Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №160/22683/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокуСправа №160/22683/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити пені дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування пені в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за кодом бюджетної класифікації 11010500 «ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗ ОСІБ, ЩО СПЛ ФІЗ ОСОБАМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РІЧНОГО ДЕКЛАРУВАННЯ у сумі 38609 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`ять) гривень 32 коп.;

зобов`язати Головне управління ДПС анулювати пеню в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за кодом бюджетної класифікації 11010500 «ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗ ОСІБ, ЩО СПЛ ФІЗ ОСОБАМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РІЧНОГО ДЕКЛАРУВАННЯ у сумі 38609 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`ять) гривень 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, маючи статус фізичної особи - підприємця, мала грошове зобов`язання перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 80749 грн 55 коп. Після сплати податкового боргу у неї в інтегрованій картці платника з`явилася пеня, з нарахуванням якої вона не згодна. Так, позивач вважає, що пеню нарахували за весь строк одночасно після сплати податкового боргу, а не поступово за кожен день прострочення, як це повинно було бути за абз. першим пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України. Також позивач указує, що пеня підлягає анулюванню, як така, що нарахована після закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нараховувати пеню платнику податків. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/22683/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що сума боргу, на яку нарахована оскаржувана пеня, виникла у зв`язку із несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 12.05.2015 № 0010541703, винесеним за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Також відповідач зазначає, що нарахування пені за несплачені у встановлені ПКУ строки грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом, визначеної пп. 129.1.1 пп. 129.1 ст. 129 ПКУ, розпочинається автоматично, без прийняття контролюючим органом жодного додаткового рішення, на вказані грошові зобов`язання після спливу встановленого ПКУ строку на їх добровільну сплату і закінчується нараховування пені в день фактичного погашення таких зобов`язань. При цьому відповідно до вимог Порядку розрахунок пені автоматично проводиться та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в Інтегрованій картці платника саме лише після погашення податкового боргу. В цьому випадку граничний строк сплати грошового зобов`язання, визначеного вказаним ППР, сплинув 26.09.2018, отже, початок нарахування пені відбувся 27.09.2018 і закінчився днем погашення боргу, а саме 05.06.2024. Також відповідач указує, що з 01.03.2020 по 30.06.2023 нарахування пені позивачу було зупинено та не відбувалось відповідно до п. 52-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, згідно з яким протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам не нараховується пеня. Разом з тим, відповідач зазначає, що пунктом 69 підр. 10 розд. ХХ ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. У вказаному пункті зазначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання лише таких обов`язків щодо строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого до 1 червня 2022р., за умови їх сплати не пізніше 01 серпня 2022р. У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків такий платник звільняється від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. При цьому підтвердження відсутності у платника можливості виконувати свої податкові обов`язки відбувається виключно в Порядку, встановленому Наказом Мінфіну від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження». Вказаний Порядок передбачає, зокрема обов`язкове подання платником на адресу контролюючого органу заяви та підтверджуючих документів. За результатами розгляду контролюючий орган приймає відповідне рішення про підтвердження/непідтвердження можливості виконання платником податкових обов`язків. Проте такої заяви до контролюючого органу позивач не подавала, відповідно, рішення про підтвердження неможливості виконання нею податкових обов`язків вона не отримувала. У зв`язку з наведеним неможливо підтвердити, що несплата нею грошових зобов`язань відбулась саме внаслідок введення воєнного та надзвичайного стану. Таким чином, відповідач вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати пені відсутні.

Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вона підтримала позицію, викладену нею в позовній заяві, а також вказала, що пеня відповідачем нараховувалась за весь строк одночасно, а не поступово за кожен день прострочення, як це передбачено абзацом 1 п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Позивач зазначила, що відповідно до цього Закону у статтю 129 Податкового кодексу України включено п.129.9 наступного змісту: п.п.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню після закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. В той же час станом на день сплати заборгованості, а саме 04.06.2024 минуло більше 1095 днів, що настають за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Від відповідача через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення, в яких висловлено позицію, аналогічну заявленій ним у відзиві на позовну заяву, а також надано інтегровані картки платника податку на доходи фізичних осіб за період 2018-2024.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №160/9677/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023, позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено повністю; стягнуто суму податкового боргу до бюджету в розмірі 86162,34 грн. з фізичної особи ОСОБА_1 .

Цим рішенням установлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена перевірка ОСОБА_1 та складено акт від 16.04.2015 № 88/172/2870207947 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року».

На підставі вказаного акту податковим органом були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0010541703 від 12.05.2015 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 82458,78 грн., у тому числі штрафних санкцій у розмірі 16491,76 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в судовому порядку, про що до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 був поданий відповідний позов (справа №804/7832/15). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 вказана позовна заява була залишена без розгляду.

Грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0010541703 від 12.05.2015 були сплачені ОСОБА_1 04.06.2024, що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією, та не заперечується Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 23.07.2024 №51536/6/04-36-24-14-13 повідомило позивача, з-поміж іншого, про таке.

Згідно з даними інтегрованих карток платника ФОП ОСОБА_1 ІС «Податковий блок» за кодом бюджетної класифікації 11010500 «Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування» станом на 04.06.2024 обліковується недоїмка в сумі 80749,55 грн, а саме: 64257,79 грн основний платіж за актом нарахованим у минулих роках податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») №0010541703 від 12.05.2015; 16491,76 грн штрафна санкція за актом нарахованим у минулих роках податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») №0010541703 від 12.05.2015.

Податковий борг ФОП ОСОБА_1 було погашено 05.06.2024 в повному обсязі, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу ІІ Податкового кодексу України автоматично проведено розрахунок пені та відображено відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП після погашення податкового боргу.

Згідно з пп.14.1.162 ПКУ пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених ПКУ випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Отже, після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня без урахування строків давності, визначених п.102.1 ПКУ.

У розрахунку пені вказано, що вона нарахована на несвоєчасно сплачені грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0010541703 від 12.05.2015, дата вручення платнику 13.02.2018, граничний строк сплати 26.09.2018. Пеня нарахована за період із 27.09.2018 по 04.06.2024. Сума пені складає 38609,32 грн (пеня у сумі 30724,00 грн нарахована на основну суму грошового зобов`язання у розмірі 65967,02 грн; пеня у сумі 7885,32 грн нарахована на суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 16491,76 грн).

Позивач не погоджується із нарахуванням пені, тому і звернулась із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, діючій до 01 січня 2017 року, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в цій же редакції, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Судова практика з питання застосування норми статті 129 ПК України у зазначеній редакції при нарахуванні контролюючим органом суми податку у разі виявлення його заниження є сформованою і усталеною, а саме: підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов`язання та за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 11 червня 2020 року у справі №П/811/19/17.

У подальшому, у зв`язку із прийняттям Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, стаття 129 ПК України зазнала змін, а пункт 129.1 цієї статті був викладений в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пунктом 129.2 статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

У питанні застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, Верховний Суд сформулював правові висновки, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17.

Ці висновки Верховного Суду полягають в тому, що з 01 січня 2017 року законодавцем змінено правове регулювання питання нарахування пені і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Отже, статтею 129 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Водночас положення статті 129 ПК України визначають підставу нарахування пені - порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом нарахування пені є грошове зобов`язання визначене контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. Отже, сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, що доводить відсутність складу податкового правопорушення.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №380/7694/20 вважає, що наявні підстави для відступлення від зазначених висновків, виходячи з такого.

Для розуміння правового регулювання, визначеного у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, ключове значення відіграють норми Податкового кодексу України, які визначають термінологію «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання».

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства.

Водночас до складу суми грошового зобов`язання включається як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податковим законодавством передбачено її застосування. При цьому виникнення у платника податків обов`язку по сплаті грошового зобов`язання зумовлене встановленням податковим органом порушення ним (платником податків) вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Наслідком встановлення такого порушення є донарахування на підставі рішення податкового органу сум відповідного податкового зобов`язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.

Отже, розглядаючи ситуацію заниження платником податків суми належних до сплати податків, слід зазначити, що якщо податкове зобов`язання виникає на підставі податкового законодавства, яким встановлено розмір, порядок і строк його сплати, то на підставі прийнятого податковим органом відповідного рішення про нарахування у зв`язку із встановленням факту несплати податку у платника виникає грошове зобов`язання, яке підлягає сплаті у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк після його узгодження.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пункт 54.3 статті 54 ПК України визначає випадки, коли на контролюючий орган покладено обов`язок визначити суми грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 57.4 статті 57 ПК України встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Остання норма кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, відповідно до якої у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Отже, за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків.

Враховуючи вищенаведене, граматичний (лексичний) і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, дають підстави для висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов`язання, визначеного ПК України. А строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження.

Інше тлумачення вказаної норми позбавляє логічного змісту наведеного у ній в дужках словосполучення «у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження», яке, фактично, і вказує на те, що цей темпоральний проміжок є частиною іншого (більшого) періоду, ніж після узгодження грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням. За змістом норм ПК України узгодження грошових зобов`язань відбувається із закінченням процедури адміністративного та/або судового оскарження.

На обґрунтованість такого висновку вказує і системний аналіз пункту 129.2 статті 129 ПК України, оскільки предметом регулювання всієї цієї норми є скасування пені, нарахованої за період заниження грошового зобов`язання (його частини), у випадку, коли за наслідками адміністративного або судового оскарження скасовано нараховане грошове зобов`язання (його частина). Є підстави вважати, що якби законодавство не передбачало, що пеня має нараховуватися за весь період заниження податкового зобов`язання, виявленого контролюючим органом та донарахованого податковим повідомленням-рішенням (що і обумовило кваліфікацію такої суми як «грошове зобов`язання»), то і сенсу її скасовувати повністю або в частині у разі скасування самого податкового повідомлення-рішення повністю або в частині не було б.

При цьому слід зазначити, що пеня на підставі пункту 129.1 статті 129 ПК України нараховується в обов`язковому порядку в силу вимог ПК України і за встановленою ним формулою, і не обумовлюється прийняттям контролюючим органом жодних додаткових рішень. Однак, момент виникнення обов`язку платника податків з її сплати нерозривно пов`язаний з моментом виникнення обов`язку зі сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання (зокрема його узгодження), розмір якого і є базою для розрахунку пені. Тому для врегулювання підстав для скасування автоматично нарахованої пені за період заниження у разі повного або часткового скасування податкового повідомлення-рішення і була законодавцем введена норма пункту 129.2 статті 129 ПК України.

Отже, застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України.

Таким чином, судова палата у справі №380/7694/20 вважає, що інше формулювання редакції статті 129 ПК України з 01 січня 2017 року не змінило правового регулювання моменту початку нарахування пені, а лише усунуло суперечності у її деяких положеннях.

На користь викладеного свідчать і подальші зміни, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX) до статті 129 ПК України.

Так, згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2021 року, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, внесеними змінами законодавець фактично вчергове уточнив норму права, формулювання якої з 01 січня 2017 року викликало її помилкове застосування у подібних правовідносинах, в тому числі і Верховним Судом.

З урахуванням наведеного, судова палата у справі №380/7694/20 відступає від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі №380/7694/20, судова палата формулює такий висновок. З урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.

Наведений вище висновок викладений у постанові від 27.09.2022 Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №380/7694/20.

Як установив суд, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області була проведена перевірка ОСОБА_1 та складено акт від 16.04.2015 № 88/172/2870207947 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013».

На підставі вказаного акту податковим органом були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0010541703 від 12.05.2015 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 82458,78 грн., у тому числі штрафних санкцій у розмірі 16491,76 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в судовому порядку, про що до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 був поданий відповідний позов (справа №804/7832/15). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 вказана позовна заява була залишена без розгляду.

Грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0010541703 від 12.05.2015 були сплачені ОСОБА_1 04.06.2024, що підтверджується наданою до матеріалів справи квитанцією, та не заперечується Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 23.07.2024 №51536/6/04-36-24-14-13 повідомило позивача, з-поміж іншого, про таке.

Згідно з даними інтегрованих карток платника ФОП ОСОБА_1 ІС «Податковий блок» за кодом бюджетної класифікації 11010500 «Податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування» станом на 04.06.2024 обліковується недоїмка в сумі 80749,55 грн, а саме: 64257,79 грн основний платіж за актом нарахованим у минулих роках податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») №0010541703 від 12.05.2015; 16491,76 грн штрафна санкція за актом нарахованим у минулих роках податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») №0010541703 від 12.05.2015.

Податковий борг ФОП ОСОБА_1 було погашено 05.06.2024 в повному обсязі, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу ІІ Податкового кодексу України автоматично проведено розрахунок пені та відображено відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП після погашення податкового боргу.

У розрахунку пені вказано, що вона нарахована на несвоєчасно сплачені грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0010541703 від 12.05.2015, дата вручення платнику 13.02.2018, граничний строк сплати 26.09.2018. Пеня нарахована за період із 27.09.2018 по 04.06.2024. Сума пені складає 38609,32 грн (пеня у сумі 30724,00 грн нарахована на основну суму грошового зобов`язання у розмірі 65967,02 грн; пеня у сумі 7885,32 грн нарахована на суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 16491,76 грн).

При цьому, з розрахунку видно, що пеня нарахована з урахуванням абз.2 п.52-1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з яким, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Таким чином, відповідач правомірно нарахував пеню на частину грошових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням № 0010541703 від 12.05.2015, які не були сплачені ОСОБА_1 у встановлений законом строк.

Поряд з цим, суд зазначає, що з 01.01.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX.

Відповідно до цього Закону включено пункт 129.9 у статтю 129 ПК України такого змісту:

« 129.9. Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках:

129.9.1. закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;

129.9.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, що діяла у відповідності до індивідуальної чи узагальнюючої податкової консультації та/або висновку про застосування норми права Верховного Суду України;

129.9.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку;

129.9.4. вчинення діяння (дії чи бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія;

129.9.5. виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету;

129.9.6. протягом строку прийняття спадщини - на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців;

129.9.7. в інших випадках, передбачених цим Кодексом».

Отже, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Положення ПК України, у тому числі статті 129 ПК України, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми визначають лише момент коли розпочинається нарахування пені і закінчується. Відтак, «вислів за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків» вжитий у підпункті 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України необхідно розуміти як початок строку, визначеного ПК України, для нарахування пені у відповідному випадку.

Як вже встановив суд, позивачу була нарахована пеня, починаючи із 27.09.2018 по 04.06.2024 у сумі 38609,32 грн, тобто, поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати таку пеню платнику податків.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що пеня у сумі 38609,32 грн підлягає анулюванню у зв`язку із закінченням 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати таку пеню платнику податків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, які є вимогами майнового характеру, наведені положення чинного законодавства, а також те, що позовна заява подана позивачем в електронній формі, до сплати підлягає судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивач оплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладені норми, а також задоволення позовної заяви, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до ч.7 Закону України «Про судовий збір», решта суми сплаченого судового збору у розмірі 242,24 грн (1211,20 грн – 968,96 грн = 242,24 грн) повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити пені дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування пені в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 у сумі 38609,32 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області анулювати пеню в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 у сумі 38609,32 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Суддя Н.В. Кучугурна