Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №340/7461/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7461/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), оформлене протоколом №46 від 10.09.2025 р. №31/5716, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на строк дії Указу Президента України про продовження строку проведення загальної мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є структурним підрозділом та безпосередньо підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, на підставі чого ІНФОРМАЦІЯ_5 йому вже неодноразово було оформлено відстрочку. Зазначає, що 05.09.2025 з метою продовження відстрочки ОСОБА_1 звернувся за місцем перебування на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про продовження йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та засвідченими в установленому порядку копіями документів, які на думку представника, підтверджують право позивача на відстрочку. Під час розгляду відповідної заяви комісією з питань надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено, що у ОСОБА_1 немає підстав, за яких громадяни можуть отримати відстрочку від мобілізації та не можуть бути мобілізовані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що зазначено у протоколі №46 від 10 вересня 2025 р. №31/5716. Вказане рішення відповідача вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. При цьому вказує, що перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, визначено у Додатку 5 до Постанови №560 та такими документами, зокрема є: для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного. Зазначає, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.02.2023 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином позивача та відповідно до висновку №12 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 07.09.2022 р. за формою 080/о, ОСОБА_2 (сину позивача) встановлено інвалідність. Звертала увагу суду, що вказані вище документи, які підтверджують наявне захворювання та інвалідність ОСОБА_2 (сина позивача), були долучені до заяви від 05.09.2025 позивача про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А отже, стверджує, що позивачем в повному обсязі документально доведено наявність та законність підстав для оформлення відстрочки на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Додатково повідомляє, що шлюб позивача із матір`ю дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , розірвано за рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2011 року по справі №2-41/2011 року. Мати дитини, свої батьківські обов`язки не здійснює, участь у вихованні дитини не приймає, будь який зв`язок із нею відсутній. Як відомо позивачу, мати дитини до початку війни поїхала до росії. У зв`язку із чим, відкрито кримінальне провадження, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1 від 03.08.2022 року. Будь яка інша інформація відносно матері дитини у позивача відсутня. Вказує, що позивач проживає разом з дитиною та є єдиним, хто займається вихованням сина, забезпечує його утримання та своєчасне лікування в повній мірі. Крім того, на підтвердження факту спільного проживання та виховання неповнолітньої дитини з інвалідністю до заяви про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачем додатково було долучено копію акту обстеження матеріально - побутових умов сім`ї, виданого ОСОБА_1 виконавчим комітетом Новомиргородської міської ради Кіровоградської області. Проте, відповідач у спірному рішенні зазначав, що причиною відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зазначено: відсутність документів, що підтверджують виховання неповнолітньої дитини з інвалідністю. При цьому, відповідачем не конкретизовано, які саме документи, які б підтверджувати факт виховання неповнолітньої дитини з інвалідністю, є відсутніми. З огляду на вищезазначене, вважає, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 є протиправним, а отже має бути скасоване.

Ухвалою судді від 03.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову. (а.с.70-72)

Ухвалою судді від 05.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.74).

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позову (а.с.79-81). Зазначив, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву позивача та протоколом від 10.09.2025 ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки на підставі того, що ОСОБА_1 не є опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем. Також зазначав, що в матеріалах доданих до заяви відсутні будь які документи, які б свідчили про виховання ОСОБА_1 дитини з інвалідністю, а саме акту обстеження житлових умов, довідки по склад сім`ї, рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, фінансові документи підтримки дитини та інші.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. (а.с.98-102)

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. (а.с.84зв.-85)

Разом із заявою про надання відстрочки позивач надав: копію військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; копію витягу з реєстру територіальної громади №2024/006986544 ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 ; копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1 від 03.08.2022 про зникнення ОСОБА_4 ; копію рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2011 по справі 2-41/2011 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 21.02.2023 ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади №2023/004931989 ОСОБА_2 ; копію Консультаційного висновку спеціаліста №122/122 від 06.09.2022 р. (форма 028/о) ОСОБА_2 ; копію посвідчення дитини з інвалідністю серії НОМЕР_6 від 05.10.2010; копію медичного висновку №12 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 07.09.2022 (форма 080/о) ОСОБА_2 (а.с.85зв.-93)

Проте відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо стану розгляду заяви, позивач не отримав, у зв`язку з чим 12.09.2025 адвокаткою Пушкаренко О.О. направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо витребування інформації про результати розгляду заяви позивача.

25.09.2025 представнику позивача надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 за №2761 від 18.09.2025 в якому повідомлено, що адвокатський запит за вих. №12/09 від 12.09.2025 було перенаправлено з ІНФОРМАЦІЯ_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також повідомлено, що під час розгляду відповідної заяви комісією з питань надання відстрочки при ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеннями перевірки законності підстав для надання відстрочки, та підтвердних документів, що підтверджують право заявника на відстрочку з використанням інформації з публічних електронних реєстрів, було встановлено, що у ОСОБА_1 немає підстав, за яких громадяни можуть отримати відстрочку від мобілізації та не можуть бути мобілізовані на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Протокол №46 від 10 вересня 2025 р. №31/5716). Для вирішення питання по суті та отримання повідомлення (згідно додатку 7 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 р. №560) позивачу запропоновано звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому він перебуває на військовому обліку, особисто. (а.с.19)

У зв`язку з чим, 26.09.2025 адвокаткою в інтересах позивача було направлено скаргу (вих. №26/09 від 26.09.2025 р.) до вищого органу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_9 ) щодо неправомірного ненадання ІНФОРМАЦІЯ_11 копії повідомлення із зазначенням причини відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

07.10.2025 на адресу електронної пошти представника позивача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 за №11994 від 03.10.2025, в якому вказано, що комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 військовозобов`язаному ОСОБА_1 відмовлено в оформленні відстрочки від призову на військову службу відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Причина відмови - відсутність документів, що підтверджують виховання неповнолітньої дитини з інвалідністю. (а.с.20)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3891-IXвід 23.07.2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.

Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В розумінні статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України оголошено та розпочато проведення загальної мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з ч.5 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ) призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_12 або командири військових частин.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Частиною 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_12.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_12 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_12 (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацами першим та другим пункту 58 Порядку №560 передбачено, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_12 або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до п.59 Порядку №560 за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) ІНФОРМАЦІЯ_12 без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пункту 59 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких військовозобов`язаний втрачає законні підстави для відстрочки.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_12 (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при ІНФОРМАЦІЯ_12 (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпунктах 3-5 пункту 2 додатка 5, надається на строк дії відповідних законних підстав.

Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов`язаним на строк дії відповідних законних підстав на період проведення мобілізації.

У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних ІНФОРМАЦІЯ_12 (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.

Згідно з Додатком 5 Порядку №560 військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених п.5 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", подається наступний перелік документів:

для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу;

для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного;

для підтвердження повноважень опікуна, піклувальника - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади або рішення суду про встановлення опіки, піклування та свідоцтво про народження дитини;

для усиновителів - рішення суду про усиновлення та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного;

для прийомних батьків - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до прийомної сім`ї або договір про влаштування дітей на спільне проживання та виховання у прийомній сім`ї за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 826), та свідоцтво про народження дитини;

для батьків-вихователів - рішення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 825), та свідоцтво про народження дитини.

Отже, перелік документів, які є необхідними для вирішення питання про надання відстрочки військовозобов`язаному на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є вичерпним і до таких документів належать, зокрема, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу та свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято протокольне рішення №46 від 10 вересня 2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (а.с.84).

Підставою відмови у наданні позивачу відстрочки вказано те, що наданий пакет документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має підстав за яких громадяни можуть отримати відстрочку від мобілізації та не можуть бути мобілізовані, а саме його випадок не входить до переліку, які надають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, у відзиві на позов відповідач посилався на те, що підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з вказаних вище підстав стало не підтвердження факту виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років. Водночас, суд зауважує, що відповідачем у спірному рішенні не конкретизовано, які саме документи, які б підтверджувати факт виховання неповнолітньої дитини з інвалідністю, є відсутніми.

Разом з тим суд враховує, що до своєї заяви про надання відстрочки позивач додав документи, передбачені Порядком №560, а саме:

- свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 21.02.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджує родинний зв`язок з позивачем (а.с.46);

- медичний висновок №12 на дитину з інвалідністю віком до 18 років від 07.09.2022 за формою 080/о, в якому зазначено, що ОСОБА_2 встановлено інвалідність внаслідок вродженої аномалії розвитку кісток кисті, вродженої відсутності п`яткових кісток і пальців лівої кисті, стійких значних порушень функцій опорно-рухового апарату (а.с.48). Крім того, позивачем до заяви про надання відстрочки надавалося посвідчення серія НОМЕР_6 , видане Маловисківським УПСЗН 05.10.2010. (а.с.50)

Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст.133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до статті 180 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що жодним нормативно-правовим актом з питань, що регулюють спірні правовідносини, не встановлено обов`язку додаткового підтвердження "факту виховання" дитини рідними батьками, які не позбавлені батьківських прав, а ототожнення пункту 5 частини 1 статті 23 Закону з вимогами пункту 4 щодо самостійного виховання є юридично необґрунтованим.

Отже, висновки відповідача щодо відсутності підтвердження факту виховання ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

Відтак, наявні підстави для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.5 ч.1 статті 23 Закону №3543-ХІІ .

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом №46 від 10.09.2025 року №31/5716, є протиправним та підлягає до скасування.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Як зазначалося вище, саме на відповідача покладено обов`язок по оформленню відстрочки військовозобов`язаних від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку. Тобто, відповідач у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації.

При цьому, суд враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 раніше вже оформлював відстрочку ОСОБА_1 за тією ж підставою та тими ж документами, про що й свідчить довідка від 06.02.2025 №1807. (а.с.45) Тобто, до звернення позивача у вересні 2025 року наявність необхідних документів для відстрочки та права на відстрочку у ОСОБА_1 у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років не ставилась відповідачем під сумнів.

До того ж, Постановою КМУ від 06.05.2025 № 519 «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», чинна з 09.05.2025, внесено зміни до положень п.60 Порядку №560, яким передбачено, зокрема, порядок продовження військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до абз.10 п.60 Постанови №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Абзацом 11 пункту 60 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) ІНФОРМАЦІЯ_12 без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_12 (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

Так, на момент подання ОСОБА_1 заяви про продовження відстрочки у вересні 2025 року, підстава її надання не змінилася.

Тому, ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідності до вимог п. 60 Порядку №560, мав би самостійно здійснити перевірку наявності у позивача підстав для продовження йому відстрочки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та ухвалити відповідне рішення про продовження / скасування раніше наданої позивачу відстрочки.

Як встановлено судом, заяву про надання позивачу відстрочки розглянуто по суті та прийнято протиправне рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом від 10.09.2025 року №46 №31/5716, а також, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 статті 23 Закону №3543-ХІІ та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачем не надано ні відзиву, ні будь яких доказів на спростування доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 968,96 грн. (а.с.67) слід стягнути на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії впинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ''Лавентс проти Латвії'' зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі №922/1964/21 викладено правовий висновок стосовно того, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові від 03.10.2024 р. у справі №357/8695/23 Верховний Суд виснував, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність і розумність.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представник позивача надав суду документи, копії: угоди про надання правничої допомоги від 12.09.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокаткою Пушкаренко О.О.(а.с.33-34); додатку №2 до угоди від 12.09.2025, де сторони встановили, що вартість надання правничої допомоги Клієнту щодо супроводу судової справи з питання оскарження відмови у наданні відстрочки в суді першої інстанції становить 20000,00 грн. (а.с.36); акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) №28/10/20125 від 28.10.2025; платіжної інструкції №2.346818083.1 від 09.10.2025 (а.с.37).

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, заперечення відповідача, часткове задоволення позову, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, з дотриманням принципів розумності, обґрунтованості, дійсності та співмірності, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 246, 255, 292-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом №46 від 10 вересня 2025 року №31/5716 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Зобов`язати Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.5 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 968,96 грн.; на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА