Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №520/23178/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 р.Справа № 520/23178/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/23178/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2025 року ОСОБА_1 ( далі – ОСОБА_1 , заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області (далі - відповідач1), ГУ ПФУ в Харківській області (далі - відповідач2) на виконання судового рішення у справі № 520/23178/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 16 лютого 2024 року, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення;

- установити ГУ ПФУ у Вінницькій області, ГУ ПФУ в Харківській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що попри формальне виконання судових рішень, відповідачі фактично здійснили перерахунок пенсії позивачу лише виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (2093 грн), що підтверджується листом ГУ ПФУ в Харківській області від 15.06.2025. При цьому подальші перерахунки, з урахуванням зміни прожиткового мінімуму у 2024 та 2025 роках, відповідачами не здійснювалися, хоча судові рішення такого обмеження не містять і не звільняють органи Пенсійного фонду від обов`язку застосовувати чинне законодавство на момент виплати.

Вказує, що відповідачі були зобов`язані виконувати судове рішення з урахуванням статті 54 Закону України № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, яка гарантує інвалідам II групи пенсію не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, а мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV та законів про Державний бюджет, щороку визначається виходячи з актуального прожиткового мінімуму (2361 грн у 2024–2025 роках). Обмеження розрахунку показником 2023 року суперечить закону та правовим висновкам Конституційного Суду України і Верховного Суду, у зв`язку з чим заявник вважає, що судове рішення у справі № 520/23178/24 виконано не в повному обсязі, а наявні підстави для застосування механізмів судового контролю, передбачених статтями 383 та 249 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року по справі № 520/23178/24 заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду по справі №520/23178/24 залишено без задоволення.

Позивач, не погодився із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати зазначену ухвалу від 03 грудня 2025 року, а справу № 520/23178/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що під час винесення судового рішення по справі №520/23178/24 судом не вирішувалось питання щодо обчислення пенсії позивачу із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто це не було предметом розгляду справи по суті, а тому, за твердженням суду першої інстанції, незгода позивача з нарахуванням та виплатою пенсії на виконання рішення суду свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.

Вказує, що повторне звернення позивача до суду з окремим позовом про здійснення перерахунку основної пенсії, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, фактично буде спрямоване на виконання іншого судового рішення, а саме Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/23178/24, які набрали законної сили. Зауважує, що в разі обрання ним такого способу захисту, це буде лише одним із способів виконання рішення зазначених судових рішень, які набрали законної сили.

Питання, які виникають у зв`язку з виконанням судового рішення в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили. При цьому вказує, що як роз`яснив Конституційний Суд України, реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.

З урахуванням наведеного, вважає, що спірних відносинах наявні обставини, з якими статті 382, 381-1, 381-2, 381-3 КАС України пов`язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Отже, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

ГУ ПФУ у Вінницькій області надало відзив на апеляційну скаргу позивача в чкому просило відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції від 03.12.2025 залишити без змін.

Розгляд справи відповідач1 просив розглядати без участі представника Головного управління.

ГУ ПФУ в Харківській області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. 12.01.2026 подана заява з клопотанням проводи розгляд справи без участі представника ГУ ПФУ в Харківській області.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі № 520/23178/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській, ГУ ПФУ у Вінницькій області про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 963240141252 від 09.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 07 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській області - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №520/23178/24 - скасовано в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 до 15.02.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалено в скасованій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року по справі № 520/23178/24 - залишено без змін

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 набрало законної сили 28.04.2025, що підтверджується даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

Відмовляючи у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що при ухваленні рішення у справі №520/23178/24 судом не вирішувалося питання щодо порядку обчислення пенсії із застосуванням конкретного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а отже зазначене не було предметом розгляду справи по суті. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що при виконанні судового рішення відповідачами вчинено протиправні дії чи допущено бездіяльність.

Крім того, суд зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області вчиняються дії, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025, а незгода заявника з порядком нарахування та виплати пенсії фактично свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від тих, що були предметом розгляду у цій справі. У зв`язку з цим така незгода не може бути усунута в межах судового контролю за виконанням рішення, а може слугувати підставою для звернення з окремим адміністративним позовом у загальному порядку, що виключає застосування механізмів, передбачених статтями 382–383 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" Європейський суд з прав людини, "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Так, як зазначалось вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025, зокрема, було зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 07 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі №520/23178/24 - скасовано в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 до 15.02.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалено в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 набрало законної сили 28.04.2025.

Звертаючись до суду першої інстанції з заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач вказував, що перерахунок пенсії позивачу з 16.02.2024, на виконання вказаних судових рішень по справі №520/23178/24, відповідачем було проведено виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн, а не виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, установленої на 1 січня відповідного календарного року та з врахуванням зміни розміру протягом року згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

На підтвердження вказаних у заяві обставин позивач надав до суду першої інстанції протокол перерахунку пенсії від 03.06.2025, здійсненого на виконання рішення суду у цій справі, відповідно до якого, розмір пенсії позивача за періоди: з 01.03.2025 по 18.03.2027; з 19.03.2027 - довічно, обчислено в розмірі 16971,76 грн.

З цих підстав позивач переконаний, що перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII на виконання вказаних рішень суду по справі № 520/23178/24 здійснено відповідачем не в повному обсязі та з 16.02.2024 відповідач зобов`язаний зробити перерахунок та нарахувати пенсію позивачу, застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений бюджетним законодавством на відповідний поточний рік.

З матеріалів електронної справи колегією суддів встановлено, що задовольняючи частково позовні вимог ОСОБА_1 у справі № 520/23178/24, суди першої та апеляційної інстанцій у вказаних вище рішеннях, виходили з того, що оскільки позивач належить до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796-XII, основний розмір пенсії має бути не нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

На виконання вище зазначених судових рішень ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивачу (лист від 15.06.2025 №15950-15842/Г-03/08-2000/25).

Враховуючи зміст судових рішень по справі №520/23178/24 колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні вимог заяви позивача в порядку ст.383 КАС України, оскільки предметом розгляду по справі не було питання щодо обчислення пенсії із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.

Посилання апелянта на те, що повторне звернення з окремим позовом про перерахунок основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсій та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, фактично буду спрямоване на виконання іншого судового рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі заявленого питання, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року по справі № 520/23178/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 19.01.2026 року