Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №200/6522/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року справа №200/6522/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 200/6522/25 (головуючий суддя І інстанції - Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження індексації призначеної позивачу пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії позивача з 1 березня 2023 року, 1 березня 2024 року, 1 березня 2025 року без обмежень;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу доплату різниці пенсії з 1 березня 2023 року, з 1 березня 2024 року, з 1 березня 2025 року по дату ухвалення судового рішення;

- зобов`язати відповідача надалі здійснювати виплату позивачу пенсії без застосування обмежень на індексацію.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху, та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом щодо вимог з 1 березня 2023 року по 28 лютого 2025 року із наведенням підстав на підтвердження поважності причин його пропуску.

Ухвала суду направлена позивачу поштовою службою "Укрпошта" 8 вересня 2025 року на адресу, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 , номер поштового відправлення: 0601189524955), а також 10 вересня 2025 року додатково направлена на електронну пошту, зазначену у позовній заяві: "ІНФОРМАЦІЯ_1".

19 вересня 2024 року на виконання вимог ухвали позивачем надана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 20 травня 2025 року.

Крім того, позивач є інвалідом ІІІ групи безстроково та постійно здійснює догляд за батьками похилого віку (90 років), які потребують сторонньої допомоги. У 2023 році позивач проживав на території з активними бойовими діями, що фактично унеможливлювало своєчасне отримання інформації про правові підстави перерахунку пенсії, та тільки 24 травня 2025 року він об`єктивно дізнався про застосовані обмеження до розміру його пенсії після отримання з Укрпошти офіційної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2025 року.

До заяви додано копію довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу; копію довідки про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково; копію посвідчення учасника бойових дій; копію листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 20 травня 2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169, ст. 123 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Обгрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції порушив право позивача на ефективний доступ до правосуддя, формально застосувавши процесуальні норми про строки звернення до суду з моменту зміни пенсійної виплати, а не з моменту отримання відповіді пенсійного органу.

Також суд першої інстанції не врахував статуси позивача, як учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІІ групи та внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

21.08.2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження індексації призначеної позивачу пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії позивача з 1 березня 2023 року, 1 березня 2024 року, 1 березня 2025 року без обмежень;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу доплату різниці пенсії з 1 березня 2023 року, з 1 березня 2024 року, з 1 березня 2025 року по дату ухвалення судового рішення;

- зобов`язати відповідача надалі здійснювати виплату позивачу пенсії без застосування обмежень на індексацію.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом щодо вимог з 1 березня 2023 року по 28 лютого 2025 року із наведенням підстав на підтвердження поважності причин його пропуску.

19 вересня 2024 року на виконання вимог ухвали позивачем надана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 20 травня 2025 року.

Крім того, позивач є інвалідом ІІІ групи безстроково та постійно здійснює догляд за батьками похилого віку (90 років), які потребують сторонньої допомоги. У 2023 році позивач проживав на території з активними бойовими діями, що фактично унеможливлювало своєчасне отримання інформації про правові підстави перерахунку пенсії, та тільки 24 травня 2025 року він об`єктивно дізнався про застосовані обмеження до розміру його пенсії після отримання з Укрпошти офіційної відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2025 року.

До заяви додано копії довідок: про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу від 16 жовтня 2024 року № 1202-5003491934/20839; серії АБ № 0047078 від 27 квітня 2017 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, якою позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково; копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 21 липня 1996 року учасника бойових дій; копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 травня 2025 року (вих. № 13225-13524/К-02/8-0500/25).

Суд першої інстанції повертаючи позивачу позовну заяву, виходив з того, що він пропустив строк звернення до суду з цим позовом, поважні причини пропуску строку відсутні, що є підставою для повернення позову відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169, ст. 123 КАС України.

Оцінка суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Таким чином, при вирішенні питання чи пропущений позивачем строк звернення до суду з позовом, суд першої інстанції повинен встановити дату (час), коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права; встановити дату (час), коли особа звернулася до суду (подала позов); з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду; якщо строк звернення порушено, з`ясувати причини пропуску цього строку та визначити, чи є ці причини поважними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі № 473/653/17, від 18.01.2019 в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як свідчать матеріали справи, предметом позову ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області є дії відповідача щодо обмеження індексації пенсії з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про порядок нарахування пенсійних виплат, їх складових, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок пенсії.

Отже, з дня отримання пенсії особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо її розміру та складових звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року№ 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Звернувшись до суду з цим позовом 21 серпня 2025 року, позивач заявив позовні вимоги з 01 березня 2023 року, з урахуванням вищезазначеного, вони можуть бути захищені судом з 21 лютого 2025 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними доводи позивача, що лише після отримання листа відповідача від 20 травня 2025 року позивачу фактично стало відомо про порушення свого права, оскільки отримання інформації не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування пенсії.

Позивач міг звернутися до відповідача за отриманням інформації, з яких складових складається його пенсія, зокрема і щодо її індексації протягом усього часу, починаючи з квітня 2023 року, тобто проявити належну зацікавленість, чого позивачем своєчасно не здійснено.

За усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Позивач зазначає наступні поважні причини пропуску строку звернення до суду: у 2023 році проживання на території активних бойових дій; позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи; позивач є учасником бойових дій; позивач здійснює постійний догляд за своїми батьками похилого віку, які знаходяться у складному стані здоров`я.

Відповідно до довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу від 16 жовтня 2024 року № 1202-5003491934/20839, фактичним місцем проживання позивача є м. Дніпро з жовтня 2024 року, отже, з жовтня 2024 року позивач не проживав на території активних бойових дій і ця обставина не є поважною причиною пропуску шестимісячного строку звернення до суду із даними позовом, оскільки з жовтня 2024 року позивач мав можливість звернутися до суду.

Визнання особою з інвалідністю ІІІ групи також не є поважною обставиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не надано доказів, яким чином наявність такого статусу перешкоджала позивачу звернутися своєчасно до суду з цим позовом з часу його переїзду до м. Дніпро у жовтні 2024 року.

Наявність статусу учасника бойових дій сама по собі не може бути поважною обставиною пропуску звернення до суду з цим позовом, а доказів того, яким чином цей статус перешкоджав своєчасному зверненню до суду з позовом, позивач не надав.

Суд погоджується, що здійснення постійного догляду за батьками похилого віку, які знаходяться у складному стані здоров`я, може вважатися поважною обставиною пропуску строку звернення до суду за умови надання належних доказів, які б підтверджували, що особа не мала можливості своєчасно звернутися до суду з позовом через необхідність постійного догляду за певними особами.

Проте, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження здійснення постійного догляду за батьками похилого віку.

Таким чином, позивачем не надано жодних доказів існування обставин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2023 по 20.02.2025.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" вказано, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (caso Osman contra Reino Unido, № 23452/94; Kreuz v. Poland, № 28249/95).

Отже, звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження цих строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Строки звернення до суду обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду або здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути дотримано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169, ст. 123 КАС України за період з 01.03.2023 по 20.02.2025.

Між тим, оскільки пенсія має щомісячний характер, позивач звернувся до суду з позовом 21.08.2025, тому позивач, за наявності підстав, має право на перерахунок пенсії в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 21.02.2025.

Зазначене свідчить, що позивач не пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язати здійснити перерахунок пенсії без обмеження індексації з 21.02.2025.

При цьому суд першої інстанції, зазначаючи в ухвалі про повернення позовної заяви в повному обсязі, не звернув уваги на принцип офіційного з`ясування обставин, визначений ч. 2 ст. 9 КАС України, відповідно до якого в межах цієї справи суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно відкрити провадження у справі щодо позовних вимог в межах шестимісячного строку звернення до суду, а щодо позовних вимог, заявлених за межами такого строку - повернути позов ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд вважає, що суд першої інстанції, безпідставно та передчасно дійшов висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом (з 21.02.2025 року), чим порушив норми процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 200/6522/25 - задовольнити частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 200/6522/25 - скасувати.

Справу № 200/6522/25 направити для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення 19 січня 2026 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено та підписано 19 січня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв