Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №541/3061/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/3061/24 Номер провадження 22-ц/814/723/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвоката Кириленка Олександра Михайловича, представника ОСОБА_1 , на заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 09:23:31 год до 14:43:34; дата виготовлення повного текста судового рішення – 13 червня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2010 р.н., і ОСОБА_4 , 2012 р.н.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що 18.09.2010 вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 . Під час шлюбу народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2014 року шлюб між ними розірвано.

04.09.2018 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Батько дітей аліменти на їх утримання не сплачує, участі у вихованні не бере з 2015 року.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року позов задоволений.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі адвокат Кириленко О.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що відповідач не знав про існування цього спору у суді, позивачці був відомий його номер телефону, проте вона його суду не повідомила. Підписи на повідомленнях про вручення поштової кореспонденції відповідачу не належать, що є очевидним з огляду на його підпис як зразок у договорі про надання правової допомоги.

Позивачка надала суду недостовірну інформацію, адже з часу розірвання шлюбу вона проживала окремо від дітей у м.Полтаві, тоді як діти до 2023 року навчалися у Лютенському ліцеї і за ними доглядала їхня бабуся – мати позивачки.

Після переїзду до матері у м.Полтаву остання заборонила відповідачу спілкуватися із дітьми.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_1 і ОСОБА_7 (сторони спору).

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.02.2014 року.

04 вересня 2018 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 .

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.12.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначено покарання у виді одного року обмеження волі з іспитовим строком один рік.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради №40 від 25.02.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Відповідно до характеристики, виданої Полтавською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №9, ОСОБА_3 навчається у 7-В класі з 2023 року. Мати бере активну участь у навчанні та вихованні сина.

Відповідно до характеристики, виданої опорним закладом «Лютенський ліцей імені М.Л. Величая» Лютенської сільської ради Полтавської області, ОСОБА_4 є учнем 5 класу, мати хлопчика підтримує тісний зв`язок з класним керівником.

Діти разом з матір`ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де для них створені належні умови для розвитку та навчання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази в їх сукупності підтверджують, що відповідач належним чином не виконував своїх обов`язків по вихованню дітей та їх матеріальному забезпеченню, самоусунувся від виховання синів, що є достатньо підставою для позбавлення його батьківських прав.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20)

Судова практика у спорах такої категорії є сталою.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка вважає підставою для позбавлення відповідача батьківських прав його самоусунення від виконання батьківських обов?язків.

З приводу наведених обставин і доводів Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2024 року (справа № 553/449/20) виклав такі висновки.

«Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав…

За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.».

У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року (справа №522/9895/22) зазначено, що «доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем, який перебуває за кордоном, матеріальної допомоги на утримання дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже сама по собі не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов`язків із виховання дитини».

Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (див. постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року (справа № 320/5094/19); від 07 березня 2024 року (справа № 947/7448/22), від 01 серпня 2024 року (справа № 366/52/21)).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

На підтвердження своїх доводів позивачка подала суду письмові докази: вирок суду, згідно якого відповідач був засуджений за ухилення від сплати аліментів у період з квітня 2017 року по травень 2018 року (а.с.13-14), довідку виконавця, за якою відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2023 року по березень 2024 року (а.с.15), характеристики з навчальних закладів, згідно яких мати (позивачка) підтримує зв?язок із вчителями, бере участь у навчанні і вихованні дітей (а.с.16,17), письмові заяви свідків, які не допитані судом і не можуть вважатися належними і допустимими доказами (а.с.20-24), висновок органу опіки та піклування (а.с.90), який не містить відомостей про умисне небажання та ухилення батька від участі у житті дітей.

Позовна заява не містить пояснень та/або ж доводів про те, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дітей.

Проаналізувавши наведене, апеляційний суд визнає, що позивачкою не доведено існування обставин, які є підставою для ухвалення судом рішення про позбавлення особи батьківських прав, зокрема умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Кириленка Олександра Михайловича, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Заочне рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 січня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов