Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №693/1958/25 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/1958/25

Провадження № 1-кп/693/103/26

В И Р О К

Іменем України

19.01.2026 р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12025255370000207 від 13.12.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Новоекономічне Красноармійського району Донецької області, громадянина України, пенсіонера, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 06.12.2025 близько 19 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, з метою протиправного отримання доступу до території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , з невстановлених мотивів, нехтуючи гарантованим Конституцією України правом кожного на недоторканість житла та іншого володіння, без відповідного дозволу власника, шляхом вільного доступу через незамкнену хвіртку проник до подвір`я вказаного домоволодіння, тим самим порушивши гарантоване ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право ОСОБА_3 на недоторканність іншого володіння особи.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України – незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Він же 10.12.2025 близько 11 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, з метою протиправного отримання доступу до території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , з невстановлених мотивів, нехтуючи гарантованим Конституцією України правом кожного на недоторканість житла та іншого володіння, без відповідного дозволу власника, шляхом вільного доступу через незамкнену хвіртку проник до подвір`я вказаного домоволодіння, тим самим порушивши гарантоване ст. 30 Конституції України, ст. 12 Загальної декларації прав людини, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право ОСОБА_4 на недоторканність іншого володіння особи.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України – незаконне проникнення до житла.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акта відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_5 , щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Вирішуючи питання про можливість розгляду обвинувального акта в спрощеному провадженні згідно положень статей 381, 382 КПК України суд враховує те, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Потерпіла ОСОБА_4 надала письмову згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені.

Потерпілий ОСОБА_3 надав письмову згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується доказами, дослідженими судом.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 за ч.1 ст.162 КК України згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги тяжкість та характер вчиненого ОСОБА_2 кримінального проступку та дані про його особу, суд виходить також і з положень ч.2 ст.50 КК України, якими визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 33 КК України сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються кримінальні правопорушення, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо ж злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п`ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатися у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Аналогічна позиція викладена і в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08.02.2021 року у справі № 390/235/19, у якій вказано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частинами статті) КК України, які є тотожними кримінальними правопорушеннями та не мають самостійної санкції, окремо покарання не призначається.

При цьому, Верховним судом звернуто увагу, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою.

Запобіжний захід обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 371, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_6