Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №204/7624/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/120/26 Справа № 204/7624/24 Головуючий у першій інстанції: Дубіжанська Т. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №0680-1031 про надання кредиту. За умовами зазначеного договору відповідач отримав кредит у сумі 14500,00 грн, строк кредитування 70 днів, тобто до 29 червня 2021 року, розмір процентів за користування кредитом складає 1% від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Орієнтовна річна відсоткова ставка складає 365% (п.1.2, 1.4, 1.6 Договору). 28 жовтня 2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №02/10/2021 про відступлення права вимоги за кредитним договором. 09 листопада 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було підписано Реєстр боржників №1, відповідно до якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив (передав) на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», своє право вимоги заборгованості за кредитним договором згідно реєстру, в тому числі за кредитним договором №0680-1031 від 21 квітня 2021 року, позичальник за яким виступає ОСОБА_1 . У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 10 липня 2024 року, за період 09 листопада 2021 року по 10 липня 2024 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 20650,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 12530,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 8120,00 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором №0680-1031 від 21 квітня 2021 року у розмірі 20650,00 грн.

Рішенням Красногвардійського міського суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12530,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8120,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, а всього 23678,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 20650,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №0680-1031 про надання кредиту, за умовами якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 14500,00 грн. строком на 70 днів по 29 червня 2021 року, зі сплатою відсотків у розмірі 1% на день (а.с. 5-7).

У вказаному договорі зазначено, що укладення цього договору відбувається в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора.

Кошти надано шляхом перерахування за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом, за допомогою системи ЕASYPAY_API, платіж 935653011 від 21 квітня 2021 року, що підтверджується копією листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 14 травня 2024 року (а.с. 16-17) та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с. 16 зворот - 17, 18).

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №02/10/2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 0680-1031 від 21.04.2021 року, що підтверджується також копією Реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу) №1 та копіями платіжних доручень №118 від 31.01.2022, №273 від 14.07.2022, №4924 від 21.12.2021 (а.с. 22-28).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №0680-1031, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.07.2024 становить 20650,00 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту – 12530,00 грн., заборгованість за відсотками – 8120,00 грн (а.с. 19-21).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір №0680-1031 від 21 квітня 2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пароль А101.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі №280/4456/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, від 09.06.2023 у справі №280/4461/20.

Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позикодавця, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір №0680-1031 від 21 квітня 2021 року (здійснив акцепт пропозиції), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами кредитного договору №0680-1031 від 21 квітня 2021 року та отримання позичальником кредитних коштів; встановивши неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» за вказаним кредитним договором заборгованості за тілом кредиту в сумі 12530,00 грн та заборгованості за процентами в сумі 8120,00 грн, а всього 20650,00 грн.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем (а.с. 19-21).

Крім того, згідно змісту складеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховані позивачем у межах строку кредитування, який погоджено між сторонами на 70 днів по 29 червня 2024 року (а.с. 19).

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів колегія зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію кредитного договору №0680-1031 від 21 квітня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , укладеного в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора, а також копію листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 14 травня 2024 року та довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

Відповідачем не заперечується та не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів, зокрема, доказів відсутності у спірний період відкритої на його ім`я в банківській установі платіжної картки за № НОМЕР_1 та зарахування на відповідний рахунок 14500,00 грн 21 квітня 2021 року.

Доказів оспорення договору №0680-1031 від 21 квітня 2021 року, або певних його умов - суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районнимсудом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 19 січня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

А.В. Гапонов