Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №760/20010/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20010/24

2/760/10835/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва через свого представника звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі-Страхування» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» суму відшкодування шкоди у розмірі 5 146,21 грн (п`ять тисяч сто сорок шість гривень 21 копійка);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

В обґрунтування позову зазначено, що 08.09.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджується страховим полісом №CLAU-23276, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Mazda 3», д/н НОМЕР_1 .

19.10.2021 по пров. Ясинуватський, 10 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю припаркованого автомобіля «Mazda 3», д/н НОМЕР_1 та автомобіля «ГАЗ 3302-206», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

30.11.2021 постановою Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/26140/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю «Mazda 3», д/н НОМЕР_1 .

10.11.2021 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

19.11.2021 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі заяви та страхового акту №11679 від 17.11.2021, виходячи з рахунку №СКмС-0025980 від 29.10.2021 та враховуючи дані звіту про оцінку КТЗ №03-12/11 від 12.11.2021, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 14 413,05 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201682117, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ 3302-206», особою відповідальність якої застрахована.

06.12.2021 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 9 266,84 грн відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до звіту про оцінку КТЗ №03-12/11 від 12.11.2021 вартість відновлювального ремонту автомобілю «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,472) становить 11 866,84 грн.

Полісом передбачено франшизу у розмірі 2 600,00 грн.

06.12.2021 ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» було здійснено виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу та вирахуванням франшизи.

Отже, відповідач має сплатити на користь позивача різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», а саме 5 146,21 грн.

Позивач вживав заходи щодо досудового врегулювання спору, однак спроби виявились безрезультатними, відтак позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвала від 29.10.2024 та примірник позовної заяви з доданим до неї документами надсилались для відповідача за зареєстрованим місцем проживання відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №118932449 від 12.09.2024, наданої відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся до суду із відміткою АТ «УКРПОШТА» «зп закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.09.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-23276, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Mazda 3», д/н НОМЕР_1 .

19.10.2021 о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ 3302-206», н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по пров. Ясинуватському, 10 у м. Києві у порушення вимог п. 13.1 ПДР України, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Mazda 3», н.з. НОМЕР_1 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/26140/21 від 30.11.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Згідно з звітом про оцінку КТЗ від 12.11.2021, наданим ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, становить 14 529 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 30 коп. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з урахуванням ПДВ становить 11 866 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 84 коп.

17.11.2021 складено страховий акт №11679, відповідно до якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 14 413,05 грн. Згідно з даним страховим актом №11679 страхове відшкодування виплачено 19.11.2021.

Відповідно до платіжного доручення №5956 від 19.11.2021 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» виплатило 14 413,05 грн, призначення платежу: страх. відшк. зг. СТ-11679 від 17.11.2021 та з. ОСОБА_2 за ремонт ТЗ д/н № НОМЕР_1 рах. СКмС-0025980 від 29.10.2021 в т. ч. ПДВ.

Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» №12559 від 06.12.2021 вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201682117. Франшиза згідно полісу становить 2 600,00 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування в порядку регресу 9 266,84 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування в порядку регресу було проведено на підставі наданого звіту №03-12/11 від 12.11.2021, ФОП ОСОБА_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу визначеного в наданому звіті.

Згідно з полісом серії ЕР №201682117 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 3302-206», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

24.11.2023 Товариство з додатковою відповідальністю «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» направило ОСОБА_1 вимогу №15/04/8/2/1005-23 про відшкодування шкоди у розмірі 5 146,21 грн, однак конверт повернувся з відміткою АТ «УКРПОШТА» «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростували наведені судом обставини, а також доказів, що цивільна відповідальність відповідача на момент вказаного ДТП була застрахована.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача встановлена та доказуванню не підлягає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Визначення страхового випадку міститься в ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього закону визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктами 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Вбачається, що на відміну від Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Правила добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) не передбачають вирахування зносу транспортного засобу під час відшкодування шкоди страховиком.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» сплатило страхове відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування наземного транспорту відповідно до страхового акту в сумі 14 413,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5956 від 19.11.2021.

Ліміт відповідальності ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 гривень.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, страхової виплати за полісом обов`язкового страхування недостатньо для відшкодування шкоди, тому позивач має право на відшкодування понесених збитків з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Будь-яких доказів відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 5 146,21 грн, що є різницею між фактичним страховим відшкодуванням, що здійснило ТДВ «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та розміром страхової відповідальності ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (14 413,05 грн - 9 266,84 грн = 5 146,21 грн).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіянної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ: 35429675) суму відшкодування шкоди у розмірі 5 146,21 грн (п`ять тисяч сто сорок шість гривень 21 копійка) та сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок)

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.О. Козленко