Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №526/3879/25 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3879/25

Провадження № 3/526/35/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 січня 2026 року суддя Гадяцького районного суду Полтавської області Черков В.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директор ТОВ «Веприк плюс», що проживає за адресою: АДРЕСА_1

- за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05.12.2025 № 13704, ОСОБА_1 , директор ТОВ «Веприк плюс», вчинив порушення встановленого порядку та норм чинного законодавства, що регулює питання ведення бухгалтерського обліку, порядку нарахування та сплату податків до бюджету, а саме: занижено податок на додану вартість за жовтень 2020 в сумі 121699 грн., листопад 2020 – 27277 грн., лютий 2021 – 1749 грн., січень 2022 – 9984 грн., лютий 2022 – 93234 грн., січень 2024 – 40662 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України; подано податкові розрахунки з недостовірними відомостями за 4 квартал 2022, 4 квартал 2023, 4 квартал 2024, чим порушено абз. «Ґ» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; невнесення інших відомостей до своїх облікових даних (не подано повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням) в кількості двох повідомлень, чим порушено п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного.

За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Як вбачається з правових висновків,викладених в п. 17,18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018року (справа № 487/2854/17) КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

В постанові КАС ВС від 18.06.2020 року (справа № 682/2447/16-а) роз`яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати.

Так, зі складеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , директор ТОВ «Веприк плюс», вчинив порушення встановленого порядку та норм чинного законодавства, що регулює питання ведення бухгалтерського обліку, порядку нарахування та сплату податків до бюджету, а саме: занижено податок на додану вартість за жовтень 2020 в сумі 121699 грн., листопад 2020 – 27277 грн., лютий 2021 – 1749 грн., січень 2022 – 9984 грн., лютий 2022 – 93234 грн., січень 2024 – 40662 грн., чим порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України; подано податкові розрахунки з недостовірними відомостями за 4 квартал 2022, 4 квартал 2023, 4 квартал 2024, чим порушено абз. «Ґ» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; невнесення інших відомостей до своїх облікових даних (не подано повідомлення за формою № 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням) в кількості двох повідомлень, чим порушено п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.

Частиною першою ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

КУпАП не передбачено продовження строків накладення адміністративних стягнень, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, а отже, не виконуються завдання цього Кодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій.

В той же час, правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючи і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення. Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Справа про адміністративне правопорушення надійшла до суду тільки 18.12.2025, тобто поза межами строків, визначених ст. 38 КУпАП, а тому особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, слід визнати винною у вчиненні інкримінованого правопорушення, але провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням строків, визначених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Скарга на постанову суду до Полтавського апеляційного суду може бути подано через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: В. Г. Черков