Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №240/5566/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/5566/25

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся у суд з позовом про визнання протиправними дій Коростишівської міської ради (далі – відповідач, міська рада) щодо розгляду та прийняття рішення від 03 жовтня 2024 року №739, без завчасного надання проєктів рішень комісії та сесії для забезпечення вивчення та підготування відповідних заперечень чи пропозицій, як просив заявник в заяві від 19 березня 2023 року, визнати незаконним та скасувати рішення від 03 жовтня 2024 року №739 в частині щодо розгляду заяви та зобов`язання розглянути заяву від 19 березня 2023 року в його присутності, з завчасним наданням проеєтів рішень комісії та сесії до розгляду заяви на комісії та сесії, для забезпечення вивчення та підготування відповідних заперечень чи пропозицій, як просив заявник в заяві від 19 березня 2023 року, після завершення воєнного стану.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та позбавляє його права повторного звернення з аналогічною заявою після завершення військового стану.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в електронній формі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

29 березня 2025 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проєкти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Проєкт оскаржуваного рішення був оприлюднений на сайті Коростишівської міської ради 05 квітня 2023 року. Тобто у позивача було достатньо часу для ознайомлення з проєктом рішення та надання відповідних пропозицій.

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року зобов`язано Коростишівську міську раду надати суду, протягом 10 (десяти днів) з моменту отримання цієї ухвали, докази на підтвердження розміщення проєкту рішення Коростишівської міської ради, за результатами розгляду якого 03 жовтня 2024 року Коростишівською міською радою прийнято рішення №739 «Про рогляд заяви гр. ОСОБА_1 », продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваних доказів.

Відповідач подав витребувані докази, у зв`язку з чим суд ухвалою від 19 січня 2026 року поновив провадження у справі.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що 19 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Коростишівської міської ради із заявою про надання, відповідно до статті 14 Конституції України та статті 116, пункту 7 статті 118, статті 121 Земельного кодексу України, дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки.

03 жовтня 2024 року за №739 Коростишівська міська рада прийняла рішення, відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га, яка розташована за межами міста Коростишів, для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ-01.05) – землі сільськогосподарського призначення, з метою надання її у власність, з підстав того, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X. Перехідні положення Земельного кодексу України, а саме: «Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей – безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється».

Позивач, уважаючи протиправним таке рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі – Закон України №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Клопотання громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідної земельної ділянки розглядаються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі статтею 26 Закону України № 280/97 ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Нормами частини 4 статті 42 названого Закону визначено чіткий перелік повноважень, зокрема міського голови, відповідно до якого він:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

17) веде особистий прийом громадян;

18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань;

18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до частини 17 статті 46 Закону України № 280/97, сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно із частиною 10 статті 47 Закону України № 280/97, за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності – заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проєкти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, розгляду на сесії міської ради земельних питань передує спеціально визначена законодавством процедура, а до повноважень відповідача не відноситься подання на розгляд сесії проєктів рішень, завчасне надання проектів рішень комісії та сесії до розгляду заяви на комісії та сесії, а також повідомлення заявника про дату і час розгляду його питання.

Як установлено судом, проєкт оскаржуваного рішення був оприлюднений на сайті Коростишівської міської ради 05 квітня 2023 року та розпорядження міського голови від 02 жовтня 2024 року №222 «Про скликання ІІ пленарного засідання тридцять восьмої(позачергової) сесії міської ради восьмого скликання» також було розміщено на офіційному сайті міської ради для інформування громадськості про час та місце проведення сесії.

Тому, відповідач діяв правомірно при прийнятті рішення Коростишівської міської ради 11 сесії 8 скликання другого пленарного засідання від 03 жовтня 2024 року №739, а підстави для зобов`язання розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 березня 2023 року в його присутності та з завчасним наданням проєктів рішень комісії та сесії до розгляду заяви на комісії та сесії, для забезпечення вивчення та підготування відповідних заперечень чи пропозицій, як просив заявник в заяві від 19 березня 2023 року, після завершення воєнного стану, відсутні.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 , крім надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки просив:

1. Довести до відома депутатів, розглянути та при прийнятті рішення врахувати обґрунтування доцільності та економічної ефективності внесення змін цільового призначення земельної ділянки вказаної в картографічному матеріалі з Генерального плану м. Коростишів (в додатку 2) та викопіюванні від 14 квітня 2015 року № 34-612-0.2-1698/2-15 відділу Держземагенства у Коростишівському районі доданому міській раді з заявою від 14 квітня 2015 року (оригінал надано з первинною заявою ОСОБА_1 ), на «Для індивідуального садівництва».

2. Довести до відома депутатів, розглянути та при прийнятті рішення врахувати листи міської ради про неможливість будівництва на земельній ділянці вказаній в картографічному матеріалі з Генерального плану м. Коростишів (в додатку 3) та викопіюванні від 14 квітня 2015 року № 34-612-0.2-1698/2-15 відділу Держземагенства у Коростишівському районі доданому міській раді з заявою від 14.04.2015 року (оригінал надано з первинною заявою ОСОБА_1 ).

3. Довести до відома депутатів, розглянути та при прийнятті рішення врахувати рішення судів (в додатку 4), якими скасовувались попередні рішення міської ради про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для передачі в приватну власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва та про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,10 га для передачі в приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального житлового будівництва.

4. Змінити цільове призначення земельної ділянки вказаної в картографічному матеріалі з Генерального плану м. Коростишів (в додатку 1) та викопіюванні від 14 квітня 2015 року № 34-612-0.2-1698/2-15 відділу Держземагенства у Коростишівському районі (доданому міській раді з заявою від 14 квітня 2015року, на «Для індивідуального садівництва» (з врахуванням обґрунтування доцільності та економічної ефективності внесення змін в додатку 2, листів міської ради про неможливість будівництва в додатку 3).

За результатами ознайомлення з рішенням Коростишівської міської ради від 03 жовтня 2024 року суд установив, що воно містить відповідне реагування на всі пункти заяви ОСОБА_1 від 19 березня 2023 року.

Отже, твердження позивача про ненадання відповідачем відповіді на звернення у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань, є помилковим.

Інших доводів щодо протиправності рішення Коростишівської міської ради від 03 жовтня 2024 року №739 позовна заява не містить.

У контексті оцінки решти доводів сторін слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у цій справі.

Отже, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

19.01.26