Постанова від 01 січня 2026 р. у справі №463/9573/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/9573/25

Провадження №3/463/36/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Нор Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 .

за ч. 3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

З протоколу серії ВМКЦ ЗР №8 року вбачається, що 07.10.2025 р. перебував на території ВМКЙ ЗР виконуючи обов`язки військової служби в добовому наряді в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172- 20 КУпАП.

Згідно матеріалів справи, зокрема ордеру на надання правової допомиги, така надавалсь адвокатом Мазуром В.В.

В судове засідання призначене на 02.01.2026 року ОСОБА_1 та його представник нез`виллись.

Через підсисистему «Електроний суд» 02.01.2026 року захисником було подано клопотання про відкладення розгялду справи, у зв?язку з тим, що захисник перебуває на лікуванні з діагнозом запалення легень (копія медичного висновку додається), а ОСОБА_1 є військовим хірургом і перебуває на службі у військово-медичному госпіталі Західного регіону, що перешкоджає стороні захисту прибути до Личаківського районного суду м. Львова і прийняти участь у справі №463/9573/25 у визначені Вами дату і час. Просить перенести слухання на іншу дату.

Суд враховує, що судові засідання у даній справі признасчались 20.11.2025 року о 10:20 год., в судове засідання ніхто не з`явився.

У судове засідання призначене на 16.12.2025 року о 10:20 год. в судове засідання ніхто не з`вився, представником було подано клопотання адвоката Мазура В.В. про відкладення розгляду справи через неможливість брати участь у судовому засіданні у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

В судове засідання призначене на 02.01.2026 року ОСОБА_1 та його представник нез`виллись.

Через підсисистему «Електроний суд» 02.01.2026 року захисником було подано клопотання про відкладення розгялду справи, у зв?язку з тим, що захисник перебуває на лікуванні з діагнозом запалення легень (копія медичного висновку додається), а ОСОБА_1 є військовим хірургом і перебуває на службі у військово-медичному госпіталі Західного регіону, що перешкоджає стороні захисту прибути до Личаківського районного суду м. Львова і прийняти участь у справі №463/9573/25 у визначені Вами дату і час. Просить перенести слухання на іншу дату.

При вирішенні цього клопотання суддя керується наступним.

Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов`язковою.

Так, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не є обов`язковою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Суддя також враховує судову практика Європейського суду з прав людини про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Гурепка проти України). При цьому, позбавлення права на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.

Суддя звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,на участь у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи клопотання,за змістом якого відкладення розгляду справи ініційовано вже вчетверте,суддя виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, об`єктивної реальної можливості як бути присутнім у суді під час розгляду справи особисто,так і організувати ефективний захист своїх інтересів, які ґрунтуються на матеріалах справи про прийняття судом завчасно всіх можливих та необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про розгляд справи, та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.

На переконання судді,саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.

Суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , оскільки останній до суду не прибув, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Крім того, суддя враховує,що ОСОБА_1 не забезпечив участі у розгляді справи уповноваженого захисника, хоча мав реальну можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Також аналіз клопотань про відкладення розгляду справи дає підстави для висновку про те, що вони не спрямовані на з`ясування обставин справи з наданням доказів стороною захисту,а наповнені формальним змістом про неможливість явки адвоката.

На користь такого висновку свідчить той факт,що після надходження справи до суду у поданих клопотаннях не ініційовано витребування нових доказів ,виклик свідків, пояснень від ОСОБА_1 щодо обставин справи не надходило.

Встановлення діючим законом скороченого строку розгляду справи про адміністративне правопорушення свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, щоб особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

Суддя вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом розгляду справи в суді дає підстави для обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі.

За своїм значенням принцип диспозитивності не є абсолютним, тому він не може служити виправданням безпідставного здійснення процесуальних прав, не пов`язаних з метою реального захисту своїх інтересів у встановленому законом порядку.

Дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті спрямовані на деструктивність судового розгляду.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, може заявляти клопотання перед судом про відкладення розгляду справи, якщо існують поважні причини, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні. Однак, наявність вказаних причин повинна бути належним чином підтверджена особою, яка заявляє відповідне клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, суддя вважає, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не порушує права на організацію ефективного захисту його інтересів.

Враховуючи приписи ст. ст. 268, 277 КУпАП, у зв`язку з тим, що в справі наявні достатні дані про обізнаність особи зі своїми правами, про місце розгляду справи в суді, та відсутні обставини, які перешкоджають розгляду справи, суддя не вбачає підстав вчергове (вчетверте) відкладати справу лише з формальних міркувань та вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника в межах розумного строку та на підставі наявної в матеріалах справи сукупності доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частина 1 статті 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст.172-20 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті, або вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або вчинення таких дій в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

З огляду на викладене, вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Відповідно до порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду затвердженого КМУ від від 12 січня 2024 р. № 32, п. 3 передбачено Огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Пунктом 5 порядку затвердженого КМУ від від 12 січня 2024 р. № 32 огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку.

Відповідно до п. 6 зазначеної вище постанови Уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Згідно з п.7 Порядку результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння. У разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп`яніння.

Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , огляд було проведено в присутності свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вбачається, що у графі результати огляд на стан алкогольного сп`яніння зазначено «позитивний, 0,62 проміле».

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення НГУ №176925 від 22.11.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, рапортом, службовою характеристикою та іншими доказами наявними у матеріалах адміністративної справи.

Вищеперераховані докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, своїми діями військовослужбовець ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При накладенні стягнення відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Крім того, відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно із Законом України “Про судовий збір”, розмір судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 665,60 грн. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Керуючись ст.ст. 33,173, 268, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Суддя Нор Н.В.