Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №492/1/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1/26

провадження № 1-кп/492/111/26

ВИРОК

Іменем України

19 січня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні № 12025167270000125, внесеного 10 грудня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Арциз Одеської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

встановив:

10 грудня 2025 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи на кухні будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання свої знайомої ОСОБА_5 , вступила з останньою у сварку з побутових причин, в ході якої вони негативно висловлювались на адресу одна одної.

Під час зазначеної події ОСОБА_6 , діючи з мотивів особистих неприязних відносин до ОСОБА_7 , бажаючи помститись за її висловлювання, які вона вважала образливими для себе, з умислом, спрямованим на завдання фізичного болю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій, та бажаючи їх досягнення, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, долонею правої руки нанесла два удари по потилиці ОСОБА_8 , внаслідок чого останній завдано фізичного болю і не спричинено тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

31 грудня 2025 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваною на той час ОСОБА_6 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025167270000125 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно даної угоди потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_6 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 126 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинна понести обвинувачена ОСОБА_6 , а саме у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, та отримана згода обвинуваченої на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків.

Прокурор, захисник-адвокат в судовому засіданні зазначили, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, не заперечували проти затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченій узгодженої в угоді міри покарання.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що угода про примирення укладена добровільно, обвинувачена повністю відшкодувала завдану шкоду; цілком розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та просила суд укладену між нею та обвинуваченою угоду про примирення затвердити.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні заявила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. Просила вищевказану угоду про примирення затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання.

Заслухавши прокурора, захисника-адвоката, потерпілу та обвинувачену, які просили затвердити угоду про примирення, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що угода про примирення укладена у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку, внаслідок якого шкода завдана інтересам потерпілої ОСОБА_5 ; умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України; наявні фактичні підстави для визнання винуватості; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Судом також встановлено, що санкцією ч. 1 ст. 126 КК України передбачене покарання, у тому числі у виді штрафу.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_6 цілком розуміє права, визначені їй п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Також, судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

В судовому засіданні суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні погодилася на призначення узгодженої нею та потерпілою міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченою ОСОБА_6 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_6 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирати.

Цивільний позов потерпілим у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 475КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 цієї статті, відповідно до якої у резолютивній частині вироку на підставі угоди повинні міститися відомості, передбачені ст. 374 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів, відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення від 31 грудня 2025 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_6 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025167270000125.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1