Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №480/4047/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 р. Справа № 480/4047/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено по справі № 480/4047/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ в Донецькій області, апелянт), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ в Сумській області) в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №184250011152 від 18.04.2024 про відмову в призначенні їй пенсії ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити їй пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 10.04.2024 на підставі п. ''б'' ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ) в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.04.2024 № 184250011152 (р/№ 8573/036-16 від 19.04.2024).

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву від 10.04.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції , відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ГУ ПФУ в Донецькій області 18.04.2024 правомірно прийнято рішення №184250011152 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 у зв`язку з недосягненням на день звернення віку 56 років.

Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією у паспорті (а.с.5).

10.04.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується сторонами.

Заяву позивачки було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Донецькій області було прийнято рішення від 18.04.2024 № 184250011152 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 56 років. У рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивачки на дату звернення становить 24 роки 09 місяців 00 днів, пільговий стаж за Списком №2 на дату звернення становить 08 років 00 місяців 15 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди (а.с.11).

Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами статей 12, 13 Закону №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі-Закон №1058- ІV)(ст. 25 та п. 1 ч. 2 ст. 114), а саме: в частині пенсійного віку та віку набуття права на пенсію жінкам на пільгових умовах за Списком № 2. Перший із цих законів визначав пенсійний вік - 55 років та вік з якого особа матиме право на пенсію за Списком № 2 - 50 років, тоді як другий - у 60 та 55 років відповідно.

Суд звернув увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.

Отже, при прийнятті рішення щодо визначення права позивачки на пенсію за Списком № 2 застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІ в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону№1058- ІV. Тому позивачка має право виходу на пенсію саме з 10.04.2024 - з моменту звернення, по досягненню 51року, зі зменшенням 55 річного пенсійного віку на 4 роки.

Враховуючи, що ГУ ПФУ в Донецькій області, приймаючи рішення, керувався нормами Закону№1058-ІV, а не нормами Закону№1788-ХІІ в редакції від 09.12.2012, тому відповідач 1 застосував найменш сприятливий підхід до позивача. Отже, спірне рішення не відповідає критеріям правомірності рішення, які встановлені ч.2 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Виходячи зі змісту преамбули Закону №1788-ХІІ, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах..

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі за умови наявності необхідного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах протягом визначеного Законом № 1788-XII часу, та досягнення нижчого пенсійного віку.

09.07.2003 було ухвалено Закон № 1058-ІV.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі- Закон № 2148- VIII), яким Закон №1058-ІV доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту на пільгових умовах пенсія за віком призначається: … 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Правовідносини у цій справі тотожні справі № 360/3611/20, а тому колегія суддів не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

Колегією суддів також встановлено, що станом на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 10.04.2024 позивачка досягла віку 53 років .

Як вбачається з оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.04.2024, на дату звернення до територіального органу Пенсійного фонду України загальний страховий стаж позивачки склав 24 роки 09 місяців 00 днів, її пільговий стаж роботи за Списком № 2 на дату подання заяви склав 08 років 00 місяців 15 днів.

Зазначені обставини не заперечуються відповідачами у справі.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, із зменшенням віку, передбаченого ст. 13 цього Закону.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 18.04.2024 № 184250011152 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення ОСОБА_1 віку 56 років , визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 480/4047/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін