Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №729/490/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 729/490/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/189/26

Категорія - ч.1 ст. 115 КК України. Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участі сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_6

його захисника – адвоката ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно дистанційно в режимі відеоконференції з Бобровицьким районним судом Чернігівської області за участі адвоката ОСОБА_10 , кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025270400000002 від 01 січня 2025 року, за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобровиця Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою. вдівця, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу залишено без змін – тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його затримання, з 02.01.2025 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволений та стягнуто на її користь матеріальну шкоду в сумі 64 340,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000,00 грн.

Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Судом ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 01.01.2025 року близько 02 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , де також знаходився його знайомий ОСОБА_13 , після спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 взяв із поверхні столу кухонний ніж та тримаючи його у правій руці, умисно завдав одного удару в область грудної клітки спереду ОСОБА_13 , коли той стояв навпроти нього, чим заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді однієї відкритої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки, яка проникає в плевральну порожнину з ушкодженням навколосерцевої сумки та серця, що має ознаки тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпеки для життя і знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з причиною настання смерті потерпілого.

Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на місці події у АДРЕСА_1 , унаслідок відкритої колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітки зліва, яка проникає в плевральну порожнину, з ушкодженням навколосерцевої сумки та серця.

Адвокат ОСОБА_11 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 , просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Вказує на те, що вирок є явно несправедливим через м`якість покарання, при призначенні якого суд першої інстанції безпідставно визнав обставинами, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Апелянт переконаний, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 після вчинення кримінального правопорушення і аж до завершення судових засідань не свідчить про його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Навпаки, звертає увагу суду, що після завдання удару ножем в життєво важливий орган потерпілому ОСОБА_13 та завдання йому миттєвої смерті, обвинувачений ОСОБА_6 став приховувати сліди та знаряддя злочину. Він змінив обстановку місця події, помив ніж на якому були сліди крові, та поклав його у інше місце.

Крім того, ОСОБА_6 не повідомив негайно про скоєне, не намагався надати медичну допомогу потерпілому, а залишив його в безпорадному стані за межами будинку і тільки на наступний ранок повідомив своєму брату, що ОСОБА_13 помер, приховуючи той факт, що саме він причетний до заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Захисник вважає, що лише за наявності беззаперечних доказів ОСОБА_6 зізнався, що саме він причетний до смерті ОСОБА_13 ,заради пом`якшення провини та міри покарання.

Апелянт звертає увагу, що показання обвинуваченого не свідчать про наявність щирого каяття, оскільки останній приховав суттєві обставини вчинення злочину. Про відсутність щирого каяття свідчить і неспроможність чи не бажання обвинуваченого висловити співчуття потерпілій та хоча б в мінімальних межах відшкодувати завдану матеріальну і моральну шкоду. Натомість він лише частково визнав заподіяну моральну шкоду.

Крім того, на думку адвоката, суд не врахував зухвалість вчиненого злочину, адже ОСОБА_6 знехтував елементарними правилами поведінки, без будь-якої причини позбавив життя іншої людини, а тому призначене покарання є явно несправедливим через м`якість.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Мотивує тим, що обвинувачений ОСОБА_6 формально визнав свою вину, зазначивши, що він наніс тілесне ушкодження потерпілому, діючи в умовах самооборони, оскільки зі слів засудженого, саме ОСОБА_13 був винуватцем конфлікту. Із поведінки обвинуваченого у судовому засіданні можна зробити висновки, що ОСОБА_6 належної критичної оцінки своїм протиправним діям не надав, оскільки наполягав на версії самооборони, переконуючи суд саме у протиправній поведінці потерпілого, що не підстверджується дослідженими доказами. Також вважає, належним чином не оцінена і посткримінальнеа поведінка ОСОБА_6 , який не повідомляв про насильницьку смерть потерпілого, а під час прибуття слідчо-оперативної групи тривалий час не надавав правдиві свідченння щодо конфлікту та нанесення ним тілесного ушкодження потерпілому. Знаряддя злочину засудженим також було ретельно вимите до приїзду правоохоронних органів.

Крім того, звертає увагу і на дані, які характеризують ОСОБА_6 , а саме що той, будучи особою працездатного віку ніде не працює, має посередню характеристику, будь-якого бажання залагодити провину, що підтверджується конкретними діями обвинуваченого, по справі не встановлено і цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнав частково.

Саме ж посилання суду на обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття та активне сприянння розкриттю кримінального правопорушення, само по собі не вказує на низький рівень як ступеня тяжкості вчиненого злочину, так і суспільної небезпеки самого обвинуваченого.

Формальне визнання ОСОБА_6 своєї провини та надання показань у справі, на переконання апелянта, не підтверджує такої обставини, що помякшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, що відповідає правовій позиції Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №263/15605/17 (провадження №51-4234км20).

Також вважає, що судом безпідставно визнано обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 – щире каяття, яке фактично зроблене лише спираючись на зізнання обвинуваченого у вбивстві ним ОСОБА_13 . Тоді як ОСОБА_6 вину фактично визнав частково, оскільки стверджував, що причиною смерті ОСОБА_13 стала його протиправна поведінка, а засуджений лише захищався.

З огляду на встановлені обставини, на переконання прокурора, обвинуваченому призначене судом покарання, яке є явно несправедливим через його м`якість.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги про м`якість покарання та необхідність його посилення шляхом збільшення строку покарання обвинуваченому, потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу свого представника та прокурора, в частині, що ОСОБА_6 призначене м`яке покарання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційних скарг, вказуючи про законність та обгрунтованість вироку суду, а тому просили відмовити в задоволенні поданих скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості винного.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з його класифікації, що передбачена нормами ст. 12 КК України, а також особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб та стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Справедливість розглядається як рівновага між вчиненим кримінальним правопорушенням (злочином) і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між вчинком і покаранням за цей вчинок.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 , врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, має задовільну характеристику, а також його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій.

Також судом визнано обставинами, що пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 .

Повторно дослідивши дані про особу винного, а також врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дослідивши матеріали провадження в частині обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів не може погодитись з наведеними мотивами щодо призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, при призначенні покарання суди мають враховувати обставини, встановлені у кожному конкретному провадженні, та дані про особу винного, які є суто індивідуальними та при однакових обставинах, за наявності даних про особу винного покарання буде різним.

Приймаючи рішення про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років, суд першої інстанції формально вказав, що враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який віднесений до особливо тяжкого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, наявність обставин, що пом`якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також перебування в стані алкогольного сп`яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання.

При цьому суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку, приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання в мінімальній межі санкції за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, належним чином не обґрунтував свого висновку про можливість призначення обвинуваченому такого покарання, адже характер та ступінь тяжкості зазначеного злочину, конкретні обставини його вчинення та дані про особу обвинуваченого не давали достатніх підстав для висновку про можливість призначення йому мінімального покарання.

Визнаючи обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття, суд першої інстанції не взяв до уваги, що щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, щире каяття саме по собі не може бути визнано фактором, що істотно знижує суспільну небезпеку скоєного, або вказує на можливість виправлення цього обвинуваченого з призначенням покарання в мінімальній межі, передбаченої санкцією відповідної статті, частини статті закону про кримінальну відповідальність, з огляду на проаналізовані в своїй сукупності матеріали кримінального провадження та дані про його особу.

Так, при самому допиті в судовому засіданні обвинувачений хоча і визнав свою вину, але підкреслив, що саме потерпілий ОСОБА_13 був налаштований агресивно, а тому обвинувачений злякався такої поведінки в ході конфлікту. Більше того, ОСОБА_6 зазначив, що його дії обумовлені захистом. Вказані обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, не лише ставлять під сумнів щирість каяття особи, а й свідчать про наміри частково перекласти провину за свої дії на потерпілого, який уже в жодному випадку не може заперечити чи спростувати надані обвинуваченим показання.

Відтак, колегія суддів приходить до однозначного висновку про те, що факт визнання вини ОСОБА_14 у вчиненні злочину не вказує про наявність щирого каяття.

З іншого боку апеляційний суд звертає увагу на поведінку обвинуваченого після вчиненого кримінального правопорушення, про що в апеляційних скаргах вказали і прокурор, і представник потерпілої, а саме те, що ОСОБА_6 не лише випровадив потерпілого за межі будинку після нанесення ножового покарання, ненадавши при цьому жодної допомоги, а й фактично приховав сліди злочину на знарядді для вбивства, помивши ніж та перемістивши його за межі місця вчинення злочину.

Згідно зі сталою судовою практикою під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та певною мірою ініціативним. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.

Усупереч доводам апелянтів, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що така обставина, яка пом`якшує покарання - як активне сприяння розкриттю злочину була визнана в обвинувальному акті органом досудового розслідування. Враховуючи, що суд не оцінує показання надані органу досудового розслідування, а відтак лише посилання прокурора в апеляційній скарзі без належного обгрунтування в цій частині не може поставити під сумнів таку обставину. Більше того, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 добровільно приймав у ньому участь і деталізував обставини вчинення злочину, зазначивши і про всі свої подальші дії, що фактично і є сприянням у розкритті злочину.

Під час дослідження звукозапису судового засідання було встановлено, що сторона обвинувачення не лише не заперечувала наявність такої обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а й прокурор, яка є автором апеляційної скарги сама вказала про необхідність врахування цієї обставини судом, що вказує на взаємовиключність позиції обвинувача без посилання на конкретні факти та докази при зміні обраної позиції.

З викладеного слідує, що, з урахуванням встановлених характеризуючих даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, має задовільну характеристику, не працює, хоча є особою працездатного віку, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до особливо тяжких злочинів, наслідків, які є непоправними, загинув чоловік сорока років, та за наявності однієї пом`якшуючої покарання обставини - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявності обставини, яка обтяжує покарання – вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а тому апеляційний суд вважає призначене ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років, явно не справедливим через м`якість, що є підставою для скасування вироку в цій частині і ухваленні нового вироку апеляційним судом з призначенням покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 9 років позбавлення волі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 420, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасувати.

ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115 КК України призначити покарання у виді дев`яти років позбавлення волі.

У решті цей вирок залишити без змін.

Вирок набуває законної сили негайно після проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17