Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №541/2129/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2129/25 Номер провадження 22-ц/814/800/26Головуючий у 1-й інстанції Морозовська О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У травні 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором позики №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024 у розмірі 114 098,55 грн, з яких: 74 463,35 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 224 грн – заборгованість за відсотками, 2 411,20 грн заборгованості за пенею, а також вирішити питання судових витрат.

В обгрунтування позову посилалися на невиконання відповідачкою умов кредитного договору.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024 у розмірі 111 687 гривень 35 копійок, яка складається з: 74 463 гривні 35 копійок - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 37 224 гривні 00 копійок - загальний залишок заборгованості за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в сумі 2 371 грн 38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені обставини і доводи позовної заяви та додатково зазначено, що посилання суду на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є помилковим, оскільки Цивільний Кодекс України в даному питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню. Застосуванню підлягає спеціальна норма - Закон України «Про споживче кредитування», (це передбачено ст.1054 ЦК України ч. 3 - Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом).

Неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24 січня вже заборона відсутня.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2024 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №АВН0СТ155101716964514549 в електронній формі із накладенням електронного підпису за допомогою відкритого ключа, шляхом підписання заяви про надання послуги «Швидка готівка» (наявний як додаток до позову в системі «Електронний суд»).

За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 75 000 грн, строком на 60 місяців: з 29.05.2024 до 28.05.2029, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 85% річних.

Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» від 29.05.2024, у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду (наявні як додаток до позову в системі «Електронний суд»): Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 29.05.2024; паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 29.05.2024; Заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит; меморіальний ордер № TR.337055907.32981.65455 від 29.05.2024, виписку по кредиту від 29.05.2024; розрахунок заборгованості за договором №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024 станом на 28.05.2025 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024 за станом на 28.05.2025 заборгованість становить 114 098,55 грн, з яких: 74 463,35 грн – заборгованість за тілом кредиту, 37 224 грн – заборгованість за відсотками, 2411,20 грн заборгованості за пенею.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрутовантості позовних вимог, натомість, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за пенею, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, звільнено позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України визнає за необхідне вийти за межі її доводів з огляду ненеправильне застосування судом норм матеріального права.

Матеріали справи містять належні, допустимі і достатні докази, якими підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору (погодження його істотних умов), отримання відповідачкою погодженої суми кредиту і неналежне виконання останньою обов?язку з повернення коштів.

Наведені обставини не заперечуються.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року (справа № 539/402/24) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах

«10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

…

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

…

Суд апеляційної інстанції встановив, що кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, однак з позичальника на користь банку підлягала стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: «колегія суддів уважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

У межах розгляду цієї справи встановлено, що 29 травня 2024 року між банком і відповідачкою укладений споживчий кредит.

Пунктом 3.3 паспорту споживчого кредиту і пунктом 5 заяви про надання послуги «Швидка готівка» визначено строк кредитування 60 місяців, тобто строк дії договору до 28.05.2029.

Отже, на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач прохає достроково повернути споживчий кредит у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, що узгоджується із приписами ч.2 ст.1050 ЦК України і пункту 6.2. паспорту споживчого кредиту, згідно яких у разі наявності заборгованості у клієнта із сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, банк має право достроково розірвати кредитний договір та здійснити дії, направлені на погашення залишку заборгованості, що виникли при користуванні клієнтом послугою «Швидка готівка».

Банк не надав суду доказів направлення відповідачці та одержання нею вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, тобто банк не виконав вимоги статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», тому не набув права вимагати повернення усієї суми кредиту, проте має право на стягнення із відповідачки простроченої заборгованості, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом.

Позов пред?явлений до суду 30 травня 2025 року, отже банк має право на стягнення заборгованості, що виникла з 29 травня 2024 року по 30 травня 2025 року.

Згідно п.5 паспорту споживчого кредиту, п.7 заяви про надання послуги «Швидка готівка», таблиці обчислення загальної вартості кредиту щомісячний платіж становить 5 470,30 грн, що включає частину тіла кредита і частину нарахованих відсотків, отже за 12 місяців прострочена заборгованість за тілом кредиту і процентами становить: 5 470,3 х 12 = 65 643,6 грн.

Як слідує із долученого до позову (в електронному виді) розрахунку заборгованості, відповідачкою у рахунок погашення заборгованості сплачено: 28 червня 2024 року – 5 470,30 грн; 28 липня 2024 року – 5 470,30 грн; 28 серпня 2024 року – 5 470,30 грн; 27 вересня 2024 року - 5 470,30 грн; 24 жовтня 2024 року - 5 470,30 грн; 29 листопада 2024 року – 70,50 грн, а всього 5 470,3 х 5 + 70,5 = 27 422 грн.

Таким чином, із відповідачки на користь банку підлягає до стягнення прострочена сума заборгованості за станом на 30 травня 2025 року у сумі: 65 643,6 – 27 422 = 38 221,60 грн.

Вимога про стягнення пені.

В апеляційній скарзі з посиланням на п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» стверджується, що заборона на нарахування і стягнення неустойки (пені) розповсюджується виключно на відносини, що виникають на підставі споживчих кредитів, укладених до 23 січня 2024 року.

Апеляційний суд не може погодитися з аргументами Банку про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024 року, списання неустойки не передбачено.

Водночас пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Закону № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове по суті заявлених вимог, а саме про стягнення із відповідачки на користь банку простроченої заборгованості за укладеним кредитним договором у сумі 38 221,60 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви Банк сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн (а.с.5), за подання апеляційної скарги – 3 633,60 грн (а.с.56).

Позов задоволений на 33,49%, тому Банк має право на стягнення із відповідачки 2 028,15 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 38 221,60 грн простроченої заборгованості за станом на 30 травня 2025 року згідно кредитного договору №АВН0СТ155101716964514549 від 29.05.2024, а також 2 028,15 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов