Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №160/28480/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28480/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/28480/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЮЖКОКС" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «АН» від 17.07.2024 №718/32-00-04-01-01-01/05393079.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/28480/24 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ПрАТ «ЮЖКОКС» щодо дотримання граничних термінів реєстрації перших примірників акцизних накладних/розрахунків коригування в ЄРАН за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року.

За результатами перевірки складено Акт від 06.06.2024 №578/32-00-04-01-01-01/05393079 , яким встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації 40 акцизних накладних/розрахунків коригування на загальний обсяг пального 2313930,43л, з простроченням реєстрації до 15 календарних днів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2024 № 718/32-00-04-01-01-01/05393079, яким застосовано штрафні санкції у сумі 363684,93 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п. 231.1 ст. 231 ПК України, платник податку при реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в ЄРАН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи. Цей обов`язок поширюється також на операції, які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування.

Строки реєстрації акцизних накладних та/або розрахунків коригування до них в ЄРАН встановлені п. 231.6 ст. 231 ПК України.

Порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації перших примірників акцизних накладних в ЄРАН тягне за собою накладення штрафу відповідно до п. 120-2.1 ст. 120-2 ПК України.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що оскільки операції з реалізації пального є експортними, вони не підлягають оподаткуванню, а отже, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

У зв`язку із чим колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 ПК України, не підлягають оподаткуванню операції з вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

Водночас, абзацом другим цього ж підпункту встановлено ключову умову для застосування даної норми: товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією.

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом, що підтверджує факт експорту підакцизних товарів та надає право на звільнення від оподаткування, є належним чином оформлена митна декларація.

Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, зокрема з акта перевірки тощо, а також підтверджується позивачем, під час проведення перевірки контролюючому органу не було надано митних декларацій, які б засвідчували вивезення (експортування) пального за межі митної території України по спірних операціях.

Колегія суддів також констатує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не було надано до матеріалів справи належним чином оформлених митних декларацій, які б підтверджували експортний характер операцій, за якими було несвоєчасно зареєстровано акцизні накладні, що є предметом спору.

Надані до апеляційної скарги копії митних декларацій колегією суддів не приймаються, оскільки їх надання до суду апеляційної інстанції не відповідає приписам ч. 4 ст. 308 КАСУ.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 308 КАСУ - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказів неможливості подання копій митних декларацій до суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, буд-яких клопотань з цього приводу апелянтом до суду апеляційної інстанції не надавалось, у зв`язку із чим такі докази колегією суддів не приймаються.

Посилання позивача на акцизні накладні, в яких зазначено напрям використання « 14 - фактичне вивезення пального за межі митної території України...», не може вважатись належним підтвердженням експорту, оскільки акцизна накладна є документом, що складається самим платником податків, тоді як закон вимагає підтвердження експорту саме митною декларацією, тобто документом, виданим та оформленим митним органом.

За відсутності належного підтвердження факту експорту (відсутності митних декларацій) у суду відсутні підстави вважати, що спірні операції є такими, що не підлягають оподаткуванню на підставі п.п. 213.2.1 п. 213.2 ст. 213 ПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність об`єкта для нарахування штрафних санкцій є безпідставними, оскільки непідтвердження експортного статусу операцій означає, що на них поширюється загальний режим оподаткування та, відповідно, всі процедурні обов`язки, включаючи своєчасну реєстрацію акцизних накладних.

Щодо посилань позивача на форс-мажорні обставини, пов`язані з воєнним станом, колегія суддів зазначає, що п.п. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено спеціальний механізм звільнення від відповідальності у разі неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку. Цей механізм передбачає подання платником податків заяви та підтверджуючих документів до контролюючого органу.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, ПрАТ «ЮЖКОКС» із відповідною заявою про неможливість виконання податкових обов`язків до контролюючого органу не зверталось. Отже, посилання на вказані обставини є необґрунтованими.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт експорту підакцизних товарів шляхом надання належно оформлених митних декларацій, а факт порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган діяв правомірно, застосувавши до позивача штрафні санкції на підставі п. 120-2.1 ст. 120-2 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/28480/24, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 в адміністративній справі №160/28480/24, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак