Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №534/2290/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/2290/25

Провадження №1-кп/534/250/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025170520000405, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 14.07.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні), Полтавської області, громадянин України, освіта середня, не працює, немає інвалідності, не є військовозобов`язаним, не є учасником бойових дій, немає дітей, на утриманні нікого немає, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий-

- 25.05.2010 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 18.12.2013 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у виді 850 гривень штрафу;

01.04.2015 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 11.11.2014 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

- 20.11.2015 року Онуфріївським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 389, ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі;

- 09.07.2018 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту;

- 16.07.2019 Крюківським районним судом міста Кременчука за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 19.06.2020 року Автозаводського районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за вироком Крюківського районного суду міста Кременчука за ч. 2 ст. 190 КК України від 16.07.2019 остаточно засуджений до покарання у виді позбавлення волі 4 роки 3 місяці. Звільнений 24.04.2024 по відбуттю строку покарання.

у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством за таких обставин:

У період з 12 по 13 липня 2025 (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 перебував у приміщені квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання зі своєю матір`ю ОСОБА_6 .

Знаходячись у приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_5 виявив наступні речі, а саме: колонку «Real-El X-745»; планшет марки «Samsung» Galaxy Tab A (2016), моделі SM-T 585, швейну машинку Janome model MX 77; планшет марки Huawei моделі Media Pad T3, телевізор марки Samsung LED, які належать його матері ОСОБА_6 , після чого у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на таємне викрадення вказаного майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», керуючись корисливим мотивом та метою, діючи таємно, повторно, в порушення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», шляхом вільного доступу викрав колонку Real-El X-745 вартістю 2140 грн; планшет марки «Samsung» Galaxy Tab A (2016), моделі SM-T 585, вартістю 2850 грн; швейну машинку Janome model MX 77 вартістю 5818 грн 25 коп.; планшет марки Huawei моделі Media Pad T3, вартістю 1505 грн та телевізор марки Samsung LED, вартістю 14532 грн 80 коп., які належать його матері ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 26 846 грн 05 коп.

Таким чином дії ОСОБА_5 суд кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що обвинувачений ОСОБА_5 є сином потерпілої та проживає у одній квартирі з потерпілою. Свідок повідомила, що обвинувачений забрав речі потерпілої, а саме телевізор, швейну машинку, два планшети та навушники.

На запитання прокурора потерпіла повідомила, що обвинувачений не працює, працював через інтернет, також повідомила, що обвинувачений здійснював психологічне насильство відносно потерпілої. Потерпіла повідомила, що викрадені речі вона особисто викупила приблизно за 20000 грн. у ломбарді та залишила у себе на збереженні. Дозвіл на продаж вказаних речей потерпіла обвинуваченому не надавала.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив обставини справи, повідомив, що здав у ломбард вказані речі. Визнав вину та щиро каївся.

Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_5 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 є доведеною повністю.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

На обліку у лікаря-нарколога перебуває з 2019 року. У лікаря-психіатра на обліку не перебуває.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, зокрема обвинувачений є неодруженим, на утриманні нікого немає, наявність обставини, що пом`якшує покарання та обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченим вини у скоєному кримінальному правопорушенні, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.

У судовому засіданні прокурор просила суд ОСОБА_5 визнати винним та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, КК України звільнити від цього покарання, з іспитовим строком три роки.

Вирішити долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений вину визнав в повному обсязі, щиро каївся.

Потерпіла повідомила суду, що немає претензій до обвинуваченого.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.

Виключно таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався і підстави застосування такого заходу забезпечення до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за:

- ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від цього покарання, якщо він протягом строку випробування, тривалістю у 3 (три) роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов`язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази у справі:

- колонка «Real-El X-745»; планшет марки «Samsung» Galaxy Tab A (2016), моделі SM-T 585, ІМЕІ НОМЕР_1 , пам`ять 2/16 GB; швейна машинка Janome model MX 77; навушники марки JBL чорного кольору; бінокль Pentax Jupiter 16x50 3.5; планшет марки Huawei моделі Media Pad T3 10 AGS- L09 ІМЕІ НОМЕР_2 , пам`ять 2/16 GB; телевізор марки Samsung LED моделі ue50au7100u - залишити потерпілій ОСОБА_6 , як їй належне;

- врізний замок вхідних дверей та фрагмент аркушу формату А 4, на якому маються написи чорнилами синього кольору наступного змісту: “Мамуля начудил я капец. От солей крышу рвануло страшно стало что тут Дявол, ну и визвал ремонтников они меня и открыли, ну наберу тебя потом раскажу. Всё в лом- бардах Дявола казна!. Прасти» - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в день оголошення вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому, потерпілій роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_7