Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №278/4472/25 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 278/4472/25

Провадження по справі №2/276/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Дашенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками під час виконання трудових обов`язків,

за участю представника позивача — адвоката Шульги Вікторії Сергіївни (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі — Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі — Відповідач-1) та ОСОБА_3 (далі — Відповідач-2), в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду, заподіяну нестачею товарно-матеріальних цінностей, у загальному розмірі 49 290,86 гривень. Вимоги розподілені наступним чином: стягнути з ОСОБА_2 24 645,43 гривень та стягнути з ОСОБА_3 24 645,43 гривень. Крім того, позивач просить покласти на відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі перебували у трудових відносинах з позивачем (яка на той час мала статус фізичної особи-підприємця), працюючи на посадах продавців непродовольчих товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому в селищі Нова Борова Житомирського району. З працівниками було укладено договори про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. За результатами проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей за період з 25 березня 2025 року по 13 червня 2025 року було виявлено нестачу товару на загальну суму 73 936,30 гривень. Оскільки колектив складався з трьох осіб (відповідачі та третя особа — ОСОБА_4 ), які працювали однаковий проміжок часу та мали однаковий посадовий оклад, сума нестачі була розподілена між ними порівну. ОСОБА_4 добровільно відшкодувала свою частку шкоди, тоді як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від добровільного відшкодування ухилилися, на зв`язок не виходять, що стало підставою для звернення до суду. Позивач зазначає, що припинення нею підприємницької діяльності не звільняє відповідачів від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану під час дії трудових договорів.

У судовому засіданні представник позивача — адвокат Шульга В.С. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані письмові докази. Представник наголосила, що відповідачі були належним чином повідомлені про проведення інвентаризації, проте не з`явилися без поважних причин, що не звільняє їх від відповідальності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у порядку, передбаченому статтями 128–130 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання. Відзивів на позовну заяву чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року справу було передано за підсудністю до Хорошівського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 15 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху через несплату судового збору у повному обсязі за дві вимоги майнового характеру.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви та сплачено судовий збір у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 14 січня 2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, значний обсяг досліджуваних доказів та необхідність детального вивчення матеріалів інвентаризації, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 19 січня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 по 31.07.2025 була зареєстрована як фізична особа-підприємець (ФОП), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 31.07.2025 року державну реєстрацію підприємницької діяльності позивача припинено за власним рішенням, про що свідчить запис у ЄДР № 2002850060005002852.

Припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язальних правовідносин, що виникли під час здійснення такої діяльності, та не позбавляє її права вимоги до боржників за зобов`язаннями, що виникли в цей період.

Відповідач-1 ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця непродовольчих товарів з 14 березня 2025 року, що підтверджується Наказом (розпорядженням) № 24/19К від 13 березня 2025 року та Трудовим договором від 13 березня 2025 року.

Відповідач-2 ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ФОП ОСОБА_1 на посаду продавця непродовольчих товарів з 20 березня 2025 року, що підтверджується Наказом (розпорядженням) № 24/20К від 19 березня 2025 року та Трудовим договором від 19 березня 2025 року.

Також у магазині працювала третя особа — ОСОБА_4 , що підтверджується її підписами в інвентаризаційних документах та договорі про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

14 березня 2025 року в селищі Нова Борова між ФОП ОСОБА_1 (Роботодавець) та членами трудового колективу магазину «Дешевше.net» ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) було укладено Договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Згідно з преамбулою цього Договору, колектив (бригада) приймає на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для продажу та реалізації кінцевому споживачу. 20 березня 2025 року ОСОБА_3 приєдналася до вказаного Договору, підписавши Додаток № 1 до робочої інструкції та сам договір, чим підтвердила свою згоду на участь у колективній матеріальній відповідальності.

25 березня 2025 року було складено Акт приймання-передачі матеріальних цінностей. Згідно з цим Актом, Сторона 1 (ФОП ОСОБА_1 ) передала, а Сторона 2 ( ОСОБА_2 ), Сторона 3 ( ОСОБА_4 ) та Сторона 4 ( ОСОБА_3 ) прийняли матеріальні цінності для продажу в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Акт містить детальний перелік товарів із зазначенням кодів, найменувань, кількості та ціни.

21 травня 2025 року ФОП ОСОБА_1 видала Наказ № 21/05-25/01 «Про проведення інвентаризації». Наказом передбачалося проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів з 22 травня 2025 року. До складу інвентаризаційної комісії були включені матеріально відповідальні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , а також незалежний виконавець ОСОБА_5 .

Суд встановив, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ознайомлені з обов`язком брати участь в інвентаризації, проте на робоче місце не з`явилися. На Наказі № 21/05-25/01 містяться рукописні записи про те, що станом на 22.05.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на інвентаризацію не з`явилися, про причини неявки не повідомили. У зв`язку з цим власником прийнято рішення провести інвентаризацію без їх участі, за присутності члена бригади ОСОБА_4 .

За результатами інвентаризації було складено Акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей № 13/06-25/01 від 13 червня 2025 року. Інвентаризація охопила період з 25 березня 2025 року по 13 червня 2025 року. В Акті зафіксовано фактичну наявність товарів та виявлені розбіжності (недостачі) у порівнянні з обліковими даними. Суд дослідив позиції недостачі, зафіксовані в Акті, загальна вартість нестачі яких, згідно з підсумковими розрахунками до позову, становить 73 936,30 грн. Ця сума підтверджується матеріалами справи, зокрема Актом інвентаризації, та не була спростована відповідачами.

25 липня 2025 року трудові договори з відповідачами були розірвані. Згідно з Наказом № 24/24 К ОСОБА_2 звільнена за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Згідно з Наказом № 24/23 К ОСОБА_3 також звільнена за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Позивачем надано розрахунок розподілу суми шкоди. Оскільки всі три члени бригади ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) працювали повний період, за який виникла нестача, та мали однаковий посадовий оклад у розмірі 8 103,00 грн (що підтверджується наказами про прийняття на роботу), сума нестачі розподілена між ними у рівних частках: 73 936,30 грн / 3 = 24 645,43 грн. Позивач зазначає, що ОСОБА_4 свою частку відшкодувала добровільно.

Вирішуючи спір, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Статтею 135-2 КЗпП України передбачено можливість запровадження колективної (бригадної) матеріальної відповідальності при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу.

Суд враховує, що хоча на момент звернення до суду позивач припинила підприємницьку діяльність, спірні правовідносини виникли у період здійснення нею такої діяльності та наявності трудових відносин з відповідачами. Припинення статусу ФОП не припиняє права фізичної особи на відшкодування шкоди, завданої їй як роботодавцю.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір двічі по 968,96 грн (загальна сума 1 937,92 грн). Це відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір» щодо необхідності сплати судового збору за кожну самостійну вимогу майнового характеру. Оскільки позов задоволено повністю щодо обох відповідачів, з кожного з них на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 244, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 130, 134, 135-2 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди — задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну нестачею товарно-матеріальних цінностей, у розмірі 24 645 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок п`ять) гривень 43 копійки.

3.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну нестачею товарно-матеріальних цінностей, у розмірі 24 645 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок п`ять) гривень 43 копійки.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

5.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач-2: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя А.С. Семенюк