Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №344/18188/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18188/25

Провадження № 2/344/1375/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.

за участю секретаря судового засідання Турчин Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

13/10.2025 позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, у якому просила : визнати за позивачем право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.10.1996 між сторонами укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі, було придбано: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

Добровільно досягти згоди щодо поділу спільного майна з відповідачем не вдалося. Позивач вважає, що спірне нерухоме майно, як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, підлягає поділу виходячи з рівності часток подружжя в спільному майні (а.с. 1).

13.10.2025 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р. (а.с. 15-16).

17.10.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 20-21).

17.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 25-26).

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила її задоволити.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вказавши, що спірний будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю і не потребує поділу.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про одруження, виданого 12.10.1996, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.10.1996 зареєстрували шлюб у відділі рагс Івано-Франківського міськвиконкому про що зроблено запис №1075. Прізвище після одруження: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 ( а.с. 7).

У сторін у шлюбу народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7, 54).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №305903853 від 27.07.2022 житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності в частці 1 належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 (а.с. 4).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №246042721 від 26.02.2021 земельна ділянка, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 на праві приватної власності в частці 1 належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Підстава державної реєстрації – витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер 1Ф101220209827, та відомості з ДЗК серія та номер 36007909, виданий 24.02.2021 (а.с. 5). Судом перевірено актуальність даних права власності на момент розгляду справи і такі є незмінними.

Так, правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень наданих в п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Враховуючи зазначене вище вбачається, що діє абсолютна презумпція спільності права власності, в тому числі й подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), у якому Верховний Суд відійшов від правових висновків, викладених у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.

Судом враховано, що таке майно набуто за період перебування у шлюбі.

Відтак, суд дійшов висновку, що сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по

АДРЕСА_2 саме таке майно підлягає поділу з урахуванням рівності часток, що презюмується.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

За таких обставин, у випадку якщо неподільну річ не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15.

Беручи до уваги, що сторони не погодили порядок поділу житлового будинку та земельної (присадибної) ділянки, а частки в цих об`єктах права спільної сумісної власності сторін є рівними; спірне майно придбане за час шлюбу, належних, допустимих доказів, що таке є особистою власністю будь-кого з подружжя, суду не надано, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

Судові витрати позивач залишала за собою, відтак їх розподіл не здійснюється.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку :

- житлового будинку АДРЕСА_1 ,

- земельної ділянки, загальною площею 0,0264 га, кадастровий номер 2610190501:09:001:0554, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення - 19.01.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.