Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №447/1731/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Суд: Миколаївський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 15 січня 2026 р.

Справа: №447/1731/25

Суддя: Друзюк М. М.

Провадження №2/447/91/26

Справа №447/1731/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.01.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі :

головуючої судді Друзюк М.М.

за участю секретаря Іськів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення обов`язкової частки у праві на спадщину,

за участі: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

позивачки ОСОБА_2

встановив:

Стислий виклад обставин

13 червня 2025 року представник позивачки звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зменшити ОСОБА_2 , обов`язкову частку у праві на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/32 частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, розташовану у с. Демня, Стрийського району, Львівської області. Ще за життя ОСОБА_5 склав заповіт посвідчений Алескеєвою Г.М. – приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області, 25.08.2010, за яким все належне йому на день смерті майно він заповів позивачці ОСОБА_1 .

Позивачка успадкувала 7/8 майна спадкодавця, оскільки син ОСОБА_2 , є інвалідом ІІІ групи та подав заяву на прийняття спадщини у вигляді обов`язкової частки, яка становить 1/8 спадкового майна. Протягом життя у спадкодавця та сина ОСОБА_2 були дуже погані стосунки, неодноразово були бійки, які доходили до викликів поліції , що надалі було предметом розгляду в Миколаївському районному суді Львівської області. Враховуючи наявність вкрай поганих стосунків між спадкодавцем та його сином, який заявив себе як спадкоємець, якому належить обов`язкова частка у спадщині після смерті батька, позивачка просить зменшити розмір обов`язкової частки ОСОБА_2 у спадщині з 1/8 до 1/32 частки.

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження на 14.07.2025.

Ухвалою суду від 14.08.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

На адресу суду 15.09.2025 від представника позивача адвоката Чопорової Н.П. надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Стрийського нотаріального округу Львівської області Алексєєвої Г.М. спадкової справи №4/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просила розгляд клопотання проводити у її відсутності.

Ухвалою суду від 16.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.10.2025. Витребувано у приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвої Ганни Миколаївни належним чином завірену копію спадкової справи № 4/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На адресу суду 09.10.2025 від приватного нотаріуса Алєксєєвої Г.М. надійшла копія спадкової справи №4/2024, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що був сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та займався його похованням, є рідним братом позивачки та має право на обов`язкову частку у спадщині. Вказав, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення обов`язкової частки , доказів на підтвердження існування між відповідачем та його батьком неприязних стосунків, які були зумовлені поведінкою саме спадкоємця та/або такі відносини склалися у зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця. Відповідач вказує, що протягом життя між ним та батьком склалися неприязні стосунки, які були зумовлені поведінкою спадкодавця (батька відповідача), що підтверджується постановами Миколаївського районного суду Львівської області у справах № 3-28/10, № 1313/284/2012, якими визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення стосовно дружини та сина, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 16.01.2021 у справі № 1313/3861/2012, яким ОСОБА_5 засуджено з ч. 1 ст. 122 КК України (нанесення тілесних ушкоджень середньої важкості відповідачу) та призначено покарання у виді одного року обмеження волі, постановою Миколаївського районного суду Львівської області у справах № 447/769/17, якою ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення щодо дружини, вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 11.12.2019 у справі № 447/2765/17 , яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 просили позовну заяву задовольнити з обставин наведених у ній. Позивачка зазначала, що між батьком та сином були неприязні відносини, вона опікувалася батьками, батько часто відвідував її закордоном.

У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 просили відмовити у позові, з підстав, викладених у відзиві на позов. Відповідач зазначив, що проживав в спірному будинку разом з батьками, між ним та батьком існували неприязні відносини через поведінку батька, який ображав маму, зловживав алкоголем та наносив йому тілесні ушкодження, після смерті батька займався його похованням.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.03.1978, народився ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.61).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.06.2024, народилася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.72).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.11.2023, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років (а.с.54).

Як вбачається з матеріалів справи позивачці приватним нотаріусом Алексеєвою Г.М. 11.06.2024 на підставі заповіту після смерті ОСОБА_5 видані свідоцтва про право на спадщину №№ 865, 867, на 7/8 часток земельних ділянок КН 4623084000:01:007:0226, 4623084000:01:007:0227 по АДРЕСА_1 (а.с.8,9).

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна, від 04.03.2025, земельна ділянка площею 421 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623084000:01:007:0227, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 82 100 грн, ринкова вартість 1/8 частки об`єкта становить 10 263 грн.(а.с.4)

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна, від 04.03.2025, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 100,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623084000:01:007:0227, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 425 800 грн, ринкова вартість 1/8 частки об`єкта становить 53 255 грн.(а.с.5).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77287497 від 11.06.2024, спадкоємцем житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 100,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4623084000:01:007:0227 є ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 08.08.2011 у справі № 1-130/11, матеріали по скарзі приватного обвинувачення ОСОБА_5 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , за вчинення злочину передбаченого ч.1.2. ст.125 КК України та стягненню заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, направлено прокурору Миколаївського району Львівської області для проведення досудового слідства (а.с.14).

Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 27.02.2012, справу № 1-234/11 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України закрито у зв`язку з примиренням сторін (а.с.16).

Відповідно до рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27.10.2015 в справі № 447/1978/15-ц, в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за недоведеністю (а.с.22).

Відповідно до копії постанови Апеляційного суду Львівської області від 04.06.2018 у справі № 447/1465/17, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30.11.2017, задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30.11.2017 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 відмовлено (а.с.25).

Відповідно до довідки №36 від 05.02.2024, виданої виконкомом Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, постійним та останнім місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було АДРЕСА_1 . На день смерті померлого за цією адресою були зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня дружина), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.57).

Згідно з заповітом від 25.08.2010, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Якщо ОСОБА_1 помре раніше відкриття спадщини, або не прийме її, то все своє майно заповів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.66).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 374811 від 27.07.2023, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю (ІІІ група) (а.с. 60).

Норми права, які застосував суд.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні працездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщину може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Статтею 263ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який залишив заповіт, складений ним 25.08.2010, за змістом якого заповів все своє майно доньці ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 та як особа з інвалідністю ІІІ групи має право на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5 .

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом.

Тобто, право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні, чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, необхідно враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року в справі № 199/9931/15ц (провадження № 61-7525св18), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «аналіз абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України дозволяє стверджувати, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, ними може вважатись тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні відносини, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо). Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України».

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в справі № 707/2048/17 та від 23 січня 2020 року в справі № 497/51/18.

Серед підстав для зменшення обов`язкової частки у спадщині в юридичній літературі вказують: 1) не підтримання спадкоємцем зв`язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; 2) погане поводження із ним; 3) нездійснення належного догляду; 4) надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; 5) звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; 6) неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; 7) не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; 8) аморальна поведінка обов`язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов`язкову частку.

Таким чином, для того, щоб дійти висновку про необхідність зменшення розміру обов`язкової частки спадкоємця у спадщині, про що просить позивач у цій справі, необхідно на підставі наданих доказів встановити факт таких взаємовідносин між спадкодавцем та спадкоємцем, які свідчать про явну неприязнь між ними, чи тривалу відсутність будь-якого спілкування, аморальність чи протиправність у ставленні спадкоємця до спадкодавця, тощо.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 30травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд може зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.

Отже, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

На обґрунтування своїх позовних вимог про наявність підстав для зменшення обов`язкової частки відповідача у спадщині позивачка покликається на судові рішення, в яких встановлені факти неприязних відносин між батьком та відповідачем.

Стосовно доводів сторони позивача, суд зазначає, що ані в рішенні Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/1978/15, ані у справі № 2-825/10 не встановлено наявність неприязних стосунків між батьком та сином, які виникли через поведінку відповідача. Як зазначає відповідач щодо судового рішення у справі № 1-130/11, нанесення ним легких тілесних ушкоджень батькові були зумовлені його агресивною поведінкою в сторону мами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 27.02.2012 провадження у справі за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України було закрито у зв`язку з примиренням потерпілого ( ОСОБА_5 ) з обвинуваченим (відповідачем у справі).

У постанові від 04.06.2018 у справі № 447/1465/17 суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову спадкодавця до відповідача про визнання його таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_2 , оскільки через неприязні стосунки з спадкодавцем син не проживав в цьому будинку. При цьому суд зазначає, що рішення суду не є достатнім доказом для обґрунтованого зменшення обов`язкової частки у спадщині після смерті спадкодавця у 2023 році. Інших доказів позивачка під час розгляду справи не надала.

За таких обставин, позивачка не надала належних та достатніх доказів того, що виникнення між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 неприязних відносин зумовлені поведінкою саме відповідача.

Суд вважає, що позивачка не довела факту неприязних відносин між відповідачем та спадкодавцем та інших істотних обставин, ураховуючи, що за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та не надано належних та достатніх доказів припинення спілкування чи наявності неприязних стосунків між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 , нездійснення належного догляду за спадкодавцем, а отже вимоги позивачки є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За результатами розгляду справи судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 76 80, 209 ЦПК України, ст. ст. 1217, 1223, 1233, 1235, 1241 ЦК України, -

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування та ім`я сторін.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Друзюк М. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua