Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №360/2087/25 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2087/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Ліпенком Юрієм Костянтиновичем, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач), поданим в його інтересах адвокатом Ліпенком Юрієм Костянтиновичем (далі – представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому представник позивача просить:

– визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;

– зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до норм забезпечення у день звільнення – 30 липня 2025 року за період проходження військової служби, передбачену статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач у 2017-2025 роках проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21 липня 2025 року № 161-РС позивача звільнено з військової служби у запас згідно із підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). У подальшому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2025 року № 217 позивача виключено зі списків особового складу частини з 30 липня 2025 року.

Під час проходження військової служби у період з 1 січня 2020 року до 30 липня 2025 року грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалося та виплачувалося Військовою частиною НОМЕР_1 . При звільненні відповідач не провів нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належали до видачі ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби.

14 серпня 2025 року представник позивача звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом за № 322/25 про надання документів, зокрема, довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби, а також інформації про строки виплати відповідної компенсації; копії речового атестата ОСОБА_1 .

У відповідь на адвокатський запит відповідач листом від 2 вересня 2025 року № 1/1217 надав довідку про нарахування та утримання грошового забезпечення; довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення; довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Проте відповідач залишив поза увагою питання стосовно забезпечення ОСОБА_1 грошовою компенсацією вартості за неотримане речове майно.

У зв`язку з цим, представник позивача 23 вересня 2025 року повторно скерував на адресу відповідача адвокатський запит за № 393/25 щодо надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби, а також інформації про строки виплати відповідної компенсації; копії речового атестата ОСОБА_1 .

Станом на час звернення з цим позовом до суду запитувана адвокатським запитом інформація та документи до представника позивача не надходили.

Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців а членів їх сімей» речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України – для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування. Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Так, пунктами 2, 3 зазначеного Порядку визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, шо належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідач не виплатив позивачу зазначену грошову компенсацію при звільненні з військової служби.

З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 3 листопада 2025 року відкрив провадження у справі; визначив, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребував від відповідача письмові докази.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог ухвали про надання письмових доказів суд своїми ухвалами від 27 листопада 2025 року, від 8 грудня 2025 року, від 30 грудня 2025 року повторно витребував від відповідача письмові докази, із зобов`язанням Міністерства оборони України вжити заходів щодо здійснення ним контролю та організації виконання Військовою частиною НОМЕР_1 вимог ухвал суду.

Також суд ухвалою від 30 грудня 2025 року відмовив Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву від 1 грудня 2025 року б/н та повернув Військовій частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву від 1 грудня 2025 року б/н.

5 січня 2026 року від відповідача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» на виконання вимог вищеописаних ухвал суду надійшли письмові пояснення від 3 січня 2026 року б/н та частково витребувані судом документи.

У письмових поясненнях від 3 січня 2026 року б/н відповідач зазначив, що вартість неотриманого речового майна розраховується за закупівельною вартістю цього майна на основі офіційних цін, затверджених Міноборони та іншими відомствами, станом на 1 січня поточного року, і виплачується після подання рапорту під час звільнення. У рапорті на звільнення позивачем не була вказана вимога до Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку з ним за неотримане речове майно. Позивач не звертався до речової служби для отримання належної довідки, а лише подав рапорт, у якому просив вирахувати із його грошового забезпечення за втрачене речове майно, а саме: костюм ЕБМ – 1 комплект. Також у цьому рапорті позивач зазначив, що претензій до речової служби не має.

Щодо суми, утриманої з ОСОБА_1 як кошти на вартість шкоди, завданої державі внаслідок втрати речового майна, у розмірі 1550,07 грн із зазначенням, за яке речове майно така сума утримана, відповідач зазначив, що згідно із довідкою нарахування № 632/П на вартість шкоди завданої державі втратою речового майна військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_1 був втрачений костюм для ЕБМ у кількості 1 шт., загальною вартістю 1550,07 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят гривень сім копійок).

Щодо розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач зазначив, що питання розрахунку із позивачем буде вирішено після ухвалення судового рішення у справі № 360/2087/25.

17 листопада 2025 року від представника позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» на виконання вимог ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надійшло клопотання від 17 листопада 2025 року б/н, до якого додано письмові пояснення позивача від 11 листопада 2025 року.

У письмових поясненнях від 11 листопада 2025 року позивач зазначив, що ним при звільненні зі Збройних сил України був написаний рапорт на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил України. Грошову компенсацію позивач не отримав. Речове майно з 2020 року до моменту звільнення позивач не отримував.

Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 6 липня 2017 року до 30 липня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на різних посадах, про що свідчать посвідчення учасника бойових дій від 13 квітня 2018 року серії НОМЕР_3 , витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 6 липня 2017 року № 7, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 листопада 2018 року № 332, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 1 березня 2019 року № 62, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 травня 2020 року № 145, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 березня 2023 року № 90, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 6 квітня 2023 року № 96, витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 листопада 2024 року № 344, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 липня 2025 року № 217, лист Військової частини НОМЕР_1 від 2 вересня 2025 року № 1/1217, довідки про грошове забезпечення позивача за 2017-2025 роки.

22 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 17 липня 2025 року, зареєстрованим за № 18474, в якому серед іншого просив клопотання перед вищим командуванням про своє звільнення з військової служби, яку проходить за контрактом, на підставі підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: за станом здоров`я, згідно зі свідоцтвом про хворобу та протоколом військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. На день виключення зі списків військової частини позивач просив виплатити всі належні йому грошові кошти (грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу тощо).

Отже, позивач цим рапортом просив провести із ним повний розрахунок при звільненні, зокрема й щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 липня 2025 року № 217 старшого солдата ОСОБА_1 , такелажника такелажного відділення взводу забезпечення 1 самохідного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21 липня 2025 року № 161-РС відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби), виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 30 липня 2025 року.

Також у вищеописаному наказі зазначено про утримання з позивача коштів на вартість шкоди, завданої державі внаслідок втрати речового майна, у сумі 1550,07 грн відповідно до довідки-розрахунку № 632/П.

24 липня 2025 року позивач подав рапорт на ім`я начальника Військової частини НОМЕР_1 від 24 липня 2025 року, яким просив вирахувати з його грошового забезпечення за втрачене речове забезпечення, а саме костюм ЕБМ 1 комплект. Також у рапорті зазначено про відсутність претензій до речової служби.

Згідно із речовим атестатом від 13 грудня 2025 року № 1534 старший солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Військовій частини НОМЕР_1 отримував речове майно у червні 2017 року, квітні 2018 року, червні 2018 року, листопаді 2018 року, червні 2019 року, червні 2020 року та жовтні 2020 року всього 35 предметів.

Видача позивачу речового майна у вищезазначені періоди також підтверджується картками обліку військового майна особистого користування № 1983, розпочатими 1 березня 2019 року та 1 липня 2025 року.

Також у картці обліку військового майна особистого користування № 1983, розпочатої 1 липня 2025 року, є відомості про видачу позивачу у січні 2025 року матраца п/п, а у липні 2025 року – костюма для ЕБМ, за який і здійснено відрахування у розмірі 1550,07 грн.

Згідно із довідкою без дати № 632/П на вартість шкоди, завданої державі втратою речового майна військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_1 , за костюм для ЕМБ у кількості 1 шт. відрахуванню з позивача підлягає 1550,07 грн.

Адвокатським запитом від 14 серпня 2025 року вих. № 322/25 та повторним адвокатським запитом від 23 вересня 2025 року вих. № 393/25 представник позивача просив Військову частину НОМЕР_1 надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби, а також інформацію про строки виплати відповідної компенсації та копію речового атестата ОСОБА_1 .

Проте відповідач залишив такі адвокатські запити без відповіді.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17 Конституції України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У абзаці першому частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У абзаці другому пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом першим пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення № 1153/2008).

Згідно із пунктом 4 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове, медичне, психологічне та соціальне забезпечення військовослужбовців здійснюється з урахуванням потреб жінок і чоловіків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898 (далі - Інструкція № 232 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, технічних засобах речової служби, технічних засобах виховання (пропаганди), матеріальними засобами речової служби II класу забезпечення, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:

1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, навушники спеціальні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні та полегшені), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м`якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) ; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами і матеріалами для їх виготовлення; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів, а також елементами військової символіки до них; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;

2) створення та утримання запасів речового майна;

3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;

4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;

5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення;

6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;

7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.

Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 232).

У абзаці першому пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Згідно з абзацом другим пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232 порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів (абзац третій пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Рапорт позивача від 17 липня 2025 року щодо виплати всіх належних при звільненні сум грошового забезпечення відповідач отримав 22 липня 2025 року, про що свідчить відмітка про отримання на ньому.

Водночас, у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 липня 2025 року за № 217 відсутня вказівка про виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно.

Як зазначено в поясненні відповідача від 3 січня 2026 року б/н, розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно, належної до виплати позивачу, відповідач не здійснював.

Суд зазначає, що гарантоване статтею 9-1 Закону № 2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (заяви № 68385/10 та №71378/10, пункти 53, 55) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

У пунктах 54-55 указаного рішення ЄСПЛ визнав, що відмова держави здійснити певні дії, від яких залежить можливість отримання особою гарантованих їй національним законодавством виплат або зволікання з їх вчиненням, що тримає зацікавлену особу в невизначеності, становить втручання в право, передбачене статтею 1 Першого протоколу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, згідно із усталеною практикою ЄСПЛ держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.

Отже, суд дійшов висновку про те, що в спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві передбаченої статтею 9-1 Закону № 2011-XII грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Не здійснивши нарахування та виплату позивачеві передбаченої статтею 9-1 Закону № 2011-XII грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідач допустив бездіяльність, а не вчинив дії. У зв`язку з чим вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно потрібно залишити без задоволення.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим позов потрібно задовольнити частково та із виходом за межі позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), поданий в його інтересах адвокатом Ліпенком Юрієм Костянтиновичем, до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська