Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №341/2012/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2012/25

Номер провадження 2/341/158/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представник Усенко М. І. в інтересах ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20.12.2022 № 9992174 у розмірі 20029,50 грн та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором від 20.12.2022 № 9992174, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 20029,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4650,0 грн, заборгованість за процентами - 14429,50 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження.

Судове засідання призначено на 18.12.2025, яке відкладено на 14.01.2026.

16.12.2025 представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що розмір заборгованості перевищує у понад чотири рази суму тіла кредиту, що є непропорційним та несправедливим. Зазначив, що 20.12.2022 відповідач уклав кредитний договір № 9992174, на підставі якого отримав кредитні кошти в сумі 5000,0 грн. Також, додав, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 № 902/417/18 вказано, зокрема, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Просить суд при вирішенні питання щодо стягнення відсотків встановити співрозмірність нарахованих відсотків за невиконаним зобов`язанням відповідача та зменшити розмір відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості за кредитом, а саме до 2300,0 грн. Також, невиправданим є розмір комісії, що становить 950,0 грн при тілі кредиту 5000,0 грн. Тому у стягненні комісії просить відмовити.

У судове засідання 14.01.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача у позові просить справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи вважаються повідомленими належним чином відповідно до ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали суду від 18.12.2025 про відкладення розгляду справи з датою судового засідання надіслано до електронного кабінету представника відповідача, яку він отримав 19.12.2025.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання. Жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. У судове засідання не прибув.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).

Оскільки учасники повідомлені про розгляд справи належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності останніх.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

20.12.2022 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9992174 (далі - Кредитний договір, Договір) (а. с. 27-32).

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений у п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки /терміни, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 20.12.2022 і складається з пільгового та поточного періодів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04.01.2023 (п. 1.3.1 Договору).

Згідно з п. 1.3.2 Договору поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.04.2023.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту 950,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1500,0 грн, які нараховуються за ставкою 2,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,0 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.3.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом, позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості за кредитом. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, а саме кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 6,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження /поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах, визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено/поновлено пільговий період нараховується за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору.

Відповідно до п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати останнього погашення згідно з пунктом 1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. п. 3.2.5, 3.2.6 Договору.

Згідно з графіком платежів: дата видачі кредиту - 20.12.2022; кількість днів у розрахунковому періоді - 105 днів; чиста сума кредиту - 20950,0 грн; сума кредиту за договором - 5000,0 грн; проценти за користування кредитом - 15000,0 грн; комісія за надання кредиту - 950,0 грн; реальна річна процентна ставка - 1109 %; загальна вартість кредиту - 20950,0 грн (а. с. 32 зворот).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5000,0 грн; строк кредитування - 105 днів, пільговий період - 15 днів; поточний період - 90 днів; спосіб надання кредиту - безготівково на рахунок з використанням карти;

процентна ставка - 2,0 % за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду, вказаного в п. 1.3.1 Договору. Стандартна ставка 3,0 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом поточного періоду, вказаного в п. 1.3.2 Договору. Комісія за надання кредиту - 950,0 грн, яка нараховується за ставкою 19,0 % від суми кредиту одноразово (а. с. 33). Паспорт споживчого кредиту підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою ТзОВ «Мілоан» підтверджує, що з ОСОБА_1 20.12.2022 укладено договір про споживчий кредит № 9992174. Акцепт (Договор) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор W44254, дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 20.12.2022 о 16:54:24; номер телефону: НОМЕР_2 (а. с. 26 зворот).

Відповідно до копії платіжного доручення від 20.12.2022 № 89525648 ОСОБА_1 отримав 5000,0 грн на картку НОМЕР_1 , платник: ТзОВ «Мілоан», призначення платежу: кошти згідно з договором № 9992174 (а. с. 25).

До матеріалів справи надано відомість ТзОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором № 9992174 (а. с. 24).

З указаної відомості суд установив, що 20.12.2022 надано кредит у розмірі 5000,0 грн та нараховано 950,0 грн комісії за оформлення кредиту. Протягом періоду з 21.12.2022 до 04.01.2023 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,0 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 100,0 грн на день. Протягом періоду з 05.01.2023 до 10.01.2023 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 3,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 150,0 грн на день. 11.01.2023 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у розмірі 300,0 грн та нараховано проценти за ставкою 3,0 % у розмірі 150,0 грн на день згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору. 11.01.2023 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 300,0 грн, тіло кредиту у розмірі 350,0 грн та проценти у розмірі 350,0 грн. Протягом періоду з 12.01.2023 до 18.01.2023 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 2,0 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору, тобто по 93,0 грн на день. З 19.01.2023 до 11.04.2023 проценти нараховувались за ставкою 3,0 % на день згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 139,50 грн на день.

Таке нарахування процентів відповідає погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв.

27.04.2023 між ТзОВ «Мілоан» (далі - Кредитор) та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» (далі - Новий Кредитор) укладено договір факторингу № 95-МЛ (а. с. 19-23).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу на умовах, встановлених цим Договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредитору за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 10.09.2025 до договору відступлення прав вимог від 27.04.2023 № 95-МЛ до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором у загальному розмірі 20029,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4650,0 грн, заборгованість за процентами - 14429,50 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн (а. с. 13).

Також, надано копію платіжної інструкції про перерахування коштів ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на користь ТзОВ «Мілоан» у межах виконання договору факторингу від 27.04.2023 № 95-МЛ (а. с. 13 зворот).

04.11.2025 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань за Кредитним договором, відповідно до якої заборгованість за Кредитним договором становить 20029,50 грн (а. с. 12 зворот).

Дані щодо виконання боржником вказаної вимоги відсутні.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Мілоан» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «Мілоан» перейшло до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на підставі договору факторингу від 27.04.2023 № 95-МЛ.

Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 5000,0 грн, користувався ними. 11.01.2023 здійснив погашення заборгованості за Договором за тілом кредиту у розмірі 350,0 грн.

Суд ураховує, що відповідно до змісту відзиву на позов відповідач не заперечує факт укладення Договору та визнає заборгованість у межах тіла кредиту у розмірі 4650,0 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором відповідач не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 4650,0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 14429,50 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості нарахування процентів визначені у п. 2.2.3 Договору.

Пунктом 2.2.3 встановлено, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену у п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно з п. 1.5.3 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду з урахуванням пролонгації є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою, встановленою п.1.5.3 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.

Кредит надавався строком на 105 днів з 20.12.2022 року (пункт 1.3 Договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.04.2023 (останній день строку кредитування) (пункт 1.4. Договору). За цей період проценти за користування кредитом становили 2,0 % та 3,0 % відповідно від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 Договору.

Оскільки відповідач вчинив дії, передбачені п. 2.3 Договору, сплатив комісію за управління та обслуговування кредитом у розмірі 300,0 грн та частину заборгованості за кредитом у розмірі 350,0 грн, то збільшено строк кредитування (пролонгація) до 11.04.2023.

Отже, період нарахування процентів за користування кредитом, а саме: протягом періоду з 20.12.2022 до 04.01.2023 за ставкою 2,0 % згідно з п. 1.5.2 Договору, тобто по 100,0 грн на день; протягом періоду з 05.01.2023 до 10.01.2023 ставкою 3,0 % згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 150,0 грн на день; 11.01.2023 за ставкою 3,0 % у розмірі 150,0 грн на день згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору; протягом періоду з 12.01.2023 до 18.01.2023 за ставкою 2,0 % згідно з п. п. 1.5.2, 2.3.1.1 Договору, тобто по 93,0 грн на день; протягом періоду з 19.01.2023 до 11.04.2023 за ставкою 3,0 % на день згідно з п. п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, тобто по 139,50 грн на день - відповідає погодженим сторонами Договору умовам.

Так, як вже зазначалось вище, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Отже, період нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто 15 днів + 7 днів (пільгової пролонгації) + 90 днів (пролонгація на стандартних умовах), відповідає умовам пункту 2.3.1. вказаного Договору.

Тому, з урахуванням часткових оплат відповідачем частини тіла кредиту, процентів та комісії за пролонгацію, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення, відбувалась пролонгація строку кредитування на пільгових умовах, як передбачено пунктом 2.3.1 Договору.

Відтак, з урахуванням умов Договору щодо строку кредитування (15 днів), пільгової пролонгації (7 днів після здійснення відповідачем часткової оплати тіла кредиту, процентів за кредитом та оплати комісії за пролонгацію) та наступної пролонгації на стандартних умовах (90 днів), яка наступає на підставі п. 1.3.2 договору, можна визначити граничний термін користування кредитними грошима. Отже, за Договором № 9992174 такий строк закінчився 11.04.2023, оскільки за укладеним сторонами кредитним Договором пролонгація договору на стандартних умовах після спливу строку кредитування та пільгової пролонгації не може перевищувати 90 днів.

З наявного у справі розрахунку за кредитним Договором, наданим позивачем, вбачається, що останнє нарахування прострочених відсотків за Договором кредитодавець провів станом на 11 квітня 2023 року. Як вже встановлено судом строк дії кредитного договору з урахуванням пролонгації (на пільгових та стандартних умовах), тобто термін протягом якого кредитодавець мав право нараховувати відсотки, закінчився 11.04.2023 року.

Таким чином, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за користування кредитом за Договором, яка нарахована первісним кредитором ТзОВ «Мілоан», в межах дії Договору з урахуванням пролонгації.

Нарахування відсотків за користування кредитом після 11.04.2023 та отримання прав вимоги від первісного кредитора ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал»» не здійснювало.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за Договором у розмірі 14429,50 грн.

Оцінюючи доводи відповідача в частині заперечення розміру заборгованості за процентами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з приписами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, не заслуговують на увагу доводи відповідача з покликанням на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки у цій справі позивач просить стягнути 14429,50 грн саме як нараховані відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом, а не як штрафні санкції (штраф, пеню). Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є компенсацією за невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором, не є процентами у розумінні ч. 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, які суд може зменшити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь комісії у розмірі 950,0 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Суд не погоджується із доводами відповідача щодо відмови у стягненні комісії, оскільки це суперечить установленим обставинам у справі та погодженими сторонами договору умовам щодо стягнення комісії.

Так, у п. 1.5.1 Договору сторони погодили сплату позичальником комісії у розмірі 950,0 грн за надання кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості комісії у розмірі 950,0 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн, суд зазначає наступне.

Суд виходить з того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копією договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107, укладеним між ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копією акта наданих послуг від 12.11.2025 № Д/7368, копією ордера про надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію детального опису наданих послуг до акта від 12.11.2025 № Д/7368, відповідно до якого: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год 00 хв, погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта у справі 3 год 30 хв (а. с. 8-11).

Договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 № 0107 є загальним і в його межах адвокат надає послуги у багатьох типових справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Це, на переконання суду, виключає необхідність проведення усної консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 30 хв, погодження правової позиції клієнта у справі протягом 30 хв, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта у справі протягом 3 год. 30 хв.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18, від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19.11.2020 в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг об`єктивно наданих послуг, обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,0 грн не є достатньо доведеним, а також розумним та співмірним із складністю справи та ціною позову, обсягом об`єктивно наданих послуг та виконаних робіт, їх доведеністю й обґрунтованістю, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Аналізуючи наведені вище послуги з урахуванням положень закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд зазначає, що консультація адвоката - це професійна правова допомога у формі порад, роз`яснень та розробки стратегії дій для вирішення правових питань клієнта, що може включати аналіз документів, складання документів, оцінку ризиків та визначення шляху розв`язання проблеми, яка може відбуватися особисто, телефоном (онлайн) або в письмовій формі.

Крім того, варто зазначити, що послуги, надані адвокатським об`єднанням в цій конкретній справі, враховуючи позиції висловлені у аналогічних справах Верховним Судом, для професійних досвідчених адвокатів не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу виготовлення документів та збору додатків до них.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Такий правовий висновок закріплено в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі 761/72/57/20.

Отже, враховуючи характер реально виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір у зв`язку з недостатнім обґрунтуванням фактично наданих стороні у справі послуг до 5000,0 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а. с. 7).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Кредитним договором від 20.12.2022 № 9992174 у розмірі 20029,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4650,0 грн, заборгованість за процентами - 14429,50 грн, заборгованість за комісією - 950,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 січня 2026 року.

Учасники:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ