Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №526/767/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/767/25 Номер провадження 22-ц/814/740/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного текста судового рішення - 16.09.2025) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, просила стягнути з ТОВ «Агро-край» на її користь заборгованість по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 5320483000:00:001:0597, інфляційні втрати, пеню у загальному розмірі 7 006,02 грн, з них: 5 777,33 грн - основний борг, 769,77 грн - інфляційні втрати, 207,03 грн – 3% річних, 251,89 грн - пеня.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 16.11.2025 вона уклала договір оренди належної їй земельної ділянки із ТОВ «Калина», відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею: 1,7465 га, кадастровий номер 5320483000:00:001:0597, яка розташована на території Великобудищанської сільської ради Миргородського (Гадяцького) району Полтавської області. Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2015.

Додатковою угодою від 29.11.2017 року замінено орендаря земельної ділянки на ТОВ «Агро-Край».

У порушення умов укладеного договору відповідач не сплатив на користь позивачки орендну плату за 2023 рік.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0597 за 2023 рік у загальному розмірі 7 006 грн 02 коп., з них: основний борг у розмірі 5 777 грн 33 коп., 3 % річних у розмірі 207 грн 03 коп., інфляційні витрати у розмірі 769 грн 77 коп., пеня у розмірі 251 грн 89 коп.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Край», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове ро відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказується, що суд першої інстанції задовольнив вимоги лише на підставі довідки про наявність заборгованості та залишив поза увагою той факт, що договір оренди не було продовжено.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р3 №666025 (а.с.13), виданого 14 сесією 23 скликання Книшівської сільської ради народних депутатів від 10 жовтня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №603, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 5320483000:00:001:0597, площею 1,7465 га, розташованої на території Великобудищанської сільської ради Миргородського (Гадяцького) району Полтавської області, з призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до додаткової угоди б/н від 24.11.2017 до договору оренди землі від 16.11.2015 зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар - ТОВ «Агро-край», прийняв на себе права та обов`язки орендаря, передбачені договором оренди, змінено грошову оцінку земельної ділянки та визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 6 8217,08 грн (п.4.1 договорів); внесено зміни у п.9 договору та визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки ділянки, що складає 6 821,71 грн за рік орендної плати (а.с.42).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач у підтвердження заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується таким міркуваннями.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його і невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Виходячи з вищенаведеного, саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на закінченні строку дії договору.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» регулює питання припинення договору оренди землі, а саме у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що відповідно до п.27 перехідних положень ЗКУ, під час дії воєнного стану строк дії договору вважається поновленим на один рік без волевиявлення сторін.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», що набрав чинності 07.04.2022 року (далі - Закон № 2145-ІХ) розділ X «Перехідні положення» ЗК України були доповнені пунктом 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме : вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності.

У свою чергу, Законом України від 09.10.2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (далі - Закон № 2698-IX), який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підп. 1 п. 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що у період із 07.04.2022 до 19.11.2022 договори оренди землі, строк яких закінчувався у цей проміжок часу, були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору.

У постанові Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі № 563/376/22 (провадження № 61-47св23) зазначено, що з дня набрання чинності Законом України № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19.11.2022, автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасована.

Враховуючи, що строк договору оренди землі від 16 листопада 2015 року мав закінчитися 19 листопада 2022 року, тобто у проміжок часу з 07.04.2022 по 19.11.2022, тобто за три дні до набрання чинності Законом № 2698-IX та відповідно припинення дії положень про автоматичну пролонгацію договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, то такий договір оренди землі підлягав автоматичній пролонгації.

Окрім того слід звернути увагу, що відповідач не заперечував факт користування земельною ділянкою позивача протягом 2023 року, а отже доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв`язку з закінченням строку дії договору є безпідставними та необґрунтованими.

В апеляційній скарзі стверджується про недоведеність факту заборгованості.

До позову долучені відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за станом на 03 лютого 2025 року (а.с.22 і зворот), згідно яких ОСОБА_1 у лютому 2023 року отримала дохід у виді орендної плати від ТОВ «Агро – Край» у сумі 6 589,77 грн, тобто цей платіж є орендною платою за 2022 рік згідно умов договору, що підтверджується платіжною інструкцією від 17 лютого 2023 року (а.с.43). Відомості не містять даних про отримання доходу у 2024 році у виді орендної плати за землю від ТОВ «Агро-Край». Згідно довідки ТОВ «Агро-Край» (а.с.41) заборгованість товариства перед ОСОБА_1 з орендної плати за 2023 рік становить 5 777,33 грн.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ст.89 ЦПК України належним чином оцінив зазначені письмові докази із робив обгрунтований висновок про доведеність факту заборгованості відповідача з орендної плати за 2023 рік.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов