Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №448/2491/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/2491/25

Провадження № 3/448/66/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

27.11.2025 року о 13:55 год. ОСОБА_1 здійснював провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме в с.Баличі, вул.Львівська, 4, керуючи транспортним засобом – автомобілем «Mercedes-Benz», реєстр.№ НОМЕР_1 здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобілем на замовлення без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та ліцензії, чим порушив вимоги ч.5 ст.20, абз.8 ч.4 ст.9 Закону України «Про автомобільний транспорт» та його дії кваліфіковано за ч.1 ст.164 КУпАП.

ІІ. Позиція учасників справи.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак в скерував клопотання про розгляд справи у його відсутності. Крім цього в матеріалах справи міститься письмове заперечення, в якому ОСОБА_1 посилається на те, що обов`язковою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, а разове вчинення будь - якої дії, не утворює складу адміністративного правопорушення. Вказує, що під час здійснення опису адміністративного правопорушення в протоколі не викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та з тексту протоколу не зрозуміло яким чином та за яких обставин надавались послуги по перевезенню пасажирів, не зазначено осіб, як свідків, які отримували послуги перевезення, тощо. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про здійснення ОСОБА_1 саме господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання. Вказує, що доказів систематичності надання послуг перевезення пасажирів ОСОБА_1 , що б підтверджувало факт надання послуг на постійній основі, серед матеріалів справи також не встановлено. Отже, на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, до матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного іншого доказу, а сам по собі протокол, складений з порушенням норм КУпАП, не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, зазначає, що жодних даних про вилучення 27.11.2025 року у водія ОСОБА_1 грошових коштів, виручених від здійснення господарської діяльності по перевезенню пасажирів, без відповідних дозвільних документів, матеріали справи не містять. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 року, в порушення вимог чинного законодавства, не зазначено та матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність систематично, на постійній основі, з надання платних послуг за перевезення громадян. Враховуючи вищевикладене, просить суд закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши подане клопотання про закриття провадження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

ІІІ. Застосоване судом законодавство.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов`язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Також даною нормою Закону визначено документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до п.24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи небезпечних вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.

Згідно ч.5 ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт», до міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби, на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху та екологічної безпеки країн, на територію яких передбачено в`їзд, ліцензія на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та/або небезпечних відходів (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні документи, документи стосовно страхування, номерні та розпізнавальні знаки.

Диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в таких формах: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

ІV. Висновок суду.

Винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводиться такими доказами по справі: протоколом про адміністративне правопорушення №000939 від 27.11.2025року, складеного щодо ОСОБА_1 ; фотознімками; безпосередньо дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з місця події, яка міститься на DVD-R диску та фіксує перебіг подій за участі водія ОСОБА_1 , а саме його керування транспортним засобом - автомобілем «Mercedes-Benz», реєстр.№ НОМЕР_1 , подальшу перевірку документів щодо встановлення особи водія, перевірки реєстраційних документів на транспортний засіб та виявлення пасажирів у такому; іншими матеріалами справи.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував.

Суд критично оцінює подані письмові заперечення ОСОБА_1 , оскільки такі спрямовані на применшення своєї участі у вчиненому або і уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, такі спростовуються дослідженими у суді матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення №000939 від 27.11.2025року, відеозаписом на диску, що долучений до матеріалів справи та ін. матеріалами справи.

Таким чином, досліджені судом докази є узгодженими між собою та достовірність таких у суду не викликає сумнівів.

Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а саме провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

V. Накладення адміністративного стягнення.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статтей 34 і 35 КУпАП, - судом не встановлено.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд, відповідно до статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а тому, вважає за необхідне застосувати до громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП, а саме в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

VІ. Судові витрати.

Згідно вимог ст.40? КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір в дохід держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн. (3328 грн.*0,2).

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 36, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак