Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №295/4001/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/4001/25 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/4001/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15 квітня 2025 року, яке ухвалено під головуванням судді Полонця С.М. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області). Просила стягнути з відповідача в порядку спадкування неотримані за життя її матір`ю ОСОБА_2 підвищення до пенсії в сумі 232 956,13 грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в справі №240/14952/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 18 грудня 2020 року перерахунок та виплату її матері ОСОБА_2 пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері вона стала спадкоємцем, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу. На виконання рішення суду відповідачем було проведено донарахування коштів за період з 18 грудня 2020 року в сумі 232 956,13 грн. У відповіді Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області посилається на неможливість сплати цих коштів.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 15 квітня 2025 року позов задоволений. Стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування неотримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно з перерахунком за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в справі №240/14952/21, у розмірі 232 956,13 грн. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що по-перше, у відповідності частини другої ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду, зазначене у частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Із змісту наведених норм стає зрозумілим, що законодавець передбачає проведення зміни способу та порядку виконання судового рішення виключно за діючим на момент звернення до суду виконавчим провадженням. Присуджуючи стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796), виключно з ГУПФУ (без покладання відповідного обов`язку на органи Державної казначейської служби України), суд порушить наступні норми матеріального права. Відповідно до частин першої та другої ст.23 Бюджетного кодексу України (надалі — БК України), будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України. Згідно з частиною другою ст.72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ст.63 Закону №786, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», згідно з якою Пенсійному фонду виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня – Пенсійний фонд України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої ст.116 БК України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Тому рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. За таких обставин, покладений судом обов`язок вчинити дії щодо перерахунку і виплати коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виконаний ГУПФУ в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду. Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. З 01 січня 2013 року набув чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI (надалі — Закон №4901). Відповідно до частини першої ст.3 Закону №4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів із рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно з частиною другою ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Наведені вище норми чітко кореспондуються із положеннями частини першої ст.25 БК України, згідно з якою безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ» затверджений постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 (в редакції постанови КМУ від 30 січня 2011 року №45) — надалі Порядок. Згідно з постановою КМУ від 03 вересня 2014 року затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок №440). Рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Відповідальна особа, що визначена керівником органу ДВС, не пізніше 7 робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов`язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр). Рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості. Протягом 10 робочих днів з дня отримання копії відповідного рішення та повідомлення від управління ДВС орган ПФУ має надіслати на адресу відповідного управління ДВС довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845. Законами України «Про виконавче провадження» (частина друга ст.3 Закону №606) та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (частина перша ст.3 Закону №4901) передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є територіальний орган Фонду, тобто державний орган, пред`являються на примусове виконання виключно до органів Державної казначейської служби України. Згідно з Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду. Акт Кабінету Міністрів України, який набрав законної сили, є обов`язковим для застосування органом Пенсійного фонду України. Порядок №440 не був скасований у визначений законом спосіб, його положення не були визнанні незаконними в судовому порядку, а тому застосування норм щодо визначення умов погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду є законними та підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду України. Відносно ОСОБА_2 , як первісного позивача, органом пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії. Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється у Порядку, передбаченому постановою КМУ від 22 серпня 2018 року №649, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Згідно з п.33 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган казначейства для виконання рішення про стягнення передає до казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 п.47 цього Порядку. При цьому органом казначейства відновлюється проведення платежів боржника. Крім того, з 01 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом стягнення коштів.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.83-85). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опублікований офіційно або внесений до Реєстру.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року в справі №240/14952/21 позов задоволений, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області та зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 18 грудня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішення набрало законної сили 24 лютого 2022 року.

Із розрахунку суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі 918100129341 – ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року по справі №240/14952/21 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), вбачається, що розмір недоотриманої пенсії із 18 грудня 2020 року складає 232 956,13 грн (а.с.32).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.6).

Отже, за життя спадкодавця рішення адміністративного суду набрало законної сили.

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері – ОСОБА_2 , яка проживала та була зареєстрована на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). На підставі поданої заяви про прийняття спадщини заведена спадкова справа №107/2024, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за №72848468 до майна померлої ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Кормінець М.М. 27 листопада 2024 року видано ОСОБА_1 (дочці), як спадкоємцю майна ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в сумі 16 930,54 грн, яка нарахована на ім`я спадкодавця згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09 жовтня 2024 року №0600-0401-8/127502 (а.с.34).

Із розрахунку суми, що підлягає виплаті, який здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, сума на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом, врахована, як виплачена, а тому сума невиплаченої за життя спадкодавця доплати становить 232 916,13 грн (596 124,45 (розмір пенсії призначений) – 363 168,32 (яка включає 16 930,54) (розмір пенсії виплачений) (а.с.32).

За приписами ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 ЦК України (ст.1219 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми пенсії, які не були за життя одержані спадкодавцем, входять до складу спадщини.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст.1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст.1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Крім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст.1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст.1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (ст.1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст.1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст.1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша ст.18 ЦПК України).

Тлумачення ст.1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень ст.1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі №295/4158/23.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом не отримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 кошти у сумі 232 956,13 грн, оскільки вказані грошові суми належали за життя ОСОБА_2 та увійшли до складу спадщини, яку прийняла позивач (розрахунок суми доплати, що підлягає виплаті на виконання рішення адміністративного суду від 24 січня 2022 року в справі №240/14952/21 становить 232 956,13 грн за розрахунками відповідача, а.с.32).

У спірних правовідносинах Головне управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області є належним відповідачів у цій справі, а посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що належним відповідачами у справі є Пенсійний фонд України та органи Державної казначейської служби України ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.

Решта доводів апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовує та з огляду на викладене вище додаткової мотивації не потребує, оскільки ґрунтується лише на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України.

За положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 15 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: