Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №520/27565/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 січня 2026 року № 520/27565/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у непроведенні медичного огляду та невинесенні постанови військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні після закінчення чотиримісячного строку безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 надати довідку ВЛК про необхідність довготривалого лікування після закінчення чотиримісячного строку безперервного перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини (а саме: станом на 16.11.2024);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень за період з 16.11.2024 по 04.01.2025, відповідно до Постанови №168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести перерахунок та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 16.11.2024 по 04.01.2025, відповідно до вимог Постанови №168 та Порядку №260.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не виплачено у повному обсязі додаткову винагороду за час лікування на підставі постанови №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Представником відповідача, Військової частини НОМЕР_4 , надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили, клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до суду також не подавалось.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 25.04.2024 № 150 зарахований до списків особового складу та призначено на посаду навідника.

09.10.2024 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 .

Відповідно до Довідки про обставини травми Військової частини НОМЕР_4 №23/2955 від 20.07.2024 року сержант ОСОБА_1 16 липня 2024 року під час здійснення обстрілу з танку по позиціях підрозділу в районі населеного пункту АДРЕСА_2 з напрямку населеного пункту Стрілеча, позивач отримав бойове поранення, а саме: Вибухову травму. Поєднане вогнепальне осколкове поранення грудей, кінцівок. Сліпе проникаюче поранення грудей з уламковим переломом тіла лопатки, ІХ ребра зліва, з ушкодженням нижньої долі правої легені та наявністю сторонніх тіл (металевих осколків) правої легені. Множинні сліпі поранення м`яких тканин правого та лівого передпліччя з наявністю сторонніх тіл. Наскрізне поранення правої кісті з уламковим переломом дистальної фаланги та п`ястної кістки І пальця з дефектом м`яких тканин. Сліпе поранення м`яких тканин лівої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Компартмент синдром. Поранення отримано внаслідок дій противника, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини. Причиною є обстріл з боку збройних сил рф. При цьому поранення не пов`язане з вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Тілесні пошкодження не були спричиненні собі навмисно.

Згідно з медичною картою (форма 100) від 16 липня 2024 року. Після надання первинної медичної допомоги ОСОБА_1 евакуйовано до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) де він перебував на лікуванні у період з 17.07.2024 по 19.07.2024, що підтверджується перевідним виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від 19.09.2024 № 7528.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 26.07.2024 №10147, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь», ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 19.07.2024 по 26.07.2024.

Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого (хірургічно-торакальне) відділення від 20.08.2024 № 13348, видана в КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня) ТОР, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 26.07.2024 по 20.08.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 03.09.2024 №7308/559, виданої в КНП «Заліщицька центральна міська лікарня» ЗМР, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 20.08.2024 по 03.09.2024.

Відповідно до постанови ВЛК КНП «Заліщицька центральна міська лікарня» ЗМР від 03.09.2024 № 267/2 на підставі статті 81 Розкладу хвороб, ОСОБА_1 надано відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 (тридцять) календарних діб.

Постановою ВЛК було встановлено, що травма, поранення, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 03.12.2024 № 9956, виданою Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 02.10.2024 по 03.12.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 04.01.2025 № 11504, виданою Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 04.12.2024 по 04.01.2025. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 03.01.2025 № 23, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців.

21.12.2024, під час перебування на лікуванні, я звернувся із заявою до командування військової частини НОМЕР_4 щодо перерахунку та виплати мені додаткової грошової винагороди за період лікування у зв`язку з пораненням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2024 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова № 168), за період з 16.07.2024 по 03.12.2024.

Згідно з відповіддю військової частини НОМЕР_4 від 07.01.2025 № 0501/15/1/39, позивачу повідомлено, що після чотирьох місяців лікування я мав надати медичні документи, які підтверджують потребу у довготривалому лікуванні (довідку ВЛК). Проте через відсутність такої довідки після закінчення чотиримісячного строку лікування виплату додаткової грошової винагороди призупинено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 16.11.2024 № 329.

Разом з тим, позивачу здійснено перерахунок та виплату додаткової грошової винагороди за період з 16.07.2024 по 01.10.2024 (включно).

24.07.2025 за вихідним № 0501/15/1/1308 позивача повідомлено, що грошову винагороду буде нараховано та виплачено лише за період з 02.10.2024 по 15.11.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.07.2025 № 2403.

Отже, позивач зазначає, що йому виплачено винагороду лише за 4 місяці лікування, хоча фактично він перебував на лікуванні понад цей строк. За період перебування на стаціонарному лікуванні з 16.11.2024 по 04.01.2025 відповідачем не виплачено йому додаткову винагороду.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

У пункті 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).(п.1-2 Постанови №168)

Також пункт 1-2 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п.9 Наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.

Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у спірний період не заперечується відповідачем та підтверджено наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 03.12.2024 № 9956, виданою Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 02.10.2024 по 03.12.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 04.01.2025 № 11504, виданою Військово-медичним клінічним центром Північного регіону, ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 04.12.2024 по 04.01.2025. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 03.01.2025 № 23, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 9 місяців.

Згідно з Довідкою військово-лікарської комісії від 03.01.2025 року № 24 підтверджено, що поранення “ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини”.

Крім того, вказаною довідкою підтверджено, що отримані поранення позивача є тяжкими.

Отже, в даному випадку, вищевказані умови передбачені норм Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

За таких підстав, за періоди з 16.11.2024 по 04.01.2025 позивачу мала бути виплачена збільшена до 100000 грн. додаткова винагорода пропорційно часу такого лікування, однак не була нарахована та виплачена.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав позивача, достатнім буде позові вимог задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за період з 16.11.2024 року по 04.01.25 року та зобов`язання Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за період з 16.11.2024 року по 04.01.25 року у розмірі, збільшеному до 100000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за період з 16.11.2024 року по 04.01.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” від 28.02.2022 №168 за період з 16.11.2024 року по 04.01.2025 року у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.