Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №521/21134/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/21134/25

Провадження № 2-а/521/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Должненко В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (зняття арешту з майна),

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У грудні 2025 року Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Хаджибейського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – Відповідач), в якому просить: Поновити строк звернення до суду. Зняти (скасувати) арешт, накладений постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (правонаступником якого є Відповідач) від 16.10.2007 (ВП № 5023893, вих. № 10017) на автомобіль марки «ГАЗ-3110», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності Позивачу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він є власником транспортного засобу «ГАЗ-3110», д.н.з. НОМЕР_1 . При спробі розпорядитися своїм майном (продати автомобіль) йому стало відомо про наявність арешту, накладеного у 2007 році в межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси № 3-15093 від 27.04.2007 про стягнення штрафу в розмірі 17 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Позивач вказує, що штраф ним сплачено 13.10.2025, а виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, на цей час завершено, а його матеріали знищені у зв`язку із закінченням термінів зберігання. Позивач звертався до Відповідача із заявою про зняття арешту, однак отримав відповідь про неможливість вчинення таких дій органом ДВС через відсутність матеріалів виконавчого провадження та відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) щодо накладення арешту саме на цей транспортний засіб. Позивач вважає, що наявність арешту порушує його право власності, а іншого шляху захисту порушеного права, окрім судового, не існує.

Відповідач — Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) — своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками Відповідач отримав 31.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У встановлений судом строк письмових заперечень або пояснень щодо позову до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2. Заяви, клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ст. 262, 287 КАС України.

У позовній заяві Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке обґрунтоване тим, що про наявність арешту та неможливість його зняття в позасудовому порядку він дізнався лише після отримання відповіді від органів МВС та ДВС у листопаді 2025 року, після чого невідкладно звернувся за захистом своїх прав.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило. Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про наступне.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Позивач — ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу марки «ГАЗ-3110», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

У вересні 2025 року Позивач, маючи намір розпорядитися належним йому майном, звернувся до територіального сервісного центру МВС, де отримав інформацію (лист ТСЦ МВС № 5141 від 11.09.2025 вих. № 31/30/5141-2025) про наявність арешту на вказаному автомобілі. Арешт було зареєстровано 16.10.2007 на підставі постанови ВДВС Малиновського району м. Одеси за вихідним номером 10017.

З метою зняття обтяження Позивач звернувся до Хаджибейського (раніше – Малиновського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Листом від 05.11.2025 Відповідач повідомив Позивача, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 5023893 з примусового виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 27.04.2007 у справі № 3-15093 про стягнення штрафу. Зазначене виконавче провадження має статус «завершено». Водночас Відповідач зазначив, що матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (3 роки), а відомості про накладення арешту на автомобіль ГАЗ-3110 в АСВП відсутні (але наявні в базах МВС), через що орган ДВС позбавлений технічної можливості вирішити питання щодо зняття арешту.

Судом також встановлено, що штраф у розмірі 17,00 грн, накладений постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.04.2007 у справі про адміністративне правопорушення, був сплачений Позивачем у повному обсязі 13.10.2025, що підтверджується квитанцією № 20.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з неможливістю реалізації Позивачем права власності через наявність обтяження (арешту) на майно, яке не було знято органом державної виконавчої служби після завершення виконавчого провадження, та відмовою у його знятті через відсутність матеріалів провадження.

4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі — Закон № 1404-VIII), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Суд зазначає, що арешт майна боржника є заходом примусового виконання рішення, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа. Згідно з частиною 1 статті 40 Закону № 1404-VIII (та кореспондуючими нормами Закону № 606-XIV, чинного на момент виникнення правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження (зокрема, у зв`язку з фактичним виконанням), виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна.

У цій справі судом встановлено, що виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт, є завершеним. Матеріали провадження знищені. Борг перед державою (штраф) погашений Позивачем. Таким чином, підстави для подальшого збереження обтяження майна відсутні.

5. Мотивована оцінка аргументів учасників справи.

Щодо аргументів Позивача про порушення його права власності, суд вважає їх обґрунтованими. Наявність арешту на майно за відсутності відкритого виконавчого провадження та за умови погашення заборгованості створює невиправдане втручання у право власності Позивача, яке не відповідає принципу пропорційності.

Посилання Відповідача (у досудовому листуванні) на неможливість зняття арешту через знищення архівних матеріалів та технічні особливості АСВП суд оцінює критично. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у відповідача технічної можливості скасувати запис про арешт не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права власності. Держава в особі своїх органів зобов`язана діяти за принципом належного урядування. Внутрішні процедурні перешкоди або неналежне ведення архіву органом державної влади не повинні покладати на особу надмірний тягар і позбавляти її можливості користуватися своїм майном.

Бездіяльність Відповідача щодо не зняття арешту після завершення виконавчих дій, а згодом — посилання на відсутність матеріалів справи як на підставу для відмови у відновленні прав громадянина, є протиправною.

Водночас, оскільки Відповідач об`єктивно не може самостійно винести постанову про зняття арешту через відсутність матеріалів виконавчого провадження (які знищені), найбільш ефективним способом захисту порушеного права Позивача у даному випадку є пряме скасування (зняття) арешту судом, що відповідає приписам ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої арешт може бути знятий за рішенням суду.

6. Щодо строку звернення до суду.

Суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду, наведені Позивачем. Про наявність обтяження Позивач дізнався лише у вересні 2025 року, а остаточну відмову у знятті арешту отримав у листопаді 2025 року. Доказів того, що Позивач був обізнаний про арешт раніше, матеріали справи не містять, а Відповідач доказів зворотного не надав. Враховуючи триваючий характер порушення права власності, суд вважає за необхідне поновити строк звернення до суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом скасування арешту.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – задовольнити. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

2.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна – задовольнити повністю.

3.Зняти (скасувати) арешт з рухомого майна, а саме: автомобіля марки «ГАЗ-3110», 2000 року випуску, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), накладений постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 16.10.2007, номер виконавчого документа 3-15093, вихідний номер постанови про арешт 10017 (в межах виконавчого провадження № 5023893).

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

-Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ).

-Відповідач: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Старицького, буд. 10А; код ЄДРПОУ: 41405463).

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

19.01.26