Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №420/1768/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1768/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року у справі №420/1768/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Безтраншейні технології та комунікації» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС від 17 жовтня 2024 року

У С Т А Н О В И В:

17 січня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Безтраншейні технології та комунікації» (далі – позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС від 17.10.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на відсутність порушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 265 КЗпП України, оскільки відповідач не мав належних та достовірних доказів в підтвердження факту використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин з боку Товариства.

Крім цього, позивач зазначав про недотримання з боку відповідача вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509. Зокрема, позивач не був обізнаний про притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про працю та не мав змоги скористатися передбаченими діючим законодавством правами при розгляді справи, серед іншого, надати пояснення та/або заперечення.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 12 червня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Безтраншейні технології та комунікації» задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення на ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.10.2024 року за №37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС.

Ухвалюючи означене судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що лист ГУ ДПС та наданий відповідачу акт фактичної перевірки могли бути використані Південним міжрегіональним управлінням лише як інформація органів ДПС про факти порушення законодавства про працю, які виявлені у ході здійснення контрольних заходів, яке у свою чергу відповідно до пункту 5 Порядку №285 є підставою для проведення інспектування.

Так, як зауважено окружним адміністративним судом, в акті перевірки ГУ ДПС від 02.09.2024 року вказано лише про ймовірне використання Товариством найманої праці без належного оформлення, що свідчить про припущення такого факту з боку податкового органу.

Насамкінець, суд попередньої інстанції вказав, що на час розгляду справи про накладення штрафу у відповідача була відсутня інформація щодо повідомлення позивача про розгляд такої справи чи про неповідомлення Товариства та з яких причин. Натомість, справа про накладення штрафу розглянута за відсутності вказаної інформації.

З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прийнята Південним міжрегіональним управління Державної служби з питань праці постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №560/3981/23, у зв`язку з чим, суд дійшов помилкових висновків по суті спору.

Так, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №560/3981/23, зазначено про те, що в силу приписів частини 3 статті 7 КАС України вирішуючи спір у справі суди повинні були застосувати насамперед норми закону, який має вищу юридичну силу та у спірних правовідносинах передбачав наявність у відповідача повноважень стосовно накладення штрафу на суб`єктів господарювання за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані у цим органом у акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю.

Крім того, скаржник вказує про те, що з боку Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці виконано усі необхідні дії для забезпечення права Товариства на участь у розгляді справи про накладення штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю «Безтраншейні технології та комунікації» спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління) отримано лист від Головного управління ДПС в Одеській області від 18.09.2024 року № 2364/7/15-32-09- 04-07, яким надано матеріали фактичної перевірки ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» (код ЄДРПОУ: 37759969), що зареєстроване за адресою: 65049, Одеська обл., місто Одеса, 4-Станція Люстдорфської дороги, 1 лінія, будинок 14.

Так, фактична перевірка Товариства тривала з 14 год. 35 хв. 21 серпня 2024 року по 16 год. 20 хв. 30 серпня 2024 року за вказаною вище податковою адресою.

За наслідками проведення фактичної перевірки фахівцями Головного управління ДПС в Одеській області складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пального від 02.09.2024 року за № 37695/15-32-09-04-10/37759969 (далі – Акт фактичної перевірки).

У розділі 3 «Перевіркою встановлено» Акту фактичної перевірки, зокрема, зазначено про те, що:

«Товариством надано податковому органу шляхові листи, в яких вказано марки транспортних засобів та механізмів, дані виконавців та витрати пального, зокрема:

- шляховий лист № 6/12 за грудень 2021 року, № 6/07 за липень 2023 року; № 6/09 за вересень 2023 року, № 6/10 за жовтень 2023 року, № 6/10 за листопад 2023 року, згідно із якими здійснено витрати пального на міні-екскаватор марки YANMAR B25V, механізатор ОСОБА_1 , реєстраційний номер т/з НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 . Товариство не є власником т/з, орендуються на підставі договору найму машини від 03.11.2021 року, зареєстровано за реєстром № 1343 з ОСОБА_2 ;

- шляховий лист № 4/10 за листопад 2021 року, № 4/12 за грудень 2021 року, № 4/04 за квітень 2023 року, № 4/05 за травень 2023 року, № 4/06 за червень 2023 року, № 4/07 за липень 2023 року, № 4/09 за вересень 2023 року, № 4/10 за жовтень 2023 року, № 4/11 за листопад 2023 року, у відповідності до яких здійснено витрати пального на вантажопасажирський автомобіль марки ГАЗ 33023, водій ОСОБА_3 , реєстраційний номер т/з НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 . Товариство не с власником т/з, орендуються на підставі договору найму транспортного засобу від 28.01.2021 року зареєстрованого за реєстром №81 з ОСОБА_4 .

У свою чергу, за перевіряємий період з вище зазначеними робітниками договори на виконання робіт з Товариством не укладались, трудові відносини чи цивільно-правові правочини також не складались (не оформлювались).

Окрім цього, у вище вказаних періодах відповідно до відомостей Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4ДФ до звіту № 1-ДФ) Товариством не нараховуватись та не виплачувались доходи вище переліченим працівникам, як фізичним особам - підприємцям (157 ознака доходу), як найманим працівникам (101 ознака доходу) або працівникам, що виконували роботи відповідно до умов цивільно-правового договору (102 ознака доходу), що свідчить про використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету».

Відтак, перевіркою установлено використання Товариством найманої праці 2 осіб без належного оформлення трудових відносин (допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту))».

За результатами розгляду вище вказаних матеріалів Міжрегіональним управлінням прийнята постанова про накладення на Товариство штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.10.2024 року №37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС у розмірі 160000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96).

У відповідності із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює:

державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю;

державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Приписами пункту 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами першою – четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Абзацом першим Порядку № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно із додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 березня 2020 року у справі №1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі №460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення юридичною особою чи фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Як з`ясовано апеляційним судом, в акті фактичної перевірки від 02.09.2024 року за № 37695/15-32-09-04-10/37759969 податковим органом установлено, що ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» допущено двох осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) до роботи без належного оформлення трудових відносин, чим порушено, зокрема, вимоги частини 4 статті 24 КЗпП України.

До такого висновку податковий орган дійшов за наслідками дослідження змісту шляхових листів, наданих ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» під час проведення фактичної перевірки, а також відомостей Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4ДФ до звіту № 1-ДФ).

У зв`язку з чим, для прийняття відповідних рішень щодо ймовірного використання найманої праці без належного оформлення та порушення вимог КЗпП України матеріали перевірки направлені до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки та у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, постановою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС від 17 жовтня 2024 року на Товариство накладено штраф за порушення норм чинного законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме у розмірі 160 000 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування зазначеної вище постанови, оскільки наданий відповідачу акт фактичної перевірки міг бути використаний Південним міжрегіональним управлінням лише як інформація органів ДПС про факти порушення законодавства про працю, які виявлені у ході здійснення контрольних заходів, що у свою чергу відповідно до пункту 5 Порядку №285 є підставою для проведення інспектування.

На підставі наведеного, окружний адміністративний суд уважав, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 02.09.2024 року за № 37695/15-32-09-04-10/37759969 не є належним та допустимим документом, на підставі якого відповідач міг прийняти рішення про накладення на Товариство штрафу за порушення останнім законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з цим, судова колегія вказує, що згідно із частиною 2 статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.

За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, який підтверджує факт її проведення, викладені у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №560/11269/23, про що правильно вказав відповідач у апеляційній скарзі.

Відповідальність за порушення законодавства про працю, у тому числі для юридичних осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Відтак, повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання роботодавцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належать податковому органу відповідно до закону.

З огляду на це, колегія суддів вказує, що встановлений, а також фактично підтверджений матеріалами справи факт допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору зафіксований компетентним органом (у даному випадку - ДПС України).

Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вище вказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96.

Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

На цій підставі, апеляційний суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КЗпП сформована, зокрема, у постановах від 23 червня 2023 року у справі №300/377/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20 та від 20 грудня 2023 року у справі №480/1815/22.

Ураховуючи вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі вказаного акта перевірки передбачена законом, а тому відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно судова колегія враховує і правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 року у справі №420/3197/19, від 21.08.2020 року у справі №822/1037/18, від 25.02.2022 року у справі №420/7851/19, у відповідності до яких, відомості, викладені в акті перевірки податкового органу, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

Так, як слідує з матеріалів справи, у протоколі слухання у справі «Про накладення штрафу на ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації»» управління Держпраці зазначає про те, що листом від 18.09.2024 року №2364/7/15-32-09- 04-07 Головним управлінням ДПС в Одеській області надано ПМУ Держпраці копію акту фактичної перевірки разом із копіями шляхових листів.

Під час слухання справи про накладення штрафу установлено, що Товариством надано органу ДПС шляхові листи, в яких зазначено марки транспортних засобів та механізмів, дані виконавців та витрати пального, зокрема:

- шляхові листи: № 6/12 за грудень 2021 № 6/07 за липень 2023 № 6/09 за вересень 2023 № 6/10 за жовтень 2023 № 6/10 за листопад 2023. Здійснено витрати пального на міні-екскаватор марки Yanmar B25V. Механізатор ОСОБА_1

- шляхові листи: № 4/11 за листопад 2021 № 4/12 за грудень 2021 № 4/04 за квітень 2023 № 4/05 за травень 2023 № 4/06 за червень 2023 № 4/07 за липень 2023 № 4/09 за вересень 2023 № 4/10 за жовтень 2023 № 4/11 за листопад 2023. Здійснено витрати пального на вантажопасажирський автомобіль марки ГАЗ-33023. Водій ОСОБА_3 .

За перевіряємий період з вище зазначеними робітниками договори на виконання робіт з товариством не укладалися, трудові відносини чи цивільно-правові правочини також не складались (не оформлювались).

Аналізом інформації, доступ до якої необмежений законодавством з`ясовано (безкоштовний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань):

- ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» здійснює наступний вид діяльності: 42.21 Будівництво трубопроводів (основний).

За допомогою електронного сервісу «Реєстр платників єдиного податку» за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers/edpod установлено, що по ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» (код ЄДРПОУ: 37759969) станом 03.10.2024 року відсутня інформація за критеріями пошуку.

За допомогою електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ було зроблено запит (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») за суб`єктом господарювання ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» (код ЄДРПОУ: 37759969) та отримано наступну відповідь:

«Станом на 30.09.2024 року 14 год. 07 хв. останній актуальний звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником за 06.2024. Також, в зазначеному запиті «Поточний список працівників страхувальника» значиться 3 особи, серед яких прізвища ОСОБА_1 (механізатор) та ОСОБА_3 (водій) відсутні.»

Отже, перевіркою встановлено використання ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» найманої праці 2 осіб без належного оформлення трудових відносин (допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)).

Серед іншого, колегія суддів вказує, що у відповідності із пунктом 3 Порядку 509 про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як слідує з матеріалів справи, листом № ПД/3.1/8256-24 від 26.09.2024 року Товариству, як особі, стосовно якої ініційовано адміністративне провадження, повідомлено про одержання 25.09.2024 року заступником начальника ПМУ Держпраці Буюклі В. І. акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 02.09.2024 року №37695/15-32-09-04-10/37759969 та початку адміністративного провадження, із доданням пам`ятки про права та обов`язки учасників адміністративного провадження, зокрема, доведенням позивачу про можливі наслідки розгляду справи.

Відповідне повідомлення Товариству направлено поштовим відправленням №6504416868310 від 27.09.2024 року, тобто, наступного дня після отримання акту органу ДПС, у межах 5-денного терміну, встановленого п. 3 Порядку № 509.

Крім того, листом № ПД/3.1/8586-24 від 07.10.2024 року позивача запрошено на слухання справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, направленого поштовим відправленням № 6504416867550 від 08.10.2024 року.

Отже, ПМУ Держпраці виконало законодавчі приписи, зокрема, на сповіщення позивача про його правовий статус як учасника адміністративного провадження про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, підстави для його початку, процесуальні права позивача, інформацію про слухання справи тощо, а тому безпідставним є висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог п. 3 Порядку № 509.

Щодо наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводів, зокрема, стосовно перебування Товариства з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у трудових відносинах у період з 16 жовтня 2019 року по 07 травня 2021 року та з 01.08.2019 року по 25.01.2021 року відповідно, а також помилковість зазначення підприємством у шляхових листах прізвищ непрацюючих осіб, колегія суддів зазначає, що наведене, перш за все, жодним чином не спростовують доводів, наведених скаржником у апеляційній скарзі.

По-друге, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Наявність шляхового (подорожнього) листа є підставою для обліку робочого часу водія, витрат і списання палива, оскільки зазначений документ фіксує дані про водія, автомобіль, пробіг, маршрут, витрати палива, що дозволяє Товариству здійснити списати ПММ (паливно-мастильних матеріалів) за нормами та пов`язати з господарською діяльністю підприємства.

Відтак, шляховий (подорожній) лист є обліковим документом роботи водія та використовується для підтвердження обставин використання пального в межах господарської діяльності за правилами податкового та бухгалтерського обліку.

При цьому, апеляційний суд враховує, що зазначені вище шляхові (подорожні) листи надавалися Товариством до перевірки, що підтверджується змістом акта фактичної перевірки.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана у цій справі постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС від 17 жовтня 2024 року є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

У свою чергу, висновки окружного адміністративного суду, викладені у оскаржуваному рішенні, стосовно наявності підстав для задоволення поданого ТОВ «Безтраншейні технології та комунікації» позову, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають фактичним обставинам, встановленим у справі, яка розглядається.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, оскільки при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, відповідно до приписів ст. 315, 317 КАС України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року у справі №420/1768/25 скасувати.

Прийняти у справі №420/1768/25 нове судове рішення.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Безтраншейні технології та комунікації» до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 37695/15-32-09-04-10/37759969-ДПС/ТД-ФС від 17 жовтня 2024 року – відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька