Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №537/4545/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 537/4545/25

Провадження № 2/553/224/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.01.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №537/4545/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

18.07.2025 року позивач Товариство з обмежено відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2607916580/442980 від 18.12.2019 року в сумі 5 154,60 грн, судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18.12.2019 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2607916580/442980 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК СІТІ Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 1-20/08/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа» «Європейська кредитна група» відступило до ТОВ «ФК Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 2607916580/442980 від 18.12.2019 укладений з ОСОБА_1

25.08.2021 року ТОВ «ФК Сіті Фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1-25/08/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2607916580/442980 від 18.12.2019 року укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Айконс», в зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Станом на дату відступлення заборгованість відповідача перед позивачем становить 5164,60 грн. Зазначену суму заборгованості позивач позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом з судовими витратами.

21.07.2025 року ухвала Крюківського районного суду міста Кременчука про передачу справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Подільського районного суду міста Полтави.

11.08.2025 року ухвалою Подільського районного суду міста Полтави прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

08.09.2025 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» подано заяву про розподіл/відшкодування судових витрат, понесених в зв`язку з розглядом справи, в якій прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Айконс» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500 грн.

13 жовтня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому остання прохала відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК Айконс» з підстав необрунтованості позовних вимог.

Відовідачем зазначалось про те, що позивачем не доведено укладення договору з відповідачем ОСОБА_1 , а саме позивачем не надано належних і допустимих доказів: електронного примірника договору (оферти/акцепту), журналів подій ІТС (надсилання введення одноразового ідентифікатора, ІР – адреси, дати й часу), підтвердження ідентифікації, надано лише посилання.

Відповідачем зазначалось про те, що до позову не надано тексту самого договору, який містить усі істотні умови (сума, строк, ставка, графік, дата, підпис сторін), електронних логінів системи ( час ідентифікації, ІР – адреси, відправлення/введення SMS – коду): підтвердження ідентифікації відповідача, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Стороною відповідача стверджувалось про те, що позивачем не надано жодного доказу, що саме ОСОБА_1 вчинила ці дії. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази про наявність правовідносин між ОСОБА_1 та первісним кредитором.

Позивачем не доведено факту надання коштів і належність картки. Позивачем не надано банківської виписки/підтвердження PSP про зарахування коштів на картку ОСОБА_1 та документів, що картка належала саме ОСОБА_1 .. Посилання позивача на «Платежі Онлайн», який повідомляє: підтверджуюча інформація – у надавачів платіжних послуг (банків). Поряд з цим, позивачем не надано доказів фактичного перерахування коштів (банківських виписок).

У відзиві відповідач зазначала про те, що позивач на підтвердження наявності договірних правовідносин надав анкету – заяву із зазначенням персональних даних відповідача у справі. На думку, відповідача не містить істотних умов кредитного договору: суми кредиту, строку його надання, відсоткової ставки, умов повернення. При цьому, анкета - заява не містить істотних умов договору, що в свою чергу не підтверджує факт укладення між відповідачем та первісним кредитором належного кредитного договору.

Позивачем не підтверджено належний перехід права вимоги від первісного кредитора, так як не надано реєстру боржників із зазначенням саме цього договору та Акт приймання – передачі документів. Позивач посилається на договори відступлення прав вимоги між ТОВ «Мілоан», ТОВ «Вердикт Капітал», ТОВ «Коллект Центр». Однак, дані договори не містять чіткої ідентифікації саме кредитного договору укладеного з ОСОБА_1 та відповідної суми боргу.

На думку відповідача, позивачем не доведено, що саме кредитний договір укладений з ОСОБА_1 був предметом відступлення права вимоги. Так, як у договорах та доданих до них документах відсутні докази, що до нового кредитора перейшли права вимоги саме до ОСОБА_1 , і саме на ту, яка заявлена у позові.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення боржника про заміну кредитора.

При цьому, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості є необгрунтованим, так як відсутня формула, періоди, база нарахування; відсоткова ставка 1,9% день – 693,5% річних, що на думку відповідача є непропорційним, так як сам позивач зазначає «нарахування пені і штрафів не здійснювалось», що суперечить наявності процентів.

Поряд з цим, відповідачем ОСОБА_1 , подано заяву про застосування строку позовної давності, зважаючи на те, що 16.01.2020 року – кінцевий термін повернення кредиту. Позов подано у липні 2025 року, тобто після спливу 3-річного строку позовної давності. Доказів переривання чи зупинення строків давності позивач не надав.

Відповідач ОСОБА_1 , також прохала зменшити розмір судових витрат, а саме витрат на правову допомогу до 1 000 грн, зважаючи на типовість даної справи та розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Представник позивача до суду не з`явився, надав заяву, в якій просять справу розглянути у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій прохала проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, в зв`язку з їх необгрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.

Судом встановлено, що 18.12.2019 року між ТОВ «Кредитна установа Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2607916580/442980 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 грн.; дата надання кредиту: 16.01.2020 року; строк кредиту: 30 днів; валюта кредиту: UAH; цільове призначення - на споживчі потреби; фіксована процентна ставка 1,90 % на добу.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 28.03.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 5154,60 грн. ( а.с.14).

20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-20/08/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 2607916580/442980 від 18.12.2019 укладеним з ОСОБА_1

25.08.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2607916580/442980 від 18.12.2019 укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «АЙКОНС» у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №1-25/08/2021 від 25.08.2021 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 5154,60грн. (а.с.15).

За змістом положень ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності дост. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.

Отже, позивач як новий кредитор набув прав вимоги до відповідача за кредитним договором, а тому має право звернутись із вимогами про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас відповідачем всупереч положенням ст.12, 81 ЦПК Українине було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання нею своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог кредитодавця, зокрема й щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту. Так, відповідачка в індивідуальній частині договору про надання фінансового кредиту №2607916580/442980 від 18.12.2019 року з метою укладення договору та отримання кредитних коштів самостійно зазначила свої анкетні дані, реквізити паспортних даних, номер мобільного телефону та номер картки Приватбанку НОМЕР_1 . При цьому відповідачка не заперечує даних обставин, а лише зазначає про недоведеність позивачем позовних вимог, будь-яких доказів про шахрайство відносно неї, або відсутність такого банківського рахунку на її ім`я, не надала. Доказів про повернення кредитних коштів також не надала.

Разом з тим, даючи оцінку доводам позивача щодо обгрунтованості пред`явленого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором №2607916580/442980 від 18.12.2019 року та їх окремих складових, суд зважує на таке.

ТОВ «ФК Айконс» у позовній заяві пред`явило до стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 5154,60 грн., визначивши її складовими елементами: 2000,00 грн.- прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3154,60 грн. прострочена заборгованість за процентами, при цьому без розмежування їх правової природи (у межах строку кредитування та після закінчення строку дії договору).

Водночас Велика Палата Верховного Суду у п.78 постанови від 05.04.2023 р. у справі №910/4518/16 зазначила, що поняття «користування кредитом» є лише окремим випадком «користування чужими коштами», тоді як термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема ч.1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України(регулятивні відносини).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України (охоронні відносини).

Отже, «користування кредитом» це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п.80 постанови ВП ВС).

Для вирішення спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п.122 постанови ВП ВС).

За умовами п.1.3 кредитного договору сторони погодили строк користування кредитом у 30 днів, тобто до 16.01.2020 року, і згідно Графіку розрахунків (додаток №1) сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 1026,60 грн. (а.с.25).

Також, відповідно до графіку розрахунків – Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №2607916580/442980 від 18.12.2019 року, сторони погодили суму кредиту у розмірі 2000,00 грн., суму нарахованих процентів 1-26,60 грн. (а.с.25)

При цьому, умови кредитного договору не передбачають його автопролонгації без згоди позичальника, обгрунтованого розрахунку нарахування процентів позивач суду не надав. Отже, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом за договором №2607916580/442980 від 18.12.2019 року за період з 18.12.2019 року по 16.01.2020 року у розмірі 1026,60 грн., про що узгодили сторони договору у Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №2607916580/442980 від 18.12.2019 року (а.с.25)

Водночас питання дійсності щодо цієї частини грошової вимоги за кредитним договором, право якої відступалося за договором факторингу від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», а також за договором про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до ТОВ «ФК Айконс» - є предметом відповідальності клієнта перед фактором (ст. 1081 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов ТОВ «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню на загальну суму 3026,60 грн., з яких: 2000,00 грн. – сума кредиту; 1026,60 грн. – проценти за користування кредитом.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем позовної давності й застосування наслідків її спливу є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК України).

За змістом положень ст.267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (ч.1). Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч.2). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5).

Як встановлено судом, в укладеному між сторонами кредитному договорі останнім днем строку виконання позичальником зобов`язання визначено16.01.2020 року . У зв`язку з цим, перебіг позовної давності закінчується 16.01.2023 р.

Однак, у п.19 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, зважаючи, що трирічна позовна давність по виконанню зобов`язань за даним кредитним договором закінчується в період запровадженого в Україні воєнного стану, який триває і донині, то її строк зупинився і не є пропущеним, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачені ст.267 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги №16/06/2025 від 16.06.2025 року, Акт про отримання правової допомоги від 22.08.2025 року, платіжну інструкцію № 11953 від 22.08.2025 року.

Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1422,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 205, 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 625-629, 638-642, 1046-1054, 1077-1086 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айконс» (код ЄДРПОУ 44334170, місце знаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором №2607916580/442980 від 18.12.2019 року в загальному розмірі 3026,60 грн. (три тисячі двадцять шість грн. 60 коп.), з яких: 2000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 1026,60 грн. – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айконс» (код ЄДРПОУ 44334170, місце знаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айконс» (код ЄДРПОУ 44334170, місце знаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008) судовий збір в сумі 1422,35 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.01.2026 року.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна