Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №641/5887/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/5887/25 Головуючий 1 інстанції: Боговський Д.Є.

Провадження №33/818/260/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Слобідського районного м. Харкова від 26 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки без конфіскації транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605, 60 гривень.

Постановою встановлено, що 09 серпня 2025 року близько 12-30 години в районі будинку №21-А по пр. Байрона в м.Харкові водій ОСОБА_1 , якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за ст.130 КУпАП, керував транспортним засобом КІА К5, д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду в установленому Законом порядку у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Слобідського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Поряд із цим, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа розглянута за його відсутності, та він не отримував повний текст постанови, у зв`язку з чим не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

21 листопада 2025 року на адресу Харківського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту його звільнення з військової служби.

У судові засідання Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду його апеляційної скарги повідомлялися своєчасно та належним чином.

Зокрема, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 був призначений в Харківському апеляційному суді на 13 годину 15 хвилин 21 листопада 2025 року.

На адресу, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.23), яка повернулась на адресу Харківського апеляційного суду, у зв`язку з її не врученням адресату (25-26).

Разом з цим, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 27 жовтня 2025 року судова повістка про виклик до суду на 13 годину 15 хвилин 21 листопада 2025 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.23).

Поряд із цим, помічником судді особисто повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду його апеляційної скарги шляхом передачі телефонограми на номер телефону, наявного в матеріалах справи. ОСОБА_1 повідомив про те, що він є військовослужбовцем та наразі перебуває у м. Куп`янськ Харківської області, та зазначив, що у судовому засіданні буде приймати участь його захисник, прізвище якого не назвав (арк.27).

21 листопада 2025 року на адресу Харківського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП до моменту його звільнення з військової служби (арк.28-37).

У зв`язку з неявкою учасників процесу в судове засідання Харківського апеляційного суду 21 листопада 2025 року, апеляційний розгляд відкладено до 16 години 00 хвилин 14 січня 2026 року (арк.38).

На адресу, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням (арк.39), яка повернулась на адресу Харківського апеляційного суду, у зв`язку з її не врученням адресату (41-42).

Разом з цим, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», 24 листопада 2025 року судова повістка про виклик до суду на 16 годину 00 хвилин 14 січня 2026 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року (арк.39).

Помічником судді особисто повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду його апеляційної скарги шляхом передачі телефонограми на номер телефону, наявного в матеріалах справи. ОСОБА_1 повідомив про те, що він є військовослужбовцем та наразі перебуває у Донецькій області, та зазначив, що у нього є захисник, прізвище якого не вказав (арк.43).

У судове засідання апеляційного суду від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.

Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Крім того, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

У рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїх правових висновках у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок судів «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника справи про судове засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється саме за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який, у першу чергу, мав би цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.

Поряд із цим, у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні відомості про те, що ОСОБА_1 цікавиться розглядом апеляційної скарги.

Слід також зазначити, що, у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, інформація про кожне судове засідання оприлюднюється на офіційному веб-порталі Судової влади України, у тому числі у мобільному застосунку Порталу Дія, та учасники справи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань в суді апеляційної інстанції, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи наведене, а також те, що матеріали справи мають відомості щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 про місце, день та час розгляду його апеляційної скарги, та не містять будь-яких заяв чи клопотань сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, апеляційний суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_1 за відсутності належно повідомленої особи та провадити судовий розгляд в межах поданої апеляційної скарги та відомостей, які наявні в матеріалах справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водій відмовився.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 417340 від 09 серпня 2025 року, в якому зазначено, що 09 серпня 2025 року о 12 годині 30 хвилин м. Харків, проспект Байрона, 21А, водій керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А водій відмовився. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Слобідський районний суд м. Харків»; «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 )»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).

Будь-яких заперечень або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення або інших документів не зазначав.

Відомостями довідки інспектора з ОД ВАП УПП в Харківській області ДПП Анни Домріної встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних НАІС ДДАІ посвідчення водія не отримував (арк.2).

Згідно відомостей довідки інспектора з ОД ВАП УПП в Харківській області ДПП Анни Домріної транспортний засіб «КІА К5», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 (арк.3).

У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 09 серпня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Огляд на стан наркотичного сп`яніння не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження (а.с.5).

Довідкою старшого інспектора з ОВД ВАП УПП в Харківській області ДПП А.Домріної встановлено повторюваність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки він 06 травня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та був притягнутий до відповідальності постановою Слобідського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року, яка набула законної сили 05 липня 2025 року (копія постанови додається) (арк. 6-7).

З відомостей рапорту інспектора взводу 2 роти 2 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП, А.Карбань, вбачається, що 09 серпня 2025 року під час патрулювання екіпажем КУПОЛ-2101 о 12 годині 30 хвилин за адресою: м. Харків, пр-т Байрона, 21А, згідно ст.35 п.1,3 Закона України «Про Національну поліцію» було зупинено автомобіль КІА К5, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А у лікаря нарколога, на що останній відмовився. Було складено протокол за ч.2 ст.130 КУпАП, серії ЕПР1 417340. Згідно ст.266 КУпАП водія було відсторонено від подальшого керування автомобілем. Транспортний засіб залишилось на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.8).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 09 серпня 2025 року за участю ОСОБА_1 , з якого об`єктивно вбачається факт керування та зупинку транспортного засобу під його керуванням. Крім того, на вимогу працівника поліції надати посвідчення водія, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 надав спочатку військовий квиток, а потім паспорт громадянина України, та пояснив, що посвідчення водія у нього не має, оскільки він його ще не отримував. Поряд із цим, під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим водію протягом тривалого часу неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, але ОСОБА_1 на пропозиції поліцейського відповідав, що йому необхідно передати відповідні документи, після чого він згоден пройти огляд. Працівник поліції роз`яснив водію, що його дії будуть розцінюватися як відмова від проходження огляду, у зв`язку з чим будуть складені адміністративні матеріали за ст.126 та ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомлені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання матеріалів, ОСОБА_1 ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, де останній поставив свої підписи, а також його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та відмову водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у відповідному медичному закладі, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.2 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.2 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду, яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку. Відомостей про порушення проведення порядку огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять. Не надано таких відомостей і суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку і з нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч.2 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин та способу надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.

За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Щодо доводів клопотання ОСОБА_1 про необхідність зупинення судового провадження у справі до його звільнення з військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

При цьому, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією.

Так, особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Неявка правопорушника в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду.

Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, а також приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Належить також зазначити, що 01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Отже, посилання ОСОБА_1 на положення ст. 335 КПК України є безпідставними, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинні добросовісно використовувати надані їм процесуальні права, не зловживати ними та демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Неможливість брати участь у судовому засіданні під час судового провадження має бути пов`язана з незалежними від волі особи, яка притягується до відповідальності, обставинами.

За таких підстав, враховуючи, що положеннями КУпАП не передбачено процедуру зупинення провадження за наведених ОСОБА_1 обставин, вважаю необхідним відмовити у задоволенні поданого клопотання.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, рішення судів першої інстанції, зокрема, й ті, на які посилається апелянт, не створюють правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Слобідського районного суду м.Харкова від 26 вересня 2025року задовольнити, поновивши йому цей строк.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення судового провадження у справі до його звільнення з військової служби – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Слобідського районного м. Харкова від 26 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков