Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №711/9003/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9003/25

Провадження № 2/711/3935/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7376137, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором, проте відповідач не виконав умов кредитного договору. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.(Копія додається). Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. П. 7.1. Кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024 визначає, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Тобто, укладаючи кредитний договір відповідач та кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 29.08.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №109-МЛ від 29.08.2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Варто зазначити, що реєстр боржників до Договору відступлення, містяться персональні данні інших осіб (боржників). Тож, сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від Первинного кредитора згідно Договору відступлення прав вимоги №109-МЛ від 29.08.2024, сума заборгованості відповідача становить 22633 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 16633 грн., прострочена заборгованість за комісією становить – 1000 грн. Крім того, позивачем неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами, відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23867722/4941 від 13.08.2025 було направлено досудову вимогу щодо погашення кредитної заборгованості, яка залишена відповідачкою без реагування.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 у розмірі 22633 грн., а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та 8000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.10.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачкою ОСОБА_1 21.11.2025 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вона вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та непідтвердженою жодним належним доказом, а тому, на її думку позовна заява ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором не може бути задоволена.Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.Вважає, указаний позивачем розмір заборгованості необґрунтованим, незаконним та недоведеним. Зокрема, розрахунок заборгованості, який наданий позивачем до позовної заяви є не деталізованим та неконкретним.Крім того, повідомляє, що її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проходить військову службу та бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в зоні проведення активних бойових дій, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою. З огляду на викладене, вважає, що вона має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Щодо вимоги в позовній заяві про стягнення комісії за кредитом у розмірі 1000,00 грн. повідомляє наступне: за умовами кредитного договору визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З матеріалів справи вбачається, що умовами договору про споживчий кредит №7376137 від 26.01.2024 року визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 10% від суми кредиту, що становить 1000,00 грн. (п. 1.5.1. Договору). При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). На підставі викладеного, вважає, що відповідач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Тож, з урахуванням викладеного, вимога про стягнення комісії в сумі 1000,00 грн. є необгрунтованою та задоволенню не підлягає. Крім того, посилання позивача в його позовній заві про те що, відповідачу нібито було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №23867722/4941 від 13.08.2025 є необгрунтованим, адже ніякої претензії на адресу відповідача не надходило.Разом з тим, позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими, достовірними доказами факт переходу до нього права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.Також у відзиві наводить заперечення щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.Указує, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною, позивач у своїй позовній заяві просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірі 8000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

У свою чергу 28.11.2025 представником позивача адвокатом Усенком М.І. до суду подано відповідь на відзив, сформовану у системі «Електронний суд», у якій заначено, що кредитний договір № 7376137 між сторонами був укладений 26.01.2024. Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення № 7376137, що містяться у матеріалах справи, нарахування відсотків за користування кредитів здійснювалось до 24.07.2024 року включно. Отже, після 24.07.2024 нарахування відсотків за договором припинились, відповідно, усі грошові зобов`язання, включаючи нараховані проценти та інші платежі, виникли у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідачка вказує на те, що вона є дружиною учасника бойових дій і на неї поширюються пільги передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Як доказ, ОСОБА_1 надала посвідчення НОМЕР_2 , яке було видане 17.10.2024, військовий квиток Серія НОМЕР_1 від 17.01.2024 та довідку форми 5 про проходження військової служби № 996 від 16.04.2025. Вимоги відповідачки про звільнення від сплати боргу не мають правових підстав, оскільки на момент нарахування відсотків відповідачка не підпадала під категорію осіб, які користуються вищезазначеними пільгами. Крім того, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Відповідно до умов Кредитного договору № 101961187 від 22.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимог №109-МЛ та відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 109-МЛ. Сума заборгованості відповідача відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог №109-МЛ від 29.08.2024 становить 22633,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 16633,00 грн., прострочена заборгованість за комісією - 1000,00 грн. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості виконаний ТОВ «Мілоан», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від Відповідача, приймається судом як достовірний. Отже, усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому розрахунки заборгованості є правильними та підлягають до стягнення. Норми Кредитного договору відповідають вимогами ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування» та не встановлюють непропорційно великої суми компенсації. Умовами кредитного договору не передбачено будь яких штрафних санкцій за дострокове погашення кредиту. Таким чином, Позичальник самостійно обирає кількість днів користування кредитом, від чого залежить сума нарахованих %. У відповідності до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7376137 (міститься в матеріалах справи) з 27.01.2024 по 24.07.2024 рік були нараховані проценти за користування кредитом згідно Кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024 року. На підтвердження розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 представником позивача було додані до позовної заяви копія відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024, а також копію Графіку платежів про споживчий кредит за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024. Крім того, відповідно до п.1.5.1 Договору про споживчий кредит № 7376137 від 26.01.2024 передбачена комісія за надання кредиту: 1000, 00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. ТзОВ Фінансова Компанія «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії за надання кредиту. Крім того, укладаючи кредитний договір, відповідач повинна була достовірно знати про його умови та про наслідки невиконання умов кредитного договору, повинна була діяти добросовісно, а підписавши договір, вона погодилась з його умовами та взяла на себе зобов`язання, передбачені договором, в тому числі і щодо оплати комісії за надання кредиту. Встановлення ТзОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була. За таких обставин позивач має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Слід зазначити, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки. Відповідно до чинного законодавства усі дії позивача є правомірними, оскільки у своєму позові позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вище наведеного. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 7376137 від 26.01.2024 року. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід`ємної його частини тощо. Отже, відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується і позивачем. Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024 року позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати період збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024,позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Тому, 29.08.2024 року між ТзОВ «Мілоан» та позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29 серпня 2024 року. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024. Стосовно підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2022 року повідомляє, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення до договору відступлення права вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024. Згідно п. 3.1 (d) Договору відступлення права вимоги вся інформація, яка міститься у реєстрі боржників добросовісно передана кредитором Новому кредиторові та є повною достовірною, правдивою і співпадає з відомостями, які містяться у документації і у Договорі та його додатках. З витягу із Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог № 109-МЛ від 29.08.2024 вбачається, що ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ ФК «Кредит- Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024. Таким чином, ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги по кредитному договору № 109-МЛ від 29.08.2024. Відповідно до п.1 ст.14 ЗУ «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. З метою захисту персональних даних інших боржників, що містяться у даному реєстру, даний Витяг містить данні лише відповідача, адже він є стороною цивільної справи у суді. У матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 5484, яка підтверджує факт повної оплати права вимоги позивачем за договором факторингу. Наголошує, що 29.08.2024 ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» було надіслано повідомлення-вимогу по кредитному договору №7376137 з відміткою «Вручити особисто щодо відступлення права вимоги за Договором відповідача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань». В документі було визначено нові реквізити, а також суму заборгованості, яку необхідно сплатити до 03.10.2024 - 22633,00 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу указує, що 01.07.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107. Разом з позовною заявою до суду було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107; ордер; Акт №Д/3244 надання послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/3244 надання послуг правової (правничої) допомоги. Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 ВП ВС підтвердила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має права втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Таким чином, розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01.07.2025 року, ордером, актом №Д/3244 та детальним описом наданих послуг. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та усталеної практики Верховного Суду, акт виконаних робіт є достатнім доказом понесених витрат, незалежно від деталізації погодинної ставки. Отже, заявлена сума підлягає відшкодуванню як розумна та необхідна. На підставі викладеного просить прийняти відповідь на відзив по справі до розгляду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до початку подано клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримують заявлені вимоги і просять задовольнити у повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, була належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. До суду 21.11.2025 було подано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 26.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7376137, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 10000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/ терміни, що визначені Договором, який підписаний електронним підписом позичальника.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 26.01.2024 і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 10.02.2024.

Відповідно до п. 1.6. Договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п., 1,5, 2.2, 2.3 цього Договору та становлять 1,70 % від фактичного залишку суми кредиту протягом пільгового періоду, що становить 2550,00 грн. та 2,30% - протягом поточного періоду, що становить 20700,00 грн.

Крім того, п.1.5.1 передбачена комісія за надання кредиту 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Перерахування коштів відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 121307583 від 26.01.2024, де зазначено отримувача ОСОБА_1 , сума перерахування 10000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 7376137.

Згідно договору відступлення прав вимоги №109-МЛ від 29.08.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», позивач набув статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024.

До даного договору додано акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.08.2024 та згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024 вбачається, що під № 818 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 складає 22633,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 16633, 00 грн.; прострочена заборгованість за комісією – 1000,00 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавіто-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн., однак взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка порушила умови договору, беручи до уваги неповернення тіла кредиту, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 у розмірі 5000,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості за сумою відсотків за вказаним кредитним договором у сумі 16633,00 грн. та заборгованості за комісією у сумі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з неї відсотків та комісії за вказаним кредитним договором, посилаючись на положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) -штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як зазначає відповідачка у відзиві на позовну заяву та підтверджено письмовими доказами доданими до нього, вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, на підтвердження чого додано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.07.2024, з якої вбачається що, дійсно ОСОБА_1 30.07.2024 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (а.с. 69).

Разом з тим встановлено, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою за підписом командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 № 996 від 16.04.2025 (а.с 76). Крім того даний факт підтверджується даними копії військового квитка серії НОМЕР_5 від 17.01.2024.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачка має (мала) статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Водночас, твердження представника позивача, наведені у відповіді на відзив від 28.11.2025 про те, що на час укладення кредитного договору № 7376137 від 26.01.2024 ОСОБА_1 не була дружиною військовослужбовця та не мала відповідних пільг, суд оцінює критично та зауважує, що положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у чому числі ч.15 ст.14 цього закону, не зазначено уточнення щодо періоду перебування чоловіка чи дружини з військовослужбовцем, а визначено лише сам статус дружини (чоловіка).

Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідачки, як дружини військовослужбовця, на гарантоване законом надання їй відповідних пільг, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та комісії – відсутні, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення, в частині стягнення заборгованості лише за сумою кредиту (основним боргом) – 5000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем заявлено ціну позову у 22633,00 грн., судом частково задоволено позовні вимоги на суму 5000,00 грн., тобто 22,09 % від ціни позову.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., отже компенсація відповідачем судового збору позивачу за подання позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам становить 535,11 грн. (2422,40 грн. х 22,09%/100 = 535,11 грн.).

Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, відповідно до п. 2.3 якого визначено, що вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025; акт наданих послуг № Д/3244 від 20.08.2025 на суму 8000,00 грн.; детальний опис наданих послуг до акту № Д/3244 від 20.08.2025, у якому наведено перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» задоволено частково на суму 5000,00 грн., що становить 22,09% від заявлених вимог, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1767,20 грн.(5000*22,09%=1767,20 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус) заборгованість за кредитним договором № 7376137 від 26.01.2024 у розмірі 5000,00 грн., 535,11 грн. - судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1767,20 грн., а всього 7302,31 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 30.12.2025.

Головуючий: Н. М. Кондрацька