Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №635/7572/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7572/25

Провадження №2-а/635/34/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року с-ще. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бондаренко І.Е.

за участі секретаря судового засідання – Козлюк Е.І

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,,

у с т а н о в и в :

До Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 2377 від 09 вересня 2025 року.

Позовна заява мотивована тим, що 09 вересня 2025 року невідомою особою в ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № 2377 від 09 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі сімнадцять тисяч гривень.

Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена безпідставно та з істотним порушенням прав, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону. Вказує на факт винесення постанови з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим просить закрити дану справу.

Також стверджує, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повістки у встановленому порядку. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

Враховуючи вищевказане, просить суд скасувати постанову № 2377 від 09 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області по справі відкрито спрощене позовне провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином і в установленому законом порядку.

Крім того, в установлений законом строк подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в позові в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказав, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відбувалася з дотриманням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим доводи позивача про безпідставне притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є безпідставними.

В обґрунтування відзиву вказує, що позивач не отримував повістку поштою, як вказано в законі, та не ставив підпис про її отримання.

Також він не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, як вказано в постанові.

Разом з цим, позивач сам прийшов у ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав направлення на ВЛК (про що поставив свій підпис) та пройшов медичну комісію в районній поліклініці селища Пісочин. Результати ВЛК він здав голові комісії. Це все було в двадцятих числах травня 2025 року. От же позивач не порушив чинне законодавство України і медичну комісію пройшов у передбачений законом строк.

В свою чергу 09 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 була винесена постанова № 2377 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 вересня 2025 року невідомою особою в ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 2377 від 09 вересня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі сімнадцять тисяч гривень.

В свою чергу, позивач не погоджується з оскарженою постановою та вважає її незаконною та безпідставною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи його вчинені та інші обставини, що мають зазначення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, може лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Статтею 210 КУпАП, передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17.03.2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17. 03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Отже, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Частиною 8 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема

Прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого 210 КУпАП виражається у порушені Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов`язку центрів комплектування та явки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначених та повістці про виклик.

Обґрунтовуючи законність притягнення до адміністративної відповідальності, відповідач зазначав, що ОСОБА_1 не з`явився в установлений час та не надав доказів наявності поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний час.

Однак спірним питанням у даному випадку є питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до відповідача.

Так, процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото – відео фіксація із застосування технічних приладів та засобів фото – та відео фіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або працівником поліції.

Згідно з п.41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу, розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ є:

1)у разі вручення повістки – особливий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженої вручати повістки.

2)у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та\або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого\зареєстрованого місця проживання у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі неприбуття в строк визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п.24 Порядку № 560).

З аналізу наведених норм убачається, шо повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Разом з цим, відповідно до абзацу 2 та 4 п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 року № 1071) (далі – правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеному на рекомендованому листі адресою, працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та\або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділення поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку – адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставлення відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК, необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрацією військовозобов`язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

При цьому, повістка не була вручена позивачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою та повернута за місцем обслуговування.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону (оскільки останній не був зазначений відповідальною особою РТЦК та СП).

В свою чергу, сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував.

Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку, не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності має бути доведена належними доказами, а не грунтуватись на при припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик ТЦК та СП, суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП.

Верховним Судом в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, не дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 268 – 276 КУпАП.

З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення така є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закриттю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень ст. 139 КАС України, суд виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи позов задоволено, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292-293, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову № 2377 від 09 вересня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП – скасувати.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суд Харківської області разом з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб – адресою ----------------------------------------- на Офіційному веб – порталі судової влади України.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Бондаренко І.Е