Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №182/1692/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1692/25

Провадження № 2-а/0182/63/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.01.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) № 4/1257 від 04.11.2024 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП). У постанові зазначено, що 19.09.2024 року громадянину ОСОБА_1 була оформлена та вручена під особистий підпис повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 годину 19.09.2024 р. для подальшого отримання направлення на проходження ВЛК. Але військовозобов`язаний ОСОБА_1 19.09.2024 р. – не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних на це причин, чим порушив вимоги підпункту 2 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз.8 ч. 3, абз. 3,6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З даною постановою позивач не погоджується з наступних підстав. Вважає, що матеріалами справи не доведено обставини, які б визначали в його діях склад адміністративного правопорушення, хоча обов`язок доказування лежить на посадовій особі, яка виносить постанову. Вважає, що аргументація для винесення постанови є недостатньою, висновки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 є безпідставними, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, про розгляд справи його не було повідомлено, що не дало позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, на момент ухвалення спірної постанови позивач з 25.10.2025 року вже був зарахований до списків особового складу та призначений на посаду старшого водія автомобільного відділення 1 мінометного взводу батареї НОМЕР_1 мм НОМЕР_2 механізованого батальйону та перебував на службі за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_3 .

Крім того, позивач зазначає, що про існування спірної постанови дізнався лише 12.03.2025 року, отримавши в мобільному застосунку порталу «Дія» постанову про відкриття виконавчого провадження №77473576 від 11.03.2025 року, а тому просить суд поновити строк на звернення до суду з позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене вище позивач вважає, що складена постанова є протиправною, просить скасувати її та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , роз`яснено відповідачу його право на підготовку відзиву на позовну заяву (а.с.26-27).

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження та копії позову з додатками на їх юридичну адресу, пакет документів доставлявся до адресата кур`єром суду, про що свідчить запис в журналі вихідної кореспонденції, згідно якого поштове відправлення отримано 16.04.2025 року старшим солдатом ОСОБА_2 (а.с.32). Крім того, 02.07.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно було направлено запит про витребування доказів, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалу від 14.04.2025 року не виконав, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 на адресу суду не направив, своїм правом на підготовку відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Пунктом 2 ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Ця норма чинна з 04.04.2024 року.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовозобов`язаним громадянином України.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/1257 від 04.11.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210 КУпАП.

Спірну постанову винесено 04.11.2024 року, тобто під час дії особливого періоду.

Про існування даної постанови позивач дізнався 12.03.2025 року з порталу «Дія», де отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2025 року, позов надійшов до суду 21.03.2025 року через підсистему «Електронний суд», а отже суд виснує про існування підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження.

В постанові №4/1257 від 04.11.2024 року зазначено, що суть адміністративного правопорушення полягає в наступному: «19.09.2024 року громадянину ОСОБА_1 була оформлена та вручена під особистий підпис повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09-00 годину 19.09.2024 р. для подальшого отримання направлення на проходження ВЛК. Але військовозобов`язаний ОСОБА_1 19.09.2024 р. – не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних на це причин, чим порушив вимоги підпункту 2 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз.8 ч. 3, абз. 3,6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, відповідно до частин 1,3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період .

Керуючись вимогами пункту 21 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі - Порядок проведення призову), на особливий період за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військовообліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження ВЛК, чим порушив вимоги підпункту 2 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 (зі змінами), абз.8 ч. 3, абз. 3,6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості особи у вчиненні злочину. Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 р.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів правомірності свого рішення. А саме, відповідачем не надано копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності. Суд позбавлений можливості перевірити, чи дійсно позивач був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто під підпис, не надано доказів неявки позивача до ТЦК та СП у визначений в повістці час.

Крім того, в матеріалах справи міститься Витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 №225 від 25.10.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу та призначений на посаду старшого водія автомобільного відділення 1 мінометного взводу батареї НОМЕР_1 мм НОМЕР_2 механізованого батальйону, та з 25.10.2024 року перебуває на службі за призовом під час мобілізації у ВЧ НОМЕР_3 (а.с.17).

А отже, станом на 04.11.2024 року, тобто дату винесення спірної постанови, ОСОБА_1 вже був мобілізований до лав ЗСУ, з чого слід вважати, що військово-лікарська комісія, на проходження якої він нібито викликався повісткою 19.09.2024 року, станом на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення ним була пройдена.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст.7 КУпАП).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279 – 1, 279 - 9 цього Кодексу.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі№465/5145/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано допустимих та беззаперечних доказів, що при постановленні оскаржуваної постанови ним виконані норми ч.3 ст. 278 Куп АП, тобто, чи сповіщено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді адміністративної справи, про час і місце її розгляду. Відтак начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не забезпечив можливості реалізації ОСОБА_1 його прав, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП, зокрема права на захист.

За наведених вище обставин, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, а також те, що відповідачем не були вжиті заходи щодо повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є не доведеним, а тому суд доходить висновку про скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, відповідно до частини 1 статті 139 КАС в разі задоволення позову зазначені витрати необхідно стягнути з відповідача. Однак, позивач не наполягав на відшкодуванні судового збору.

Керуючись ст.ст.7,9,210,235,245, 251, 268,278 КУпАП, ст.ст. 2,3,72,77,286,293,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Поновити строк на оскарження постанови №4/1257 від 04.11.2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП.

Скасувати постанову №4/1257 від 04.11.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. В. Рунчева