск з усіма записами НСРД, який, як потім було з`ясовано, був порожнім.

ОСОБА_10 вважає, що викривленим та неповним файлом був файл із записом його розмови з ОСОБА_18 , яка в обвинувальному акті позначена як успішній результат підбурювання ОСОБА_18 з боку ОСОБА_10 до вчинення правопорушення. ОСОБА_10 вважає дивним, що ключова розмова, яка фіксує результат начебто підбурювання до вчинення правопорушення, є викривленою та неповною.

З приводу того, чому не було реалізовано домовленість з прокурором ОСОБА_15 , ОСОБА_10 пояснив, що перестав вірити будь-яким словам ОСОБА_18 , внаслідок чого перестав працювати активно. Крім того, ДБР відмовилося передопитувати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , зазначивши, що їм достатньо наявних в матеріалах справи доказів. У будь-якому випадку ОСОБА_10 звертає увагу на помилковість твердження прокурора, що реалізувати домовленість з прокурором ОСОБА_15 не вдалося через те, що останньому не передали грошові кошти в якості неправомірної вигоди.

ОСОБА_10 зазначив, що не всі зустрічі та розмови з ОСОБА_18 відображені у протоколах НСРД. ОСОБА_10 також пригадує зустріч з ОСОБА_18 , під час якої він зазначав їй, що не вимагає від неї та не вмовляє її надати йому грошові кошти.

ОСОБА_10 переконаний, що адвокат Колесник, який був захисником ОСОБА_18 , входив до складу групи адвокатів-захисників інших учасників організації «Бос», які не були зацікавлені в тому, щоб кримінальне провадження № 62021000000000315 розслідувалося належним чином, а також у тому, щоб хтось з учасників кримінального провадження надавав викривальні показання. У зв`язку з цим ці адвокати вчиняли дії щодо затягування досудового розслідування. Крім того, адвокат ОСОБА_26 отримував від ОСОБА_18 щомісячну плату за адвокатські послуги. Ці два чинники, на думку ОСОБА_10 , сприяли тому, що саме адвокат ОСОБА_26 зателефонував на гарячу лінію НАБУ та повідомив про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення.

ОСОБА_10 зазначив, що не відповідають дійсності повідомлені адвокатом ОСОБА_72 обставини, що ОСОБА_10 є пособником прокурора ОСОБА_15 в отриманні неправомірної вигоди. Під час судового розгляду ані слідчий ОСОБА_17 , ані оперативний співробітник ОСОБА_21 , ані сам ОСОБА_15 не підтвердили наявність розмов щодо неправомірної вигоди. Сам ОСОБА_10 ніколи не пропонував, не обіцяв та не надавав неправомірної вигоди будь-кому з процесуальних учасників кримінального провадження № 62021000000000315.

6.3. Показання свідків, що були отримані судом під час судового розгляду

Положеннями КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 14.12.2022 у справі № 754/10882/17; провадження № 51-1223 км 22).

У зв`язку з цим суд здійснює виклад показань допитаних свідків без зайвої деталізації з відображенням змістовної (сутнісної) складової показань, що мають значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст. 91 КПК України.

6.3.1. Свідок ОСОБА_18

У своїх показаннях ОСОБА_18 підтвердила, що є учасником кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021, в якому станом на 2022-2023 роки мала процесуальний статус підозрюваної. Суть підозри зводилася до вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ст. 203-2, ст. 255 КК України, оскільки вона працювала в організації «Бос», яка здійснювала незаконну діяльність у сфері азартних ігор. Станом на 2022 рік ОСОБА_18 вже не працювала у вказаній компанії.

З самого початку в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 ОСОБА_18 була допитана в якості свідка працівником оперативного підрозділу ДБР ОСОБА_21 . Тоді ОСОБА_18 відмовилася надавати показання. Разом з тим, спілкування з ОСОБА_21 не припинилося, він продовжував підтримувати з нею контакт та спілкуватися. На думку свідка, це було пов`язано з тим, що ОСОБА_21 був переконаний у тому, що ОСОБА_18 володіє інформацією, яка може бути потрібною для розкриття діяльності компанії «Бос».

Орієнтовно 30.10.2022 ОСОБА_18 в межах вказаного кримінального провадження було повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а після цього знову допитано. Після вручення повідомлення про підозру свідок мала обмежений обсяг часу для того, щоб ознайомитися з її змістом, з`ясувати можливе покарання, а також не мала можливості скористатися правовою допомогою свого захисника Колесника. У зв`язку з цим слідчий ДБР ОСОБА_17 та ОСОБА_21 запропонували свідку адвоката на ім`я ОСОБА_27 , з якою ОСОБА_18 того дня уклала договір про надання професійної правничої допомоги.

Того ж дня ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_18 , що у випадку якщо вона дасть викривальні показання, розкриє структуру та ієрархію компанії, в якій вона працювала, то орган досудового розслідування разом з Офісом Генерального прокурора запропонують їй вигідні умови угоди, зокрема, призначення штрафу у розмірі 100 тис. грн. за ст. 203-2 КК України без застосування іспитового строку, про ст. 255 КК України слідчим тоді нічого не зазначалося, а ОСОБА_18 не була обізнана про те, що цією статтею передбачено покарання лише у виді позбавлення волі. Також ОСОБА_17 повідомляв, що він не проти укладення угоди, однак це питання вирішується прокуратурою, в якій на той момент змінилося керівництво, у зв`язку з чим процедура укладення угоди може розтягнутися у часі.

Свідок пояснила, що в органу досудового розслідування та прокуратури була велика кількість інформації щодо діяльності компанії «Бос», яку вони не могли швидко та ефективно дослідити, проаналізувати і зробити певні висновки, а тому вони потребували допомоги у з`ясуванні певних моментів і через пропозицію укладення угоди заохочували до співпраці. Так, зокрема, під час допитів, що проводилися слідчим ОСОБА_17 та прокурором ОСОБА_15 , у ОСОБА_18 запитували інформацію щодо інших осіб, які були причетні до заснування та діяльності компанії, чи спілкувалася/бачилася вона особисто з ними тощо. У кінцевому підсумку під час допиту ОСОБА_18 надала показання, в яких виклала всі відомі їй обставини та факти щодо діяльності компанії «Бос».

Крім того, ОСОБА_18 пояснила, що 30.10.2022 ОСОБА_17 за погодженням з прокурором ОСОБА_15 планували подавати до суду клопотання про обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Однак, оскільки вона погодилася надати показання, то клопотання було перероблено на обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Судом було частково задоволено подане клопотання та застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

На наступний день після вручення підозри ОСОБА_18 зустрілася зі своїм адвокатом - ОСОБА_72, якому розповіла про те, як відбувалося вручення підозри та допит. Вони разом проаналізували зміст врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, після чого ОСОБА_26 повідомив, що за ст. 255 КК України у найкращому випадку може бути іспитовий строк, а в найгіршому - позбавлення волі.

Наприкінці листопада 2022 року, орієнтовно 28-29 листопада, ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_18 та призначив на 01.12.2022 року зустріч з прокурором ОСОБА_15 в Офісі Генерального прокурора. На зустріч з прокурором свідок прибула зі своїм адвокатом - ОСОБА_72. У ході зустрічі ОСОБА_15 запропонував ОСОБА_18 укласти угоду про визнання винуватості, однак вона відмовилася від цієї пропозиції, оскільки умови угоди, запропоновані прокурором, суттєво відрізнялися від умов, що були першочергово запропоновані слідчим ОСОБА_17 . Так, згідно з пропозицією прокурора за ст. 255 КК України ОСОБА_18 мали призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від його реального відбування на підставі ст. 75 КК України, а за ст. 203-2 КК України - покарання у виді штрафу у розмірі більше півмільйона гривень, приблизно 700-800 тис. грн. За результатами зустрічі ОСОБА_15 повідомив, що спробує поспілкуватися з керівництвом щодо можливості зміни умов угоди про визнання винуватості, зокрема, призначення штрафу у розмірі нижчому від найнижчої межі, що передбачена санкцією статті, а також можливості звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 255 КК України у зв`язку з наданням ОСОБА_18 викривальних показань. Приблизно через тиждень-два адвокат Колесник зателефонував ОСОБА_15 з приводу можливості укладення угоди, однак прокурор повідомив, що ще не спілкувався з керівництвом і поки не має для цього часу. Після цього спілкування між ОСОБА_15 та ОСОБА_18 щодо укладення угоди не здійснювалося, бачилися вони тільки на процесуальних діях.

До квітня 2023 року питання укладення угоди було актуальним для ОСОБА_18 . Крім того, ОСОБА_17 та ОСОБА_21 неодноразово зазначали про те, що будуть ініціювати перед ОСОБА_15 питання укладення угоди, оскільки вони відчували свою провину перед ОСОБА_18 , так як брали від неї викривальні показання в обмін на укладення угоди про визнання винуватості зі сприятливим для неї умовами.

У квітні 2023 року ОСОБА_18 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри з ч. 1 ст. 203-2 КК України на ч. 2 ст. 203-2 КК України. Після цього при спілкуванні зі своїм захисником ОСОБА_72 свідок зрозуміла, що сприятливих для неї умов в угоді про визнання винуватості вже не може бути, а тому нею спільно з захисником було прийнято рішення про недоцільність укладення угоди та необхідність доведення своєї невинуватості у суді під час судового розгляду.

Паралельно з цими обставинами продовжувалося досудове розслідування, відбувалися судові засідання у Печерському районному суді міста Києва, де пересікалися всі працівники, у тому числі колишні, компанії «Бос» та їх адвокати. Там же ОСОБА_18 побачила свою колегу ОСОБА_19 , з якою вона познайомилася під час роботи в компанії «Бос». У перервах між засіданнями ОСОБА_18 та ОСОБА_19 розговорилися, дійшли розуміння, що вони перебувають в однакових умовах, мають власних адвокатів. Тоді ж ОСОБА_18 вперше побачила адвоката ОСОБА_19 - ОСОБА_10 . До цього свідок не була знайома з ОСОБА_10 , як до адвоката не зверталася, пересікалася з ним лише у перервах між засіданнями разом зі своїм адвокатом та ОСОБА_19 . Крім того, ОСОБА_18 підтвердила, що вона спільно зі своїм адвокатом ОСОБА_72, ОСОБА_19 та її адвокатом ОСОБА_10 після засідань могли випивати каву, обговорювати загальний рух кримінального провадження. На додаток до цього, ОСОБА_18 підтвердила, що інколи давала свій телефон ОСОБА_19 для того, щоб вона телефонувала ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_19 мала проблеми з мобільним зв`язком.

У ході спілкування ОСОБА_19 повідомила, що після вручення повідомлення про підозру давала показання слідчому ОСОБА_17 , який обіцяв посприяти їй в укладенні угоди, якщо вона дасть викривальні показання. ОСОБА_19 також повідомляла, що працює за кордоном і їй невдовзі потрібно було виїжджати до іншої країни, тому вона була сильно зацікавлена в укладенні угоди, що мало значно пришвидшити рух кримінального провадження відносно неї. Тому ОСОБА_19 орієнтувала захисника ОСОБА_10 на вжиття всіх можливих заходів для укладення такої угоди. Тоді ж ОСОБА_18 також повідомила, що слідчий ОСОБА_17 пропонував їй укладення угоди в обмін на викривальні показання, однак надані обіцянки не були дотримані, оскільки запропонована у кінцевому підсумку прокурором угода суттєво відрізнялася від того, що обіцяв слідчий.

Зі слів ОСОБА_19 свідку було відомо, що вона була не задоволена діяльністю адвокатського об`єднання «Приходько і партнери», в якому працював її захисник ОСОБА_10 , та безпосередньо роботою самого захисника. У зв`язку з цим у квітні 2023 року ОСОБА_19 знайшла собі нового захисника на ім`я ОСОБА_28 , з яким продовжує працювати на теперішній час. Знайшовши нового адвоката, ОСОБА_19 попросила ОСОБА_18 з`їздили з нею на зустріч до нього, на що свідок погодилася. Тоді вони домовилися, що 12.04.2023 об 11 годині ОСОБА_19 заїде за ОСОБА_18 .

Ввечері 11.04.2023 ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_18 та повідомила, що ОСОБА_10 пропонує ОСОБА_19 негайно особисто зустрітися. Пропозиція ОСОБА_10 видавалася дивною для ОСОБА_19 , оскільки до цього часу комунікація з ним була досить складною: потрібно було по декілька разів йому телефонувати, щоб він відповів, а тут він телефонував особисто. Пропозиція ОСОБА_10 тоді видавалася дивною також і для ОСОБА_18 , оскільки напередодні їй писав ОСОБА_21 та повідомляв про те, що ОСОБА_15 буде виділяти відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 матеріали в окремі провадження.

12.04.2023 ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_18 , повідомила, що бачилася з ОСОБА_10 та що в неї є новини. Дорогою до місця зустрічі з новим адвокатом ОСОБА_19 розповіла, що ОСОБА_15 зв`язувався з ОСОБА_10 та запропонував угоду, яка розповсюджується і на ОСОБА_18 , і на ОСОБА_19 , однак для її реалізації ОСОБА_18 потрібно укласти договір на надання професійної правничої допомоги з ОСОБА_10 . Крім того, пропозиція вказаної угоди застосовується лише одночасно до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , тобто застосовується у випадку, якщо вони обидві погодяться. ОСОБА_18 вказані обставини видавалися дивними, у зв`язку з чим вони з ОСОБА_19 погодилися після зустрічі з новим адвокатом зустрітися з ОСОБА_10 та обговорити деталі запропонованої прокурором угоди.

Після зустрічі з новим адвокатом ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_10 і домовилася з ним про зустріч того ж дня, тобто 12.04.2023, в БЦ «Парус», де розташовано офіс адвокатського об`єднання «Приходько і партнери», в якому працював ОСОБА_10 .

Як зазначила свідок у своїх показаннях, у ході вказаної першої зустрічі ОСОБА_10 прямим текстом сказав, що з ним зв`язався прокурор ОСОБА_15 та пропонує укласти угоду. Однак при цьому ОСОБА_10 зазначив, що за укладення такої угоди прокурора потрібно буде «отблагодарить». В якості подяки прокурору ОСОБА_10 зазначав про 5 тисяч доларів. ОСОБА_18 перепитувала з приводу суми та валюти, ОСОБА_10 підтвердив, що йдеться саме про 5 тисяч доларів США. ОСОБА_10 також підтвердив, що ці гроші він передасть безпосередньо ОСОБА_15 . При цьому ОСОБА_10 запевнив, що якби потрібно було віддячити також іншим особам, то озвучена сума грошових коштів збільшилась би до 20 тисяч доларів США.

На тій же зустрічі ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_19 за укладення угоди не потрібно передавати будь-яких грошей, оскільки вона до цього сплатила значну суму коштів за отримання адвокатських послуг від ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_10 зазначав, що має давні дружні стосунки з ОСОБА_15 , оскільки вони обидва з м. Харкова, разом працювали в органах прокуратури, ОСОБА_15 також працював на батька ОСОБА_10 . У додаток до цього, ОСОБА_10 також хизувався своїми зв`язками з ОСОБА_15 , казав, що фактично є його довіреною особою, та всіляко натякав на те, що саме завдяки цим зв`язкам вдалося домовитися про укладення угоди з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 .

З показань ОСОБА_18 слідує, що для реалізації домовленості щодо укладення угоди ОСОБА_18 мала укласти договір про надання професійної правничої допомоги з ОСОБА_10 . На питання ОСОБА_18 щодо необхідності укладення такого договору, коли в неї є свій захисник, ОСОБА_10 тоді пояснив, що на минулому тижні затримали адвоката на передачі неправомірної вигоди, а тому для убезпечення передачі прокурору озвученої суми грошових коштів потрібно укласти відповідний договір, за яким ця сума буде начебто адвокатським гонораром. При цьому ОСОБА_10 також акцентував увагу на відсутності необхідності комусь розповідати про домовленості з прокурором щодо можливості укладення угоди в межах кримінального провадження, у тому числі і захиснику ОСОБА_18 .

На тій зустрічі договір між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 не було укладено. ОСОБА_18 повідомила, що 5 тисяч доларів це дуже значна сума коштів для неї і їй потрібен час, щоб порадитися з чоловіком чи буде у них можливість у короткий проміжок часу зібрати таку суму. У зв`язку з цим ОСОБА_18 зазначила, що подумає над озвученою пропозицією, а ОСОБА_10 наголосив на тому, що відповідь потрібно надати найскоріше, крайній термін - 13.04.2023, тобто на наступний день.

Ввечері 12.04.2023 ОСОБА_18 поспілкувалася зі своїм чоловіком з приводу озвученої ОСОБА_10 пропозиції. Як чоловік ОСОБА_18 , так і вона сама були скептично налаштовані з цього приводу, прийшли до висновку про необхідність відмови в її прийнятті. ОСОБА_18 всупереч проханню ОСОБА_10 також телефонувала своєму захиснику Колеснику, у ході спілкування з яким прийняла рішення звернутися до НАБУ з заявою про вчинення злочину. Крім того, у той же вечір ОСОБА_18 неодноразово телефонувала ОСОБА_19 , запитувала чи погоджується вона на пропозицію ОСОБА_10 .

Того вечора у ОСОБА_18 була також телефонна розмова з ОСОБА_21 , у ході якої ОСОБА_18 розповіла про пропозицію ОСОБА_10 , яка стосувалася тих самих обставин, про які повідомляв ОСОБА_21 11.04.2023, однак за інших умов. Тоді ОСОБА_21 припустив, що скоріш за все ОСОБА_15 хоче отримати неправомірну вигоду через ОСОБА_10 , і пояснив, що до цього ОСОБА_15 просив ОСОБА_17 та ОСОБА_21 самим попросити неправомірну вигоду у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 за прийняття відповідних рішень в межах кримінальних проваджень. ОСОБА_21 відмовився, а його керівник пригрозив ОСОБА_15 викрити його на отриманні неправомірної вигоди. ОСОБА_17 також відмовився приймати у цьому участь.

Свідок повідомила, що станом на 12.04.2023 вже не була зацікавлена в укладенні угоди в межах кримінального провадження, наміру погоджуватися на пропозицію ОСОБА_10 не мала, як і не мала будь-якого наміру давати комусь неправомірну вигоду за вирішення своїх питань у позапроцесуальний спосіб. ОСОБА_18 підтримувала стратегію, обрану її захисником ОСОБА_72, планувала доводити свою невинуватість у суді під час судового розгляду по суті. Змінювати захисника чи залучати нового ОСОБА_18 також не планувала, у зв`язку з чим її також не цікавило укладення відповідного договору з ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_18 пояснила, що колись вона, її захисник ОСОБА_26 , ОСОБА_19 та її захисник ОСОБА_10 спільно обговорювали перспективну кримінального провадження, у ході чого ОСОБА_26 та ОСОБА_10 прийшли до висновку, що по-різному бачать майбутнє цього кримінального провадження.

Вранці 13.04.2023 ОСОБА_18 звернулася до НАБУ з заявою про вчинення злочину, після чого її було залучено до конфіденційного співробітництва. Метою написання заяви, як пояснила ОСОБА_18 , було викриття прокурора, який руками інших осіб намагався вчинити злочин. Інструктажі з приводу того як поводитися та як спілкуватися працівники НАБУ з ОСОБА_18 не проводили. Лише після цього ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_10 , що погоджується на його пропозицію, однак при цьому зазначила, що в неї є багато питань, які потрібно врегулювати під час наступної зустрічі. Про звернення ОСОБА_18 до правоохоронних органів ОСОБА_19 та ОСОБА_10 не знали.

14.04.2023 ОСОБА_18 разом з ОСОБА_19 зустрілися з ОСОБА_10 (друга зустріч) у кав`ярні на першому поверсі БЦ «Парус», після чого піднялися на десятий поверх бізнес-центру. У ході зустрічі вони вже не обговорювали суму неправомірної вигоди та спосіб її передачі, оскільки всі розуміли, що йдеться про 5 тисяч доларів США, які ОСОБА_18 має передати ОСОБА_10 для подальшої передачі прокурору ОСОБА_15 . Тоді ж ОСОБА_10 розповів, що згідно досягнутої з прокурором домовленості в межах кримінального провадження не буде укладено угоди про визнання винуватості з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , як це планувалося раніше, а буде здійснено виділення матеріалів відносно них за кожною статтею в окремі провадження, тобто передбачалося, що в окреме провадження будуть виділені матеріали відносно ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 255 КК України, матеріали відносно ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 203-2 КК України, і так само щодо ОСОБА_19 . Після виділення матеріали за ч. 2 ст. 255 КК України мали бути направлені ОСОБА_15 до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_18 і ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України, а матеріали за ч. 2 ст. 203-2 КК України мали бути направлені ОСОБА_15 до суду для їх розгляду по суті, під час якого прокурор на підставі ст. 69 КК України мав просити призначити їм покарання у виді штрафу у розмірі меншому, ніж це передбачено санкцією статті.

У процесі роз`яснення ОСОБА_10 змісту домовленостей з прокурором ОСОБА_18 висловлювала сумніви щодо запропонованого варіанту подальшого руху кримінального провадження, зазначала, що навіть за таких умов призначений штраф є більшим за той, що першочергово був запропонований слідчим ОСОБА_17 . Однак ОСОБА_10 був досить напористим, малював схеми та формули, намагався переконати ОСОБА_18 у тому, що якщо вона не скористається домовленістю з прокурором, то заплатить значно більше грошей, а у випадку прийняття озвученої пропозиції загальна сума витрат, у тому числі з урахуванням розміру «благодарочки», яка має бути передана прокурору, буде меншою.

ОСОБА_18 всіляко також висловлювала побоювання з приводу того, що розмір неправомірної вигоди, яка мала бути передана прокурору через ОСОБА_10 , з часом може збільшитися, оскільки, на переконання свідка, реалізація домовленостей з прокурором потребувала залучення також інших осіб. ОСОБА_10 , у свою чергу, переконував ОСОБА_18 у тому, що розмір неправомірної вигоди залишиться незмінним і нікому доплачувати не прийдеться. Крім того, ОСОБА_10 з огляду на побоювання ОСОБА_18 втратити значну суму коштів зазначив, що в забезпечення цих грошей може передати їй золоті монети, які зберігаються в нього вдома.

На зустрічі ОСОБА_18 не дала категоричної відповіді щодо пропозиції ОСОБА_10 . Не зважаючи на це, останній повідомив, що для реалізації домовленості з прокурором ОСОБА_18 та ОСОБА_19 потрібно зробити наступні документи: заяви про вчинення злочину, датовану «заднім» числом, в яких вони нібито мали повідомити про діяльність злочинної організації до повідомлення їм про підозру, а також протоколи їх допиту як свідків, так само датовані «заднім» числом, в яких вони мали викласти викривальні показання щодо діяльності компанії «Бос». ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не розуміли що і як потрібно писати, задавали багато питань, просили примірник того, що потрібно написати. Тоді ОСОБА_10 продемонстрував у своєму телефоні переписку з ОСОБА_15 , в якій прокурор надіслав фотографії протоколу допиту третьої особи, а також написав орієнтовний текст заяви про вчинення злочину. Крім того, у ході написання цих документів ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_15 , консультувався з приводу окремих моментів написання заяв про вчинення злочину.

ОСОБА_18 та ОСОБА_19 дуже сильно нервували з приводу того, що їм потрібно підробляти документи, а ОСОБА_18 ще і передавати неправомірну вигоду прокурору, коли останній нічим не ризикує. Тоді ОСОБА_10 запевнив їх, що прокурор ризикує більше за них, а також пояснив, що у випадку викриття їх дій, то відповідальність будуть нести всі: ОСОБА_19 за підробку документів, ОСОБА_18 за підробку документів та надання неправомірної вигоди прокурору, ОСОБА_10 за підбурювання до надання неправомірної вигоди і надання такої неправомірної вигоди, а ОСОБА_15 за одержання неправомірної вигоди і підробку документів. На переконання свідка, у такий спосіб ОСОБА_10 намагався створити в їх очах свій імідж, показати, що заради них він йде на такий ризик. При цьому ОСОБА_10 переконував, що нічого поганого не має статися, якщо вони укладуть договір про надання професійної правничої допомоги, яким можна прикрити передачу неправомірної вигоди.

У кінцевому підсумку ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не змогли написати заяви, у зв`язку з чим ОСОБА_10 сказав написати їм заяви та протоколи допиту вдома, після чого скинути їх йому. При цьому заява про вчинення злочину мала бути написана ручкою, а протокол у друкованому вигляді направлений на електронну пошту ОСОБА_10 для того, щоб він мав можливість відкоригувати його у разі потреби. Тоді ж ОСОБА_18 та ОСОБА_10 обмінялися контактами. На цьому їх зустріч від 14.04.2023 завершилася.

Пізніше ОСОБА_18 під керівництвом НАБУ написала заяву про вчинення злочину, надіслала її ОСОБА_10 , який давав вказівки, що потрібно дописати та виправити. Після цього ОСОБА_10 надіслав свою електронну пошту, на яку ОСОБА_18 повинна була надіслати текст своїх показань, що мали бути вставлені у форму протоколу її допиту, датованого «заднім» числом. Через деякий час ОСОБА_18 в електронній формі виклала свої показання, після чого надіслала їх ОСОБА_10 .

Свідок підтвердила, що протокол її допиту неодноразово перероблявся ОСОБА_10 - він вносив до нього зміни, коригував, змінював процесуальний статус ОСОБА_18 , оскільки спочатку у протоколі вона позначалася як підозрювана, а потрібно було, щоб був статус свідка.

19.04.2023 під час зустрічі ОСОБА_18 та ОСОБА_10 (третя зустріч) в БЦ «Парус» між ними було підписано раніше обговорюваний договір про надання професійної правничої допомоги. ОСОБА_18 отримала свій примірник договору без додатків, а ОСОБА_10 залишив у себе примірник договору з додатками, у тому числі в якому було прописано розмір гонорару в 5 тисяч доларів США. На той момент ОСОБА_18 вказану суму коштів не передавала ОСОБА_10 , натомість отримала від нього відредагований протокол її допиту, який за його вказівками підписала у вказаних місцях. ОСОБА_10 зазначив, що заяви та протоколи допитів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 мають бути передані ними до ДБР через працівника оперативного підрозділу ОСОБА_21 .

Свідок підтвердила, що після укладення 19.04.2023 договору про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_10 її захисником в межах кримінального провадження фактично не був, а всі розмови між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 щодо цього кримінального провадження здійснювалося лише в контексті передачі неправомірної вигоди прокурору ОСОБА_15 .

Через деякий час ОСОБА_21 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_18 , що отримав вказівку від ОСОБА_15 допитати ОСОБА_18 та ОСОБА_19 «заднім» числом. Під час зустрічі ОСОБА_18 та ОСОБА_19 передали ОСОБА_21 заяви про вчинення злочину, датовані «заднім» числом, а також протоколи їх допиту, так само датовані «заднім» числом. ОСОБА_21 тоді сильно здивувався, запитував хто саме сказав їм це робити, а також нервував з приводу цієї ситуації, висловлював невдоволення діями прокурора ОСОБА_15 . У кінцевому підсумку ОСОБА_21 забрав заяви про вчинення злочину, написані ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , та повідомив, що протоколи допиту потрібно буде переробити, оскільки ДБР використовує інший бланк, зразок якого він пізніше надіслав ОСОБА_18 .

З розмов із ОСОБА_21 свідку відомо, що підроблені заяви про вчинення злочину та протоколи допитів ОСОБА_21 відніс слідчому ДБР ОСОБА_17 , який відмовився приймати ці документи та повідомив про необхідність подання їх через канцелярію. ОСОБА_21 повідомляв, що робить це на виконання доручення ОСОБА_15 , однак все одного в нього відмовилися приймати ці документи. Заяви про вчинення злочину та протоколи допитів так і залишилися у ОСОБА_21 , до матеріалів кримінального провадження не потрапили.

З показань ОСОБА_18 вбачається, що дата передачі неправомірної вигоди ОСОБА_10 для подальшої передачі ОСОБА_15 неодноразово змінювалася. Між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 завжди була домовленість, що гроші мають бути передані прокурору лише після того, як ОСОБА_15 розпочне процес виділення матеріалів кримінального провадження. Однак безпосередньо ОСОБА_10 грошові кошти мали бути передані до цього, щоб вони були в його розпорядженні на момент початку виконання прокурором своєї частини домовленості і щоб ОСОБА_10 міг одразу передати ці кошти прокурору після вчинення ним відповідних дій. Спочатку неправомірна вигода мала бути передана ОСОБА_10 через один-два дні після їх зустрічі, що була 14.04.2023. Однак тоді ОСОБА_18 повідомила, що їй потрібен час для збирання такої суми коштів. Після цього дата переносилася через те, що ОСОБА_10 потрібно було їхати до м. Харків. Кінцевою датою передачі неправомірної вигоди було погоджено двадцяті числа квітня, після Великодня.

Разом з тим, 21.04.2023 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 стало відомо, що відносно них планується обрання запобіжних заходів, що повністю суперечило попереднім домовленостям з прокурором. У зв`язку з цим у телефонній розмові ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_10 , що не буде передавати неправомірну вигоду. ОСОБА_10 також був здивований таким розвитком подій, засвідчив розуміння позиції ОСОБА_18 , а також повідомив, що поспілкується з ОСОБА_15 з цього приводу. Через деякий час ОСОБА_10 повідомив, що спілкувався з ОСОБА_15 і довідався, що обрання запобіжних заходів є стандартною процедурою в усіх кримінальних провадженнях перед відкриттям матеріалів у порядку ст. 290 КПК України і не впливає на домовленості з прокурором. Тоді ОСОБА_18 сказала ОСОБА_10 , що передасть неправомірну вигоду лише тоді, коли прокурор ОСОБА_15 почне виконувати свою частину домовленостей. ОСОБА_10 з цим погодився.

За останньою домовленістю ОСОБА_18 мала передати неправомірну вигоду ОСОБА_10 у двадцятих числах квітня 2023 року, більш точну дату свідок не пам`ятає, поряд з приміщенням Печерського районного суду м. Києва, де мало відбутися засідання за участі ОСОБА_10 .

У кінцевому підсумку неправомірна вигода так і не була передана ОСОБА_10 , оскільки в ДБР відмовилися приймати підроблені заяви про вчинення злочину та протоколи допиту, що позбавляло ОСОБА_15 можливості реалізувати запропонований варіант розвитку кримінального провадження відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Коли ОСОБА_21 повідомив про відмову у прийнятті слідчим документів, то стало зрозуміло, що жодні домовленості з прокурором, про які зазначав ОСОБА_10 , не будуть реалізовані. ОСОБА_10 тоді був засмучений, повідомляв ОСОБА_18 , що проробив дуже великий обсяг роботи, досяг домовленості з ОСОБА_15 , а через слідчих цей процес було припинено.

У своїх показаннях ОСОБА_18 зазначила, що має впевненість у тому, що прокурор ОСОБА_15 був задіяний у всіх тих діях, що вчинялися ОСОБА_10 , оскільки, зокрема, 21.04.2023, коли ОСОБА_19 обирали запобіжний захід, ОСОБА_15 повідомив, що можуть швидко обрати запобіжний захід ОСОБА_18 , однак вона відмовилася через відсутність захисника. Тоді ж ОСОБА_15 зазначив, що у неї укладено договір з ОСОБА_10 , і він може бути її захисником, хоча прокурор не міг цього знати. Крім того, ОСОБА_18 повідомила, що при спілкуванні з ОСОБА_21 дізналася від нього про те, що прокурор ОСОБА_15 з самого початку хотів отримати неправомірну вигоду у сумі 4 000 доларів США від ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (по 2 000 доларів США з кожної) через оперативного співробітника ОСОБА_21 та слідчого ОСОБА_17 , однак останні відмовилися це робити. Тоді ОСОБА_15 з цією метою звертався до керівництва ОСОБА_21 , однак керівник оперативного підрозділу також відмовився та пригрозив ОСОБА_15 викриттям на вчиненні такого кримінального правопорушення. Після цього, на думку ОСОБА_18 , ОСОБА_15 вирішив скористатися іншим «каналом зв`язку», тобто отримати неправомірну вигоду за допомогою ОСОБА_10 , що і стало поштовхом для розвитку подій даного кримінального провадження.

ОСОБА_18 пояснила, що не може дати конкретну відповідь з приводу того, хто більше проявляв ініціативу у спілкуванні з ОСОБА_10 . Це пов`язано з тим, що ОСОБА_10 першим повідомив про домовленості з прокурором та про те, що необхідно зробити для реалізації таких домовленостей. Оскільки реалізація домовленостей потребувала певну кількість складних для ОСОБА_18 дій, у тому числі з юридичної точки зору, то вона могла телефонувати, писати ОСОБА_10 , перепитувати його тощо.

6.3.2. Свідок ОСОБА_19

ОСОБА_19 підтвердила, що є учасником кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021, в якому станом на 2022-2023 роки мала процесуальний статус підозрюваної. Суть підозри зводилася до вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ст. 203-2, ст. 255 КК України, оскільки вона працювала в організації «Бос», яка здійснювала діяльність у сфері азартних ігор. Станом на 2022 рік ОСОБА_19 вже не працювала у вказаній компанії.

Приблизно наприкінці 2022 року ОСОБА_19 було вперше повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та проведено її допит. Для вручення повідомлення і проведення допиту слідчі ДБР порекомендували ОСОБА_19 свого адвоката, з яким вона тоді уклала відповідний договір. Проте оскільки адвокат не мав досвіду роботи зі статтями, за якими підозрювалася ОСОБА_19 , то вона вимушена була у терміновому порядку шукати нового захисника. У ході пошуків свідок натрапила на адвокатське об`єднання «Приходько і партнери», з яким уклала договір про надання професійної правничої допомоги «під ключ», згідно яким за 7 тисяч доларів США захисник адвокатського об`єднання здійснював захист ОСОБА_19 протягом всього досудового розслідування. Від адвокатського об`єднання ОСОБА_19 було надано адвоката ОСОБА_10 , який у подальшому і здійснював її захист в рамках вказаного кримінального провадження. Згідно погодженої ними стратегії захисту першочерговим варіантом вирішення кримінального провадження було укладення угоди, що, як переконали адвокати ОСОБА_19 , було цілком ймовірним.

У кінці грудня 2022 року почалися судові засідання у Печерському районному суді міста Києва з приводу продовження строків досудового розслідування. У перервах між засіданнями ОСОБА_19 зустріла ОСОБА_18 , з якою раніше працювала в компанії «Бос». Вони розговорилися, дійшли розуміння того, що перебувають в однаковій ситуації, домовилися триматися разом. Крім того, між засіданням траплялися ситуації, коли ОСОБА_19 просила у ОСОБА_18 мобільний телефон, щоб зателефонувати ОСОБА_10 , оскільки у ОСОБА_19 був оператор іншої країни, і вона не могла повноцінно користуватися мобільним зв`язком.

У ході спілкування ОСОБА_19 дізналася, що у ОСОБА_18 є свій захисник та що їй прокурор пропонував укласти угоду про визнання винуватості, однак умови такої угоди не влаштовували ОСОБА_18 . Також ОСОБА_19 дізналася, що є інший колишній працівник компанії «Бос», який уклав угоду в рамках цього кримінального провадження, а також що ДБР і прокуратура зацікавлені в укладенні угоди за умови отримання викривальних показань щодо діяльності злочинної організації.

Таким чином, ОСОБА_19 зрозуміла, що укладення угоди є цілком ймовірним варіантом, який був дуже вигідним та потрібним для неї. У зв`язку з цим ОСОБА_19 орієнтувала ОСОБА_10 на необхідність проведення роботи саме у напрямку укладення угоди.

До квітня 2023 року процес з приводу укладення угоди тривав. ОСОБА_10 постійно намагався зв`язатися з прокурором, домовитися про зустрічі, однак встановити контакт з прокурором було важко. ОСОБА_19 особисто з прокурором не спілкувалася та не зустрічалася, весь процес від її імені вів ОСОБА_10 . У квітні 2023 року ОСОБА_19 повідомили про зміну раніше повідомленої підозри, за якою вона вже підозрювалася у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 203-2 КК України. Тоді ОСОБА_19 та ОСОБА_10 дійшли спільного розуміння, що укладення угоди не варто очікувати.

Оскільки результат, обіцяний адвокатським об`єднанням «Приходько і партнери» та безпосередньо ОСОБА_10 , не був досягнутий, незабаром мало відбутися відкриття матеріалів кримінального провадження, а ОСОБА_19 потрібно було виїжджати за кордон на роботу, то вона домовилася про зустріч з новим захисником. ОСОБА_19 підтвердила, що просила ОСОБА_18 з`їздити разом з нею на зустріч з захисником.

У десятих числах квітня 2023 року, ввечері, напередодні дня зустрічі з новим захисником, ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_19 та запропонував зустрітися, щоб обговорити відповідь прокурора на їх пропозицію укладення угоди. Наступного дня ОСОБА_19 зранку приїхала до БЦ «Парус», де в неї відбулася розмова з ОСОБА_10 . Свідок дізналася, що прокурор ОСОБА_15 запропонував угоду, яка поширюється лише одночасно на ОСОБА_18 та ОСОБА_19 і відповідно до умов якої мало відбутися виділення матеріалів відносно них в окремі провадження. Такий варіант передбачав швидкість судового процесу та дозволяв ОСОБА_19 у найближчий строк вільно виїхати за кордон, тому вона була зацікавлена у такій пропозиції. Тоді ж ОСОБА_10 повідомив, що для реалізації такої домовленості йому потрібно також укласти договір про надання професійної правничої допомоги з ОСОБА_18 , щоб він міг займатися виділеними матеріалами провадження. На питання ОСОБА_19 з приводу захисника ОСОБА_18 , тоді ОСОБА_10 пояснив, що домовленість з прокурором є його досягненням, а не захисника ОСОБА_18 , тому договір має бути укладений саме з ним.

На тій же зустрічі сума в 5 тисяч доларів не звучала, однак ОСОБА_10 жестами пальців показував «п`ять». ОСОБА_19 перепитувала чи це п`ять тисяч, чи це доларів, на що ОСОБА_10 надав ствердну відповідь. Тоді ОСОБА_19 думала, що 5 тисяч доларів є гонораром ОСОБА_10 за те, що він буде представляти ОСОБА_18 . Зустріч закінчилася на тому, що ОСОБА_19 потрібно було передати цю пропозицію ОСОБА_18 та дізнатися її думку з цього приводу.

По дорозі до нового захисника ОСОБА_19 розповіла ОСОБА_18 про пропозицію ОСОБА_10 та озвучені ним деталі. Тоді вони зійшлися на думці, що потрібно організувати спільну зустріч з ОСОБА_10 для обговорення деталей. Після зустрічі з новим захисником ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_10 , домовилася про зустріч у цей же день в БЦ «Парус», куди вона разом з ОСОБА_18 і попрямувала.

Коли ОСОБА_19 , ОСОБА_18 зустрілися з ОСОБА_10 на першому поверсі БЦ «Парус», то останній повідомив, що від прокурора ОСОБА_15 є пропозиція укладення угоди, яка застосовується одночасно до ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , а також що для реалізації такої пропозиції ОСОБА_18 потрібно укласти договір на правничу допомогу з ОСОБА_10 . Безпосередньо про неправомірну вигоду тоді мова не йшла, але ОСОБА_10 говорив про те, що прокурора потрібно «отблагодарить» і в цьому контексті зазначав про 5 тисяч доларів. ОСОБА_18 перепитувала у ОСОБА_10 з приводу суми, валюти та того, кому ці кошти призначені, ОСОБА_10 підтверджував, що йдеться саме про 5 тисяч доларів США, які він має передати прокурору як «благодарочку» за укладення угоди. ОСОБА_10 також пояснив, що договір на правничу допомогу між ним та ОСОБА_18 буде фіктивним, призначений для прикриття передачі грошових коштів прокурору. Крім того, ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_19 не потрібно нічого сплачувати, оскільки вона до цього сплатила значну суму коштів за його правові послуги.

Після першої зустрічі у ОСОБА_19 та ОСОБА_18 було багато запитань, ОСОБА_18 попросила час для того, щоб подумати та визначитися з тим чи зможе вона у короткий проміжок часу зібрати запитувану суму коштів. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 турбували моменти, пов`язані з тим, що ОСОБА_19 не потрібно нічого платити, хоча рішення мало прийматися щодо них обох, а також з тим, що пропозиція діє одночасно щодо них двох, а тому ставить їх у залежність одна від одної. Крім того, їх турбувало, що ОСОБА_18 потрібно укладати новий договір на надання правничої допомоги, хоча вона має власного захисника, якому, до того ж, не можна було казати про озвучені ОСОБА_10 пропозиції. Тоді ОСОБА_19 та ОСОБА_18 зійшлися на думці, що можливо ОСОБА_15 та ОСОБА_10 хочуть заробити на них грошей, однак оскільки ОСОБА_19 вже заплатила значну суму коштів ОСОБА_10 , то просити гроші можна було лише у ОСОБА_18 .

У подальшому в БЦ «Парус» у ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 була ще одна і остання зустріч утрьох. На цій другій зустрічі безпосередньо питання розміру неправомірної вигоди не піднімалося, лише коротко було підтверджено, що залишається сума в 5 тисяч доларів США. ОСОБА_18 розпитувала ОСОБА_10 з приводу того, кому призначені ці кошти, за що вони передаються, чи будуть залучені інші особи до цього процесу, для чого укладати договір про надання професійної правничої допомоги. ОСОБА_10 підтвердив, що 5 тисяч доларів США будуть передані ним безпосередньо прокурору, між будь-якими іншими особами вони розподілятися не будуть, а також пояснив, що якби до цього процесу залучалися інші особи, то розмір неправомірної вигоди збільшився б до 20 тисяч доларів. Тоді ж ОСОБА_10 пояснив, що договір на правничу допомогу буде мати фіктивний характер, створювати безпечні умови для передання цих коштів прокурору. ОСОБА_18 переживала, що її можуть обманути, не здійснити запропонованого, а кошти забрати, чи попросити потім більшу суму, на що ОСОБА_10 розказував їй про якісь золоті монети клієнта. Конкретних строків для передачі грошей не було озвучено, але ОСОБА_10 говорив про те, що це потрібно зробити якомога скоріше.

На цій же зустрічі ОСОБА_10 повідомив, що у них дуже мало часу, а для реалізації домовленості прокурора потрібно проробити багато роботи і написати документи. Коли вони всі разом піднялися до офісної частини БЦ «Парус», то ОСОБА_10 сказав, що ОСОБА_19 та ОСОБА_18 потрібно написати по два документи - заяви про вчинення злочину та протоколи їх допиту. Заява про вчинення злочину повинна була бути написана ними власноручно та містити повідомлення про існування злочинної організації «Бос», а протокол допиту повинен був містити викривальні показання щодо діяльності цієї організації у форматі «питання-відповідь». Для написання показань ОСОБА_10 зазначив, що потрібно було пригадати питання, які ставив на допиті слідчий ОСОБА_17 , та надати більш обширні та детальні показання. При цьому як заява про вчинення злочину, так і протокол допиту повинні були бути недостовірно датовані.

Заяву про вчинення злочину безпосередньо диктував ОСОБА_10 , демонструючи на телефоні зразок, що був надісланий йому прокурором ОСОБА_15 . У зв`язку з суперечками та непорозуміннями ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не змогли написати заяви та протоколи. ОСОБА_10 відправив їх додому писати вказані документи, після чого вони мали йому скинути їх.

Після написання заяви про вчинення злочину ОСОБА_19 надсилала фотографії заяви ОСОБА_10 . Він коригував заяву, казав, що потрібно виправити, дописати, надсилав зразок такої заяви. Виправлену заяву ОСОБА_10 , як зрозуміла ОСОБА_19 , мав погодити з прокурором ОСОБА_15 . Показання для протоколу допиту ОСОБА_19 писала самостійно, по пам`яті першого допиту, що проводився слідчим ДБР ОСОБА_17 . Текст показань ОСОБА_19 надсилала ОСОБА_10 у текстовому форматі Word на його електронну адресу. ОСОБА_10 редагував зміст показань, доповнював їх, після чого оформлював їх у протокол допиту, який декілька разів ним перероблявся.

У двадцятих числах квітня 2023 року ОСОБА_19 мали обирати запобіжний захід. Перед цим у телефонній розмові ОСОБА_18 висловлювала їй невдоволення з приводу того, що домовленості з прокурором ОСОБА_15 не виконуються і в додаток до цього їм планують обирати запобіжні заходи. У зв`язку з цим ОСОБА_18 повідомляла, що планує передавати неправомірну вигоду лише після того, як прокурор почне виконувати свою частину домовленостей. Після обрання запобіжного заходу ОСОБА_18 та ОСОБА_19 передали ОСОБА_21 написані заяви про вчинення злочину та протоколи допитів. Заяви про вчинення злочину ОСОБА_21 забрав, а з приводу протоколів зазначив, що їх потрібно переробити для чого надасть ОСОБА_18 відповідний бланк. Після цього ОСОБА_19 виїхала за кордон та розвиток подальших подій їй відомий лише зі слів ОСОБА_18 .

ОСОБА_19 відомо, що їх заяви про вчинення злочину та протоколи допитів відмовилися приймати у ДБР, у зв`язку з чим вони були повернуті. Кому та коли ці документи були повернуті ОСОБА_19 невідомо, однак вона точно знає, що в матеріалах кримінального провадження їх немає. Будь-які угоди з ними в кримінальному провадженні не укладалися, матеріали в окремі провадження не виділялися. Наскільки ОСОБА_19 відомо, то ОСОБА_18 неправомірну вигоду ОСОБА_10 не передала.

ОСОБА_19 не знала, що ОСОБА_18 співпрацювала з НАБУ, була залучена до конфіденційного співробітництва, а також не знала про обставини спілкування ОСОБА_18 з ОСОБА_21 . Приблизно у серпні 2023 року ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що не може здійснювати її захисник через конфлікт інтересів, оскільки його повідомлено про підозру за цими обставинами. Тоді ОСОБА_10 припустив, що або ОСОБА_18 , або ОСОБА_19 звернулися до правоохоронних органів, на що ОСОБА_19 заперечила свою причетність до цих подій. Більше ОСОБА_19 з ОСОБА_10 не спілкувалася.

6.3.3. Свідок ОСОБА_21

ОСОБА_21 підтвердив, що є оперативним співробітником ДБР з травня 2021 року, а також підтвердив, що разом з іншим оперативним співробітником ОСОБА_29 був розробником кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 за фактом діяльності злочинної організації «Бос», тобто брав участь у викритті її діяльності, з`ясуванні структури, ієрархії тощо.

Свідок зазначив, що в нього, як працівника оперативного підрозділу, дуже багато справ та дуже багато людей, з якими він спілкується. Крім того, ОСОБА_21 зазначив, що в межах вказаного кримінального провадження була велика кількість підозрюваних та обвинувачених. У зв`язку з чим свідок може не пам`ятати всіх обставин.

З показань ОСОБА_21 вбачається, що в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 ОСОБА_18 допитувалася двічі. Вперше її допит, як свідка, за дорученням слідчого проводив ОСОБА_21 , тоді ОСОБА_18 відмовилася надавати показання в силу ст. 63 Конституції України. Вдруге її допит проводився вже після повідомлення про підозру в межах цього кримінального провадження. У ході досудового розслідування ОСОБА_21 підтримував спілкування з ОСОБА_18 , спілкування мало робочий характер. Крім того, ОСОБА_21 підтвердив, що процесуальний статус підозрюваної в межах кримінального провадження мала також ОСОБА_19 . У свою чергу, з ОСОБА_10 свідок знайомий до цього не був.

Свідок пам`ятає, що після повідомлення про підозру ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надавали викривальні показання, детально розповідали про всю структуру злочинної організації, викладали всі обставини та факти, що були їм відомі. У зв`язку з цим тоді піднімалося питання щодо укладення угод. ОСОБА_21 зазначив, що в укладенні угод в межах цього кримінального провадження були зацікавлені всі, починаючи від оперативного підрозділу та закінчуючи Офісом Генерального прокурора. Свідок безпосередньої участі в цьому процесі не брав, конкретних умов угоди не знав. У кінцевому підсумку угоди не було укладено, конкретні причини цього ОСОБА_21 невідомі. Він обізнаний лише тільки з того приводу, що спочатку були якісь проблеми в органі досудового розслідування, потім в прокуратурі, потім знову в органі досудового розслідування.

ОСОБА_21 підтвердив, що спілкувався з ОСОБА_18 по телефону з приводу укладення угоди в кримінальному провадженні. Свідок не заперечував, що намагався їй допомогти в укладенні угоди в рамках чинного законодавства. ОСОБА_21 підтвердив, що ОСОБА_18 повідомляла йому про те, що якийсь адвокат знайшов шляхи комунікації з прокурором, просить укласти з нею договір на правничу допомогу, а також гроші. За фактом вимагання грошей свідок радив звернутися ОСОБА_18 до НАБУ.

З показань ОСОБА_21 вбачається, що ОСОБА_18 не пропонувала йому неправомірної вигоди за сприяння в укладенні угоди. Так само ОСОБА_21 невідомо, щоб ОСОБА_18 пропонувала неправомірну вигоду слідчому чи прокурору за прийняття певних рішень чи вчинення дій в межах кримінального провадження.

6.3.4. Свідок ОСОБА_17

ОСОБА_17 працює слідчим у ДБР з 2020 року. Ніяких стосунків з ОСОБА_10 та ОСОБА_18 у свідка немає. ОСОБА_18 знає як підозрювану, а на даний момент часу вже обвинувачену в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 за фактом діяльності злочинної організації «Бос». ОСОБА_10 знає як адвоката, три-чотири рази спілкувалися в межах цього кримінального провадження, відносини робочі.

Свідок не пам`ятає чи доручав ОСОБА_21 провести допит ОСОБА_18 в межах вказаного провадження. Разом з тим, ОСОБА_17 пам`ятає, що ОСОБА_18 не відмовлялася давати показання, хоча і була не згодна з деякими моментами повідомлення про підозру. ОСОБА_19 так само давала показання, але вони були гірші за своїм змістом. ОСОБА_17 не пропонував ОСОБА_18 укладення угоди в межах кримінального провадження, оскільки це не входить до його повноважень. Так само свідок не пам`ятає, щоб в його присутності прокурор або оперативний співробітник щось казали про укладення угоди з ОСОБА_18 .

З прокурором ОСОБА_15 безпосередньо ОСОБА_17 не обговорював питання укладення угоди з ОСОБА_18 . У межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 була укладена лише одна угода за участі прокурора ОСОБА_15 . Наразі процесуальним керівником є інший прокурор. Виділення матеріалів відносно ОСОБА_18 в окреме провадження ані з ОСОБА_15 , ані з ОСОБА_10 ним не обговорювалося.

ОСОБА_17 нічого не відомо з приводу підроблених заяв про вчинення злочину та протоколів допиту, що були написані ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Вказаних документів йому не приносили, до матеріалів кримінального провадження не долучалися.

ОСОБА_17 зазначив, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не пропонували йому неправомірну вигоду за укладення угоди чи зміну правової кваліфікації правопорушення. Так само ОСОБА_17 нічого невідомо з приводу того, чи звертався прокурор ОСОБА_15 до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з пропозицією надання йому неправомірної вигоди.

6.3.5. Свідок ОСОБА_15

ОСОБА_15 зазначив, що здобув юридичну освіту у м. Харків Харківської області. Після закінчення навчання працював у Харківській обласній прокуратурі. З 2019 року працював у відділі Генеральної прокуратури у м. Полтава Полтавської області. З 2020 року вже працював у прокуратурі у м. Києві. Під час роботи в органах прокуратури у м. Харків ОСОБА_15 не пересікався з ОСОБА_10 , особисто знайомий до цього не був. Про наявність у них спільних знайомих ОСОБА_15 дізнався лише від третіх осіб, коли ОСОБА_10 затримали.

У своїх показаннях ОСОБА_15 підтвердив, що здійснював процесуальне керівництво в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. За тиждень до затримання ОСОБА_10 групу прокурорів змінили, керівництво наказало ОСОБА_15 написати рапорт про передачу кримінального провадження до департаменту, що займається організованою злочинністю. Наскільки ОСОБА_15 відомо, після цього кримінальне провадження було направлено до Солом`янського районного суду м. Києва, наразі перебуває на стадії апеляційного перегляду.

У межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були підозрюваними. До повідомлення про підозру ані ОСОБА_18 , ані ОСОБА_19 з заявами про вчинення злочину не зверталися, викривальних показань не надавали. Після повідомлення про підозру ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надавали викривальні показання, підтверджували обставини та факти, викладені у повідомленнях про підозру, співпрацювали з органом досудового розслідування. Про зміст їх показань ОСОБА_15 повідомляв слідчий ОСОБА_17 . Показання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 мали важливе значення для руху кримінального провадження, оскільки, крім того, що викривали діяльність злочинної організації «Бос», давали підстави для виділення відносно них матеріалів в окреме провадження та укладення угод про визнання винуватості.

Першочергово ініціатива укладення угод йшла від ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . В якийсь момент слідчий ОСОБА_17 повідомив, що є підозрювані, які бажають укласти угоди в межах кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 особисто зверталися до ОСОБА_15 з пропозицією укладення угоди. Укладення угод було звичайною практикою, але потребувало погодження керівництва. Крім того, ОСОБА_15 підтвердив, що була одноразова практика укладення угоди в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021.

З показань ОСОБА_15 вбачається, що в межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_10 був захисником ОСОБА_19 , а ОСОБА_18 мала свого захисника - Колесника. Разом з тим, в якийсь момент часу до ОСОБА_15 звертався ОСОБА_10 з пропозицією укладення угод з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Свідок не запитував у ОСОБА_10 щодо наявності повноважень на захист інтересів ОСОБА_18 . При цьому ОСОБА_10 було запропоновано умови угоди, за якими за участь в незаконній організації та проведення азартних ігор передбачалося призначення покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, а за ч. 2 ст. 255 КК України - звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України. ОСОБА_15 передавав пропозицію ОСОБА_10 керівництву, яке, однак, не погодило такі умови та дало вказівку, щоб «все йшло так, як і йде». Після цього до питання укладення угоди не поверталися.

ОСОБА_15 не заперечував, що весною 2023 року у нього могло бути листування з ОСОБА_10 та що в ході цього листування він міг надсилати йому проект заяви про вчинення злочину та протоколу допиту. Крім того, ОСОБА_15 не заперечував, що міг контактувати з ОСОБА_10 з приводу бажаного змісту показань ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вони мали надати. У той же час, будь-якого неформального спілкування між ним та ОСОБА_10 з приводу укладення угод не відбувалося.

Свідок зазначив, що ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 безпосередньо до нього з пропозицією надання неправомірної вигоди не зверталися. Так само захисник ОСОБА_18 - ОСОБА_26 не обговорював з ним питання укладення угоди в рамках кримінального провадження. ОСОБА_17 та ОСОБА_21 так само не зверталися до ОСОБА_15 з пропозицією надання неправомірної вигоди за укладення угоди чи вчинення інших дій з використанням службових повноважень в інтересах ОСОБА_18 чи ОСОБА_19 .

6.3.6. Свідок ОСОБА_25

ОСОБА_25 зазначив, що приблизно у листопаді 2022 року був працевлаштований до адвокатського бюро «Приходько і партнери», де вперше познайомився з ОСОБА_10 . Наразі свідок обіймає посаду керівника практики кримінального права, з ОСОБА_10 має виключно робочі стосунки.

Свідок пояснив, що процедура укладення договору про надання професійної правничої допомоги в адвокатському бюро виглядає наступним чином: клієнт звертається до адвокатського бюро, з ним проводиться первинна консультація, у ході якої з`ясовується зміст та характер правової проблеми клієнта, визначається вид та обсяг правових послуг, які необхідні для її вирішення; якщо досягнуто згоди щодо всіх істотних умов надання професійної правничої допомоги, то між клієнтом та адвокатським бюро укладається відповідний письмовий договір на надання правничої допомоги. Укладений договір з боку адвокатського бюро підписує його керівник, хоча самі істотні умови договору погоджуються між клієнтом та адвокатом, який буде надавати правові послуги. ОСОБА_25 підтвердив, що укладенню письмового договору про надання правничої допомоги можуть передувати неодноразові консультаційні послуги, які, за загальним правилом, надаються на підставі усного договору.

ОСОБА_25 також зазначив, що в його практиці не було випадків, коли адвокати адвокатського бюро «Приходько і партнери» від свого імені чи імені власних юридичних компаній укладали договори про надання правничої допомоги з клієнтами. При цьому свідок не заперечував, що така практика може існувати, якщо є дозвіл керівництва адвокатського бюро.

У своїх показаннях ОСОБА_25 пояснив, що базової вартості юридичних послуг в адвокатському бюро «Приходько і партнери» немає. Вартість послуги визначається у кожному конкретному випадку в залежності від особливостей її надання, зокрема, витраченого адвокатом часу, складності справи, її важливості тощо. При цьому вартість послуг за загальним правилом сплачується повною передплатою, якщо тільки сторонами не погоджено іншого. Свідок підтвердив, що адвокатське бюро надає послуги юридичного супроводу під час досудового розслідування, однак загальна вартість такої послуги залежить від особливостей кожного кримінального провадження. ОСОБА_25 також підтвердив, що адвокатське бюро надає послуги з одноразової підготовки та супроводу клієнта під час допиту. Разом з тим, свідок не впевнений чи включає ця послуга в себе складання проектів протоколів допиту. При цьому ОСОБА_25 не заперечував, що існує практика складання стороною захисту проектів протоколів допиту з наступною їх передачею органу досудового розслідування, однак застосування такої практики також залежить від конкретних обставин кримінального провадження та є результатом комунікації адвоката зі стороною обвинувачення.

ОСОБА_25 знайомий з ОСОБА_19 . Їх перше знайомство відбулося, коли ОСОБА_19 звернулася до адвокатського бюро «Приходько і партнери» за правовою допомогою, а саме здійснення юридичного супроводу під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження за статтями КК України, що передбачали відповідальність за гральний бізнес та участь в злочинній організації. Першочергово консультації ОСОБА_19 надавав ОСОБА_25 . Під час вказаних консультацій обговорювалася перспектива кримінального провадження, можливість ухвалення виправдувального вироку, а також укладення угоди про визнання винуватості. ОСОБА_19 особисто запитувала з приводу угоди про визнання винуватості. Тоді було досягнуто згоди, що для правильного визначення правової позиції по кримінальному провадженню, потрібно ознайомитися з матеріалами справи. Однак у той же час ОСОБА_19 було роз`яснено, що виправдувальний вирок буде отримати важко з огляду на «тяжкість» статей, за якими пред`явлено підозру. При цьому ОСОБА_25 не пам`ятає чи був присутній ОСОБА_10 на цих консультаціях.

Після декількох консультацій між адвокатським бюро «Приходько і партнери» та ОСОБА_19 було укладено договір про надання правничої допомоги. Договором передбачалося надання ОСОБА_19 правових послуг із супроводу під час досудового розслідування. Вартість такої послуги, наскільки пам`ятає свідок, було визначено в 7000 доларів або євро. Тоді ОСОБА_19 було роз`яснено, що надання їй правничих послуг від імені адвокатського бюро доручено ОСОБА_10 , і що останній буде здійснювати її юридичний супровід. Вказаний договір відповідно був підписаний керівником адвокатського бюро та самою ОСОБА_19 .

Після цього правові послуги надавалися виключно ОСОБА_10 . Оскільки кожен адвокат є самостійним у процесі надання правничої допомоги клієнту, а адвокатське бюро не здійснює безпосереднього контролю за процесом і результатами надання правових послуг, то ОСОБА_25 не обізнаний з приводу конкретних обставин руху кримінального провадження за участі ОСОБА_19 та обставин надання їй правової допомоги ОСОБА_10 . Свідок пояснив, що з того моменту бачився з ОСОБА_19 в БЦ «Парус», що є робочим місцем адвокатського бюро та куди ОСОБА_19 приходила до ОСОБА_10 на ділову зустріч. Однак при спілкуванні з ОСОБА_19 ОСОБА_25 не чув жодних скарг, зауважень чи претензій до якості роботи ОСОБА_10 . Так само ОСОБА_25 невідомий результат надання ОСОБА_19 правових послуг ОСОБА_10

ОСОБА_25 зазначив, що йому невідома ОСОБА_18 . Однак при цьому свідок пам`ятає, що одного разу ОСОБА_10 повідомляв йому про якусь жінку, яка бажає укласти договір з адвокатським бюро «Приходько і партнери», щоб отримати правову допомогу в кримінальному провадженні, де також бере участь ОСОБА_19 . Однак ОСОБА_25 невідомі будь-які обставини співпраці/спілкування ОСОБА_10 з вказаною жінкою, зокрема, невідомо чи було укладено між ними договір про надання правничої допомоги, та чи надавалася ОСОБА_10 їй правова допомога в межах вказаного кримінального провадження.

Свідок підтвердив, що він нічого не знає про юридичну особу «ІПСО ЮРЕ ГРУП». Крім того, ОСОБА_25 зазначив, що ОСОБА_10 не повідомляв йому про наявність будь-яких зв`язків з правоохоронними органами та про можливість їх неправомірного використання для надання правової допомоги клієнту. При цьому свідок наполягав на тому, що адвокатське бюро «Приходько і партнери» та його адвокати надають правову допомогу виключно у законний спосіб.

6.3.7. Свідок ОСОБА_22

ОСОБА_22 пояснила, що будь-яких стосунків з ОСОБА_10 не має, знайома з ним в силу того, що була детективом під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 52023000000000169 від 13.04.2023, яке розглядається судом.

Напередодні початку вказаного кримінального провадження на гарячу лінію Національного антикорупційного бюро України зателефонував адвокат, який представився ОСОБА_72 та повідомив, що в нього є клієнтка, в якої працівники органів прокуратури вимагають неправомірну вигоду. Відповідальні працівники НАБУ роз`яснили адвокату коли та куди його клієнтка може звернутися, щоб повідомити про вчинення злочину. Після цього, 13.04.2023, до НАБУ прийшла ОСОБА_18 . Свідок не пам`ятає чи була ОСОБА_18 одна, чи супроводжував її адвокат. Тоді ОСОБА_22 поговорила з ОСОБА_18 , з`ясувала всі необхідні обставини, після чого ОСОБА_18 написала заяву про вчинення злочину. На підставі цієї заяви було розпочато кримінальне провадження та проведено допит ОСОБА_18 .

ОСОБА_22 зазначила, що досудове розслідування було розпочато за фактом прохання працівника прокуратури надати йому неправомірну вигоду, що була висловлена через адвоката-посередника. Попередню кваліфікацію правопорушення було здійснено за ст. 368 КК України, однак чи кваліфікувався вказаний злочин як закінчений свідок не пам`ятає. У ході проведення досудового розслідування задокументувати злочинну діяльність прокурора ОСОБА_15 не виявилося за можливе, однак вдалося задокументувати злочинні дії ОСОБА_10 . Внаслідок цього попередню кваліфікацію було змінено зі ст. 368 КК України на ст. 369 КК України. Постанова про закриття кримінального провадження за ст. 368 КК України прокурором/слідчим не виносилася, приймалося лише рішення про зміну правової кваліфікації правопорушення. Також ОСОБА_22 підтвердила, що за повідомленими ОСОБА_18 фактичними обставинами було лише одне кримінальне провадження, яке і розглядається судом. У зв`язку з цим жодних дозволів слідчих суддів на використання матеріалів НСРД в якомусь іншому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не отримувала.

Свідок підтвердила, що відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_18 в межах кримінального провадження проводилися НСРД, а також, що ОСОБА_10 був об`єктом контролю за вчиненням злочину. Чи проводилися НСРД відносно інших осіб ОСОБА_22 не пам`ятає.

ОСОБА_22 підтвердила, що особисто складала та підписувала всі протоколи за результатами проведення НСРД у виді аудіо, відеоконтролю ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , що містяться в матеріалах кримінального провадження. Свідок відмовилася відповідати на питання сторони захисту, пов`язані з розкриттям відомостей про форми і методи проведення НСРД, які становлять державну таємницю. При цьому ОСОБА_22 підтвердила, що час складання протоколу може бути меншим за час зафіксованих під час НСРД зустрічей, розмов, обставин, оскільки в залежності від особливостей організації роботи та навичок, здібностей кожного слідчого результати проведення НСРД можуть, наприклад, фіксуватися паралельно з проведенням відповідної слідчої дії, можуть переслуховуватися декілька разів з попереднім відображенням їх змісту на проекті процесуального документу та подальшим остаточним викладенням у протоколі слідчої дії. Тому не обов`язково, щоб при складанні відповідного протоколу слідчий паралельно прослуховував результати НСРД та одразу викладав їх зміст у протоколі.

На питання сторони захисту з приводу того чому протокол за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю за ОСОБА_18 № 19/5873 від 14.06.2023 (Т. 8, а.с. 75-136) містить фіксацію дій, подій, що потребують візуального спостереження, у той час, коли додатки до протоколу містять лише файли звукозапису, ОСОБА_22 пояснила, що вказаний протокол стосується зустрічей ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , за кожною з яких одночасно здійснювався як аудіоконтроль, так і відеоконтроль, однак складалися різні протоколи. Тому свідок не заперечувала, що результати НСРД, які зафіксовані у вказаному протоколі, були скопійовані з протоколу, складеного за фактом тієї ж самої зустрічі, однак під час проведення відеоконтролю.

Свідок заперечила доводи сторони захисту щодо одночасного складання протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеконтролю ОСОБА_18 № 19/6524 від 03.07.2023 (Т. 9, а.с. 34-58) та протоколу за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 19/6527 від 03.07.2023 (Т. 9, а.с. 96-113), зазначивши, що сторона захисту неправильно розуміє рукописні позначення часу складання протоколів. Так, перший з числа вказаних протоколів було складено у період часу з 10 год. 15 хв. по 10 год. 35 хв., а другий протокол - у період часу з 10 год. 45 хв. по 10 год. 50 хв. Тому будь-якого співпадіння у часі їх складання немає.

ОСОБА_22 зазначила, що всі матеріальні носії інформації (далі також - МНІ) з зафіксованими результатами НСРД, які є додатками до відповідних протоколів, є оригінальними. Кожен МНІ спочатку реєструється в органі досудового розслідування як звичайний носій інформації та не має будь-якого грифу таємності. Лише після того, як на МНІ записуються результати НСРД, вони передаються до режимно-секретного відділу органу досудового розслідування, де вони повторно реєструються датою передачі і отримують гриф «таємно». До цього моменту відсутні підстави присвоювати будь-який гриф таємності цим носіям інформації. У зв`язку з цим, як пояснила свідок, номери та дати реєстрації МНІ, саме як додатків до протоколів НСРД, можуть присвоюватися пізніше обставин, щодо яких проводилися НСРД. ОСОБА_22 підтвердила, що всі МНІ, на які записуються результати НСРД, перевіряються на предмет їх технічності справності, придатності до записування та відтворення файлів. Так само перевіряються всі записані на МНІ файли відео, звукозапису.

ОСОБА_22 підтвердила, що експертиза відео, звукозапису в межах кримінального провадження не проводилася. Проводилася лише комплексна комп`ютерно-технічна експертиза мобільного телефону ОСОБА_10 , вилученого під час проведення обшуку. Проведення експертизи було зумовлено необхідністю подолання системи логічного захисту телефону. Для зняття інформації з телефону дозвіл слідчого судді органом досудового розслідування не отримувався.

Щодо обставин проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , то ОСОБА_22 пояснила, що не пам`ятає, за якою саме адресою слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку. Місце проживання ОСОБА_10 було встановлено за результатами проведення НСРД. Будинки котеджного містечка, в якому розташований будинок ОСОБА_10 , дійсно не мали власної нумерації. Перед проведенням обшуку було правильно визначено будинок, в якому проживав ОСОБА_10 . Невідповідність фактичної адреси проведення обшуку адресі, що була зазначена в ухвалі слідчого судді, була встановлена лише після закінчення пошукових заходів, у процесі складання протоколу обшуку. До цього ані ОСОБА_10 , ані будь-хто з присутніх не заявляв про невідповідність адреси проведення обшуку. Про саму невідповідність адреси повідомив ОСОБА_10 , якому про це повідомив якийсь чоловік, що, у свою чергу, дізнався про це від охоронця котеджного містечка. Представники ради адвокатів регіону були присутні на місці проведення обшуку, однак про невідповідність адреси не зазначали, лише виклали відповідні письмові зауваження у протоколі обшуку. ОСОБА_22 підтвердила, що під час проведення обшуку було виявлено різні документи, що стосуються будинку, в якому проживав ОСОБА_10 , але чи була зазначена в них адреса свідок не пам`ятає.

ОСОБА_22 також зазначила, що виконання вимог ст. 290 КПК України в межах кримінального провадження розпочалося після отримання відповідного доручення прокурора. В усному порядку з ОСОБА_10 було погоджено, що він буде приходити, копіювати матеріали кримінального провадження та передавати захиснику. Процес ознайомлення фіксувався у проміжних протоколах. Оскільки результати НСРД у виді аудіо, відеофайлів були зафіксовані на МНІ як додатках до протоколів у форматі, що не придатний до відтворення програмним забезпеченням, яке перебуває у загальному доступі, то ОСОБА_10 було запропоновано два варіанти ознайомлення з такими результатами НСРД: 1) ознайомлення в службовому приміщенні органу досудового розслідування на службовому комп`ютері з використанням спеціального програмного забезпечення; 2) здійснення конвертації файлів з записами НСРД у формат, придатний до відтворення програмним забезпеченням загального доступу, з наступним їх копіюванням на флеш-накопичувач ОСОБА_10 . Сторонами кримінального провадження було погоджено застосування другого варіанту. У зв`язку з цим ОСОБА_22 на службовому комп`ютері здійснювала конвертацію файлів з результатами НСРД у загальнодоступний формат, після чого копіювала конвертовані файли на флеш-накопичувач, що був особисто наданий ОСОБА_10 . У свою чергу, ОСОБА_10 звіряв скопійовані файли з оригіналами. Лише одного разу ОСОБА_10 повідомив, що скопійований файл з записом розмови є меншим за оригінал файлу з відповідним записом. Тоді ОСОБА_22 повторно конвертувала файл з записом та скопіювала його на флеш-накопичувач ОСОБА_10 . З того моменту у ОСОБА_10 не було жодних заперечень чи зауважень щодо змісту, тривалості, ідентичності скопійованих файлів з записами НСРД. Крім того, ОСОБА_22 пояснила, що сторона захисту мала вільну можливість звірити скопійовані файли з оригіналами, а також ознайомитися безпосередньо з оригіналами в службовому приміщенні органу досудового розслідування.

Свідок також додала, що поширеною є ситуація, коли при конвертації файлів з записами НСРД у загальнодоступний формат з незрозумілих технічних причин інколи відбувається автоматичне обрізання тривалості файлу або інші зміни його характеристик. Разом з тим, вказану невідповідність оригіналу завжди намагаються усунути шляхом здійснення повторного копіювання або надання можливості ознайомитися з оригіналом.

6.3.8. Свідок ОСОБА_23

ОСОБА_23 зазначив, що познайомився з ОСОБА_18 в силу обставин надання їй професійної правничої допомоги у кримінальному провадженні № 62021000000000315, в якому на даний час ОСОБА_18 є обвинуваченою та яке передано до суду для здійснення судового розгляду. ОСОБА_23 надає правову допомогу ОСОБА_18 у зазначеному кримінальному провадженні ще зі стадії досудового розслідування. Будь-яких інших стосунків, окрім ділових, у ОСОБА_23 з ОСОБА_18 немає.

ОСОБА_18 звернулась до ОСОБА_23 за правовою допомогою за обставин, коли їй в межах кримінального провадження № 62021000000000315 вже було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255, 203-2 КК України. Тоді ОСОБА_18 розповідала свідку, що після повідомлення про підозру за участі іншого захисника, який був залучений органом досудового розслідування, вона надала показання, які були цікаві стороні обвинувачення, зокрема, щодо структури, учасників та обставин функціонування організації «Бос», яка була пов`язана із незаконною діяльністю у сфері азартних ігор. Також ОСОБА_18 повідомляла, що в обмін на викривальні показання слідчий Державного бюро розслідувань, який здійснював досудове розслідування, зазначив про можливість укладення угоди про визнання винуватості. Разом з тим, текст самої угоди ще не був готовий, а можливість її укладення в межах кримінального провадження потребувала додаткового погодження керівництвом сторони обвинувачення.

Оскільки ОСОБА_18 була зацікавлена в найшвидшому завершенні кримінального провадження щодо неї, то варіант з укладенням угоди про визнання винуватості та попередньо озвучені слідчим умови такої угоди (штраф у сумі приблизно 100 000 грн за ч. 1 ст. 203-2 КК України) влаштовували ОСОБА_18 . За таких обставин роль ОСОБА_23 , як захисника ОСОБА_18 , зводилась виключно до її правового супроводу в процесі укладення угоди про визнання винуватості.

Через місяць-півтора з того моменту під час проведення якоїсь з процесуальних дій представник сторони обвинувачення повідомив ОСОБА_18 , що умови угоди про визнання винуватості змінились, оскільки потрібно було перекваліфікувати вчинене нею діяння з ч. 1 ст. 203-2 КК України на ч. 2 ст. 203-2 КК України, а також повідомив про те, що за ст. 255 КК України можливим є лише умовний термін «5 на 3» (призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з наступним звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки). Умови угоди в частині умовного терміну за ст. 255 КК України не влаштовували ОСОБА_18 . При цьому такі умови не були остаточними. Тоді ж ОСОБА_18 казала ОСОБА_23 про те, що спілкувалась з оперативним працівником ОСОБА_21 , у розмові з яким повідомляла про те, що орган досудового розслідування її обманув, оскільки обіцяв укладення угоди про визнання винуватості на прийнятних умовах в обмін на надання ОСОБА_18 викривальних показань, а після виконання нею своєї частини зобов`язань умови угоди було суттєво погіршено.

В якийсь момент слідчий ДБР, який здійснював досудове розслідування, повідомив, що ОСОБА_18 та ОСОБА_23 бажає бачити прокурор, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні - прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 . На зустріч з прокурором ОСОБА_18 та ОСОБА_23 йшли із узгодженою правовою позицією - ОСОБА_18 була готова заплатити штраф за ч. 2 ст. 203-2 КК України, однак не готова була отримувати умовний термін за ст. 255 КК України. Під час зустрічі з прокурором ОСОБА_23 зазначав про необхідність закриття провадження за ст. 255 КК України та про визнання ОСОБА_18 своєї винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України. У кінцевому підсумку прокурор ОСОБА_15 повідомив, що йому потрібно узгодити умови угоди про визнання винуватості зі своїм керівництвом.

Паралельно з цим ОСОБА_18 спілкувалась зі своєю подругою ОСОБА_19 , яка також є учасником кримінального провадження № 62021000000000315 (на той момент в якості підозрюваної, на даний момент в якості обвинуваченої) та захист якої на той момент здійснював ОСОБА_10 . Під час проведення однієї з процесуальних дій (обрання, зміна чи продовження строку дії запобіжного заходу, продовження строку досудового розслідування) ОСОБА_23 познайомився з ОСОБА_10 . Спілкування ОСОБА_23 та ОСОБА_10 було обумовлено виключно тим, що їх підзахисні, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , були подругами, і обмежувалось виключно обставинами кримінального провадження № 62021000000000315.

ОСОБА_18 повідомляла ОСОБА_23 про те, що в захисту ОСОБА_19 є якісь конструктивні ідеї, і хотіла, щоб ОСОБА_23 поспілкувався з ОСОБА_10 з цього приводу. На спільній зустрічі ( ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 ) ОСОБА_10 повідомив, що потрібно «виходити» зі ст. 255 КК України, оскільки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 заздалегідь повідомили про функціонування злочинної організації. Тоді ОСОБА_23 зазначив, що для цього потрібно або писати якесь клопотання, або чекати поки сторона обвинувачення виключить з пред`явленої ОСОБА_18 та ОСОБА_19 підозри статтю 255 КК України. Після цієї зустрічі спілкування ОСОБА_23 та ОСОБА_10 переривалося від однієї процесуальної дії до іншої.

У цей же час ОСОБА_18 декілька разів просила ОСОБА_23 зателефонувати та/або зустрітися з прокурором ОСОБА_15 для того, щоб з`ясувати чи було погоджено умови угоди про визнання винуватості, на яких наполягала ОСОБА_18 . Одночасно з цим ОСОБА_18 казала, що певні зрушення в цьому напрямку є в захисника ОСОБА_19 - адвоката ОСОБА_10 ОСОБА_23 декілька разів телефонував ОСОБА_15 , на деякі телефонні дзвінки прокурор відповідав, деякі телефонні дзвінки ігнорував. У кінцевому підсумку ОСОБА_23 повідомив ОСОБА_18 , що у випадку якщо у сторони обвинувачення буде погодження умов угоди про визнання винуватості, то прокурор обов`язково зв`яжеться з ОСОБА_18 та ОСОБА_23 .

На якомусь етапі ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_23 про те, що спілкувалась з ОСОБА_19 і остання зазначила, що ОСОБА_10 у приватному порядку спілкувався з прокурором ОСОБА_15 і що для того, щоб укласти угоду про визнання винуватості, потрібно буде передати прокурору неправомірну вигоду. ОСОБА_18 запитувала в ОСОБА_23 з приводу подальших її дій. ОСОБА_23 у телефонному режимі проконсультував ОСОБА_18 з цього приводу. Зміст та деталі консультації ОСОБА_23 відмовився повідомляти, посилаючись на адвокатську таємницю, однак зазначив, що тоді він запропонував ОСОБА_18 три варіанти поведінки, з яких ОСОБА_18 обрала варіант, пов`язаний із зверненням до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. Через 15-20 хвилин після цієї телефонної розмови ОСОБА_18 знову зателефонувала ОСОБА_23 та попросила надати їй правову допомогу для звернення до правоохоронного органу із заявою про вчинення злочину.

Того ж дня ввечері ОСОБА_23 зателефонував на гарячу лінію Національного антикорупційного бюро України та повідомив, що 1) він є діючим адвокатом, 2) надає професійну правничу допомогу ОСОБА_18 у межах кримінального провадження № 62021000000000315, її особисті дані, процесуальний статус у кримінальному провадженні, а також орган досудового розслідування (ДБР) та орган прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво (Офіс Генерального прокурора), 3) ОСОБА_18 пропонують надати неправомірну вигоду прокурору Офісу Генерального прокурора для укладення угоди про визнання винуватості. Крім того, ОСОБА_23 попросив передати його інформацію посадовим особам, уповноваженим на документування протиправної діяльності. Приблизно через 40 хвилин ОСОБА_23 зателефонував детектив, розпитав з приводу виниклої ситуації, а також з приводу того чи не є вона «гарячою» для визначення терміновості реєстрації кримінального провадження та початку слідчих дій. З пояснень ОСОБА_18 ОСОБА_23 зазначив, що ситуація не є «гарячою», у зв`язку з цим детектив запропонував ОСОБА_18 та ОСОБА_23 наступного дня о 08 год. 00 хв. з`явитися до НАБУ для написання заяви про вчинення злочину.

Наступного дня ОСОБА_18 та ОСОБА_23 з`явилися до НАБУ. ОСОБА_23 взяв з собою копії матеріалів кримінального провадження № 62021000000000315, оскільки розумів, що вони будуть необхідні детективу для прийняття рішення щодо реєстрації кримінального провадження. Після з`ясування всіх обставин та перевірки документів ОСОБА_18 написала заяву про вчинення злочину. Написання заяви здійснювалося самостійно ОСОБА_18 за зачиненими дверима, ОСОБА_23 у цей час чекав її в іншому приміщенні. Після вчинення всіх необхідних дій ОСОБА_18 та ОСОБА_23 пішли з НАБУ. Після цього документування протиправної діяльності здійснювалося виключно за участі ОСОБА_18 , ОСОБА_23 у цьому процесі жодної участі не приймав.

ОСОБА_23 зазначив, що казав ОСОБА_18 не припиняти спілкування з оперативним працівником ОСОБА_21 , оскільки у приватних розмовах останній може надати інформацію про рух кримінального провадження та подальші дії сторони обвинувачення. ОСОБА_23 припустив, що ОСОБА_18 могла бути знайома з ОСОБА_21 до кримінального провадження № 62021000000000315, однак йому відомо про їх спілкування лише у контексті зазначеного кримінального провадження.

ОСОБА_23 дійсно надавав правову допомогу ОСОБА_19 у межах кримінального провадження № 52023000000000169 за обвинуваченням ОСОБА_10 . Зміст цієї допомоги зводився до правового супроводу ОСОБА_19 під час проведення однієї процесуальної дії - допиту як свідка. Роль ОСОБА_23 була мінімальною, фактично зводилась до того, щоб бути присутнім під час проведення слідчої дії. Надання правової допомоги ОСОБА_19 ОСОБА_23 пояснив тим, що на той момент ОСОБА_19 не мала іншого захисника, оскільки ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв`язку з чим вона звернулась до ОСОБА_18 з проханням, щоб ОСОБА_23 надав їй правову допомогу під час допиту. ОСОБА_23 погодився надати правову допомогу ОСОБА_19 лише під час проведення однієї процесуальної дії. При цьому ОСОБА_23 зазначив, що були розмови про те, щоб він надавав правову допомогу також ОСОБА_19 під час подальшого руху кримінального провадження № 62021000000000315, однак він відмовився від цього.

6.4. Документи кримінального провадження

Зі змісту наказу Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_30 № 1470ц від 12.09.2022, листа Офісу Генерального прокурора № 07/1/1-1315вих-23 від 18.09.2023 року (Т. 4, а.с. 178-179) судом встановлено, що з 12.09.2022 ОСОБА_15 займає посаду прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.

За результатами дослідження копій матеріалів кримінального провадження (Т. 5, а.с. 22-191), отриманих органом досудового розслідування шляхом тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді від 28.08.2023 у справі № 991/7249/23 (Т. 5, а.с. 14-16), судом встановлено, що 23.04.2021 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 62021000000000315 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 203-2, ч. 1 ст. 365-3, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 209, ч. 1, 2, 3 ст. 255 КК України. Протягом 2021-2023 років досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснювалося групою слідчих ДБР, старшим якої був слідчий ОСОБА_17 , а процесуальне керівництво - групою прокурорів, старшим якої був прокурор ОСОБА_15 .

Судом встановлено, що 30.10.2022 ОСОБА_18 в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України (Т. 6, а.с .1-113). Зі змісту повідомлення вбачається, що підозра складалася старшим слідчим ОСОБА_17 та погоджувалася старшим групи прокурорів ОСОБА_15 . При врученні підозри був присутній захисник ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_31 .

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного (Т. 6, а.с. 238-243) судом встановлено, що 01.11.2022 ОСОБА_18 було допитано в якості підозрюваної в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. Допит проводився слідчим ОСОБА_17 . При проведенні допиту брав участь захисник ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_31 . Під час допиту ОСОБА_18 погодилася надавати показання по суті поставлених запитань. Зміст показань ОСОБА_18 був зафіксований на носій інформації microSD Kingston 64 Gb та безпосередньо у тексті протоколу допиту не відображений.

При дослідженні флеш-накопичувача Kingston 32 Gb (Т. 5, а.с. 20), який є додатком до протоколу тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62021000000000315, отриманого на підставі ухвали слідчого судді від 28.08.2023 у справі № 991/7249/23 (Т. 5, а.с. 14-16), судом встановлено наявність відеофайлів «MAH00061», «MAH00062», «MAH00063» (папка «SCAN_00» - папка «ОСОБА_42» - папка «відео допиту ОСОБА_42»), на яких зафіксовано допит ОСОБА_18 , який 01.11.2022 було проведено в межах кримінального провадження № 62021000000000315.

З вказаних відеофайлів додатково до відомостей, що зазначені у протоколі допиту підозрюваного від 01.11.2022 (Т. 6, а.с. 238-243), судом встановлено, що ОСОБА_18 надала показання щодо відомих їй обставин створення та функціонування організації «Бос», своєї участі в діяльності цієї організації та інших її учасників тощо. Крім того, ОСОБА_18 надала показання щодо обставин, зазначених у врученому їй повідомленні про підозру від 30.10.2022 (Т. 6, а.с. 1-113). Під час допиту ОСОБА_18 підтвердила, що вже викликалася для допиту в межах кримінального провадження № 62021000000000315 в якості свідка, однак тоді відмовилася від надання показань, оскільки побоювалася, що надання нею показань щодо організації «Бос» може створити небезпеку для її життя та здоров`я.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2022 у справі № 757/30401/22-к (Т. 6, а.с. 223-228) відносно ОСОБА_18 в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у нічний період доби. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу брав участь захисник ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_23 , а також прокурор - ОСОБА_32 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2022 у справі № 757/37899/22-к (Т. 6, а.с. 229-234) в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, обраного відносно ОСОБА_18 . При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу брав участь захисник ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_23 , а також прокурор ОСОБА_15 .

06.04.2023 ОСОБА_18 в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК України (Т. 6, а.с. 116-222). Повідомлення про зміну підозри складено старшим слідчим ОСОБА_17 та погоджено старшим групи прокурорів ОСОБА_15 . Відомості про участь захисника ОСОБА_18 при врученні повідомлення про зміну підозри відсутні.

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного (Т. 6, а.с. 244-247) судом встановлено, що 06.04.2023 ОСОБА_18 також було повторно допитано в якості підозрюваної в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. Допит проводився слідчим ОСОБА_33 . При проведенні допиту брав участь захисник ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_23 . У ході допиту ОСОБА_18 фактично відмовилася надавати показання, зазначивши, що показання щодо суті пред`явленої підозри буде надавати в суді.

Крім того, до протоколу долучено копії документів, що підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_23 на здійснення захисту ОСОБА_18 в межах цього кримінального провадження.

Судом також встановлено, що 30.10.2022 в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 було складено повідомлення ОСОБА_19 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 203-2 КК України (Т. 7, а.с. 1-72). Повідомлення складено старшим слідчим ОСОБА_17 та погоджено старшим групи прокурорів ОСОБА_15 . Саме повідомлення направлено засобами поштового зв`язку за адресою проживання ОСОБА_19 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2022 у справі № 757/31323/22-к (Т. 7, а.с. 156-161) в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 надано дозвіл на затримання ОСОБА_19 з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного (Т. 7, а.с. 75-83) вбачається, що 29.11.2022 ОСОБА_19 було допитано в якості підозрюваної в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. Допит проводився слідчим ОСОБА_17 . При проведенні допиту брав участь захисник ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_34 . Під час допиту ОСОБА_19 погодилася надавати показання по суті поставлених запитань. Зміст показань ОСОБА_19 зафіксований на носій інформації microSD Kingston 64 Gb та безпосередньо у тексті протоколу не відображений.

При дослідженні флеш-накопичувача Kingston 32 Gb (Т. 5, а.с. 20), який є додатком до протоколу тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62021000000000315, отриманого на підставі ухвали слідчого судді від 28.08.2023 у справі № 991/7249/23 (Т. 5, а.с. 14-16), судом встановлено наявність відеофайлу «MAH00008» (папка «SCAN_00» - папка «ОСОБА_73»), на якому зафіксовано допит ОСОБА_19 , який 29.11.2022 було проведено в межах кримінального провадження № 62021000000000315.

З вказаного відеофайлу додатково до відомостей, що зазначені у протоколі допиту підозрюваного від 29.11.2022 (Т. 7, а.с. 75-83), судом встановлено, що ОСОБА_19 надала показання щодо відомих їй обставин створення та функціонування організації «Бос», своєї участі в діяльності цієї організації та інших її учасників тощо.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2022 у справі № 757/31323/22-к (Т. 7, а.с. 162-163) в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 до ОСОБА_19 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у нічний період доби. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу брали участь прокурор ОСОБА_15 , а також захисник ОСОБА_19 - ОСОБА_34 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2023 у справі № 757/232/23-к (Т. 7, а.с. 164-167) в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 до ОСОБА_19 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу брали участь прокурор ОСОБА_35 , а також захисник ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_10 .

05.04.2023 ОСОБА_19 в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК України (Т. 7, а.с. 84-153). Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри складено старшим слідчим ОСОБА_17 та погоджено старшим групи прокурорів ОСОБА_15 . При врученні повідомлення про зміну підозри брав участь захисник ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_10 .

Зі змісту протоколу допиту підозрюваного (Т. 7, а.с. 154-155) судом встановлено, що 05.04.2023 ОСОБА_19 повторно була допитана в якості підозрюваної в рамках кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. Допит проводився слідчим ОСОБА_33 . При проведенні допиту брав участь захисник ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_10 . Під час допиту ОСОБА_19 повідомила, що доповнити раніше надані показання нічим.

Зі змісту протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_18 від 19.04.2023 (Т. 11, а.с. 125-234), проведеного за добровільною згодою ОСОБА_18 , вбачається, що 11.04.2023 з 14 год. 28 хв. по 15 хв. 23 хв. у програмному забезпеченні обміну електронними повідомленням «WhatsApp» між ОСОБА_18 (номер мобільного телефону НОМЕР_1 ) та користувачем, обліковий запис якого прив`язаний до номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , відбулося електронне листування. Зміст такого листування, використання юридичної термінології, згадування учасників кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021, у тому числі згадування вказаним користувачем про службові зв`язки з ОСОБА_15 та про його плани щодо прийняття окремих рішень в межах цього провадження, звернення ОСОБА_18 до користувача як до особи на ім`я « ОСОБА_36 , а.с. 197) - усе це у своїй сукупності дає можливість дійти висновку, що користувачем, обліковий запис якого прив`язаний до номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , є ОСОБА_21 .

Вищевикладені висновки щодо ідентифікації користувача також підтверджуються показаннями ОСОБА_18 , яка зазначала про те, що 11.04.2023 спілкувалася з ОСОБА_21 , у ході чого він повідомляв про новини від ОСОБА_15 .

У ході вказаного листування ОСОБА_21 повідомляє ОСОБА_18 , що мав телефонну розмову з ОСОБА_15 , під час якої останній повідомив, що до кінця тижня буде виносити постанову про виділення матеріалів відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в окремі провадження. Крім того, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_21 про те, що дав відповідні доручення ОСОБА_17 . У свою чергу, ОСОБА_21 зазначає, що після виділення матеріалів в окремі провадження ОСОБА_15 має «прекратить 255» та «заподозрить по 203».

Натомість, ОСОБА_18 повідомляє ОСОБА_21 про те, що мала телефонну розмову з ОСОБА_19 , під час якої остання повідомила, що їй телефонував її захисник ОСОБА_10 з пропозицією зустрітися 12.04.2023, обговорити «новини». При цьому ОСОБА_19 розказала ОСОБА_18 , що ОСОБА_10 був категорично проти говорити про ці новини по телефону.

Зі змісту цього ж протоколу огляду від 19.04.2023 (Т. 11, а.с. 125-234) судом встановлено, що 12.04.2023 з 13 год. 09 хв. по 21 год. 14 хв. у програмному забезпеченні обміну електронними повідомленням «WhatsApp» між ОСОБА_18 та ОСОБА_21 також відбувалося електронне листування та телефонні розмови.

Судом встановлено, що о 13 год. 09 хв. 12.04.2023 ОСОБА_18 зателефонувала ОСОБА_21 , після чого між ними мала місце розмова невідомого змісту тривалістю близько 20 хвилин. Після цієї розмови ОСОБА_18 надіслала електронне повідомлення, в якому попросила ОСОБА_21 нікому не розповідати про деталі їхньої розмови, а також запевнила, що самостійно прийме для себе рішення та буде «розгребать то, что есть». Крім того, ОСОБА_18 повідомляє ОСОБА_21 , що пропонувала ОСОБА_19 12.04.2023 заїхати до нього на роботу, однак ОСОБА_19 відмовилася, оскільки «сказано ж не ставить никого в известность». ОСОБА_18 зазначає, що ОСОБА_19 збирається їхати за кордон та готова піти на все заради цього. При цьому ОСОБА_18 не розуміє як ОСОБА_19 збирається виїжджати за кордон, коли «тут угода намечается», а також вказує на те, що «предложение действительно только в пачке» з ОСОБА_18 , що створює певну залежність ОСОБА_19 від ОСОБА_18 .

У подальшому ОСОБА_21 та ОСОБА_18 ведуть листування з приводу ОСОБА_15 , у ході якого ОСОБА_18 висловлює своє невдоволення щодо того, як прокурор буде себе почувати, коли «эту угоду будет подписывать», а ОСОБА_21 зазначає про незрозумілість дій ОСОБА_15 , оскільки до цього ОСОБА_21 перед ним постійно піднімав питання укладення угоди, а тут він намагається зробити це через маловідомого захисника ОСОБА_19 . Натомість ОСОБА_18 повідомляє, що зі слів ОСОБА_19 ОСОБА_10 знайомий з ОСОБА_15 ще з м. Харкова. Після цього листування від 12.04.2023 закінчується.

13.04.2023 ОСОБА_18 подала до НАБУ заяву про злочин (Т. 3, а.с. 240), в якій зазначила, що прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 через адвоката ОСОБА_38 висловив їй прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 5 тисяч доларів США за зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 62021000000000315 від 23.04.2021 та укладення угоди про визнання винуватості із призначенням покарання у вигляді штрафу.

На підставі вказаної заяви в ЄРДР 13.04.2023 зареєстровано кримінальне провадження № 52023000000000169 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме за фактом того, що службова особа правоохоронного органу, яка займає відповідальне становище, через адвоката висловила прохання надати неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах особи, що надає неправомірну вигоду, з використанням службового становища (Т. 3, а.с. 241).

13.04.2023 ОСОБА_18 надала згоду на залучення її до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі також - НСРД) в межах кримінального провадження № 52023000000000169 від 13.04.2023, зареєстрованого на підставі її заяви за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (Т. 7, а.с. 237).

Постановою детектива НАБУ ОСОБА_22 від 13.04.2023 (Т. 7, а.с. 238-240) ОСОБА_18 було залучено до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД в межах кримінального провадження № 52023000000000169 від 13.04.2023.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 949т від 13.04.2023 у справі № 991/3260/23 (Т. 7, а.с. 247-250) за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_39 надано дозвіл на проведення ряду НСРД відносно ОСОБА_10 . Строк проведення НСРД визначено у два місяці.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 948т від 13.04.2023 у справі № 991/3256/23 (Т. 8, а.с. 72-74) надано дозвіл на проведення ряду НСРД відносно ОСОБА_18 . Строк проведення НСРД визначено у два місяці.

Виконання ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду № 948т, № 949т від 13.04.2023 в частині проведення НСРД у виді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж шляхом безпосереднього застосування впроваджених технічних засобів за ідентифікаційними ознаками з подальшою її передачею до Оперативно-технічного управління НАБУ для фіксації та обробки листом детектива НАБУ ОСОБА_22 № 19/853 від 14.04.2023 (Т. 9, а.с. 94) було доручено уповноваженим підрозділам ДОТЗ СБ України.

Виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 949т від 13.04.2023 в частині проведення НСРД у виді візуального спостереження за ОСОБА_10 листом НАБУ № 19/3866 від 14.04.2023 (Т. 9, а.с. 137-138) було доручено уповноваженим оперативним підрозділам Державної прикордонної служби, а саме Головному центру оперативного документування та оперативно-технічних заходів ДПС України.

Постановою прокурора САП ОСОБА_9 № 28/3-946т від 14.04.2023 (Т. 9, а.с. 125-129) в межах кримінального провадження № 52023000000000169 від 13.04.2023 призначено проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_15 строком на два місяці з моменту винесення постанови. До проведення НСРД на добровільній та конфіденційній основі було залучено ОСОБА_18 із роз`ясненням заборони провокації злочину.

Виконання постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 14.04.2023 листом прокурора № 28/3-947т від 14.04.2023 (Т. 9, а.с. 130-131) було доручено НАБУ.

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіоконтроль ОСОБА_10 № 19/4276 від 27.04.2023, додатку до нього у виді флеш-накопичувача Kingston № 368т від 17.04.2023 (Т. 8, а.с. 1-38), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіоконтроль ОСОБА_18 № 19/5873 від 14.06.2023, додатків до нього у виді флеш-накопичувача Kingston № 367т від 17.04.2023, флеш-накопичувача ADATA № 383т від 19.04.2023 (Т. 8, а.с. 75-136) судом встановлено наступне.

14.04.2023 приблизно о 13 годині біля БЦ «Парус», що розташований у м. Києві на вул. Мечникова, 2, зустрілися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Зі змісту їх розмов вбачається, що вони очікували на ОСОБА_10 , який повідомив ОСОБА_19 , що затримується в Голосіївському районному суді м. Києва. Зміст розмови ОСОБА_19 та ОСОБА_18 стосується попередньої їх зустрічі з ОСОБА_10 , у ході якої було озвучено пропозицію щодо виділення матеріалів з кримінального провадження № 62021000000000315. У ході розмови ОСОБА_19 стверджує, що ОСОБА_10 хоче отримати гроші від ОСОБА_18 наперед, однак для цього йому потрібно укласти з нею договір. При цьому ОСОБА_19 деталізує, що «договор для этого он и заключает, что б ты ему бабки передала, не просто принесла ему пять косарей, а заключила с ним договор».

У додаток до цього, ОСОБА_19 зазначає, що ОСОБА_10 їй повідомляв про те, що він домовився з прокурором з приводу того, що спочатку прокурор має «запустить дело», після чого ОСОБА_10 заносить йому гроші. Крім того, ОСОБА_19 вказує на те, що їй шкода ОСОБА_10 , оскільки він бігав «за взятку договаривался», а також дає ОСОБА_18 відомості щодо номера мобільного телефону ОСОБА_10 .

Після цього з`являється ОСОБА_10 і в них почалася спільна розмова наступного змісту:

ОСОБА_40 : «Значит, смотрите, там нужно с каждой из вас сделать заявление и допросить»;

….

ОСОБА_42: «А тот, что был?»;

ОСОБА_40 : «А тот, что был, того не будет....»;

….

ОСОБА_40 : «Допрашивать вас будет ОСОБА_41 в лице меня»;

ОСОБА_42 : «Это как?»;

ОСОБА_40 : «Ну, допрос будем печатать со мной, просто типа, он допросит»;

….

ОСОБА_73: « ОСОБА_41 в курсе? »;

ОСОБА_40 : «Я так понял, да»;

ОСОБА_73: «Как-то странно, что он нам не звонит»;

ОСОБА_40 : «Значит получил конкретные указания ОСОБА_44 »;

….

ОСОБА_40 : «Пример всего есть. Заявления и допрос»;

….

ОСОБА_40 : «Сейчас мы сядем, все это розложим, обсудим. Но, допрос и пример не должны быть слово в слово. Должен быть исходя из каждого индивидуально»;

…

ОСОБА_40 : «Да, заявление так ( ОСОБА_10 імітує рукою, що ніби він пише). А это напечатать. Правда с тем, что вам надо уехать. Я просто думаю, это с вами сделать сегодня или завтра?»

ОСОБА_73: «А, есть текст, который я должна отвечать. Или я должна отвечать реально, что было?»;

ОСОБА_40 : «Вы должны исходя из того, что вы видели и что вы знаете. Полный расклад сделать. То же самое здесь. Два отдельных, не повторяются, не копируются";

ОСОБА_42 : «Так у нас разный функционал был. Он не может повторятся»;

ОСОБА_40 : «Вот. И, собственно говоря, все. Это сделаем, грубо говоря, я в понедельник отдаю это господам. И в пятницу дело уже в суде»;

….

ОСОБА_40 : «....Я ему задал вопрос, когда это все будет сделано? - За следующую неделю. Может имеется, идет вопрос о выделении. Сегодня у нас какая получается схема ( ОСОБА_10 показує на аркуші паперу) вот есть "Босс", полностью, отсюда выделяется ОСОБА_45 203, АДРЕСА_6 . И по ОСОБА_46 тоже самое»;

….

ОСОБА_40 : «Четыре. Здесь единственное допросы. Сюда уходят эти, их в общей массе не будет. Это идет на прекращение. Это идет з обвинительным актом»;

….

ОСОБА_40 : «Это мы чуть-чуть тянем. Это закрывается. Чтоб мы закрытие сюда засунули, чтобы попросить, чтобы полностью все это, нам даже закрыли. Поэтому дайте нам 69, ниже минимума. Прокурор просит минимум. Мы не против вообще 69»;

…

ОСОБА_40 : «Будете под ручку ходить. С вами у нас более длительная процедура. С вами надо..»;

ОСОБА_42: «Со мной?»;

ОСОБА_40 : «Да. Мне нужно: заключить договор, получить по нему оплату. Потом мы делаем заяву и допрос»;

ОСОБА_42: «Заява и допрос. Так, что по оплате? Вы с ним, что обсуждали?»;

ОСОБА_40 : «Ну, так как мы изначально обсуждали»;

ОСОБА_42: «Пять?»;

ОСОБА_40 : «Угу»;

ОСОБА_42: «Вы с ним не обсуждали, что может поторговаться, тра-ля-ля, да?»;

ОСОБА_40 : «Ну мне Инна сказала, что плюс до пяти. Я как бы не стал вести на эту тему разговоры»;

ОСОБА_42: «Хорошо. Вопрос следующий. Ну, как бы вот, мы с Инной говорили. Мы переживаем, что не будет такого, что сейчас пять, а потом он скажет: "Ой, я там еще кого-то подключил, еще надо две". Чтобы это не было дойной коровой?";

ОСОБА_40 : "Нет, я с ним сегодня, как бы здесь поставил точку. Я говорю, во-первых: "Вот эта цифра?" Он говорит: "Да". Я потом ему говорю: "А отдавать тебе когда? Это из той серии, когда-нибудь. "Давай, так: ты это сделаешь, я тебе отдам. Они у меня будут, ну, когда пойдет процедура я тогда тебе это как-нибудь, заеду. Мы с тобой пообщаемся и завезу тебе сами заяви и справки эти все". Он говорит: "Хорошо";

ОСОБА_47 : "Ну, не будет потом такого? Мы сейчас такие-то даем показания. Я так понимаю тоже задним числом, да, они будут какими-то идти? После этого, например, мы уже сфантазируем, потому мы не понимаем, как это будет происходить, там нужна будет подпись кого-то из ДБР. Он говорит: "Вот, людям из ДБР надо еще там доплатить, хотя бы там косарь";

ОСОБА_40 : "Нет. У ОСОБА_76 есть поручение, на виконання слідчих дій";

ОСОБА_42: "Угу";

ОСОБА_40 : "Он в рамках этого поручения вас допрашивает";

ОСОБА_42: "Нет, ну, он то нас по факту не допрашивает";

ОСОБА_40 : "Ну, во-первых, дату мне еще не сказали, какую писать. Сказали оставить полномочное лицо, которое будет проводить допрос и дату вакантную скажем так, не заполненную, все остальное сделать. Я задал вопрос по заяве: "Какой датой?" Мне сказали: "Позже дадим ответ";

ОСОБА_73: "А это типа все сам ОСОБА_48 решает? Или это у него какие-то верха есть?";

ОСОБА_40 : "Нет, сам он такое не решит. Если бы он сам мог решить, мы уже бы давно-давно были бы все в...";

....

ОСОБА_40 : "Конечно. Во-первых, я еще сам не читал формат заявления и допроса. Потому что я по дороге сюда увидел, что мне пришло оно. Сейчас мы это все вместе прочитаем";

ОСОБА_73: "Давайте сядем, я напишу заявление. А дома на компе я наберу допрос по вашим вопросам";

ОСОБА_40 : "С вами можем сделать точно так же. Только завтра нам надо будет встретиться";

ОСОБА_42: "Завтра суббота";

ОСОБА_40: "Да";

ОСОБА_42: "Я просто сегодня уезжать собралась";

ОСОБА_40: "Не хотите меня видеть?";

ОСОБА_42: "А, подождите";

ОСОБА_40 : "Можем в понедельник";

ОСОБА_42: "... Вы мне скажите лучше другое, когда этот товарищ хочет эту благодарность? Это ж надо насобирать";

ОСОБА_73: "Леша только что рассказывал, что ему не принципиально";

ОСОБА_40 : "Да, ему не принципиально...."

....

ОСОБА_40 : "Нет, ну смотрите, открываю карты, грубо говоря, давай мы с тобой определимся, там в понедельник или вторник мы заключаем договор и с оплатой гонорара";

ОСОБА_42 : "Не, в понедельник можно договор заключить спокойно. Вопрос денег. Это ж надо всю сумму";

ОСОБА_40 : "Смотри, чтобы была ситуация, когда я начал выполнять свои услуги по договору, и у меня эти услуги были уже оплачены. Чтобы я поехал, ему сдал, и он начал работу. И у меня есть деньги";

ОСОБА_42 : "Хорошо, у нас будет какое-то с Инкой подтверждение, что он начал работу? Какая-то бумажка будет, чи ухвала, чи що?";

ОСОБА_40 : "Будет постанова про виділення в окреме провадження. Как только мы получаем постанову про виділення в окреме провадження, грубо говоря, он уже начал";

ОСОБА_42 : "А можно так, мы получаем постанову и ему даем деньги? Ну, тебе";

ОСОБА_40 : "Мне нет. Мне до этого. Я после этого только отдаю. Потому что, если он сделает это, скажет из серии, что нам с тобой пора увидеться, а у меня их нет на руках - мне придется свои везти";

...

ОСОБА_40 : "Короче, смотри, есть предложение по приколу";

ОСОБА_73: "Давай";

ОСОБА_40 : "У меня дома лежат золотые монеты клиента, которым он сказал распоряжайся на свой розсуд";

ОСОБА_42: "Так";

ОСОБА_40 : "Я тебе могу три из них отдать в залог этих денег. Ты мне потом вернешь после этого";

...

ОСОБА_40 : "Еще раз повторяю, я ему не буду отдавать сразу. Давай так, когда дело уходит с поданням на закриття, тогда я закрываю свои вопросы, свои обязы";

....

ОСОБА_42 : "Просто вопрос в том, что ОСОБА_48 ничем не рискует. Ну, он нас грубо говоря, чем рискует?";

....

ОСОБА_40 : "Вопрос. Ну, как он не рискует? Он рискует, ..., больше нас с вами в этой ситуации";

ОСОБА_42 : "А чего?";

ОСОБА_40 : "Потому что у него от 12 до 15, с конфискацией";

...

ОСОБА_42 : "Так мы же ни это, не закончили вопрос с благодарочкой. Давайте так, я сегодня поговорю с мужем. Узнаю, ну, блин, это ж ни три копейки. И тогда, наверное, вечером напишу вам точно, когда это возможно. Ну, вам надо или понедельник, или вторник, критично, да, я так понимаю?";

ОСОБА_40 : "Мне не критично. Мне спокойнее на душе";

ОСОБА_42: "Хорошо. Когда вот эти надо все бумажки писать с моей. Ну, с Инной понятно, чем быстрее. Что по мне? Чтобы я точно была";

ОСОБА_40 : "Так по мне, только вы заходите ко мне на оплаченный гонорар";

ОСОБА_42: "Там понедельник-вторник, в эти дни?"

ОСОБА_40 : "Да, напишем. Мы напишем";

....

ОСОБА_40 : "Вот, и тогда, если что, мы на следующей неделе запустимся, ну, если мы с понедельника запустимся, то соответственно мы к началу мая мы выйдем на...";

ОСОБА_42: "Они точно материалы дела не откроют, пока мы это все не проведем?";

ОСОБА_40 : "Нам надо побыстрее, понимаешь это все";

...

ОСОБА_73: "Мы все спросили, потому мы вчера написали, единственное, что спроси в какой валюте";

ОСОБА_42: "А, а в какой валюте хочет товарищ благодарочку?"

ОСОБА_40 : "Без разницы. Ну просто если отдавать в гривне эту цифру, это вот так вот получается (показує жестами, що означає «велика купа»)";

....

ОСОБА_42: "А он сам это предложил или это ты мне предложил вот эту всю историю? Или это он? Или Это ты?";

ОСОБА_40 : "Я им ее предложил в октябре месяце или ноябре";

ОСОБА_42: "Просто понимаешь, оно странно: они столько молчали, молчали, а потом...";

ОСОБА_40 : "Я ему... Инна, с Инной я договор когда подписал? Конец ноября. С первой встречи моей в конце ноября, которая состоялась через три дня после подписания договора, я ему в этой ситуации толкаю";

ОСОБА_42 : "Ну типа ты говорил, что отблагодарим, отблагодарим, да?"

ОСОБА_40 : "... раз в две недели. Давай, давай";

ОСОБА_42 : "Просто что странно, что тут как раз должно закрываться дело?"

ОСОБА_40 : "Не, сначала просто на понятийных. А потом я говорю: "Ну давай, если так нет, то как-то поможем этой богодельне в пределах разумного".

Судом також встановлено, що паралельно з вказаними фрагментами розмов ОСОБА_10 дає ОСОБА_18 та ОСОБА_19 чисті аркуші паперу та ручки, за допомогою яких вони мають написати заяви про вчинення злочину. Після цього ОСОБА_10 інструктує ОСОБА_18 та ОСОБА_19 з приводу того як писати цю заяву, як її краще оформити, диктує, що конкретно потрібно написати тощо. ОСОБА_10 також демонструє їм свій телефон, в якому була відображена переписка з прокурором ОСОБА_15 , в якій містилися зразок тексту, що має бути викладений у заяві про вчинення злочину, а також протоколи допитів. Крім того, ОСОБА_10 після такої демонстрації телефонує ОСОБА_15 та перепитує з приводу окремих моментів написання заяви про вчинення злочину та протоколів допиту. У ході написання заяви ОСОБА_10 також підтверджує, що заяви про вчинення злочину та протоколи допитів будуть датовані до повідомлення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень в межах кримінального провадження № 62021000000000315. Також з`ясовується, що написання тексту показань буде ускладнено, оскільки показання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вони надавали до цього під час досудового розслідування та які могли б бути використані як зразок, не відображено у протоколах їх допиту, а міститься лише на відеозаписах слідчої дії, доступу до яких вони не мають.

При написанні заяв про вчинення злочину між ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 також відбулася розмова наступного змісту:

ОСОБА_42: "А вот это то, что мы делаем, за это тоже может быть криминальная ответственность? Это какая-то, это как-то наказуемо чи хоть это не наказуемо?"

ОСОБА_42 : "Нет, ну так. Если мы начистоту говорим, я так смотрю, у вас же немає камер»;

ОСОБА_40 : "Ну, нам. Вам - 358, 369, это подделка документов... и передача неправомерной выгоды прокурору. Мне - зловживання впливом 369-2, підбурювання до надання неправомірної вигоди 369, підбурювання до подделки документов 358. А прокурору - 368 и 364";

...

ОСОБА_42: "ОСОБА_74, а можно еще вопрос. А если, ну, реально мы вот попадем в столько статей и тем более, прокурор. Чего тогда такая сумма с другой стороны маленькая как для генеральной прокуратуры, блин, прокурор берет 5";

ОСОБА_40 : "Потому что вами закрывают головную боль";

ОСОБА_42: "А";

ОСОБА_73: "Какую?";

ОСОБА_40: "Показатель. И потому что я на ушах у него сижу, у него уже мозоли";

ОСОБА_42: "Ну, это точно не подстава какая-то?";

ОСОБА_40 : "Потому что я сам, если б я зашел туда с улицы. Тут просто с улицы, начал знакомится, мы б меньше, чем за 20-ку с каждой не отскочили";

ОСОБА_42: "Ну, это не подстава, вы думаете с его стороны? Вы ему доверяете?";

ОСОБА_40 : "Я - да".

По закінченню фрагментів вказаних розмов ОСОБА_10 також детально роз`яснює, що написання заяв про вчинення злочину та оформлення протоколів допиту з недостовірними датами необхідно для винесення прокурором ОСОБА_15 постанови щодо виділення матеріалів в окремі провадження, тобто для створення правової підстави прийняття відповідного рішення, і відповідно реалізації подальшої домовленості щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 255 КК України та призначення штрафу за ст. 203-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України. ОСОБА_10 у додаток до цього переконує, що нові показання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не будуть вже в матеріалах основного кримінального провадження, з ними не зможуть ознайомитися інші учасники, у тому числі представники компанії «Бос», що свідчить про безпечність вказаних дій. У випадку необхідності надання аналогічних показань під час судового розгляду ОСОБА_10 переконує ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , що вони можуть посилатися на те, що нічого не пам`ятають, оскільки пройшло багато часу, що унеможливить викриття факту надання ними підроблених показань під час досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_10 зазначає, що у випадку невизнання вини по ст. 203-2 КК України всі домовленості з прокурором будуть порушені і останній «начнет палить машину» ОСОБА_10 .

У кінцевому підсумку спільна зустріч ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 закінчується тим, що ОСОБА_10 повідомляє їм про необхідність виконання «домашнего задания», маючи на увазі написання заяв про вчинення злочину та показань вдома, та залишає ОСОБА_19 та ОСОБА_18 вдвох.

Після цього між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 відбувається розмова, у ході якої ОСОБА_19 запевняє ОСОБА_18 з приводу того, що ОСОБА_10 не самостійно все це робить, а перебуває у змові з прокурором. Крім того, ОСОБА_19 підтверджує, що ОСОБА_10 в їх присутності дійсно розмовляв по телефону з ОСОБА_15 . За результатам спілкування ОСОБА_19 та ОСОБА_18 приходять до спільної думки щодо сумнівності пропозиції ОСОБА_10 , разом з тим ОСОБА_18 зазначає, що їй потрібно поговорити з чоловіком та з`ясувати чи зможе вона зібрати озвучену суму коштів.

Зі змісту протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_18 від 17.04.2023 (Т. 11, а.с. 102-124), проведеного за її добровільною згодою, судом встановлено наявність на мобільному телефоні ОСОБА_18 чотирьох файлів із фотозображеннями (додаток № 3 до протоколу огляду від 17.04.2023, Т. 11, а.с. 121-124). Фотозображення датовані 14.04.2023, на що вказує відповідне позначення у назвах файлів (Т. 11, а.с. 116), та відображають мобільний телефон, в якому, у свою чергу, відкрито електронне листування з користувачем «Прокурор ОСОБА_49 ». Зміст електронного листування зводиться до надання користувачем «Прокурор ОСОБА_50 » зразку показань свідка щодо діяльності організації «Бос». Користувач «Прокурор ОСОБА_49 » повідомляє, що допит особи зафіксовано на відео та що потрібно, щоб ця особа самостійно написала текст показань з приводу структури організації, ліцензій, учасників тощо. Крім того, електронне листування містить питання до користувача «Прокурор ОСОБА_49 » щодо дати заяви, яке залишилося без відповіді.

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_18 від 03.07.2023 та додатків до нього у виді флеш-накопичувача ADATA № 592т від 16.06.2023, флеш-накопичувача Kingston № 596т від 16.06.2023 (Т. 8, а.с. 162-193) судом встановлено наступне.

14.04.2023 о 17 год. 05 хв. ОСОБА_19 зателефонувала ОСОБА_18 . У ході телефонної розмови ОСОБА_19 переконувала ОСОБА_18 у тому, що вимоги ОСОБА_10 щодо написання заяв про вчинення злочину та протоколів допиту походять від прокурора ОСОБА_15 і є необхідними для створення правової підстави виділення матеріалів в окремі провадження та реалізації іншої частини домовленості. Такі вимоги, на переконання ОСОБА_19 , є зрозумілими та узгоджуються з тим, що намагається реалізувати прокурор. У кінцевому підсумку ОСОБА_19 повідомила ОСОБА_18 , що буде писати заяву про вчинення злочину та текст показань, які після цього відправить ОСОБА_10

14.04.2023 о 18 год. 35 хв. між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 відбулася телефонна розмова. Під час телефонної розмови ОСОБА_18 повідомила, що спілкувалася зі своїм чоловіком та що у неї буде можливість передати раніше озвучену суму грошей у вівторок або середу вранці (18-19 квітня), для чого вона зможе зустрітися з ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_18 зазначила, що вже почала разом з ОСОБА_19 писати заяву про вчинення злочину, після чого запитала з приводу того, куди надсилати текст показань. У свою чергу, ОСОБА_10 підтвердив можливість зустрічі з метою отримання грошей від ОСОБА_18 та дооформлення всіх документів, а також зазначив про те, що відправить їй відомості про свою електронну пошту. На цьому телефонна розмова між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 закінчилася.

У контексті вищевикладеної розмови ОСОБА_18 та ОСОБА_10 зі змісту протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_18 від 17.04.2023 (Т. 11, а.с. 102-124) судом підтверджено, що 14.04.2023 між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 в програмному забезпеченні обміну електронними повідомленнями «WhatsApp» відбулося електронне листування та телефонний дзвінок. У ході листування ОСОБА_18 просила ОСОБА_10 зателефонувати їй для того, щоб узгодити дату зустрічі, після чого між ними відбулася телефонна розмова. За результатами телефонної розмови ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_18 відомості про свою електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_3 На цьому електронне листування 14.04.2023 між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 в цьому програмному забезпеченні закінчилося.

Хоча електронне листування між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 від 14.04.2023 містить позначку часу 15 год. 35 хв., співставлення його змісту (особливо частини, в якій ОСОБА_10 надсилає відомості про свою електронну адресу після телефонної розмови з ОСОБА_18 ) з відомостями протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_18 від 03.07.2023 (Т. 8, а.с. 162-193) дає можливість дійти висновку, що електронне листування, телефонний дзвінок у програмному забезпеченні «WhatsApp» між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , що мали місце 14.04.2023 о 15 год. 35 хв., та телефонна розмова між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , що мала місце 14.04.2023 о 18 год. 35 хв., є одними і тими самими обставинами, а позначка часу електронного листування містить помилку.

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_18 від 03.07.2023 та додатків до нього у виді флеш-накопичувача ADATA № 592т від 16.06.2023, флеш-накопичувача Kingston № 596т від 16.06.2023 (Т. 8, а.с. 162-193) судом також встановлено, що 14.04.2023 о 20 год. 45 хв. між ОСОБА_18 та ОСОБА_19 відбулася чергова телефонна розмова. У ході розмови ОСОБА_18 повідомила, що домовилася з ОСОБА_10 про зустріч у вівторок чи середу вранці (18-19 квітня), під час якої вона має привезти йому раніше обговорювану «благодарочку», та під час якої вони мають завершити написання заяви про вчинення злочину та протоколу допиту. Крім того, ОСОБА_18 зазначила, що ОСОБА_10 надав їй відомості про свою електронну пошту, на яку вона має надіслати йому текст своїх показань для подальшої перевірки та редагування. Після цього ОСОБА_18 та ОСОБА_19 тривалий час обговорювали те, що будуть писати у заявах про вчинення злочину та текстах своїх показань.

Зі змісту протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_18 від 17.04.2023 (Т. 11, а.с. 102-124) судом встановлено, що 15.04.2023 в програмному забезпеченні обміну електронними повідомленнями «WhatsApp» між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 відбулося електронне листування. Під час листування ОСОБА_10 інструктував ОСОБА_18 з приводу того як написати заяву про вчинення злочину, що потрібно вказувати, де потрібно розписати більше, які висновки зробити тощо. ОСОБА_18 неодноразово надсилала ОСОБА_10 фотозображення заяви про вчинення злочину, після чого ОСОБА_10 коригував її зміст, казав, що потрібно дописати чи виправити. На цьому електронне листування між ними 15.04.2023 року закінчилося.

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_18 від 03.07.2023 та додатків до нього у виді флеш-накопичувача ADATA № 592т від 16.06.2023, флеш-накопичувача Kingston № 596т від 16.06.2023 (Т. 8, а.с. 162-193) судом встановлено, що 18.04.2023 о 18 год. 38 хв. між ОСОБА_18 та ОСОБА_10 відбулася телефонна розмова. Під час цієї розмови ОСОБА_18 та ОСОБА_10 домовилися про зустріч 19.04.2023 приблизно об 11 годині, під час якої ОСОБА_18 має передати заяву про вчинення злочину та підписати з ОСОБА_10 договір про надання професійної правничої допомоги. ОСОБА_18 повідомила, що текст її показань майже готовий і пообіцяла надіслати їх на електронну пошту ОСОБА_10 до кінця дня 18.04.2023.

Зі змісту протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_18 від 19.04.2023 (Т. 11, а.с. 125-234) судом встановлено, що 18.04.2023 о 23 год. 14 хв. ОСОБА_18 з використанням власної електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надіслала на раніше повідомлену ОСОБА_10 електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » файл формату «doc» під назвою «Допит ОСОБА_18 ». В електронному повідомленні ОСОБА_18 також зазначила: « ОСОБА_51 , добрый вечер! Во вложении допрос. Старалась максимально вспомнить, какие вопросы интересовали следователя и идти по тем вопросам. С уважением, ОСОБА_52 ». При огляді вказаного файлу (додаток № 3 до протоколу огляду від 19.04.2023, Т. 11, а.с. 224-234) підтверджено, що він містить текст показань ОСОБА_18 з приводу обставин та фактів діяльності організації «Бос».

Також судом встановлено, що 18.04.2023 у програмному забезпеченні «WhatsApp» відбулося електронне листування між ОСОБА_18 та ОСОБА_21 . У ході листування ОСОБА_21 повідомив про дивну поведінку ОСОБА_15 та про те, що останній надзвонює слідчому ОСОБА_17 , ставить йому завдання, у тому числі доручити ОСОБА_21 вчинити певні дії в межах кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. ОСОБА_21 зазначив, що не захотів розмовляти з ОСОБА_17 та повідомив йому про те, що якщо в ОСОБА_15 є якісь завдання, то потрібно щоб ОСОБА_15 особисто телефонував ОСОБА_21 .

Зі змісту цього ж протоколу огляду від 19.04.2023 (Т. 11, а.с. 215-221) судом встановлено, що 19.04.2023 у програмному забезпеченні «WhatsApp» між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 відбулося електронне листування. ОСОБА_10 попросив у ОСОБА_18 її паспорт для укладення договору про надання професійної правничої допомоги та підтвердив, що отримав на електронну пошту файл з текстом показань ОСОБА_18 , зазначив, що буде їх перечитувати та редагувати. Після цього вони підтвердили заплановану на 19.04.2023 зустріч, уточнивши її час та місце - приблизно об 11 годині в БЦ «Парус».

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіоконтроль ОСОБА_10 № 19/5874т від 14.06.2023 та додатку до нього у виді флеш-накопичувача SunDisk № 384т від 19.04.2023 (Т. 8, а.с. 49-67), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіоконтроль ОСОБА_18 № 19/5873 від 14.06.2023, додатків до нього у виді флеш-накопичувача Kingston № 367т від 17.04.2023, флеш-накопичувача ADATA № 383т від 19.04.2023 (Т. 8, а.с. 75-136), судом встановлено наступне.

19.04.2023 близько об 11 годині у БЦ «Парус», що розташований у м. Києві на вул. Мечникова, 2, відбулася зустріч ОСОБА_18 та ОСОБА_10 . У ході зустрічі ОСОБА_18 повідомила, що спілкувалася зі своїм захисником ОСОБА_23 , який запитував з приводу руху кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021. ОСОБА_10 нагадав про відсутність потреби розповідати ОСОБА_23 про їх домовленості, а також про те, що ОСОБА_18 має заплатити ОСОБА_10 гонорар. Крім того, ОСОБА_10 вказав на те, що ОСОБА_18 зможе про це розповісти ОСОБА_23 , коли він дасть на це відповідну «отмашку».

ОСОБА_10 у ході розмови підтвердив, що згідно з досягнутими з прокурором ОСОБА_15 домовленостями матеріали відносно ОСОБА_18 за ст. 255, ст. 203-2 КК України будуть виділені у два окремі провадження. Так само матеріали будуть виділені відносно ОСОБА_19 . Після цього провадження за ст. 255 КК України буде направлено ОСОБА_15 до суду з обвинувальним актом та клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 КК України, а провадження за ст. 203-2 КК України буде направлено ОСОБА_15 до суду з обвинувальним актом, під час розгляду якого ОСОБА_18 та ОСОБА_19 мають повністю визнати вину та погодитися на проведення судового розгляду відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судовий розгляд за ст. 203-2 КК України буде затриманий до моменту розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 6 ст. 255 КК України, щоб після цього ухвалу суду про звільнення від кримінальної відповідальності використати як доказ у справі по ст. 203-2 КК України і на її підставі просити призначити остаточне покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, що також має підтримати прокурор.

Під час зустрічі ОСОБА_18 віддала ОСОБА_10 власноручно написану заяву про вчинення злочину, а також ручку, якою її написала. ОСОБА_10 передав ОСОБА_18 надрукований протокол її допиту, до якого внесено надісланий нею на його електронну пошту текст показань. ОСОБА_18 ознайомилась з текстом протоколу допиту, ОСОБА_10 зазначив, де потрібно підписати, які графи потрібно заповнити, а які залишити порожніми.

Після цього ОСОБА_10 передав ОСОБА_18 на підпис договір про надання професійної правничої допомоги, під час чого між ними відбулася розмова наступного змісту:

ОСОБА_40 : «(Передає документи) Это ты ко мне поступаешь в рабство";

ОСОБА_42: "Ага, давай. ИПСО это, что такое ИПСО Юре Групп, это типа, это ваша контора?";

ОСОБА_40 : "Это моя фирма";

ОСОБА_42 : "Так, давай. Просто подпись и все, да? (підписує документи). Так, раз. Два. А вот, подожди, а вот еще странички";

....

ОСОБА_40 : "Тебя интересующий момент. Это вартість послуг эквивалент 5-ти тысяч доларів США";

ОСОБА_42: "Ага. Вот тут, да?";

ОСОБА_40: "Да. Это мне, пока оплаты нет. Это тебе".

У кінці зустрічі ОСОБА_18 повідомила ОСОБА_10 , що особисто передасть йому 5 тисяч доларів США у п`ятницю (21 квітня), а ОСОБА_10 зазначив, що після цього у той же день (21 квітня) вони завезуть всі складені документи, щоб запустити процес. При цьому ОСОБА_10 уточнив, що зробити це потрібно у першій половині дня 21.04.2023, оскільки після цього йому потрібно буде їхати по своїм справам.

Зі змісту протоколу огляду «договору № 1/04-23 про надання правничої допомоги» від 19.04.2023 (Т. 11, а.с. 66-69), що був добровільно наданий для огляду ОСОБА_18 після отримання його від ОСОБА_10 у ході зустрічі від 19.04.2023, судом встановлено, що 19.04.2023 між ОСОБА_18 , як клієнтом, та адвокатським об`єднанням «ІПСО ЮРЕ ГРУП», в особі керуючого партнера ОСОБА_10 , було підписано договір № 1/04-23 про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору ОСОБА_10 зобов`язався надати ОСОБА_18 послуги правової допомоги відповідно до п. 1.2 цього договору, а ОСОБА_18 зобов`язалася прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами додатку № 1 до договору. Перелік послуг правової допомоги, що визначений у п. 1.2 договору, має абстрактний характер та не містить вказівки чи прив`язки до кримінального провадження № 62021000000000315 від 23.04.2021.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору порядок замовлення та приймання послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші умови виконання договору визначаються додатком № 1 до договору та додатковими угодами. Разом з тим, додатки до договору № 1/04-23 про надання правничої допомоги після зустрічі від 19.04.2023 ОСОБА_10 залишив у себе «пока оплаты нет».

Зі змісту протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтроль ОСОБА_18 № 19/6519 від 03.07.2023 та додатку до нього у виді флеш-накопичувача ADATA № 593т від 16.06.2023 (Т. 8, а.с. 194-242) судом встановлено наступне.

20.04.2023 о 18 год. 07 хв. ОСОБА_18 зателефонувала ОСОБА_10 . У телефонній розмові ОСОБА_18 повідомила про те, що відносно неї та ОСОБА_19 планується обрання запобіжних заходів, яких до цього не було та які не входили у раніше озвучені домовленості з прокурором ОСОБА_15 . Крім того, ОСОБА_18 зазначила, що при таких умовах вона дуже сильно ризикує та побоюється, що її можуть обманути, взявши 5 тисяч доларів та не виконавши свою частину домовленостей. У зв`язку з чим ОСОБА_18 повідомила, що слід відкласти на понеділок (24 квітня) «денежные вопросы». ОСОБА_10 засвідчив свою обізнаність з приводу виниклої ситуації та пообіцяв розібратися з цим, дізнатися причину обрання запобіжних заходів.

20.04.2023 о 18 год. 44 хв. між ОСОБА_18 та ОСОБА_21 відбулася телефонна розмова, у ході якої ОСОБА_18 повідомила про подання клопотань щодо обрання їй та ОСОБА_19 запобіжних заходів, а ОСОБА_21 підтвердив, що ОСОБА_15 намагався поставити йому якісь завдання через ОСОБА_17