Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №592/17047/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м.Суми

Справа №592/17047/24

Номер провадження 22-ц/816/211/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Черних О. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Головне управління Національної поліції в Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Казміренко Лариси Олексіївни на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2025 року, ухваленого в м. Суми в складі судді Котенко О.А., присяжних Гончарова Д.Є., Пархоменко С.М., -

в с т а н о в и в :

15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутньою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є сестрою заявниці, є громадянкою рф, з літа 2021 року не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , не виходить тривалий час на зв`язок. За зверненням заявниці було відкрито кримінальне провадження № 12024200480002536. Заявниця вимушена сплачувати комунальні платежі, які надходять на ім`я сестри, а тому просить визнати її безвісно відсутньою.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Казміренко Л.О. просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Доводи скарги зводяться до того, що саме відсутність у заявниці відомостей про місце перебування сестри є передбаченою ст. 43 ЦК України підставою для задоволення заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Сумській області просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. Погоджується з висновком місцевого суд про те, що фактична відсутність відомостей про місце перебування особи не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою.

Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повідомлене про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилося. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Казміренко Л.О., представника Головного управління Національної поліції в Сумській області – Бабченко І.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 належить 11/18 часток квартири АДРЕСА_1 , а зареєстроване місце проживання заявниці – АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 70-71, 167).

ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 , є громадянкою рф, має посвідку на постійне проживання в Україні, є співвласницею 7/18 часток квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 16-17, 19-20, 148).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 листопада 2019 року у справі №591/5280/19 встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 і виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату, площею 13,5 кв.м, а в користування ОСОБА_2 – житлову кімнату, площею 12,8 кв.м з балконом. У вказаній справі міститься копія посвідки ОСОБА_2 на постійне проживанні в Україні, де зазначено її місце реєстрації – АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 62).

В цивільній справі № 592/4469/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вирішувалось питання про усунення перешкод у користуванні власністю за адресою АДРЕСА_4 . В цій справі встановлено, що між сестрами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були неприязні стосунки, вони не спілкувалися між собою.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянкою рф ОСОБА_3 , 1959 року народження, в період з 01 червня 2021 року по 04 грудня 2024 року в базі даних не виявлено (т. 1 а.с. 57, 150).

Актовий запис про смерть ОСОБА_2 , 1959 року народження, відсутній.

Матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) підтверджується, що 13 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Сумської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 і зазначила своє місце проживання – АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 60-75). Також матеріалами спадкової справи підтверджується особисте подання ОСОБА_2 28 січня 2022 року до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини на частину земельної ділянки та садового будинку (т. 1 а.с. 103, 172-173).

28 січня 2022 року державним нотаріусом Сумської міської державної нотаріальної контори Кунічкіній І.В. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/12 часток земельної ділянки № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Дружба», на 7/12 часток земельної ділянки № НОМЕР_2 в садівничому товаристві «Дружба» та 7/12 часток садового будинку АДРЕСА_5 в цьому товаристві (т. 1 а.с. 125-126).

21 серпня 2024 року, тобто перед зверненням до суду, ОСОБА_1 звернулася до Сумського районного управління поліції із заявою про відсутність сестри ОСОБА_5 з літа 2021 року, були внесені відомості до ЄРДР і відкрито кримінальне провадження № 12024200480002536 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України. Довідкою слідчого у вказаному кримінальному провадженні, складеної за поясненнями ОСОБА_1 , підтверджується, що ОСОБА_2 виїхала з квартири АДРЕСА_1 коли ОСОБА_1 влітку 2021 року вселилася до цієї квартири.

Свідок ОСОБА_6 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_6 , суду пояснила, що ОСОБА_2 проживала зі своєю матір`ю в квартирі АДРЕСА_7 , вона інколи віталася з ОСОБА_2 . З 2021 року вона не бачить ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_8 , суду пояснила, що вона тільки віталася з ОСОБА_2 біля будинку, не бачила ОСОБА_2 близько 6-7 років.

Суд встановив, що вказані свідки близько не спілкувалися з ОСОБА_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , не були. Свідок ОСОБА_7 стверджує, що вона не бачила ОСОБА_2 за вказаною адресою близько 6-7 років, тобто з 2018-2019 років, що не відповідає поясненням заявниці.

З пояснень ОСОБА_1 суд встановив, що з серпня 2021 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 їй не відомо місце проживання сестри ОСОБА_2 , яка проживала з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 . Проживала сестра з матір`ю певний час, потім виїжджала. Мету визнання сестри ОСОБА_2 безвісно відсутньою заявниця пояснює тим, що вона самостійно сплачує платежі за комунальні послуги в квартирі АДРЕСА_1 , співвласницею якої є також ОСОБА_2 .

Також ОСОБА_1 суду пояснила, що в м. Суми у неї проживають двоюрідний брат та двоюрідна сестра, тобто близькі родичі ОСОБА_2 , але відомостей про їх місце проживання суду не надала, посилаючись на ту обставину, що вони не можуть прийняти участь в розгляді справи.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що твердження ОСОБА_1 про постійне місце проживання ОСОБА_2 впродовж року перед зникненням влітку 2021 року була адреса в АДРЕСА_4 спростовуються матеріалами цивільної справи №591/5280/19 та матеріалами спадкової справи, в яких місцем постійного проживання ОСОБА_2 в Україні є АДРЕСА_3 . Крім того, в січні 2022 року ОСОБА_2 особисто зверталася до нотаріальної контори і отримала свідоцтва про право на спадщину, тобто доводи про її зникнення є безпідставними. Заявниця також визнає неприязні стосунки з сестрою, що вони не спілкувалися, а до звернення із заявою до суду з серпня 2021 року ОСОБА_1 не вживала заходів для встановлення місця знаходження своєї сестри. Також суд дав оцінку показам свідків, які частково не відповідають поясненням заявниці, та письмовим доказам місця проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), про яке вона повідомляла в серпні 2021 року та в січні 2022 року при оформленні спадщини, та дійшов висновку про недоведення заявницею, що місцем постійного проживання ОСОБА_2 була квартира АДРЕСА_1 . Відтак, суд не встановив достатніх підстав для задоволення заяви, оскільки фактична відсутність відомостей у ОСОБА_1 про місце перебування сестри ОСОБА_2 , з якою в неї склалися неприязні стосунки, не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Безвісна відсутність – це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не довела, що місцем постійного проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_4 . Натомість, судом встановлено, що в 2021 і 2022 роках ОСОБА_2 вказувала при оформленні спадкових прав своє місце реєстрації, зазначене в посвідці на постійне проживанні в Україні – АДРЕСА_3 . Також заявницею не доведено, що її сестра безвісно відсутня з літа 2021 року та правильно звернув увагу, що ОСОБА_1 не вживала заходів для встановлення місця знаходження сестри, оскільки до поліції звернулася із заявою про відсутність сестри з літа 2021 року лише 21 серпня 2024 року, тобто перед зверненням із заявою до суду.

Погоджується колегія суддів також і з критичною оцінкою місцевим судом показів свідків, які близько не спілкувалися з ОСОБА_2 , в її квартирі ( АДРЕСА_4 ) не були, а відмову заявниці повідомити адреси її двоюрідних брата і сестри, які могли б підтвердити чи спростувати відсутність їх родички за адресою місця проживання протягом року суд сприймає як свідоме перешкоджання встановленню обставин, якими обґрунтовані вимоги заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують жодного з висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд дав належну оцінку.

Крім того, ОСОБА_1 не довела правову зацікавленість у визнанні її сестри ОСОБА_2 безвісно відсутньою. Сплата комунальних платежів не є достатньою правовою підставою для задоволення заяви.

Фактична відсутність відомостей у ОСОБА_1 про місце перебування сестри ОСОБА_2 , з якою в неї склалися неприязні стосунки, не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні заяви. Апеляційна скарга фактично не містить доводів і висновків, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою. Підстав для скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Казміренко Лариси Олексіївни залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

О. М. Черних