Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №243/4506/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

14 січня 2026 року

м. Київ

справа № 243/4506/24

провадження № 61-11981св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Дундар І. О., Зайцев А. Ю., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року) в складі колегії суддів:Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т.П.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк) про захист прав споживачів.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, а також є внутрішньо переміщеною особою і перебуває на обліку у Відділі обслуговування громадян 8 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Харківській області. Як отримувач пенсії позивач має відкриті рахунки в банку, на один з яких ГУ ПФУ в Донецькій області перераховує пенсію.

У квітні 2024 року позивач не зміг користуватися коштами на своєму рахунку, зокрема проводити видаткові операції через встановлення лімітів та користуванням особовим кабінетом в системі Ощад 24/7 (веб-банкінг «Ощад 24/7»). Жодного попередження про встановлення обмежень банком позивачу не було повідомлено. Таким чином, позивач особисто звернувся в службу підтримки банку для з`ясування причини обмеження. При спілкуванні співробітники служби підтримки підтвердили встановлення обмежень, але відмовилися пояснити будь-які підстави для їх встановлення. Для зняття обмежень по рахунку позивачу запропонували особисто звернутися до відділення банку.

08 травня 2024 року позивач, як споживач банківських послуг, подав скаргу, підписану ЕЦП, на електронну пошту відповідача. Крім того, позивач коштами на рахунку регулярно користувався, зокрема переводив на інший рахунок, розраховувався в Інтернеті. Остання проведена ним операція була здійснена - 21 березня 2024 року в сумі 19 800 грн. У зв`язку з тим, що позивач на цей момент перебуває на тимчасово окупованій території України, позбавлений можливості звернутись до відділення банку. Однак банківський рахунок є єдиним способом одержання коштів для позивача, а дані виплати - джерелом для існування. Таким чином, встановлені ліміти повністю обмежують позивача в можливості отримувати кошти на власному банківському рахунку та ставлять його в загрозливе становище, оскільки інших джерел доходу він не має. Також позивачем було подане звернення через правозахисну організацію Донбас SOS на проходження відеоконференції, та йому була призначена дата 06 травня 2024 року. Позивачем була пройдена фізична ідентифікація як клієнта банку, були задані питання, а саме його особисті дані, дані його платіжної картки, останні успішні та неуспішні операції за його карткою. Також під час відеоконференції позивачем було надано оригінал паспорту.

Після проходження відеоконференції позивачу була надана інформація, що треба очікувати повідомлення про зняття лімітів з рахунку. В подальшому позивачу надійшло повідомлення від банку про те, що за результатами розгляду звернення, обмеження з рахунку не знято. Хоча крім цього позивач ще проходив відеоконференцію через сайт банку з працівниками головного управління банку та надавав згоду на обробку персональних даних.

Позивач вважав, що зазначена проблема з доступом до власного рахунку порушує його права як громадянина України. Жодних протиправних дій при використанні банківського рахунку він не вчиняв. На скаргу позивача, відповідач надав відповідь за № 11/5-16/4547/2024/с від 04 червня 2024 року, в якій повідомив, що банк не є таким, що порушив Договір, не несе відповідальності за відмову/зупинення фінансових операцій (надання Послуг) та за збитки, спричинені такою відмовою/зупиненням. З 30 квітня 2024 року для клієнтів - внутрішньо переміщених осіб, за рахунками яких встановлено обмеження та які з об`єктивних причин не можуть фізично звернутися до відділення банку, запроваджено процедуру ідентифікації особи власника рахунку шляхом відеодзвінка до контакт-центру банку. За результатами проведеного відеодзвінка Банк приймає рішення про зняття обмежень. Інформуємо, що Вам було двічі здійснено відеодзвінок 06 травня і 09 травня для проведення відеоідентифікації та проінформовано, що за результатами Вам буде направлено відповідне СМС-повідомлення. 07 травня та 09 травня Вам було направлено відповідні СМС-повідомлення наступного змісту: «Шановний клієнте! За результатами розгляду Вашого звернення, обмеження з Вашого рахунку не знято. Для підтвердження операції просимо звернутися до найближчого відділення. Банку». Враховуючи викладене інформуємо, що з метою зняття обмеження по Вашому рахунку необхідно звернутись до найближчого відділення Банку. Також у зв`язку з цим позивачу було обмежено доступ до користування в особистому кабінеті веб-бакінгу «Ощад 24/7», що обмежує позивача і користування своїм майном (грошовими коштами). Однак Банком у своїх офіційних відповідях не надано жодних доказів вчинення позивачем будь-яких протиправних дій, в той же час і відсутні докази дотримання Банком зазначених вище вимог законодавства, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано його картковий рахунок та обмежено йому доступ до особистого кабінету у веб-банкінгу «Ощад24».

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив

зобов`язати банк відновити обслуговування платіжних карток та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих у банку на ім`я ОСОБА_1 ;

зобов`язати банк відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих у банку на ім`я ОСОБА_1 ;

зобов`язати банк відновити ОСОБА_1 доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Сидоренко І.О. від 23 квітня 2025 року:

позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено;

зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих у банку на ім`я ОСОБА_1 ;

зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих у банку на ім`я ОСОБА_1 ;

зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити ОСОБА_1 доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7»;

стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

згідно з наданих суду пояснень позивач зазначив, що в квітні 2024 року банк заблокував його платіжну картку та доступ до «Ощад 24/7» з невідомих причин. На його неодноразові звернення до банку та звернення його довіреної особи ОСОБА_3 не було надано жодних обґрунтованих пояснень з цієї ситуації. У 2024 р. він особисто приїжджав перевізником до м. Одеси для написання нотаріальної довіреності на його довірену особу, а саме ОСОБА_3 для вчинення певних дій в банку. Він особисто користувався своїми коштами та рахунками засобами «Ощад 24/7» та іноді з його особистої згоди та за його дорученням його довіреною особою ОСОБА_3 були здійснені операції з зняття готівки з банкоматів;

відповідач в квітні 2024 року отримавши постанову прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області Власенко В. В. про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю від 02 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження № 42024050000000178 від 01 березня 2024 року за частиною другою статті 190 КК України, застосував обмежувальні заходи у вигляді лімітів на здійснення видаткових операцій за картковими рахунками Клієнта до персональної ідентифікації позивача в установі банку. Однак в матеріалах справи, відсутні докази того, що банк доводив до відома ОСОБА_1 про причини блокування його доступу до застосунку, будь-яким можливим засобом комунікації пропонував чи вимагав надати докази його ідентифікації, для вирішення питання щодо спірної операції і можливого поновлення доступу;

з відповіді СУ ГУНП в Донецькій області № 11750/20-2024 від 08 листопада 2024 року вбачається, що у кримінальному провадженні № 42024050000000178 від 01 березня 2024 року за частиною четвертою статті 190 КК України у ОСОБА_3 відсутній процесуальний статус, та вказана особа не є стороною кримінального провадження, вичерпний перелік яких визначено пунктом 19 частини першої статті 3 КПК України. Таким чином, доводи представника відповідача щодо правомірності встановлених обмежень на рахунки позивача у зв`язку з тим, що відносно нього вчиняються шахрайські дії суд вважає не обґрунтованими, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що будь-якій особі повідомлено про підозру у вчинені таких дій, а з пояснень позивача вбачається, що відносно нього жодних шахрайські дії не вчиняється;

крім того, суд звернув увагу, що банк на виконання ухвали суду від 30 жовтня 2024 року, надав до суду СD диски відеозапису відеоконференцій проходження ОСОБА_1 фізичної ідентифікації, як клієнта Банку від 06 травня 2024 року та 09 травня 2024 року. Під час відеоконференцій ОСОБА_1 було надано оригінал паспорту на підтвердження особи; надані відповіді про його особисті данні; дані його платіжної картки; останні здійсненні ним операції за його карткою; платіжна картка знаходиться у довіреної особи для вчинення певних дій. Отже, в суді встановлено, що 06 травня 2024 року та 09 травня 2024 року АТ «Ощадбанк» були проведені фізичні ідентифікації Клієнта Банку ОСОБА_1 з паспортом громадянина України. Враховуючивикладене, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог. Також встановлено, що рахунки позивача були заблоковані відповідачем безпідставно, що підтверджено матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року:

апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.

рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено

судові витрати віднесено за рахунок ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій за рахунком неналежного отримувача, встановивши обмеження на видаткові операції без встановлення конкретних суми та строку обмеження. Зазначені норми є спеціальними і підлягають обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин, чого суд першої інстанції не врахував;

згідно з частинами першою, другою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Як суб`єкт первинного фінансового моніторингу банк, на підставі пункту 4 частини другої статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;

подальше обслуговування за рахунками ОСОБА_1 буде можливе після проведення актуалізації даних при зверненні/особистій його присутності до відділення Банку, про що було неодноразово повідомлено ОСОБА_1 та його представників. Станом на теперішній час ОСОБА_1 особисто до відділення банку для проведення ідентифікації та верифікації відповідно до умов Договору не з`явився, документи необхідні для проведення ідентифікації не надав, що не спростовано скаржником належними та допустимими доказами. Однак, судом першої інстанції не враховано, що банк, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, має право встановлювати обмеження у здійсненні позивачем фінансових операції до підтвердження здійснених фінансових операцій та проходження ідентифікації і верифікації. Колегія суддів, повністю приймаючи доводи скаржника про невірно застосовані судом першої інстанції норми матеріального права, неповно досліджені фактичні обставини справи, доходить висновку про відсутність у ОСОБА_1 порушення його права, як споживача послуг, з боку відповідача, а, відтак, і відсутність права вимоги до відповідача у цій справі. Аналогічні висновки колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17. Зазначених фактичних обставин суд першої інстанції не врахував, вважаючи доведеним стороною позивача прав вимоги та незаконного обмеження позивача у здійсненні операцій з картковими рахунками, зокрема, шляхом обмеження ОСОБА_1 у доступі до рахунку та мобільного застосунку, що не може бути підставою для задоволення позовних вимог;

за встановлених фактичних обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, а позовні вимоги щодо порушення прав позивача, як споживача послуг банку, з боку відповідача є необґрунтованими та безпідставними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю. Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, що питання, які зазначені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції вирішені не були.

Аргументи учасників справи

23 вересня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником Гуревичем Р. Г., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року (повний текст постанови складено 15 вересня 2025 року), в якій просив:

постанову апеляційного суду скасувати;

справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

в порушення частини третьої статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2, пункту 2 частини першої статті 43, частини першої статті 212 та пункту 4 частини другої статті 360 ЦПК України розглянув справу за відсутності представника позивача, який подав клопотання, що не було розглянуто, про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, що є підставою для обов`язкового скасування рішення суду згідно пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України;

вказана позиція обґрунтована тим, що згідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження від 17 червня 2025 року було повідомлено про наявність технічної можливості учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення апеляційного суду. Адвокатом позивача, 24 червня 2025 року подано відзив на апеляцію (а. с. 216 - 224, 226-233, Том 2). Безпосередньо у вказаному відзиві, що не заборонено процесуальним законом, заявлено клопотання перед апеляційним судом про прийняття участі в розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon» (пункт 101 відзиву та пункт 4 прохальної частини відзиву). За цим клопотанням апеляційний суд жодного процесуального рішення не прийняв та позбавив можливості прийняти участь в розгляді справи та порушив тим самим принцип рівності та змагальності сторін. В канцелярії суду, куди подзвонив для вирішення цього питання, оскільки представнику не було надіслано запрошення на підключення до відеоконференції, повідомили, що оскільки суд не приймав за моїм клопотанням рішення про проведення судового рішення в режимі відеоконференції, тому вона не проводилась. Вказана інформація підтверджується листом Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року №04.7-14/384/2025, де, зокрема, вказано, що ухвала про проведення судового засідання в режимі ВКЗ не постановлювалися, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи відповідної заяви згідно частини другої статті 212 ЦПК України, а справу розглянуто за відсутності сторін. Проте, як вказано вище, таке клопотання було заявлено безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу, але апеляційним судом не розглянуто;

в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі №161/10117/21 наведено такий правовий висновок: «у справі, що переглядається, суди не врахували, що: при призначенні усного слухання справи суд зобов 'язаний забезпечити право учасників справи брати участь в судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією із основних засад судочинства; складовою забезпечення цього права є участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; оскільки участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є правом учасників справи, у задоволенні відповідної заяви учасника справи суд може відмовити лише у випадках передбачених законом, таке право учасника справи є безумовним, у тому числі з використанням власних технічних засобів»;

апеляційний суд невірно застосував пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частину сьому статті 141 ЦПК України, поклавши на позивача - особу з інвалідністю 2 групи судові витрати по справі. Згідно оскаржуваної постанови апеляційний суд судові витрати відніс за рахунок позивача. В той же час у позові вказано (пункт 66 позову), що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 20 серпня 2002 року, тому згідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він є звільнений від сплати судового збору. Тому покладення на позивача судових витрат є порушенням. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17 та постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 274/4384/23.

19 листопада 2025 року АТ «Державний ощадний банк України» через Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило

залишити постанову апеляційного суду без змін;

касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що:

колегія суддів апеляційного суду правомірно прийшла до висновку, що подальше обслуговування за рахунками ОСОБА_1 буде можливе після проведення актуалізації даних при зверненні/особистій його присутності до відділення банку, про що було неодноразово повідомлено ОСОБА_1 та його представників. Станом на теперішній час ОСОБА_1 особисто до відділення банку для проведення ідентифікації та верифікації відповідно до умов Договору не з`явився, документи необхідні для проведення ідентифікації не надав, що не спростовано належними та допустимими доказами. Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою при повному з`ясуванні судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, відповідності висновків суду фактичним обставинам справи, з правильним застосуванням норм матеріального права;

постанову апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, при повному з`ясуванні судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, відповідності висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи. Банк вважає, що наявні правові підстави для залишення касаційної скарги без задоволення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

02 січня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2026 року:

у задоволенні клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про проведення розгляду справи за участі представника банку відмовлено;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2025 року вказано, що:

аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню;

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17; від 09 серпня 2023 року у справі № 161/10117/21; від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21; від 26 вересня 2023 року у справі № 922/1163/22; від 23 лютого 2022 року у справі № 904/5816/20; від 08 березня 2023 року у справі № 398/2365/17; від 09 жовтня 2020 року у справі № 320/463/17; від 23 лютого 2022 року у cправі № 904/5816/20; від 09 грудня 2020 року у справі № 675/1175/17; від 27 квітня 2020 року у справі № 460/3172/18; від 13 травня 2020 року у справі № 761/14902/14-а; від 03 червня 2020 року у справі № П/811/2636/15; від 24 вересня 2020 року в справі справа № 161/16812/15-а; від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18; від 19 лютого 2025 року у справі № 274/4384/23; у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинствоздійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.

Учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою (частина перша статті 212 ЦПК України).

Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення (частина друга статті 212 ЦПК України).

Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. В ухвалі про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні іншого суду зазначається суд, який має забезпечити її проведення. Копія такої ухвали негайно, але не пізніше наступного дня з дня її постановлення, надсилається учаснику справи чи його представнику відповідно та суду, який має забезпечити проведення відеоконференції (частина третій статті 212 ЦПК України).

Касаційний суд підкреслює, що заява учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може подаватися як окремо, так і міститися у відзиві на апеляційну скаргу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд вже вказував, що при призначенні усного слухання справи суд зобов`язаний забезпечити право учасників справи брати участь в судових засіданнях, що є елементом гласності і відкритості судового процесу як однією із основних засад судочинства. Складовою забезпечення цього права є участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є правом учасників справи, у задоволенні відповідної заяви учасника справи суд може відмовити лише за відсутності у суді відповідної технічної можливості, таке право учасника справи є безумовним, у тому числі з використанням власних технічних засобів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року в справі № 161/10117/21 (провадження № 61-3239св22)).

У справі, що переглядається:

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року: відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2025 року; розпочато підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді; в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, надіслано учасникам справи копію цієї ухвали разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів; надано строк для подання учасникам справи відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження. В ухвалі вказано, що відповідно до статей 2, 12, 212 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд повідомляє про наявність технічної можливості учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення апеляційного суду. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У заяві необхідно зазначити обраний для участі в режимі відеоконференції суд, або про участь у судовому засіданні поза межами суду за допомогою власного технічного засобу. Ризики технічної неможливості участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (том 2, а. с. 210 зворот);

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року: закінчено проведення підготовчих дій по апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2025 року та призначено справу до апеляційного розгляду на 09 годину 50 хвилин 03 вересня 2025 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду (вул. Харківська, 13, м. Дніпро). Вказано, що про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомити учасників справи (том 2, а. с. 212);

25 червня 2025 року через Електронний суд представником позивача подано відзив на апеляцію, в якому містилося клопотання про прийняття участі в розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon» (а. с. 223 зворот, том 2);

відповідно до протоколу судового засідання від 03 вересня 2025 року учасники справи не з`явилися (а. с. 237, том 2). 03 вересня 2025 року у відкритому судовому засіданні ухвалено постанову Дніпровського апеляційного суду (а. с. 242, том 2), в якій вказано про подання представником позивача відзиву на апеляційну скаргу банку. Матеріали справи не містять ухвали про вирішення клопотання представника позивача про прийняття участі в розгляді справи в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EazyCon»;

апеляційний суд не врахував, що заява учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може подаватися як окремо, так і міститися у відзиві на апеляційну скаргу. Апеляційний суд заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не розглянув, оскільки в матеріалах відсутня ухвала про участь учасника справи, його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За таких обставин апеляційний суд не забезпечив стороні позивача можливість взяти участь у судовому засіданні в справі, що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане порушення суду створило перешкоди заявнику належним чином користуватися передбаченими нормами ЦПК України процесуальними правами і призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Щодо судового збору

Апеляційний суд стягнув з позивача на користь банку витрати на оплату судового збору.

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

У частині шостій статті 141 ЦПК України вказано, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз матеріалів свідчить, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 20 серпня 2002 року (том 1, а. с. 22)

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то в апеляційного суду були відсутні підстави для його покладення на позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний вважає, що касаційну скаргу потрібно задовольнити, оскаржене судове рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 вересня 2025 рокувтрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко