Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №400/11850/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 400/11850/25

РІШЕННЯ

іменем України

"19" січня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді: Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив

на підставі ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 року про передачу адміністративної справи до іншого суду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у направленні звернення для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити повідомлення до відповідних органів Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставки ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправні дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, оскільки законним підґрунтям для внесення такої інформації до Реєстру є лише факт притягнення до адміністративної відповідальності, чого у його випадку не було. Позивач вважає, що внесення до Реєстру даних про нього призвело до порушення прав, у зв`язку з чим просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників процесу.

15 грудня 2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не здійснювалося внесення до Реєстру запису про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, оскільки такий запис створено програмним забезпеченням ЄДРВ в автоматичному режимі. Також заперечували проти стягнення судових витрат вважаючи їх завищеними та не спів мірними.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, від представника позивача адвоката Вовчанської Г.С. надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи здійснювати у їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка відображалася в електронному військово-обліковому документі « РЕЗЕРВ+», відповідач звернувся до Нацполіції, з метою доставлення ОСОБА_1 для складання протоколу. Причина: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.

Спірним в цій справі є питання внесення ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення позивачем правил військового обліку.

При вирішені спору суд виходить із того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII), єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних, при цьому, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин того, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача складався протокол про адміністративне правопорушення та у подальшому постанова про адміністративне стягнення не виносилась.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку «РЕЗЕРВ+» (який є складовою Реєстру), відповідачем була відображена інформація про те, що позивачем «вчинено порушення правил військового обліку».

Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема факту притягнення до адміністративної відповідальності. Як наслідок, відсутність такого факту як постанови про притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку". А тому, на переконання суду, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є безпідставними та протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону № 1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру.

Із приводу наявності в електронному військово-обліковому документі « РЕЗЕРВ+» відомостей про звернення відповідача до органів Нацполії внаслідок не проходження (відмова від проходження) ВЛК, суд зазначає, що сам факт не проходження (відмова від проходження) ВЛК хоча формально й є порушенням Закону №2232-ХІІ, проте не є підставою для внесення інформації про порушення позивачем правил військового обліку, адже відповідна інформація вноситься за фактом притягнення особи до відповідальності за порушення правил військового обліку, який в цьому випадку відсутній.

Під час судового розгляду доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.

Обов`язок доведення правомірності своїх дій покладається на суб`єкта владних повноважень (частина 2 статті 77 КАС України).

Відтак, суд вважає, що внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку без законних на те підстав, а саме, за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, призводить до порушення прав позивача.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась, суд дійшов висновку, що дії відповідача з внесення або відображення у Реєстрі (зокрема, через застосунок «РЕЗЕРВ+») інформації про порушення правил військового обліку є протиправними, оскільки вони здійснені без належних правових підстав, що прямо суперечить принципам законності, обґрунтованості та пропорційності дій суб`єктів владних повноважень, закріплених у статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ “Про судовий збір”.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 правил військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Ротар