Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №585/2625/25 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2625/25

Номер провадження 2/585/42/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді – Цвєлодуб Г.О.,

за участю відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Наумової І.М.,

секретаря судового засідання Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з відповідача на її користь 248500 гри. 00 коп. грошової компенсації за частину транспортного засобу NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб.; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя: стягнути з відповідача на її користь 163500 грн. 00 коп. грошової компенсації за частину транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб., визнати право власності відповідача на транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб.

Позов мотивовано тим, що 05.11.2022 р. між сторонами по справі було укладено шлюб, який рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.2025 року у справі №585/1571/25 розірвано. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно повідомлення ТСЦ МВС №5944 №31/32/5944/569-аз-566-2025 від 16.05.2025 року згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за відповідачем зареєстровані наступні транспортні засоби, зокрема: 30.08.2023 року MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб.; 04.11.2023 року NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб., який 25.04.2025 року був перереєстрований на іншу особу. Отже, вказані транспортні засоби відповідно до положень ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, ст. 368 Цивільного кодексу України є позивача та відповідача спільною сумісною власністю. Однак, з кінця березня 2025 року шлюбні відносини між ними припинені, вони почали проживати окремо, і вона згоди на відчуження належного їм на праві спільної сумісної власності автомобіля NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб. - не давала. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація вартості частки транспортного засобу NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб. в розмірі: 497000,00 грн. /2 = 248500 грн. 00 коп. Згідно складеного суб`єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Роменекс-Л» з0віту про оцінку майна (скорочена форма) від 04.06.2025р., колісних транспортних засобів MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб. складає 327000 грн. та NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб. складає 497000 тис. 00 коп. Таким чином, оскільки транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб. є неподільною річчю і знаходиться в користуванні відповідача, поділ зазначеної спільної сумісної власності підлягає шляхом стягнення з відповідача грошової компенсацію за частину транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб. у сумі 327000,00 грн. / 2 = 163500 грн. 00 коп., а за відповідачем визнати право власності на вказаний транспортний засіб. Сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, у зв`язку з чим, позивачкою було подано до суду зазначений позов.

Ухвалою суду від 01.08.2025 по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

21 жовтня 2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково, оскільки транспортний засіб марки NISSAN (модель MURANO, 2017 року випуску) було продано відповідачем 25.04.2025 року за 200 000 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу, таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 248500 гривень грошової компенсації за частину транспортного засобу є завищеною, відповідач готовий виплатити половину суми від продажу авто, а саме грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Щодо транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ (тип SPRINTER, 2013 року випуску), він дійсно був придбаний відповідачем у 2023 році, однак вказаний транспортний засіб відповідач використовував не для сімейного дозвілля чи потреб родини, а при веденні своєї підприємницької діяльності як «Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 », при такій активній щоденній експлуатації автомобіля (перевезенні великогабаритних, об`ємних вантажів, будівельних матеріалів, товарів великої ваги) наявний великий процент зносу самого автомобіля, тому його ринкова вартість значно менша, ніж заявлена позивачем в розмірі 327 000 грн., оскільки висновок про вартість майна був складений на замовлення позивача оцінювачем за використанням порівняльного методу оцінювання, проводився без фізичного візуального огляду транспортного засобу, то з такою вартістю відповідач не згоден, і замовив самостійно послуги оцінювача про оцінку майна із обов`язковим фізичним візуальним оглядом транспортного засобу, який надасть як доказ суду негайно як тільки отримає його на руки.

30 жовтня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вважала доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними, оскільки вартость автомобіля NISSAN MURANO, 2017 року випуску, за ціною договору його продажу, є явно заниженою, суперечить висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладеним в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №127/7029/15-ц, від 19.08.2020 року у справі №728/846/19, від 27.10.2021 року у справі №522/8598/17, відповідач до експерта чи експертної установи для проведення судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску по даний час не звертався, таким чином позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи щодо незгоди з визначеною у звіті про оцінку майна (скорочена форма) від 04.06.2025 року ринковою вартістю транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, є необґрунтованими.

18 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення до відповіді на відзив на позовну заяву, в яких з позовними вимогами, що викладені у позовній заяві, відповідач погоджується частково, а саме: відповідач готовий виплатити половину суми від продажу авто NISSAN MURANO, 2017 року випуску в сумі 100 000 гривень, половину суми від вартості авто MERCEDES-BENZ SPRINTER реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до звіту №56/56.11.25 від 26 листопада 2025 року про оцінку колісного транспортного засобу, а саме грошові кошти в сумі 126050 грн.

06 січня 2026 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що викладені представником відповідача у заперечення на відповіді на відзив на позовну заяву доводи про визначення вартості автомобіля NISSAN MURANO, 2017 року випуску, за ціною договору його продажу, є явно заниженою, суперечить висновкам щодо застосування відповідних норм права, викладеним в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №127/7029/15-ц, від 19.08.2020 року у справі №728/846/19, від 27.10.2021 року у справі №522/8598/17 і є незаконними та необґрунтованими, подання представником відповідача копії звіту №56/56.11.25 про оцінку колісного транспортного засобу від 26.11.2025 року без обґрунтування неможливості його замовлення (був замовлений тільки 12.11.2025 року) та подання у встановлений строк з причин, що не залежали від відповідача, суперечить вимогам частин 3-4, 8 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України, в зв`язку з чим не може бути прийнятий судом до розгляду.

Позивач у клопотанні до суду позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, справу розглядати без її участі.

Відповідач та його представник позовні вимоги визнали частково в сумі 100 тис. грн. грошової компенсації за частину транспортного засобу NISSAN MURANO, 2017 року випуску, посилаючись на договір купівлі-продажу, при цьому вказавши, що оцінка транспортного засобу не здійснювалась, а також в сумі 126050 грн. грошової компенсації за частину транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до звіту №56/56.11.25 від 26 листопада 2025 року про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 05 листопада 2022 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 (а.с. 10).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 травня 2025 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 11).

Відповідно до листа ТСЦ МВС №5944 №31/32/5944/569-аз-566-2025 від 16.05.2025 року згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби, зокрема: 30.08.2023 року MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб.; 04.11.2023 року NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб., який 25.04.2025 року був перереєстрований на іншу особу (а.с. 12).

Згідно звіту про оцінку майна (скорочена форма) ПП «Роменекс-Л» від 04.06.2025 р. ринкова вартість транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб., 327 000 грн., транспортного засобу NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб. – 497 000 грн. (а.с. 13-15).

Як вбачається зі звіту № 56/56.11.25 про оцінку колісного транспортного засобу від 26 листопада 2025 року ринкова вартість транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 252099,65 грн. (а.с. 87-98).

Згідно договору купівлі-продажу 5944/2025/5298969 від 25.04.2025 р. ціна транспортного засобу NISSAN MURANO, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_3 , за домовленістю сторін складає 200 000 грн.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За правилом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року № 6-843цс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

Суд вказує, що ст. 60 СК закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином, за загальним правилом, що випливає з наведених правових норм, вбачається, що будь-яке майно набуте за час шлюбу належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведене набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Суд у цьому сенсі зазначає, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року по справі № 711/2302/18.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як було встановлено, судом та не заперечується сторонами під час перебування у шлюбі було придбано транспортні засоби MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2013 року випуску, NISSAN MURANO, 2017 року випуску, які були зареєстровані на відповідача.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки спірні транспортні засоби були придбані у шлюбі, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя.

Встановлено, що відповідач визнає факт набуття права власності на спірне майно за час перебування у шлюбі та що таке є спільною сумісною власністю подружжя, однак заперечує вартість такого майна.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16 (провадження № 61-19420св18)).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).

Належний сторонам транспортний засіб NISSAN MURANO, 2017 року випуску, н.з. НОМЕР_3 , на праві спільної сумісної власності був відчужений відповідачем без згоди іншого співвласника - позивачки по справі, за ціною значно нижчою її ринкової вартості без погодження ціни продажу з позивачкою, відповідач у судовому засіданні підтвердив, що звіт про оцінку вказаного автомобіля не було проведено, тому позивачці, в порядку поділу майна подружжя, має бути компенсована 1/2 частина вартості вказаного автомобіля визначеної, згідно зі звітом про оцінку майна (скорочена форма) ПП «Роменекс-Л» від 04.06.2025 р. Суд дійшов наступних висновків, з огляду на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року по справі № 204/2642/21.

Стосовно автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач, з посиланням на звіт про оцінку майна (скорочена форма) ПП «Роменекс-Л» від 04.06.2025 р., стверджує, що ринкова вартість вказаного автомобіля становить 327 000 грн.

Відповідач та його представник заперечують проти правильності визначення вартості цього автомобіля оцінювачем, оскільки висновок про вартість майна був складений на замовлення позивача оцінювачем за використанням порівняльного методу оцінювання, проводився без фізичного візуального огляду транспортного засобу.

Оцінюючи ці доводи суд приймає до уваги наступне.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон № 2658-III).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 2658 процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

Як визначено у ч. 1 ст. 12 Закону № 2658 звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 2658, положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Як визначено у п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

За змістом абз. 12 п. 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається повинен містити, серед іншого інформацію про особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 2658 замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Відповідачем на підтвердження ринкової вартості транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , подано звіт № 56/56.11.25 про оцінку колісного транспортного засобу від 26 листопада 2025 року, згідно якого ринкова вартість вказаного автомобіля становить 252099,65 грн.

Отже, з обставин даної справи судом встановлено, що автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою визначення його дійсної ринкової вартості був оглянутий оцінювачем, а тому визнається судом допустимим доказом, а зазначена у ньому вартість автомобіля може прийматися як достовірна на час розгляду справи.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі необхідні обставини справи та оцінюючи всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя слід стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу – автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 126050 грн., припинивши право спільної сумісної (часткової) власності та залишивши право власності на вказаний автомобіль за відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 3738 грн.

Керуючись ст. ст. 23, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу – автомобіля марки NISSAN MURANO, 2017 року випуску, об`ємом двигуна 3498 см. куб. у розмірі 248500 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу – автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб. у розмірі 126050 (сто двадцять шість тисяч п`ятдесят) гривень.

Припинити право спільної сумісної (часткової) власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2143 см. куб., залишивши право власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ,судовий збір в сумі 3738 (три тисячі сімсот тридцять вісім) гривень.

У іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області з 16 січня 2026 року або за відповідним номером справи у ЄДРСР чи в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ