Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №160/30560/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокуСправа №160/30560/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

23.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №205050015639 від 21.08.2025 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 13.08.2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські при призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно із п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року, з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року в подвійному розмірі як період роботи медичних працівників, які працюють у інфекційних, шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах з хворими та патології, зазначені в наказі МОЗ №133, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення, а також стаж після 10.10.2017 року, що дає право на призначення за вислугою років;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за вислугу років з 13.08.2025 року ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що їй протиправно не призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та протиправно не зараховано до стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року, з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

28.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також вказаною ухвалою залучено співвідповідачем у даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

05.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що на момент звернення страховий стаж позивача складав 28 років 11 місяців 24 днів, стаж роботи за вислугу років (по 11.10.2017 року) становив: 09 місяців 02 днів, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років відповідачем-2 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. У зв`язку з чим відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.11.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 також зазначив, що на момент звернення страховий стаж позивача складав 28 років 11 місяців 24 днів, стаж роботи за вислугу років (по 11.10.2017 року) становив: 09 місяців 02 днів, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років відповідачем-2 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. У зв`язку з чим відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

13.08.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

21.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 за №205050015639 відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років.

Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 49 років 03 місяців 21 днів, страховий стаж заявника становить 28 років 11 місяців 24 днів, а стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років станом на 10.10.2017 року становить 21 рік 09 місяців 02 днів.

З форми РС-право судом встановлено, що до вислуги років позивачу зараховано наступні періоди роботи: з 10.01.1996 року по 27.12.2001 року, з 28.12.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 10.10.2017 року.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як встановлено судом з довідки для зарахування стажу роботи у подвійному розмірі №1418 від 14.07.2025 року стаж роботи позивача з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року та з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року зараховуються в подвійному розмірі, як періоди роботи медичних працівників, які працюють у інфекційних, шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах з хворими на паталогії, зазначені в наказі МОЗ №133.

З розрахунку стажу позивача, який наявний в пенсійній справі, вбачається, що позивачу зараховано періоди роботи з 10.01.1996 року по 27.12.2001 року, з 28.12.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 року по 10.10.2017 року до вислуги років без урахування кратності, тобто не у подвійному розмірі. Крім цього з вказаного розрахунку також вбачається, що період роботи позивача з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року не зараховано позивачу до вислуги років.

Таким чином суд доходить висновку про протиправність незарахування відповідачем-1 до стажу роботи позивача періодів роботи з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року та з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Отже підлягає зарахуванню похідна позовна вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи позивача періоди роботи з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року та з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Крім цього суд звертає увагу відповідачів, що Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 року по справі №240/24/21 дійшов наступного висновку, що обмежуючи пунктом 2.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 року для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Таким чино суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №205050015639 від 21.08.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Як встановлено судом, вислуга років позивача, в тому числі із зарахуванням періодів роботи позивача з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року та з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року у подвійному розмірі, станом на дату звернення до пенсійного органу, складала 30 років 02 місяців 23 дні.

Таким чином суд доходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.08.2025 року.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про задоволення позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо клопотань позивача про встановлення судового контролю та допущення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5, 6 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Суд зазначає, що позивачем не наведено наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами, щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю.

З огляду на положення ч.6 ст.382 КАС України, та з огляду на ненаведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/30560/25, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №235/7638/16-а.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зазначає, що в даному випадку не присуджуються позивачу виплати пенсії, а тому дане рішення не відноситься до рішень, які виконуються негайно.

Таким чином клопотання позивача про встановлення судового контролю та допущення рішення до негайного виконання задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №205050015639 від 21.08.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років періоди роботи з 09.01.1996 року по 26.12.2001 року та з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.08.2025 року.

В задоволенні клопотань ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та про допущення рішення суду до негайного виконання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський