Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №537/199/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/121/2026

Справа № 537/199/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12025175530000275 від 15.12.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації, Оренбургської області, Сакмарського району, с. Донське, українець, громадянин України, який має вищу освітою, не одружений, не працюючий, на утриманні непрацездатних осіб, малолітніх та неповнолітніх дітей не маючий, який являється учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи, не є депутатом, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Відповідно до Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 від 18.03.2023 перебували у шлюбі та відповідно до Закону на них розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

З 18.03.2023 до 28.11.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спільно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, у період часу з 23 серпня 2025 року по 14 грудня 2025 року ОСОБА_4 діючи умисно, в порушення приписів ст. 28 Конституції України, згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, ст. 29 Конституції України, яка передбачає, що кожна людина має право на особисту недоторканість, в порушення вимог Закону умисно, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , з якою спільно проживає однією сім`єю, яке має істотний психотравмуючий характер, обумовлює накопичення переживань, гідності та образи, призвело до зниження та нестійкості настрою, появу психосоматичних змін (погіршення сну), погіршило соціальне функціонування та якість життя потерпілої, порушило усталені соціальні зв`язки та створило психологічні перешкоди здійснення повсякденного життя, які обумовили формування негативних психоемоційних переживань та змін, чим заподіяли потерпілій психологічні (моральні) страждання.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановами Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.09.2025 у справі № 524/11781/25 та відповідно від 05.12.2025 у справі № 524/14048/25.

Зокрема, 23 серпня 2025 року близько 20 год. 58 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Автозаводського районного суду Полтавської області від 24.09.2025 ОСОБА_4 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 340 грн.

Крім цього, 16 жовтня 2025 року близько 15 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Автозаводського районного суду Полтавської області від 05.12.2025 ОСОБА_4 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 340 грн.

Крім цього, 14.12.2025 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Оптика», розташованому за адресою: м. Кременчук, вул. Покровська, буд.19, де ОСОБА_6 працює продавцем-консультантом, вчинив відносно неї психологічне та фізичне насильство. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 у ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 1504 від 15.12.2025 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця в потиличній ділянці голови, який утворився від дії тупого предмету (можливо від одного удару), та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що завдало фізичного болю останній, призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_7 умисно систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство відносно своєї дружини ОСОБА_6 , що призвело відповідно до висновку психолога до психологічних страждань ОСОБА_6 та до психотравмуючих наслідків для потерпілої, тимчасового погіршення її психоемоційного стану, підвищеній тривожності, емоційному виснаженню, почуттю напруги та небезпеки.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті , та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюють ся та розглянути акт у спрощеному провадженні.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.

Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.126-1 Кримінального кодексу України – як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, вину визнав повністю і визнає ці обставини пом`якшуючими покарання.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60, ст. 61 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, що не суперечить положенням ч.3 ст.349 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судові витрати по справі – відсутні.

Речові докази по справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній – особисте зобов*язання.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним та призначити покаранняза ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Строк покарання у виді пробаційного нагляду рахувати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати доОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Речові докази по справі, відповідно до ст..100КПК України, а саме 2 ножі – знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов`язання, поклавши на нього обов`язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_1