Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №400/8556/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8556/25

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Дата і місце ухвалення: 11.11.2025 р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 01.05.2025 №143750004478 щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001, а також періоди навчання з 01.01.1982 по 16.07.201984 року та повторно розглянути заяву від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення відповідача є протиправним, оскільки до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідачем не враховано, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Таким чином, на думку позивача, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу є безпідставними.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №143750004478 від 01.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984, період роботи з 01.01.1992 по 01.08.1992, з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997 року та в в повному обсязі період роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2021.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 24.04.2025.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 11.11.2025 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в повному обсязі з огляду на те, що 29.11.2022 року КМУ прийнято постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

23.12.2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX. Вказаним законом Україна зупинила у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію та вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Апелянт звертає увагу, що на сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР по 31.12.1991.

Також зазначається, що відповідно до статей 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (укр/рос) від 05.10.1961 (далі — Конвенція від 05.10.1961) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Отже, документи, необхідні для призначення пенсії, про стаж роботи до 31.12.1991 враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

В свою чергу позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить в відмовити в її задоволенні.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2025 звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).

За принципом екстериторіальної заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням ПФУ в Рівненській області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області №143750004478 від 01.05.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано - 28 років. При цьому, до страхового стажу позивачки не було враховано:

- період роботи з 26.03.1994 по 15.06.1995, з 26.08.1995 по 01.08.1997, з 01.08.1997 по 05.12.1997, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період роботи в Киргизькій республіці з 01.01.1992 по 01.08.1992 з аналогічних підстав;

- період роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений печаткою організації (частково зараховано);

- період роботи з 10.10.2000 по 29.05.2001, оскільки наявне виправлення в даті на звільнення (частково зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ок-5) від 24.04.2025);

- період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984 згідно диплому від 23.02.1987 №835338, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії.

Не погоджуючись з таким рішенням Пенсійного органу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За змістом частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).

В силу приписів частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1-3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До впровадження системи персоніфікованого обліку порядок обчислення страхового стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника. Трудові книжки ведуться на всіх робітників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п`ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників.

Слід зазначити, що відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.

Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз вказаних правових норм беззаперечно вказує на те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.

До матеріалів даної справи долучено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.01.1985 року, яка, як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірні періоди містить наступні записи, зокрема:

- про період роботи позивачки з 16.11.1984 по 04.04.1985 на "Кара-Балтийском производственном обьединении "Бакит" (мовою оригіналу) (запис №1-№2);

- про період роботи позивачки з 05.08.1987 по 15.01.1988 в "Джезказганский горно-металлургический комбинат имени К.И.Сатпаева" (мовою оригіналу) (запис №3-№4);

- про період роботи позивачки з 21.07.1988 по 30.11.1988 у дитячому садку №14 Кара-Балта (запис №5-№6);

- про період роботи позивачки з 01.01.1989 по 21.03.1989 у дитячому садку №4 "Малиш" (запис №7-№8)

- про період роботи позивачки з 22.03.1989 по 01.08.1992 в Калининском быткомбинате (мовою оригіналу) (запис №9-№10);

- про період роботи позивачки з 26.03.1994 по 15.06.1995 в акционерном обществе "Полетаева" (мовою оригіналу) (запис №11-№12);

- про період роботи позивачки з 26.08.1995 по 01.08.1997 в акционерном обществе "Полетаева" (мовою оригіналу) (запис №13-№14);

- про період роботи позивачки з 01.08.1997 по 05.12.1997 в ТОВ "Комерційний техноторгівельний центр "Грант" (запис №15-№16);

- про період роботи позивачки з 01.03.2000 по 01.10.2000 у приватного підприємця ОСОБА_2 (запис №17-№18);

- про період роботи позивачки з 10.10.2000 по 29.05.2001 в ТОВ "ОФ "Нафтан" (запис №19-№20).

Також судом встановлено, що у період з 01.01.1983 по 16.07.1984 позивачка навчалась в "Среднем профтехучилище №105 города Карла-Балта Киргизской ССР" (мовою оригіналу), про закінчення якого отримала диплом № НОМЕР_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги в частині не зарахування періоди роботи з 01.03.2000 по 01.10.2000, з 10.10.2000 по 29.05.2001, а також період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984, через те, що запис про звільнення (запис у трудовій книжці № 18) не завірений печаткою організації, та у записі № 20 про звільнення від 29.05.2001 наявне виправлення в даті, а також період навчання з 01.09.1983 по 16.07.1984 до страхового стажу позивачки, через відсутність послався підпису голови екзаменаційної комісії, колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Повторюючись, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивача містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви апелянта щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.

В свою чергу, відповідач не надано доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду, а також доказів того, що позивач не виконував трудові обов`язки у спірний період або що вказаний період не відповідає дійсності.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду робіт позивачки до страхового стажу є необґрунтованими та не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів враховує, що судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності трудової книжки позивача, а тому на переконання суду її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Крім іншого, відмовляючи у призначенні пенсії за віком та в апеляційній скарзі відповідач наполягає про відсутність необхідного страхового стажу, внаслідок не зарахування до страхового стажу періоди роботи в російській федерації періодів та Киргизькій республіці, оскільки припинеа участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

З цього приводу відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію за віком, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Також суд зазначає, що рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Зазначена Угода діяла на момент роботи позивача у спірний період.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», вихід України з цієї Угоди, та згідно якої зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 19 червня 2023 року, Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду робіт позивача до страхового стажу є необґрунтованими та не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 січня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук