Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №712/12912/23 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/198/26 Справа № 712/12912/23 Категорія: чч. 5, 6 ст. 111-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого суддів: при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6

захисникаОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №22023250000000138 за апеляційною скаргою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2025 року, яким

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Тельманове, Донецької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено:

- за ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років, з конфіскацією майна, належного йому на праві власності;

- за ч.6 ст.111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років, з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги строком на 10 років, з конфіскацією майна, належного йому на праві власності.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в сумі 2868 грн.

Строк відбування основного покарання вирішено рахувати з моменту затримання ОСОБА_9 в порядку виконання вироку суду.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_9 покладено на Управління Служби безпеки України в Черкаській області.

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він, будучи громадянином України, з травня 2023 року, перебуваючи у м. Донецьку, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі-агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, зареєструвався кандидатом у депутати «народного совета донецкой народной республики», з метою бути обраним до вказаного органу окупаційної влади від партії «Єдиная россия», тобто взяв участь в організації та проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території у Донецькій області.

У подальшому, 10.09.2023 ОСОБА_9 , перебуваючи у м. Донецьк, продовжуючи свій умисел на сприяння державі-агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, без фізичного примусу, був обраний «депутатом» до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території - «народного совета» від політичної партії «єдиная россия». З 20.09.2023 «постановлением» т.зв. «народного совета донецкой народной республики» затверджений склад комітетів, зокрема до складу «комитета народного совета по физической культуре, спорту и туризму» увійшов ОСОБА_9 , як депутат «народного совета» від політичної партії «єдиная россия».

Також, ОСОБА_9 01.05.2023, перебуваючи на території тимчасово окупованого населеного пункту Бойківське (Тельманове) Донецької області, приймав участь у проведені заходу політичного характеру, який проводився під егідою місцевого осередку політичної партії російської федерації «єдиная россия». У ході свого виступу ОСОБА_9 акцентував увагу на тому, що «єдиная россия» бере активну участь в розвитку спорту в «днр».

Крім того, 19.08.2023 ОСОБА_9 на власній сторінці в соціальній мережі «вконтакте» виклав відео свого інтерв`ю для каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому він, будучи кандидатом від партії «єдиная россия» на виборах до т.зв. «народного совета донецкой народной республики», зауважив, що він як кандидат від даної партії вже почав відкривати спортивні клуби у донецькому регіоні та у подальшому направить свої сили на зміцнення економіки, розвитку малого та середнього бізнесу, розвитку сільського господарства, збільшення заробітної плати та відновлення всього, що було знищено після радянського союзу.

Також, ОСОБА_9 акцентував увагу на тому, що з російським паспортом спортсменам буде простіше представляти донецький регіон на офіційних міжнародних змаганнях, таких як чемпіонати Світу та Європи.

Крім того, у своїх інтерв`ю ОСОБА_9 неодноразово закликав підтримати на виборах політичну партію «єдиная росия», стверджуючи, що ніхто крім них не впорається з поставленими завданнями.

Вимоги апеляційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК – 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років з конфіскацією майна; за ч. 6 ст. 111-1 КК України - 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, строком на 15 років з конфіскацією майна. Згідно з ч.1 ст.70 КК сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, на строк 15 років з конфіскацією майна. У решті вказаний вирок залишити без змін.

Не заперечуючи фактичні обставини провадження та доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень прокурор вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

З цього приводу посилається на вимоги ст.ст. 33, ч.1 ст.70 КК та п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Вказує, що судом порушено вказані вимоги, оскільки при ухваленні рішення застосовано норму матеріального права, яка не підлягає застосуванню, а саме, призначивши покарання за кожен з інкримінованих обвинуваченому злочинів окремо, суд дійшов хибного висновку про можливість поглинення менш суворого покарання більш суворим під час визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Стверджує, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК.

Натомість суд, призначивши ОСОБА_9 покарання за кожен із злочинів окремо, з яких за ч. 5 ст. 111-1 КК та ч. 6 ст. 111-1 КК визначив однакові за видом та розміром додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років, в порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність під час призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, чим порушив вимоги ст.70 КК.

У судове засідання обвинувачений ОСОБА_9 не з`явився. Згідно вимог ч. 3 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обвинувачений ОСОБА_9 про час і дату, місце проведення судового засідання повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування виклику в газеті "Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Черкаського апеляційного суду.

Позиції учасників судового провадження.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу, пославшись на її доводи;

- захисник, який заперечував щодо вирішення питання задоволення апеляційної скарги прокурора.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 409, ст. 413 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченого.

Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.111-1, ч.6 ст.111-1 КК.

Разом з цим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими з огляду на таке.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховав характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, об`єктом яких є основи національної безпеки України, та в умовах воєнного стану добровільно взяв участь в організації та проведенні незаконних виборів до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території у Донецькій області, добровільно був обраний до таких органів, та проводив заходи політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором, спрямовані на підтримку держави-агресора, що в цілому забезпечує стале та належне функціонування незаконно створеного органу влади і посилює заходи тимчасової окупації, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відомостей про перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра у суду немає, проживає на тимчасово окупованій території України (м. Донецьк, вул. Байдукова, 80); відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Наведені дані про особу обвинуваченого, дають апеляційному суду підстави для призначення ОСОБА_9 додаткове покарання за ч.6 ст.111-1 КК в межах цієї санкції, визначеного судом першої інстанції.

Зазначене покарання колегія суддів вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчинених правопорушень, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

В той же час в апеляційній скарзі стороною обвинувачення не доведено підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_9 додаткового покарання за ч. 6 ст.111-1 КК в максимальному розмірі визначеному санкцією вказаної статті. Заразом апеляційний суд відзначає, що строк додаткового покарання, визначено судом першої інстанції за ч. 5 ст. 111-1 КК, апелянтом не оскаржувався. З огляду на визначений законом України про кримінальну відповідальність однакового строку додаткового покарання, як за частиною 5, так й за частиною 6 статті 111-1 КК, апеляційний суд не вбачає підстав для перегляду строку такого покарання лише за одне з кримінальних правопорушень.

Водночас, доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на положення ст. 70 КК, колегія суддів вважає такими, що знайшли своє підтвердження.

Суд, призначивши покарання ОСОБА_9 за кожен із злочинів окремо, з яких за ч. 5 ст. 111-1 КК та ч. 6 ст. 111-1 КК визначив однакові за видом та розміром додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, на строк 10 років. Затим під час призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим що, є порушенням вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього кодексу, за кожен з яких її не було засуджено.

Згідно з ст. 70 КК при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання в тому числі шляхом часткового складання призначених покарань. Призначивши покарання окремо за кожний злочин, суд потім має остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів.

В той же час, п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», передбачено право суду визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, за виключенням однакових за видом і розміром покарань, які поглиненню не підлягають.

За таких обставин у цьому випадку суд повинен був призначити обвинуваченому додаткове покарання за кожний злочин окремо, далі визначити остаточне покарання шляхом часткового їх складання, а не поглинення, як це було помилково зроблено судом першої інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст.407, ч.4 ст. 409, ст.ст. 413, 414, 420 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2025 року в частині призначеного додаткового покарання ОСОБА_9 скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання:

- за ч.5 ст.111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

- за ч.6 ст.111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, строком на 10 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, та в органах, що надають публічні послуги, на строк 15 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок суду може бути оскаржений до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4