Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №619/7330/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/7330/25

провадження № 2/619/284/26

Рішення

іменем України

19 січня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №619/7330/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна», Дергачівська міська рада,

вимоги позивачки: про визнання договору купівлі-проваджу житлового будинку дійсним,

представниця позивачки: Мироненко С.М.

Стислий виклад позиції позивачки.

ОСОБА_1 , у інтересах якої діє представниця – адвокат Мироненко С.М., 03.12.2025 в системі «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» 25 грудня 1997 року за № Н7-1418. У обґрунтування позову зазначено, 25 грудня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено зазначений договір купівлі-продажу, який засвідчено Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» та зареєстровано 13 січня 1998 року в МГДП «Інвенрос». Її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після смерті чоловіка вона прийняла, але 21 листопада 2025 року приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу 1997 року не був нотаріально посвідчений, у зв`язку з чим його дійсність підлягає підтвердженню в судовому порядку.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.12.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.01.2026.

Представниця позивачки у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представниця Дергачівської міської ради у судове засідання не з`явилася, надавши в системі «Електронний суд» заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за відсутності представника, заперечення відсутні.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник Біржи нерухомості та основних фондів «Україна» у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

25 грудня 1997 року на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» ОСОБА_3 (покупець), уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомості № Н7-1418, придбавши житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був засвідчений Біржою нерухомості та основних фондів «Україна».

Зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано в Малому госпрозрахунковому державному підприємстві «Інвенрос» 13.01.1998 в реєстрову книгу № 2 за реєстровим номером 376 (а.с. 12).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 2006 року, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 14).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 13).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 прийняла у встановлений законом строк, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Копил В.В, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, заведено спадкову справу №90/2025 (зворот а.с. 13), однак позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права у зв`язку з недійсністю зазначеного договору купівлі-продажу, про що приватним нотаріусом Копил В.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.11.2025 (а.с. 19-20).

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дія актів цивільного законодавства в часі регламентована ст. 5 ЦК України. Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Договір купівлі-продажу житлового будинку укладений в 1997 році, отже, на правовідносини щодо його укладення поширюється чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 153, 224 ЦК України (в редакції 1963 р.), чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 р.) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу, яка передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15) було роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, серед іншого, на підставі договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою, здійснюють державні комунальні підприємства – бюро технічної інвентаризації.

Суд вважає встановленим, що при вчиненні правочину всі дії сторін договору– ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволеній чинним законодавством України в 1997 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена в Малому госпрозрахунковому державному підприємстві «Інвенрос» 13.01.1998 в реєстрову книгу №2 за реєстровим номером №376 на ім`я ОСОБА_3 .

При цьому, реєстрація бюро технічної інвентаризації права власності на придбаний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, не суперечила чинному на той час законодавству.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.

З урахуванням викладених обставин, положень законодавства, приймаючи до уваги що на сьогоднішній час втрачена можливість нотаріального посвідчення договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору і вони виконані повністю, суд вважає, що наявні підстави для визнання договору дійсним згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 р.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № Н7-1418 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» 25 грудня 1997 року.

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідачі: Біржа нерухомості та основних фондів «Україна», код ЄДРПОУ 14086755, місцезнаходження: 61058, м. Харків, майдан Конституції, Палац Праці, буд. 1, 4 під`їзд, 3 поверх; Дергачівська міська рада, код ЄДРПОУ 04059496, місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, площа Перемоги, буд. 5.

Суддя І. М. Нечипоренко