Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №681/686/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/686/25

Провадження № 22-ц/820/134/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.

з участю представника заявника

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 681/686/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року в складі судді Горщара А.Г. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Полонський відділ ДВС) Сідорського В.Т. щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок його заборгованості по аліментах у відповідності до вимог ч.1 ст. 194 СК України у редакції, яка діяла станом на 2017 рік.

В обґрунтування поданої скарги зазначав, що Полонським відділом ДВС було відкрито виконавче провадження № 51874509 по виконавчому листу, виданому 02.08.2016 року Полонським районним судом у справі № 681/816/16 про стягнення з нього аліментів на утриманні дітей на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Полонського районного суду від 27 листопада 2017 року у цивільній справі № 681/1647/17 за позовом ОСОБА_2 ухвалено збільшити розмір стягуваних аліментів на її користь на утримання двох дітей в розмірі 1/2 частини всіх доходів боржника, а 03.04.2024 Полонським відділом ДВС відкрито нове виконавче провадження № 75194548.

Відповідно до проведеного розрахунку державним виконавцем Сідорським В.Т. з урахуванням внесених змін, а саме до ст. 194 СК України в 2018 році та сплачених скаржником аліментів нарахована заборгованість в сумі 204367,32 грн. за період сім років з 2017 по 2024 роки. ОСОБА_1 вважає такі дії державного виконавця неправомірними, як і його рішення щодо вирахування заборгованості по аліментах, оскільки виконавче провадження № 51874509 відкрите по виконавчому листу від 02.08.2016 станом на 03.06.2024 закрито не було, лише 12.06.2026 державний виконавець виніс постанову про його закриття. Також скаржник зазначає, що оскільки вищезгадане виконавче провадження було відкрито в 2016 році і до 12.06.2024 закрито не було, тому заборгованість зі сплати аліментів повинна нараховуватись за період який становить три роки, як того вимагала ч.1 ст. 194 СК України, в редакції станом на 2016 рік.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та такою що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому просить її скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги поданої скарги. Апелянт вказує, що судом не прийнято до уваги всі обставини справи, оскільки правовідносини щодо стягнення з нього аліментів в розмірі частки від його доходів на двох дітей виникли з моменту набрання чинності рішенням суду від 27 листопада 2017 року, тоді діяла норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 194 СК України, в редакції, в якій зазначено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж за три роки. Виконавче провадження № 51874509 по виконавчому листу, виданому 02.08.2016 року Полонським районним судом у справі № 681/816/16 про стягнення з нього аліментів на утриманні дітей на користь ОСОБА_2 , виконувалося без переривання, однак 03.06.2024 року було відкрито нове виконавче провадження № 75194548 про стягнення аліментів в більшому розмірі. При цьому суд першої інстанції взагалі не досліджував питання чому стягувачка не пред`явила до виконання виконавчий лист за рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2017 року, саме 03.06.2024 року, хоча весь цей час аліменти стягувалися за попереднім судом рішенням, тому апелянт вважає, що відсутні підстави для здійснення перерахунку аліментів за минулий час, крім того до відкриття нового виконавчого провадження у нього була відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права, а державний виконавець здійснив вірний розрахунок заборгованості, а тому вимоги скарги є безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Полонського районного суду від 19 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 450 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову 08.06.2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Полонського районного суду від 27 листопада 2017 року у цивільній справі № 681/1647/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 збільшено розмір стягуваних аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 . Софії, ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частки заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Дане рішення суду набрало законної сили 19.12.2017 року.

На виконання зазначеного рішення суду 27 листопада 2017 року видано виконавчий лист № 681/1647/17.

03.06.2024 року стягувачка ОСОБА_2 звернулась із заявою до Полонського відділу ДВС, в якій просила відкрити виконавче провадження та розпочати виконання рішення Полонського районного суду від 27.11.2017 року.

В цей же день, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження № 75194548 щодо виконання рішення Полонського районного суду від 27.11.2017 року, відкрив виконавче провадження.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати боржником аліментів за період з 19.12.2017 по 31.08.2024 роки, складеним державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 75194548 станом на 31.08.2024 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 201890,30 грн.

У відповідності до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.2 ст 448 ЦПК України, скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно зі ст 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За правилами частин першої та третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 рішення Полонського районного суду від 27 листопада 2017 року у цивільній справі № 681/1647/17 у добровільному порядку не виконував, а тому станом на 31.08.2024 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 201890,30 грн.

Частиною першою статті 194 СК України у редакції, що діяла на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, було передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності через місяць після опублікування, до частини першої статті 194 СК України були внесені зміни і зазначена норма права викладена у такій новій редакції: «Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання».

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом статті 194 СК України дана норма регулює правовідносини, що виникають з моменту пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до примусового виконання, тобто на стадії виконання судового рішення вже після його ухвалення, а тому ст. 194 СК України має бути застосована в редакції саме на час пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до примусового виконання.

В зв`язку з цим у державного виконавця відсутні повноваження під час вчинення процесуальних дій з виконання судового рішення застосовувати нечинне положення закону на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2021 року в справі № 2-3177-1/06 в справі за аналогічних правовідносин.

При цьому незалежно від моменту пред`явлення виконавчого листа до виконання у ОСОБА_1 існував обов`язок зі сплати аліментів, починаючи з дати ухвалення судового рішення, 27 листопада 2017 року, виконавчий лист був поданий до примусового виконання 03.06.2024 року, а тому дії державного виконавця з обрахування розміру заборгованості за 10 років до подання виконавчого листа до виконання не встановили для заявника нового обов`язку, що не був передбачений судовим рішенням або законом, а відтак є законними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої інстанції, а фактично зводяться до власного тлумачення скаржником та його представником правильності застосування державним виконавцем норм ст. 194 СК України у відповідній редакції, яким суд першої та апеляційної інстанції надав належної правової оцінки. При цьому вказані доводи суперечать правовим висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 січня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова