Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №479/376/22 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 479/376/22

Провадження № 1-кп/484/27/26

Кримінальне провадження № 12022152200000044

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання – ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

УСТАНОВИВ:

На початку 2022 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , на околиці с. Михалкове, Кривоозерської ОТГ, Первомайського району Миколаївської області, знайшов предмет, що є вогнепальною зброєю одноствольний середньоствольний нарізний карабін калібру 7,62 мм (7,62х39), б/н, виготовлений саморобним способом із використанням деталей промислового виробництва, який придатний для здійснення пострілів.

Після чого в останнього виник умисел на незаконне придбання, носіння та подальше зберігання вказаної вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу на території домоволодіння, АДРЕСА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність дій, їх караність, всупереч вимогам наказу №622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», постанови Верховної ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» (додаток 1), ОСОБА_5 , здійснив придбання вказаної вогнепальної зброї, та переніс її на подальше зберігання до території свого домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_1 , де здійснював зберігання вказаної вогнепальної зброї до 05 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан на всій території України, терміном 30 днів.

05 березня 2022 року близько 9 години, ОСОБА_5 йшов від місця свого проживання в с. Михалкове Кривоозерської ОТГ Первомайського району, Миколаївської області до селища Саврань, Подільського району, Одеської області при цьому здійснюючи носіння одноствольного середньоствольного нарізного карабіну калібру 7,62 мм (7,62х39), б/н, що виготовлений саморобним способом із використанням деталей промислового виробництва.

Під час перевірки документів що посвідчують особу на блокпосту в с. Очеретня Кривоозерської ОТГ Первомайського району, Миколаївської області, у ОСОБА_5 , членами громадського формування «РУБІЖ К», було виявлено предмет, що є вогнепальною зброєю – одноствольний середньоствольний нарізний карабін калібру 7,62 мм (7,62х39), б/н, виготовлений саморобним способом із використанням деталей промислового виробництва, який придатний для здійснення пострілів, носіння якого здійснював останній.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_5 заявив, що не визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину та просить виправдати, скористався своїм правом не давати пояснення.

Захисник обвинуваченого просила суд його виправдати з огляду на недоведеність його вини. Звернула увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази придбання ОСОБА_5 нарізного карабіну на початку 2022 року та відсутність доказів його носіння та зберігання, оскільки на переконання захисника, орган досудового розслідування повинен був провести дактилоскопічну експертизу щодо наявності на карабіні відбитків пальців рук обвинуваченого, але цього зроблено не було. Захисник вважає, що інших доказів придбання носіння та зберігання зброї обвинуваченим суду надано не було. Також захисник наголосила на тому, що не зважаючи на заявлене нею в судовому засіданні клопотання, у справі не було проведено судову психолого-психіатричну експертизу для з`ясування питання чи перебував ОСОБА_5 у стані афекту.

Також захисник звернула увагу суду на те, що допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підтвердили зазначені у обвинувальному акті обставини щодо носіння та зберігання обвинуваченим зброї, оскільки не бачили її в руках ОСОБА_5 а знайшли рюкзак із зброєю та набоями у лісосмузі під деревом, але не бачили що саме обвинувачений поклав його туди.

Суд вважає, що обвинувачення повністю доведено в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 чергував на блокпості у с. Очеретня Кривоозерської ОТГ Первомайського району, Миколаївської області. Одного дня, в першій половині, вони побачили обвинуваченого, який на відстані близько 500 метрів дивно переходив дорогу. Свідок стверджує, що ОСОБА_5 ніс при собі якісь речі, але побачивши людей відбіг до лісосмуги на мить та потім повернувся на свій шлях. Брицький здійснив постріл у повітря та наказав ОСОБА_5 зупинитися. Коли вони підійшли до обвинуваченого, він тримав в руках мобільний телефон і паспорт. На питання куди він йде, повідомив, що йде «захищати міст». На ньому була військова розгрузка а в ній «ріжок» від зброї. Оскільки свідок та його товариші були впевнені, що ОСОБА_5 щось ніс і залишив у лісосмузі, вони направились до того місця куди відходив обвинувачений та виявили під деревом рюкзак в якому були предмети схожі на зброю «автомат, ріжки та патрони». Після цього вони відвели ОСОБА_5 на блокпост та викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_8 надав суду аналогічні пояснення з деякими дрібними розбіжностями щодо відстані, на якій вони побачили обвинуваченого (300 метрів а не 500). В той же час, свідок зазначив, що рюкзак було знайдено після того, як хлопці пройшли по слідах ОСОБА_5 , тож у них не було сумнівів, що рюкзак належав йому, і він його просто «скинув», коли побачив людей на блокпосту.

Пояснення свідків, переконують суд в тому, що саме ОСОБА_5 ніс виявлений рюкзак із вогнепальною зброєю та поклав його під деревом у лісосмузі, оскільки розумів, що його дії незаконні і можуть бути викриті.

Те, що вилучений у ОСОБА_5 предмет є вогнепальною зброєю, підтверджується висновком експерта від 02.05.2022 року № СЕ-19/115-25/2639-БЛ (т. 1 а.с. 143-149).

На підставі викладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною вину підсудного, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час розгляду справи за клопотанням захисника судом було призначено амбулаторну судову-психіатричну експертизу з метою з`ясування стану психічного здоров`я обвинуваченого.

Відповідно до висновку експерта від 13.08.2025 року (т. 2 а.с. 98-107), ОСОБА_5 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, і на даний час страждав та страждає психічним розладом – розладами особистості, обумовленими органічною етіологією, міг тоді і може зараз усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Експерту ставилось питання щодо можливого перебування особи в стані фізіологічного афекту (чи іншого емоційного стану), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку. Експерт зазначив, що це питання не входить до компетенції лікаря-психіатра судового (детально п. 22 висновку).

Захисником ставилось питання перед судом про призначення експертизи з цього приводу, проте на переконання суду, необхідності у проведенні експертизи з даного питання немає, оскільки в п. 22 висновку судово-психіатричного експерта (т. 2 а.с. 106) зазначено, що характер інкримінованого ОСОБА_5 діяння виключає підстави для визначення у нього емоційного стану, що суттєво вплинув би на його свідомість та поведінку.

Отже, з огляду на вищевикладене, призначаючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу підсудного, який страждає на психічний розлад, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставини, які пом`якшують покарання підсудного відповідно до ст. 66 КК України – не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання підсудного судом не виявлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відносно підсудного необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі але приймаючи до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, тяжких наслідків його дій не настало, позитивно характеризується, суд вважає за можливе врахувати ці обставини, як такі, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд приходить до висновку про можливість перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства та вважає за можливе звільнити його від реального відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід покласти на підсудного судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених під час досудового розслідування експертиз.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави (60560 грн.), яку повернути застоводавцю після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави в рахунок відшкодування судових витрат з вартості проведених під час досудового розслідування експертиз 5320 (п`ять тисяч триста двадцять) гривень 22 коп.

На підставі ст. 100 КПК України речові докази: предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю (карабін), два предмета ззовні схожі на полум`ягасники, один предмет ззовні схожий на ПББС, марлевий тампон, первинне пакування, 5 предметів схожі на магазини, в яких знаходяться предмети ззовні схожі на бойові припаси у кількості 122 шт., ніж, передані до кімнати зберігання речових доказів ВП № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області (квитанція № 1, а.с. 166, т. 1) – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана всіма учасниками судового провадження в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: