Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №278/5436/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/5436/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025060600001157 від 20.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корець Корецького району Рівненської області, громадянина України, працюючого торговельним представником у ТОВ "Titan Machinery", неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вище вказане кримінальне провадження.

19.07.2025 близько 20 години 20 хвилин він як водій ОСОБА_5 у задовільних умовах дорожнього руху керував технічно справним автомобілем марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по автомобільній дорозі М-06 сполученням Київ-Чоп поза межами населеного пункту с. Глибочиця Житомирського району зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівне.

Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом на ділянці 129 км автодороги М-06 Київ-Чоп, проїзна частина якої має по одній смузі руху в кожному напрямку та розділена горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху

України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), та на як поширюється дія дорожнього знаку 3.29 ПІДР України «Обмеження максимальної швидкості», водій ОСОБА_5 в порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.3, 12.9.б) ПДР України, в умовах достатньої видимості, проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення із лівою частиною напівпричепа марки «Lamberet», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який у складі із сідловим тягачем «Scania», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , рухався у попутному напрямку попереду та здійснював маневр повороту ліворуч.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітини, переломів 2, 3, 5, 7 ребер праворуч, 5-7 ребер ліворуч, грудини, 10 грудного хребця, забою легень, розриву правого куполу діафрагми, закритої травми живота, розриву печінки, перелому сідничної кістки праворуч з залученням вертлюгової западини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3 б, 12.3 ПДР України, знаходиться у причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковано як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, тобто за ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні прокурор наголосив на тому, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, відсутні пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, просив суд визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами; відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням терміном на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України. Також просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 20177,90 гривень; арешти, що накладені на майно ухвалами слідчих суддів, - скасувати, а майно – повернути власникам; до набрання вироком законної сили запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувати.

У судовому засіданні потерпілий не заперечував проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України; повідомив, що він з обвинуваченим примирились; останнім відшкодовано витрати на лікування частково, погодились, що буде відшкодовувати шкоду частинами. Просив не застосовувати до ОСОБА_5 позбавлення волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами.

У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілого, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив суворо не карати та застосувати до нього покарання без позбавлення волі та без позбавлення права керування транспортним засобами у зв`язку зі службовою необхідністю. Наголосив, що з потерпілим вони примирились, шкоду він частково йому відшкодував і буде відшкодовувати у подальшому.

Сторона захисту не заперечувала проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України; наголосив на тому, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду потерпілому, примирився з потерпілим, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку і лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не був у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину; просив врахувати характеристику з місця проживання обвинуваченого та досудову доповідь відносно ОСОБА_5 ; просив застосувати до ОСОБА_5 покарання на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 (один) рік, без позбавлення права керування транспортними засобами.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 , є його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.

При призначенні покарання суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_4 , який наголосив у судовому засіданні на тому, що він примирився з обвинуваченим, шкода йому відшкодована часткова, а також просив не позбавляти обвинуваченого волі та права керування транспортними засобами.

Так, суд, враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; вчинив тяжкий злочин; раніше несудимий; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував; щиро розкаюється; має позитивну характеристику за місцем проживання, навчання та роботи; судом встановлено дві пом`якшуючі обставини під час судового розгляду.

Водночас, згідно досудової доповіді, складеної відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Рівненським районним сектором № 3 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький; проблемні питання особистості обвинуваченого ОСОБА_5 та його життєдіяльності не виявлені; обвинувачений є психічно та фізично здоровий, здатен визнавати власні помилки; за місцем проживання, навчання, роботи зарекомендував себе позитивно. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний, строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

У зв`язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає останньому міру покарання в межах санкції статті, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Процесуальні витрати у справі на залучення експертів стягнути з обвинуваченого.

Арешти, накладені на речові докази по справі, на підставі ст. 174 КПК, підлягають скасуванню.

Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Запобіжний захід не застосований та відсутні підстави для його застосування.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три роки) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк - 1 рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки, відповідно до ст. 76 КК України: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальні витрати у загальній сумі 20177,90 гривень, пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз.

Скасувати арешт у повному обсязі, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.07.2025 у справі №295/9932/25, з урахуванням ухвал слідчих суддей Богунського районного суду м. Житомира від 29.08.2025 у справі №295/11619/25 та від 27.07.2025 у справі №295/11621/25.

До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1