Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №287/2091/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/2091/24 Головуючий у 1-й інст. Русин М.Г.

Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №287/2091/24 за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Юревич Ігор Вікторович

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Русина М.Г.

встановив:

У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вересні 2024 року при наведенні порядку в будинку, де проживала її мати, в шафі в особистих речах покійної, позивач знайшла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0281502, відповідно до якого померлій ОСОБА_2 на підставі рішення Олевської районної державної адміністрації від 14 жовтня 1997 року № 207 належить право на земельну частку (пай) розміром 2,49 га на території с. Замисловичі Олевського району Житомирської області.

14 вересня 2024 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, але державним нотаріусом Другої Коростенської державної контори від 14.09.2024 року за №684/01-16 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки вона у встановлений законом термін не вступила в права спадкоємця. Також роз`яснено, що строк прийняття спадщини можна поновити у разі подання до суду позову про встановлення додаткового строку.

Позивачка вважає, що вона пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, тому вимушена прохати суд встановити додатковий строк для прийняття спадщини з метою реалізації свого права на спадкування за законом після своєї матері ОСОБА_2 , оскільки інший спосіб реалізувати своє право на спадщину у неї відсутній.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заявлений позов вона обґрунтовувала тим, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин, зокрема через тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку важким перебігом захворювання на COVID-19 та проведенням позапланових операцій. Також позивач перебувала у важких життєвих обставинах внаслідок пожежі в її домоволодінні через коротке замикання електромережі, що призвело до пошкодження господарських речей та майна. В подальшому, в вересні 2024 року ОСОБА_1 при наведенні порядку в будинку знайшла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0281502, відповідно до якого померлій ОСОБА_2 на підставі рішення Олевської районної державної адміністрації від 14 жовтня 1997 року № 207 належить право на земельну частку (пай) розміром 2,49 га на території с. Замисловичі Олевського району Житомирської області. 14 вересня 2024 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, але роз`ясненням державного нотаріуса Другої Коростенської державної нотаріальної контори від 14 вересня 2024 року за № 684/01-16 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, так як у встановлений законом термін не вступила в права спадкоємця. З огляду на це ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері – ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, судом першої інстанції при ухвалені рішення не враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 лютого 2022 року в справі № 953/15603/20, відповідно до якої тривала хвороба спадкоємця та складні життєві умови, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Тому на думку позивача існували достатні причини, які є об`єктивними та істотними труднощами для прийняття спадщини. Також в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18 зазначено, що з наведених позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, Верховний Суд відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов висновку, що наявні правові підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини. Таким чином вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.

В судовому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин. Хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Померла ОСОБА_2 доводилась матір`ю ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Згідно копії сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ЯГ №0281502, ОСОБА_2 на підставі рішення Олевської районної державної адміністрації від 14 жовтня 1997 року № 207, належало право на земельну частку (пай) розміром 2,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Олевське» (а.с.13).

Відповідно до письмового повідомлення державного нотаріуса Другої Коростенської державної контори від 14.09.2024 року за №684/01-16, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки останньою пропущено строк, передбачений законодавством для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, який закінчився 15.04.2017 року. Зазначено, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , не заводилась. Також роз`яснено позивачу, що строк прийняття спадщини може бути поновлений у разі подання до суду позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.16).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами викладені у позовній заяві обставини, які б переконливо свідчили про існування поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із таким висновок суду першої інстанції, виходячи із наступного.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є такі причини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 зазначала, що не могла у шестимісячний строк звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки про наявність спадкового майна дізналась випадково лише у вересні 2024 року, а також через юридичну необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами, викладені в заяві та скарзі обставини, які б переконливо свідчили про існування поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Апеляційним судом установлено, що зазначена позивачем обставина (причина) пропуску нею шестимісячного строку після смерті матері для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема необізнаність щодо наявності права власності на земельну частку пай, не є такою, що пов`язана з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неможливості подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Також колегія суддів вважає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на тривалий час перебування її на стаціонарному лікуванні у зв`язку важким перебігом захворювання на COVID-19, проведення позапланових операцій, а також перебування у важких життєвих обставинах внаслідок пожежі в її домоволодінні, як на поважні причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, не заслуговують на увагу і не можуть бути визнані судом як поважні причини, оскільки позивач перебувала на лікуванні дев`ять днів у червні 2017 року, вісім днів у лютому 2021 року та у п`ять днів у серпні 2024, пожежа у домоволодінні апелянта сталася у грудні 2023 року, а період подачі заяви про прийняття спадщини становив з 15.10.2016 по 15.04.2017.

Отже, колегія суддів, враховуючи, що тривалість пропуску строку для прийняття спадщини становить більше восьми років, а також встановлені судом обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, тому оскаржуване рішення судів першої інстанції про відмову в позові є законним й обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Юревич Ігор Вікторович, залишити беззадоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 28 липня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2026 року.

Головуючий Судді